Після скандальної телефонної розмови між Трампом і «обличчям, схожим на Путіна, у понеділок 19 травня резонанс не вщухає вже цілий тиждень, але спробуємо зупинитися у спогляданні реакції, підбити деякі підсумки і хоча б штрих-пунктиром накидати можливе майбутнє.
А підсумки та перспективи ці дуже тривожні та похмурі.
Короткий анамнез
За результатами двогодинної розмови стало зрозуміло, що Трамп готовий повністю відсторонитися від подальшої участі у врегулюванні війни в Україні, незважаючи на його попередні заяви про те, що він готовий покласти край цій війні нехай не за 24 години, але хоча б колись. Саме так слід розуміти заяви Трампа про те, що «Україна та Москва мають домовлятися самі».
Трамп відмовився від своїх початкових вимог про оголошення 30-денного повного перемир’я з можливістю продовження для проведення повноважних мирних переговорів між Україною та Москвою за посередництва Штатів та Трампа.
Фактично Трамп дав Кремлю повний карт-бланш на те, щоб нав’язувати свою повістку та умови. Що Москва вже й робить, заявляючи, що жодних термінів встановлення миру, мовляв, не існує, що треба готувати якийсь «меморандум про війну в Україні», сенс якого незрозумілий, що влада в Україні нелегітимна, хоча в Москві вона ще нелегітимніша і таке інше. Можна бути впевненим, що у «проекті меморандуму» від Москви знову фігуруватимуть умови передачі та міжнародного визнання за Росією, як мінімум, чотирьох областей та Криму, а також роззброєння України, різке скорочення її армії та військового промму, припинення постачання західних озброєнь в Україну.
Але «злив» Трампом України стосується не лише України.
Фактично це «злив» Європи та європейської безпеки, а також дискредитація, розкол та «деактивація» НАТО.
Значна і найбільш тямуща частина західної еліти це розуміє, і саме цим обумовлена та участь, яку низка європейських лідерів приймає в долі України та особисто Зеленського, насамперед це лідери Франції, Великобританії, Німеччини і тепер уже Італії, оскільки до її прем’єрки, яка зачарувала Трампа, почала «щось доходити».
До того ж, якщо вірити чуткам, то в Москві остаточно «оборзели» і знову згадали про «Сувалкський коридор», щоб «прорубати вікно» з підконтрольного Білорусі вздовж польсько-литовського кордону до Калінінграда вздовж кордону з Польщею. І це, якщо справа обмежиться Сувалкським, а не зовсім Вільнюським «коридором». Подробиці вдаватися не будемо, оскільки вони розглядалися ще в червні 2022 року в публікації « Калінінградський коридор у Третю світову війну ».
«Трампо-злив» Європи разом із Україною ввів євролідерів у стан «гроггі», якщо висловлюватись у термінах боксу. Вони намагаються подавати сигнали Трампу, обдурити його, домовитися з ним.
Хоча робити, на скромну думку автора цих рядків, вони мають таке. Зберігаючи нормальні відносини з Вашингтоном для можливості купувати за гроші в Америці необхідні види озброєнь та отримання потрібної розвідінформації, які Європа поки не може забезпечити, необхідно терміново, висловлюючись музичними термінами, у темпі «presto», створювати систему європейської колективної безпеки, в основі якої повинні лежати: незалежні від США та НАТО ядерні сили стримування Великобританії, європейський оборонпром та розвідку, які треба активно розгортати та розвивати, а також Збройні сили України, які – за всіх наших кричущих проблем! – є єдиними на континенті, які вміють воювати насамперед із московськими потворами, причому воювати зброєю будь-якого виробництва – старою радянською, вороже-російською, американською, європейською.
Цим зараз мають займатися відповідальні та серйозні європейські лідери, а не скиглити на різного роду «посидіти» про те, «який поганий Трамп», що давно було зрозуміло будь-кому, хто регулярно читає інтернет і може робити мінімальні висновки з прочитаного.
Але повернемося, власне, до телефонної розмови Трампа з «обличчям, схожим на Путіна», до його передісторії, до різних оцінок цього «естрадного номера розмовного жанру» та деяких висновків із цього.
Нагадаємо, як все починалося
Напередодні цієї розмови було безліч коментарів про те, що Трамп нібито вже втрачає терпіння щодо Москви, і готовий до жорстких заходів, перш за все, до введення 500% вторинних санкцій, законопроект про які вже розробили сенатори республіканець Грем і демократ Блюменталь.
