Визначною подією цього літа став візит індійського прем’єр-міністра Нарендра Моді до України. Проте, наші двосторонні відносини останні 30 років - це історія втрачених можливостей.
На думку експерта аналітичного центру «Об’єднана Україна» Олексія Куща, своєрідним «джекпотом» для України мала б стати угода про зону вільної торгівлі (ЗВТ) з Індією.
Про це він сказав в інтерв’ю виданню Економічні новини.
” Ми сконцентрувалися на підписанні подібних угод з країнами, з якими маємо досить невеликі обсяги торгівельних операцій, як от Канада, Великобританія, Ізраїль, в той час як з Індією ніхто навіть і не думав проводити такі переговори. Чому саме ця країна? Тому що серед країн Азії вона стоїть на другому місці за обсягами торгівлі з Україною. І що важливо, на відміну від Китаю, у нас позитивне торгівельне сальдо з Індією, якщо брати довоєнні показники. Хоча сьогодні українська економіка перебуває в гіпертрофованому стані, але до війни ми продавали товарів до цієї країни на 1 млрд. дол. більше, ніж купували”, – сказав економіст.
За його словами, Індія для нас цікава не тільки тим, що була споживачем української аграрної продукції, але, внаслідок історичних зав’язків із Радянським Союзом, мала інтерес до купівлі промислової продукції: обладнання для енергетики, турбін та іншого промислового обладнання українського виробництва. Навіть можна було вести розмови про співробітництво в авіакосмічній галузі, адже в Індії дуже великий парк радянських літаків, в тому числі таких простих як АН – 2.
“Але, на жаль, усі ці стратегічні перспективи були зіпсовані ще за часів президенства Леоніда Кучми, коли Україна проміняла співробітництво з Індією на один єдиний контракт на поставку танків Харківського танкового заводу ім. Малишева до Пакистану. З того часу наші відносини на системному рівні були зіпсовані. Ми так і не використали величезний потенціал цієї країни, який з часом буде лише зростати. У найближчі десять-п’ятнадцять років Індія буде відігравати ту саму роль, що й Китай у 90-ті роки минулого століття, тобто бути драйвером світового економічного зростання. Плюс Індія намагається співпрацювати з ЄС. Йдуть перемовини про ЗВТ, де для України відкриваються унікальні можливості щодо т. зв. «діагональної торговельної акумуляції» з Індією (за аналогією з угодою Пан-Євро-Мед). Тобто індійські товари, наприклад, тканини, що використовуються в пошитті одягу в Україні для продажу в ЄС, вважатимуться в частині локалізації як такі, що вироблені в нашій країні (вимоги щодо локалізації для України встановлено на рівні 30–40% за різними групами товарів)”, – додав Кущ.
В той же час експерт наголошує, що в питанні геополітики Індія зараз дрейфує у бік БРІКС. Перший візит індійського прем’єр-міністра Моді після його обрання на посаду саме до Москви засвідчив цей намір, попри те, що Захід пропонує досить значні інвестиції і технології. “Навіть так званий «Шлях спецій» (умовна назва глобального торгівельного маршруту), як альтернативу «Шовкового шляху» з Китаєм, який, до речі, міг би проходити через територію України. Це один із шансів використати нашу геополітичну транзитивність. Та поки що ми цього не робимо”, – говорить експерт.
“Проте Індія могла б відіграти велику роль у мирному регулюванні війни між Україною та Росією. Тобто для нас рівняння миру буде виглядати наступним чином: «2+2+2». Де перша «двійка» – це Україна та Росія як безпосередні учасники конфлікту, друга – ЄС та США як ключові кластери західної цивілізації і остання – Індія та Китай як ключові гравці Глобального Півдня. Переконаний, що голос Індії безумовно зіграє свою роль у досягненні Україною справедливого миру”, – додав Кущ.
