Гендиректор держкомпанії постійно шантажує уряд, щоб залишити собі обслуговування пенсіонерів в селах.
Як повинен себе поводити прем’єр-міністр, якщо директор державного підприємства дозволяє собі публічно його шантажувати, погрожувати і влаштовувати різні демарші? Вочевидь, негайно поставити питання про звільнення. Однак, у випадку з керівником «Укрпошти» Ігорем Смілянським, який вже відкрито плює в обличчя прем’єру Денису Шмигалю, коло наче зачароване. Кому ж тоді підкоряється головний листоноша країни?
Мовою погроз і шантажу
У середу глава «Укрпошти» пішов на безпрецедентний крок. Своїм одноосібним рішенням він відключив у відділеннях монополіста всі сторонні банківські термінали, повністю ігноруючи домовленості з фінансовими установами та питання зручності клієнтів «Укрпошти», які цими терміналами користувалися. Тепер в поштових відділеннях залишаться тільки pos-термінали самого держпідприємства. Перед цим Ігор Смілянський виставив уряду справжній ультиматум: до 17.00 середи він вимагав вирішення питання про те, щоб пенсію не переводили в примусовому порядку на картку.
Кабмін проблему не вирішив, погрози набули чинності. На фото в Facebook він помістив кадр з фільму «Хрещений батько» з надписом «У нас була домовленість і ви вирішили мене кинути». Крім того, він також заявив, що створює гарячу лінію і буде збирати дані скривджених та ображених на уряд громадян для подачі колективного позову «проти осіб, які порушують Конституцію та Кримінальний кодекс України». Хто буде оплачувати подачу такого позову і чи є в цій заяві конфлікт інтересів – Смілянський вирішив не уточнювати.
Цьому публічному протистоянню передували кілька тижнів переговорів і рішення Мінсоцполітики та Пенсійного фонду поступово переводити пенсії в безготівкову форму. Так, було повідомлено, що з 1 вересня пенсії будуть доставлятися тільки в ті регіони і населені пункти, де немає банкоматів. Крім того, доставку пенсій забезпечать для соціально незахищених громадян, які самі не в змозі дійти до банкомата. Наприклад, люди з інвалідністю. При цьому доставкою повинна займатися не «Укрпошта», а відібрані на конкурсі логістичні або інші компанії. Монополіст, втім, теж зможе взяти участь в такому конкурсі.
Потім прем’єр Денис Шмигаль вирішив «зрізати кути» і повідомив, що перехід буде відбуватися поступово, що отримання грошей через банк – право, а не обов’язок пенсіонерів. Крім того, пообіцяв, що «Укрпошта» і далі буде оператором доставки пенсії в «важкодоступні місця» без банківських відділень і банкоматів. Судячи з того, що Смілянський до вечора середи остаточно «зірвався з ланцюга» і почав різкі рухи – інформація від прем’єра на місця доставляється не надто швидко.
Відрізають від відкатів
До слова, коли про “безготівку” пенсій заговорили вперше – це страшенно розлютило Ігоря Смілянського. Справа в тому, що при його керівництві, за словами експертів, доставка пенсій стала чи не ключовим бізнесом компанії, відсунувши на другий план доставку листів і посилок, грошові перекази та інші профільні поштові послуги. А оскільки за доставку платить Пенсійний фонд, і мова йде про доставку готівки мінімум 3,6 млн людей – скасування доставки як інституту для «Укрпошти» призведе до серйозних фінансових втрат. Якщо в середньому на доставку одному пенсіонеру в рік держава витрачає 1 тис. грн., то на виході мова йде про грошовий потік в 3,6 млрд. грн.
При цьому Смілянський постійно говорить про підвищення тарифу, а також про отримання компенсації з державної скарбниці за надання цієї «соціально важливої» функції. Тобто, замість того, щоб відбудовувати успішну, засновану на ринкових принципах компанію, великий топ-менеджер із західною освітою і багаторічним досвідом роботи в консалтинговому і банківському бізнесі все що вміє робити – це заробляти на грошах платників податків і шантажувати уряд.
Наприклад, в кінці 2020 року Смілянський цілком серйозно погрожував Кабміну, що «Укрпошта» перестане доставляти пенсії, якщо Кабмін не підніме тариф на доставку. Більш того, Смілянський також погрожував зривом інвестиційної програми ЄБРР і ЄІБ на 100 млн євро, з якої, серед іншого, в подальшому були закуплені нові автомобілі для пересувних поштових відділень. Природньо, втрата такого контракту для Смілянського виявилася б особистою трагедією. Адже багатьом у «Укрпошті» відомо про розміри можливих відкатів, встановлених майже на офіційному рівні, а також про його захмарну зарплату в 200 мінімальних доходів листоноші.
Сьогодні ж, коли уряд намагається оптимізувати свої (і платників податків) витрати – система мобільних відділень стає просто не потрібною. А це означає, що не потрібно заправляти машини, отримуючи відкати з закупівель палива і техобслуговування, не потрібно працевлаштовувати тисячі людей, які продають «з коліс» пральні порошки, крупи, газети та інші господарські речі, перераховуючи з кожного продажу відсотки «наверх». Саме тому Смілянський так різко і нервово реагує на будь-які спроби забрати ці сотні мільйонів гривень, які призначені на доставку пенсій.
Також потрібно нагадати, що однією з ключових завдань Смілянського в «Укрпошті» є підготовка структури до приватизації. І очевидно, що мало кому цікавий неефективний поштовий оператор, яким сьогодні є держпідприємство. А якщо залишити за ним функціонал доставки пенсії, а також розгалужену мережу відділень – це вже практично готовий політичний інструмент, а також бізнес модель для залучення все нових категорій населення, наприклад, з надання якісних банківських послуг. Купівля банку, анонсована Смілянським нещодавно – не що інше як спроба «відкатати» цю схему і перетворити «Укрпошту» з поштової на фінансову установу. А потім вигідно продати, отримавши свої менеджерські бонуси. Одним з ключових претендентів на придбання гіганта називають банківське крило групи СКМ Ріната Ахметова.
В оточенні олігарха розповідають, що він вже викликав «на килим» і Смілянського, і Шмигаля, які обидва є його креатурами – і найближчим часом конфлікт повинен піти з публічної площини. Однак ці ж спостерігачі не впевнені в психологічній готовності «накрученого» Смілянського натиснути на гальмо і згорнути амбіції. Оскільки він уявляє кар’єрне зростання – різкі заяви і публічне протистояння з Кабміном йому тільки на руку. Інша справа, що виведення з орбіти ключового олігарха може коштувати Смілянському не тільки кар’єри, а й, мабуть, свободи, оскільки кримінальні справи проти нього стримуються виключно зусиллями головного олігарха країни.