Про це, зокрема, заявив президент Фінляндії Александер Стубб , який часто коротко спілкується з Трампом і якого цитує The Guardian.
Стубб сказав, що Трамп та Путін не повинні вирішувати долю України за спиною Зеленського.
Стубб наголосив, що, залежно від того, як пройде телефонна розмова, є ймовірність, що американські сенатори Ліндсі Грем і Річард Блюменталь представлять цього тижня в Конгресі пакет санкцій, які зроблять фінанси Росії неспроможними. Стубб підтримує майже щоденний контакт із Гремом, який описує пакет санкцій як «нищівний».
Інформація про жорсткий настрій Трампа щодо Москви підтверджувалася й іншими джерелами.
За повідомленням The Wall Street Journal з посиланням на джерела, Трамп у приватній телефонній розмові з європейськими лідерами заявив, що Путін не готовий покласти край війні, бо вважає, що він перемагає.
Європейські лідери вперше почули від Трампа, який часто говорив протилежне публічно, — він вірить, що Путін щиро хоче миру.
У телефонній розмові брали участь Володимир Зеленський, Еммануель Макрон, Фрідріх Мерц, Джорджа Мелоні та Урсула фон дер Ляйєн.
Але незабаром, напередодні розмови з Москвою, Трамп фактично відмовився від своєї пропозиції про «безумовне перемир’я» як умову мирних переговорів, щоб зупинити війну і жертви.
У той же час, спілкуючись із європейськими лідерами перед розмовою з Путіним, Трамп дав зрозуміти, що США можуть приєднатися до Європи у санкціях проти експорту російських енергоресурсів та банківських операцій.
Але ці надії було зруйновано у понеділок після розмови Трампа з Путіним.
Від себе додамо лише те, що, за такої «послідовності» Трампа, будь-які домовленості та «угоди» з ним не стоять папери, на якому вони викладені, і в цьому сенсі Трамп мало чим відрізняється від Москви.
У той же час, Bloomberg з посиланням на джерела повідомив , що Путін напередодні телефонної розмови почувається впевнено, оскільки Росія має перевагу на фронті.
Видання пише про впевненість Путіна в тому, що його війська зможуть прорвати оборону України до кінця року та взяти під повний контроль чотири регіони.
Також РФ готова до затяжної війни, якщо це знадобиться для досягнення її цілей, і Путін оптимістично налаштований щодо перспективи подальших санкцій США.
«Офіційні особи США приватно дали зрозуміти європейським колегам, що Трамп розглядає можливість просування законопроекту про санкції, підготовленого сенатором-республіканцем Ліндсі Гремом, якщо Росія не зрушить з місця. І він може сказати Путіну, що не може цьому завадити, повідомили європейські чиновники», – зазначає Bloomberg.
Але очікування виявилися марними.
Розмова та їх похмурі наслідки
Трамп заявив, що переговори пройшли дуже добре, а переговори між Україною та Росією розпочнуться негайно.
Відразу зазначимо, що переговори після цього не почалися і якщо почнуться, то нескоро.
«Щойно завершилася моя розмова з Путіним. Вважаю, що він пройшов дуже добре. Росія та Україна негайно розпочнуть переговори про припинення вогню і, що ще важливіше, про повне закінчення війни. Умови будуть узгоджені між двома сторонами.
Росія хоче розгорнути масштабну торгівлю зі Штатами після завершення цієї катастрофічної кривавої лазні, і я підтримую цю ідею. У Росії є колосальні можливості для створення робочих місць та нарощування добробуту. Її потенціал безмежний. Україна може стати великим бенефіціаром торговельних відносин у процесі відновлення своєї країни.
Переговори між Росією та Україною розпочнуться негайно. Я повідомив про це Президенту України Володимиру Зеленському, Президенту Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн, Президенту Франції Еммануелю Макрону, Прем’єр-міністру Італії Джордже Мелоні, Канцлеру Німеччини Фрідріху Мерцю та Президенту Фінляндії Олександру Стуббу під час телефонної розмови відразу після бесіди.
Ватикан, за словами Папи Римського, висловив сильну зацікавленість у проведенні цих переговорів на своїй території. Нехай процес розпочнеться!» – написав Трамп.
