Фінансовий рай, він же офшор, перерозподіляє фінансові потоки, тому надзвичайно сильно, хоч і неоднозначно, впливає як на економіку світу, так і на кожну країну окремо.
Результати дослідження вразили: майже половина річного ВВП всього світу, а це до 32 трлн дол., до 2010 року перебували в податковій гавані. І це, не рахуючи предметів розкоші, нерухомості, яхт – йдеться виключно про активи фізосіб. Податки від цієї нечуваної суми могли становити щороку до 280 млрд дол. Провідні аналітики підрахували і заявили, що “поза берегом” проходить понад половини всіх банківських активів і торгових угод. У Міжнародному валютному фонді також перейнялися цим питанням і намагалися оцінити масштаб втрат, але це виявилося дуже непросто. І проблема тут не тільки в тому, що в питанні фінансової гавані панує атмосфера абсолютної засекреченості, а й у відсутності єдиного тлумачення поняття «офшор».
Що таке офшори?
Саме поняття з’явилося лише в середині минулого століття, коли хитра фірма вирішила втекти від податківців Сполучених Штатів до країни, де податки були нижчими. Хоча насправді вважається, що з податками хитрували ще давні греки, які не хотіли їх платити і привозили свої товари не до Афін, а на безмитні острови, яких на той час було дуже багато. Сьогодні ж офшором називають невелику територію, часто острів, де існують нульові або дуже низькі податки на доходи корпорацій, що надають фінпослуги, або ж на прибуток нерезидентів.
Існує багато причин, з яких офшори користуються величезною популярністю в усьому світі. Це і особлива конфіденційність, і звільнення від звітності, й, звичайно ж, можливість зберегти власний капітал, не постраждати від непосильного податкового навантаження.
Важливо зазначити, що офшори бувають різні. Деякі, найдрібніші, взагалі обходяться без податків, оскільки щороку отримують мита за реєстрацію величезної кількості різних компаній, а також мають надходження від сектору фінансових послуг. Серед таких “гаваней” – Віргінські острови, які вважаються найпопулярнішою зоною для розважливих підприємців всього світу.
Є й більш серйозні офшори, які не вирізняються такою ж простотою. Зокрема, Сінгапур, Кіпр або Ірландія не навантажують високими податками, проте висувають вимоги до звітності. Варто зазначити, що такі країни є справжнім магнітом для капіталу інших країн, але самі себе захищають від власних хитрощів, послаблюючи податкові збори лише до зарубіжних доходів.
Існує і ширший зміст поняття, за якого до офшорів можна віднести навіть такі країни, як Швейцарія, Нідерланди, Лондон, Люксембург і деякі штати Америки. В окремих країнах зі звичайними податками є особливі території, які відрізняються низькими податками. Це своєрідні “податкові оазиси”, що користуються великою популярністю у розважливих підприємців. Деякі офшорні зони існують під егідою США або Великобританії. Фірми, які можуть похвалитися адресами в таких країнах, користуються більшими довірою і авторитетом серед партнерів, ніж зареєстровані у звичайних “гаванях”. З огляду на таке розмаїття видів офшорних зон, дуже складно підрахувати навіть їх точну кількість. Одні джерела говорять про декілька десятків, інші – про сотні.
Хитрощі з цінами і правило «витягнутої руки»
Деякі хитруни прокручуть спритні махінації з цінами. Так, компанії переправляють свій прибуток в зону мінімального оподаткування, тоді як в державах, що мають високі ставки, залишають тільки витрати. Наприклад, продукцію в офшор дочірньої компанії продають дешевше, а з офшору, в якому не потрібно ділити прибуток, продають за ринковою ціною. Логічно, що урядам не до душі такі виверти, тому вони намагаються всіляко протистояти цим махінацій. Кілька років тому і Україна ввела правило “витягнутої руки”, яким користуються багато країн ще з ХХ століття. Згідно з цим правилом, вартість товарів або послуг, які продаються пов’язаним компаніям, не може істотно відрізнятися від вартості аналогічної продукції, що відпускається суб’єкту, незалежному від продавця. Головною ідеєю цього правила є зіставлення операцій з точки зору податкової вигоди, мінуси або переваги, що створюються ними. В теорії все звучить досить логічно, тоді як на практиці виникають труднощі. Зокрема, дуже непросто відстежити і порівняти “аналогічний” товар.
Офшори і Україна
Незважаючи на спроби захистити свій капітал, Україна зазнає величезних збитків через офшори. Так, з’явився докладний звіт, в якому йдеться про те, що вже у 2010 році відтік капіталу з незалежної України станвив 167 млрд дол. Для порівняння: Казахстан втратив 138 млрд дол., Російська Федерація – 798 млрд дол. Цифра шокує, оскільки перевищує річний ВВП (на 2010 рік він становив 138 млрд дол). Виходить, що в перші складні роки становлення незалежності Україна втратила величезні гроші, які могли б використовуватися для економічного розвитку.
Сторони медалі
Самі по собі офшори не є злочином. Головна проблема в тому, що фінансова гавань часто використовується для відмивання кримінальних грошей і прокручування шахрайських схем. Більш того, цією лазівкою полюбляють користуватися чиновники, які за законом не можуть бути власниками бізнесу. Останнє дослідження показало, що офшори шкодять навіть екології, позаяк з їх допомогою фінансуються вирубка амазонських лісів і нелегальний вилов риби у Світовому океані. Водночас в їх існуванні є і позитив, і негатив як для всієї світової економіки, так і для кожної країни, в тому числі й для України.
Так, негативом, однозначно, є те, що бюджети не доотримують величезних сум – у них утворюються колосальні діри, які можна було б заповнити податковими надходженнями від вислизнутих грошей. Крім того, великий мінус офшорів в тому, що вони підривають здорову конкуренцію. Так, компанії, які не змогли ухилитися від податків, перебуваюь у менш вигідному становищі, ніж ті, що користуються перевагами податкової гавані. Таким чином, виграє не той, хто може запропонувати ринку найкращий товар або послугу, а той, хто зумів провернути хитру податкову оптимізацію. Є ще один важливий момент: доступ до офшорів мають багатії, які таким чином отримують від суспільства суцільну вигоду. Відповідно заможні українці перекладають свій податковий тягар на людей бідніших, які не мають можливості ухилитися від податкового навантаження.
Також варто враховувати, що в Україні нині не найкраща ситуація в економіці, тому податкові втрати особливо болючі для нашої країни. Капітал, який вивели за кордон, можна було б інвестувати у розвиток національної економіки. Крім того, втрачаються не тільки гроші, а й робочі місця, які могли б з’явитися. Не варто забувати і про те, що офшорний бізнес підтримує тіньову економіку, що є великою проблемою для України.
Проте крім цих мінусів можна виділити і плюси. Зокрема, важливим моментом для України як для країни, що розвивається, є можливість захистити права власності. Коли зменшується ризик експропріації, зростає привабливість для інвестування, що є каталізатором для розвитку великого і середнього бізнесу. Важливо і те, що навіть тоді, коли підприємець виводить капітал за кордон, працівники отримують заробітну плату саме на місці виробництва. З цих зарплат «капають» податки в бюджет країни. Крім того, капітали, які раніше вивели в офшор, як мінімум, частково повертаються назад. Так, в Національному банку України повідомили, що в Україні реінвестували майже 8 млрд дол. Велика частина грошей повернулася саме з Нідерландів і Кіпру.
