Проведення «Євробачення-2017» дає Україні чудовий шанс показати себе всьому світу як туристично привабливу та безпечну країну.
Назва нашої публікації відображає ситуацію, яка склалася сьогодні в Україні з майбутнім проведенням у 2017 р. пісенного конкурсу «Євробачення». «Учора» – це те, що сталося декілька днів тому в Стокгольмі, де перемогла співачка Джамала, яка представляла нашу країну. «Завтра» – те, що має статися через рік в Україні, яка, згідно з положенням, як країна-переможниця має приймати в себе наступний конкурс. І з цим усе більш-менш ясно. (Щоправда, треба зауважити, що п’ять країн у різні роки відмовлялися від проведення конкурсів, як правило, з фінансових причин). А ось щодо «сьогодні», то в головах наших чиновників та експертів панує, крім ейфорії, легка плутанина.
Наприклад, високопоставлений вітчизняний чиновник пропонує в ЗМІ провести якийсь національний конкурс серед українських міст, які хочуть прийняти в себе «Євробачення-2017», забуваючи про те, що, згідно з положенням, право вибору міста належить виключно Національній телерадіокомпанії України. І що саме «Євробачення» – дітище Європейського мовного союзу (EBU), за яким і буде останнє слово.
До речі, формально умови EBU нескладні. Це критий зал, що вміщає не менше шести тисяч місць, придатний для певного формату телетрансляції, а також аеропорт у межах однієї години поїздки та готелі, що можуть прийняти всіх туристів (зазвичай 20-40 тис. осіб), розташовані не далі ніж за 30 хвилин їзди від залу. Плюс культурна програма для туристів.
Тобто для майже будь-якої європейської країни прийняти “Євробачення” не проблема. Сербія, наприклад, у 2008 р. змогла зробити це взагалі без залучення бюджетних коштів – гроші дали EBU, який завжди бере на себе частину витрат, місцева мовна компанія та приватні спонсори. Греція у 2007 р. витратила всього $7 млн.
Щоправда, останнім часом бюджети «Євробачення» були набагато більшими. Спочатку у 2009 р., як і очікувалося, напустила туману Москва – $44 млн. Потім, як, знову-таки, очікувалося, Москву постарався перевершити у 2012 р. Баку – $46 млн. Київ порівняно з цими столицями колишніх пострадянських республік був у 2005 р. досить скромним зі своїм бюджетом близько $23 млн, з яких $17 млн дала держава.
Однак сьогодні від нас, певна річ, ніхто таких витрат не вимагає, – не кажучи вже про те, що від Євро-2012 у країні залишились аеропорти міжнародного класу, нові готелі та інша інфраструктура. Тому звідки беруться цифри близько 1 млрд грн, що вже з’являються як напівофіційні підрахунки (наприклад, таку цифру вчора озвучив міністр фінансів Олександр Данилюк), – незрозуміло. До речі, інший представник влади називає зовсім іншу цифру – $10 млн, і це говорить про те, що в офіційних структурах щодо цього поки що панує певний хаос.
А от експерти налаштовані більш оптимістично. Вони нагадують, що зарплата в Україні сьогодні менша, ніж у країнах, які ставили рекорди у витратах на «Євробачення», і що майже вся інфраструктура, необхідна для проведення конкурсу, залишилася від Євро-2012. Треба буде тільки переобладнати київський Палац спорту, як це вже робили перед конкурсом у 2005 р. (Висловлена пропозиція накрити дахом «Олімпійський» може дати можливість встановити рекорд «Євробачення» за кількістю запропонованих глядацьких місць, – але де гарантія, що всі вони будуть заповнені?)
Зовсім інакшою буде ситуація, якщо для проведення конкурсу оберуть не Київ, а інші міста, що на нього претендують. Тоді витрати істотно зростуть, і взагалі не факт, що відповідна робота може бути проведена за той час, що для неї залишився. Правда, виникає питання щодо повноважень структур, які могли б узяти на себе підготовку конкурсу.
У чому експерти одностайні, так це в тому, що перемога Джамали на «Євробаченні» – це той самий щасливий випадок, який дасть можливість показати всій Європі, та й усьому світові, що Україна – це країна, де, за винятком відносно невеликої території, іде мирне життя. І навіть більше, не просто мирне, а й для майже будь-якого європейського гаманця нечувано дешева. Якщо в Парижі скромний сімейний обід коштує $40-50, то в Ужгороді за суму, еквівалентну €15, можна об’їстися так, що ледве вийдеш із ресторану.
Не кажучи вже про те, що з туристичного погляду Україна – країна з унікальним набором географічних локацій та історичних пам’ятників. Використати цю можливість тим важливіше, що через низьку купівельну спроможність учасників місцевого туризму нам важливі туристи іноземні.
Правда, говорячи про це, не треба забувати, що йдеться про короткостроковий захід, який триватиме декілька днів. Проте, по-перше, він може спрацювати на місяці та роки наперед. А по-друге, якщо згадати досвід минулих років, то перед попереднім «Євробаченням» і Євро-2012 відкривалися близько 100 нових ресторанів.
І тут майже всі експерти погоджуються: чим більше ініціатив візьме на себе приватний бізнес і чим менше (у межах розумного) втручатиметься в процес підготовки «Євробачення-2017» держава, тим більше конкурс матиме шансів на успіх. У тому числі й фінансовий.