Відразу зазначимо, що в понеділок розмові Путін, грубо кажучи, «навішував локшину на вуха» Трампу, тому що нічого з вищесказаного реально не сталося на момент написання цього тексту в п’ятницю, включаючи «переговори у Ватикані», від яких у Москві очікувано відмовилися.
Про те, що Трамп відмовився від своїх раніше багаторазово проголошених вимог, стало зрозуміло з коментарів «особи, схожої на Путіна»
Було заявлено, що Москва виступає за те, щоб перед припиненням вогню затвердити меморандум, в якому Україна та Росія пропишуть умови і майбутнього мирного договору, і припинення вогню.
Меморандум має бути складений під час прямих переговорів України та Росії, на основі компромісів двох країн, але включати усунення «першопричин української кризи», до яких у Москві відносять «антиросійський курс Києва» та наміри української влади вступити до НАТО.
Конкретні умови припинення вогню названі були, але було очевидно, що вони також є.
Позиція Зеленського та європейців, як відомо, інша – спочатку перемир’я (без жодних умов), а потім переговори. А якщо Путін відмовляється від припинення вогню, то, як закликають президент України та європейські лідери, США мають запровадити жорсткі санкції проти РФ, щоб покарати затягування процесу.
Щоправда, Київ уже відступив від цієї формули, на вимогу Трампа погодившись на переговори з Росією у Стамбулі ще до припинення вогню. Але це майже нічого не дало, окрім обміну полоненими.
Помічник Путіна Ушаков додав:
– “Трамп бачить Росію як одного з найважливіших партнерів США”;
– «Путін та Трамп домовилися продовжити діалог з усіх питань, у т. ч. щодо України»;
– «не виключено особисту зустріч, місце та термін поки не визначено»;
– «мова про тимчасові рамках припинення вогню між Росією та Україною не було»;
– «Трамп сказав, що Путін може дзвонити йому будь-якої миті».
Підсумки розмови Трампа та Путіна суть такі.
Трамп прийняв формулу Путіна «спочатку переговори, а потім перемир’я», проти чого виступали Зеленський та європейці, справедливо вважаючи це формою затягування війни. Вони закликали Трампа поставити ультиматум Путіну, щоб погодився на перемир’я, а потім уже вів переговори. А інакше – санкції та інші форми тиску. Але Трамп нічого про санкції та тиск на РФ не сказав і фактично відправив Україну та Росію на переговори один з одним (причому не лише про припинення вогню, а й про мирний договір між двома країнами), до чого і закликав Путін. Тобто Трамп остаточно поховав ультиматум, який Київ та європейці висунули Путіну 10 травня. Помічник президента РФ Ушаков окремо заявив, що «про дедлайн припинення вогню не говорили».
Спілкування з Путіним він назвав дуже добрим і розповів про «безмежні можливості» співпраці США та Росії.
Самі собою переговори ще гарантують результату, що очевидно.
Пошук компромісів може продовжуватися довго, а війна продовжуватиметься, що і є суттю плану Путіна, який розраховує найближчим часом досягти великих успіхів на фронті, що має змінити на користь РФ і переговорні позиції.
Можливе проведення через Конгрес без згоди Трампа закону про вторинні 500% мита проти російського експорту. Голосів вистачить: проголосують усі демократи та частина республіканців. Але Трамп може накласти вето, а для його подолання голосів не вистачить. Якщо Трамп виступить проти самого документа, його навряд чи виставлять на розгляд.
Словом, мирне врегулювання виноситься на прямі переговори України та Росії. Але це може затягтися надовго, а кінцеві умови завершення війни безпосередньо залежатимуть від ситуації на фронті, чого й домагається Москва.
Додамо суто від себе наступне.
Трамп повністю пішов на поступки Москві в «мирному плані», відмовившись від своєї формули «спочатку перемир’я – потім переговори».
Розмови останніх днів про те, що Трамп «втомився від Москви» і готовий натиснути на неї введенням санкцій, виявилися порожніми балаканями.
Трамп взагалі практично все здає Москві, віддаючи на відкуп двосторонніх переговорів, фактично виходячи з процесу.
Москва отримує карт-бланш на продовження війни та висування неприйнятних умов: здачу та юридичне визнання за Москвою чотирьох областей та Криму, роззброєння та розпуск армії, що рівносильне знищенню України.
Трамп готовий вести бізнес із міжнародними кримінальними злочинцями, проти яких обґрунтовано висуваються звинувачення з масових військових злочинів та злочинів проти людяності, за якими немає терміну давності.
Коментарі м перспективи
Трамп «миває руки» та «зливає» Україну – такий основний мотив коментарів у багатьох західних медіа після розмови Трампа з «обличчям, схожим на Путіна»
Трамп “ясно дав зрозуміти” європейським лідерам під час вчорашньої розмови з ними, що він “усуне США від участі в конфлікті і залишить Україну та Росію для прямих переговорів”, пише Financial Times відразу в кількох матеріалах.
Трамп також не дав жодних обіцянок про майбутні санкції США проти Росії, якщо Путін відмовиться від спроб встановлення миру.
У європейських столицях тепер побоюються, що «Трамп може укласти угоду з Путіним та продасть інтереси України».
Тому «українці та їхні союзники в Європі відчували, що їх кидають». Трамп «умив руки та залишив Україну на милість її загарбника».
“Цей дзвінок підтвердив найгірші побоювання європейців: президент США, спокусившись умовляннями Путіна, готовий розвернутися у бік Москви і продати Київ”, – йдеться в іншій статті FT .
«Ця розмова з Трампом стала перемогою для Путіна. Він ясно дав зрозуміти, що припинення вогню не відбудеться найближчим часом, тому Росія може продовжувати війну. І жодних санкцій не буде», – сказав Стівен Пайфер, колишній посол США в Україні.
«Наразі Трамп, схоже, розглядає нормалізацію російсько-американських відносин як самоціль. Решта підпорядкована цій меті», – сказав Ендрю Вайс, віце-президент Фонду Карнегі за міжнародний світ.
«За нинішнього стану справ, схоже, що шанси на користь Росії. Давнє захоплення Трампа Путіним та його кипучий антагонізм щодо Зеленського роблять ймовірним, що він першим втратить терпіння стосовно українського лідера. Трампа також приваблює ідея поновлення ділових зв’язків з Росією. Він віддав би перевагу вигідним угодам у Москві, ніж нові поставки зброї Україні», – пише оглядач FT Гідеон Рахман.
«Україна та союзні їй європейські лідери будуть розчаровані та стурбовані тим, що Дональд Трамп їх зрадив», – вважає кореспондент британського телеканалу Sky Джеймс Метьюз.
«Вони були готові чекати, доки він реалізує обіцяне рішення, бо їм Штати. Тепер вони бачать заклик до переговорів з Росією, який не просунув їх уперед і наражає Україну на ще більшу небезпеку. Росія просто затягує цей процес, не роблячи жодних кроків уперед», – пише британський журналіст.
Україна та союзники будуть розчаровані та стривожені результатом дзвінка Трампа Путіну, вважає московський кореспондент того ж телеканалу Sky Айвор Беннетт.
«Я думаю, європейські лідери та Україна будуть дуже розчаровані тим, що Дональд Трамп, мабуть, не чинив більшого тиску на Володимира Путіна. Вони сподівалися, що це буде той момент, коли Дональд Трамп виконає свої погрози, чинитиме тиск на Володимира Путіна і підштовхне його до припинення вогню. За словами ж Путіна, про санкції не йшлося, а Трамп навіть заявив, що Росія виступає за мирне вирішення кризи. Я думаю, що ця фраза російського президента може стривожити європейських союзників України. Я думаю, вони інтерпретують це як чергове зволікання Росії та її чергову відмову від вимог про 30-денне припинення вогню», – сказав Беннет.
Заява Путіна про те, що припинення вогню з Україною можливе після досягнення угод, “практично збігається з тим, що Росія говорила останні два місяці”, вважає він.
Оглядач The Washington Post Девід Ігнатіус скептично оцінює перспективи мирного врегулювання між Росією та Україною.
За його словами, «Путін розпочав цю війну, і тільки він може її зупинити», проте поки що він не демонструє готовності до поступок. Ігнатіус попереджає: Трамп може запропонувати Кремлю угоду заради зовнішньополітичної «перемоги», але малоймовірно, що Україна та Європа погодяться на умови, що «нейтралізують» Київ.
Трамп відмовився від нових санкцій проти РФ, оскільки Путін пообіцяв реалістичні умови завершення війни, і це викликало шок у європейців, пише Axios про те, як Путін перевербував Трампа, фактично «навісивши йому локшину на вуха».
Зеленський та ще п’ять європейських лідерів приєдналися до телефонної конференції з Трампом одразу після розмови з Путіним, сподіваючись почути, що Путін погодився на припинення вогню чи США введуть проти нього санкції за відмову зробити це.
Але Трамп заявив, що Путін погодився на переговори, наголосив, що США не братимуть участі в цих переговорах, і виступив проти введення санкцій, повідомили Axios джерела.
Трамп створив враження, що близький до виходу їхнього процесу. Деякі лідери здавалися «здивованими» чи «шокованими».
«Якщо нічого не станеться, я просто відступлю… Це європейська ситуація, і вона мала залишатися європейською ситуацією», — сказав Трамп журналістам в Овальному кабінеті.
У понеділок вранці Трамп та Зеленський провели коротку телефонну розмову, і Трамп спитав, що йому слід сказати Путіну.
Зеленський попросив Трампа вимагати негайного припинення вогню, пригрозити новими санкціями та не пропонувати жодних поступок Путіну без консультацій з Україною.
Після розмови з Путіним Трамп знову зателефонував Зеленському. На лінії також були лідери Німеччини, Франції, Італії, Фінляндії та Європейської комісії.
Але це вже була інша розмова.
Трамп повідомив, що Путін погодився негайно розпочати прямі переговори про припинення вогню, після чого настало кілька секунд спантеличеного мовчання.
Зеленський сказав, що Путін раніше погодився на переговори і перший раунд переговорів про припинення вогню відбувся в п’ятницю в Стамбулі. Трамп не відповів прямо.
Зеленський та кілька інших лідерів, які брали участь у телефонній розмові, повідомили Трампу, що це була його (Трампа) ідея розпочати мирні переговори з негайного 30-денного припинення вогню.
Європейські лідери запитали про можливість запровадження американських санкцій проти Росії. Трамп сказав, що не вважає це гарною ідеєю, і наголосив, що, на його думку, Путін хоче укласти угоду.
Прем’єр Італії Джорджа Мелоні втрутилася, щоби запитати, чому припинення вогню не може бути досягнуто принаймні на два тижні перед переговорами. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц спитав, на які поступки готова піти Росія.
Трамп сказав, що Путін представить «мирний меморандум» зі своїми умовами припинення вогню та закінчення війни. Трамп додав, що він попросив Путіна представити «щось, з чим люди можуть погодитися», а не пропозицію, яка буде негайно відхилена.
Зеленський заявив, що попередні раунди переговорів з Путіним, включаючи минулий тиждень, ні до чого не привели, і наголосив, що, якщо Трамп не тиснутиме, Путін не зробить жодних дій.
Лідери, які брали участь у телефонній розмові, були вражені, що Трамп, схоже, був задоволений тим, що почув від Путіна, і представив це як новий розвиток подій, хоча Путін взагалі не змінив своєї позиції.
Трамп заявив співрозмовникам, що Росія та Україна можуть вести двосторонні прямі переговори без будь-яких сторонніх посередників, оскільки сторони краще розуміють усі деталі конфлікту.
Мелоні та Мерц заявили, що США та європейські країни мають бути залучені до переговорів.
“Хтось має бути суддею”, – сказала Мелоні.
Мерц запропонував провести зустріч за участю всіх сторін.
Пізніше Трамп запропонував провести переговори у Ватикані.
Президент Фінляндії Олександр Стубб запитав Трампа, якими будуть наступні кроки.
“Я не знаю. Хтось має вийти і сказати, добре чи погано тривають переговори, і тоді ми вирішимо, що робити», – сказав Трамп.
Від себе додамо, що Трамп фактично виходить із переговорів.
Не вдаватимемося у питання про те, що є причиною такої поведінки Трампа – наївність чи наявність шкурних інтересів.
Важливо, що це вже проблема не лише України, а й Європи.
Про те, що « тепер Україна і Європа залишилися одні », пише оглядач Bloomberg Марк Чемпіон (Marc Champion), акцентуючи на тому, що тепер безпека Європи залежить від неї самої, від європейської підтримки України, від стійкості України, яка є єдиною на континенті країною, яка має боєздатну армію, що має величезний бойовий досвід.
Президент США мав важелі тиску на Путіна по Україні — і він ними не скористався. Тепер вибір за Старим Світом, пише видання.
Розчарування, тривога — навіть огида — щодо результатів телефонної розмови Дональда Трампа із Володимиром Путіним цього тижня цілком зрозумілі. Але дивуватися тут нема чого. Президент США не провалив спробу зупинити війну — він ніколи не намагався цього зробити.
З самого початку його метою було перезапустити відносини з Росією, щоб це принесло економічну вигоду США. Участь Америки у війні була перешкодою, яку потрібно було усунути, щоб це стало можливим.
З погляду Москви, все склалося якнайкраще. Путін висунув якусь розмиту нову пропозицію розпочати прямі переговори з Україною та виклав свої вимоги у меморандумі. Ми можемо досить точно вгадати, що в ньому буде, оскільки Кремль багаторазово повторював свої умови світу.
Тепер, коли Трамп вийшов з гри, у Путіна менше причин, ніж будь-коли, йти на поступки: Україна повинна буде віддати Росії не лише вже окуповані, а й не завойовані території, які Москва формально анексувала, відмовитися від будь-яких зв’язків із НАТО та демобілізувати більшу частину своїх збройних сил.
Саме тому українці майже не мають вибору, окрім як продовжувати боротьбу. Без можливості захищатися у майбутньому їхня країна перестане існувати як суверенну державу. З погляду Москви, Україна — це поспіхом зшита держава Франкенштейн, зібрана з шматків інших територій, при цьому Київ і більша частина земель, якими він керує, належать по праву так званому «російському світу». Мова, культура та історія України, згідно з цією логікою, — підробка.
Для прихильників «реалістичної» зовнішньої політики все це неминуче: Росія — велика держава, а Україна — ні. Продовження війни, за підтримки США або без неї, означає для України щоденні жертви та втрату територій, можливо, ще протягом кількох років.
Чи зможе Україна втримати хоча б поточний рівень оборони, не кажучи вже про настання, — чи зазнає катастрофічного прориву через брак зброї та боєприпасів — тепер залежить від Європи.
Чи зможе цей багатий, але роздроблений континент виявити політичну волю та мобілізувати промисловий потенціал, щоб забезпечити українську армію всім необхідним? Українці знають, що станеться, якщо вони здадуться: це вже траплялося на окупованих Росією територіях — показові суди, переписані шкільні програми та ідеологічне опрацювання дітей. Але італійці та іспанці не відчувають такої екзистенційної загрози.
Проста відповідь на обидва питання — ні. Європейські лідери з моменту обрання Трампа знали, що США швидше за все вийдуть з конфлікту. Вони говорили правильні слова, але, за винятком країн фронтової зони на кшталт Польщі та крихітних балтійських республік, їхні дії сильно відставали від заяв. Але все це песимізм, а не реалізм. Те, що відбудеться далі, це питання вибору.
Ці країни мають фінансові ресурси. Чого не вистачає – так це промислового потенціалу, щоб заповнити вакуум після відходу США, і загального почуття терміновості, щоб зробити все необхідне. Взяти хоча б нову угоду між Великобританією та ЄС про безпеку та оборону — документ, у якому ключові заходи щодо оборони прив’язані до абсолютно незв’язаних питань, наприклад, до студентської мобільності. У результаті він перетворився на порожню балаканину.
Європі доведеться копнути глибше, але їй не потрібно брати на себе все. До російського вторгнення у 2022 році Україна виробляла військову техніку приблизно на 750 мільйонів доларів на рік. Зараз вона має потенціал — нехай і не вистачає коштів — виробляти на 35 мільярдів, включаючи одну з провідних у світі індустрій дронів. Президент України Володимир Зеленський стверджує, що вже 40% зброї, яка використовується на фронті, виробляється всередині країни, і ця частка продовжує зростати.
Вже існує ініціатива під керівництвом Данії щодо фінансування українських виробничих потужностей, які не використовуються, — і її можна масштабувати. Водночас європейські уряди та оборонні компанії можуть зосередитися на усуненні критичних прогалин — в авіації, ракетах, системах ППО та інше — того, що Україна не може зробити сама. Це складно, але цілком реально. Такі компанії, як Rheinmetall AG, KNDS Group та BAE Systems Plc, вже відкрили офіси в Україні, розуміючи, що це можливість для досліджень та більш дешевого виробництва.
Оборона України може й має розглядатися як каталізатор прискорення європейської безпеки, а не як перешкода. Для цього буде потрібний певний оптимізм — вірити, що європейські лідери зможуть вийти за межі вузькополітичних суперечок. Але не більший, ніж той, який був необхідний, щоб повірити у перемогу України під Києвом у лютому 2022 року.
Немає нічого неминучого в тому, щоби дозволити Росії підкорити собі Україну. Трамп мав ресурси, щоб посилити фінансовий і військовий тиск на Путіна і змусити його сісти за справжній стіл переговорів. Але він вважав за краще їх не використовувати. Тепер вибір – за Європою.
Від себе додамо, що автор цієї публікації в Bloomberg Марк Чемпіон має рацію, а міфи про «непереможність» Москви – це для західного обивателя, що деградував, і політикуму.
Європа має цілком достатні ресурси та потенціал для їхнього нарощування, щоб допомогти Україні та захистити себе від загрози з боку Москви.
На Трампа давно настав час припинити сподіватися. А те, чого не вистачатиме для захисту України та Європи, Європа цілком може купити у того ж Трампа, який дуже ласий на гроші та «угоди».
«Нова позиція Трампа щодо війни на Україні — не моя проблема», – продовжує The New York Times тему «зливу» України Трампом.
Ця резонансна публікація показує, що Трамп «злив» Україну, а сировинна угода була елементом розлучення, щоб закамуфлювати вихід із допомоги і продати американцям, що Трамп щось вирішив. Трамп іде найвигіднішим для Путіна треком, усуваючись від України і намагаючись налагодити економічні відносини з Росією.
Спекуляції навколо санкцій, що не відбулися.
Картина останніх днів буде неповною, якщо не згадати про «танці» навколо санкцій проти Москви, які Трамп вводити не збирається, хоча на це дуже сподівалися в Європі та Україні.
Трамп вважає, що Росія, швидше за все, вийде з мирних переговорів щодо України, якщо США погрожують посиленням санкцій, заявив під час слухань у Конгресі держсекретар Марко Рубіо, підтримавши рішення Білого дому не чинити тиск на Москву, незважаючи на її опір припиненню вогню, повідомляє Bloomberg .
Der Spiegel із посиланням на джерела стверджує, що головним гальмом санкцій проти Москви є саме Трамп.
Водночас, сенатори республіканець Ліндсі Грем та демократ Річард Блюменталь представив проект закону про потужний пакет обмежень, який має набути чинності, якщо Кремль продовжить відмовлятися від участі у мирних переговорах щодо України або спробує їх зірвати.
«Російські грають з нами в ігри… Я, звичайно, віддаю перевагу переговорам і сподіваюся, що президент Трамп прийме їх серйозно. Але якщо не прийме — у Сенату вистачить рішучості завдати потужного удару. Ми не можемо дозволити цьому продовжуватися вічно».
Проте з того часу нічого не змінилося. Законопроект, як і раніше, припадає пилом у комітетах, не доходячи до голосування. Незважаючи на тиск з боку ЄС, де міністри закордонних справ у вівторок знову вжили заходів проти Росії, у Вашингтоні — тиша. Навіть після голосно розрекламованої, але, на думку New York Times, провальної телефонної розмови між Трампом та Путіним у понеділок. Тоді, здавалося б, настав ідеальний момент для рішучих дій. Але – ні.
Страх як політичний чинник
Чому закон не просувається? Відповідь проста і страшна: Трамп блокує процес, а сенатори бояться відкрито йому протистояти. Атмосфера страху перед президентом та його можливою помстою сковує навіть тих, хто виступає за санкції.
Сенатор Ліза Мурковскі, один із співавторів законопроекту, відкрито говорила про це ще навесні:
“Ми всі боїмося”, – зізналася вона на зустрічі з виборцями в Алясці. — «Я часто дуже нервуюсь і двічі подумаю, перш ніж виступати проти Трампа».
Ця атмосфера тиску пояснює і метаморфозу Ліндсі Грема: від жорсткого критика Трампа він перетворився на слухняного придворного, що давно стало предметом спекуляцій в американських медіа.
Тепер його стратегія говорити, але не діяти. І він у цьому не самотній. Сенатор-республіканець Джон Тун, лідер більшості в Сенаті, заявив, що законопроект «готовий до запуску і має підтримку переважної більшості», але все впирається у Білий дім:
«Нам потрібне зелене світло від президента».
По суті Трамп паралізував Конгрес, хоча саме цей орган повинен відігравати ключову роль в американській зовнішній політиці. Республіканці, критикуючи Путіна на словах, відмовляються від дій, бо бояться втратити свої позиції. Багато хто з них уже де-факто капітулював.
Щоправда, автори законопроекту – демократ Річард Блюменталь та республіканець Ліндсі Грем наполягають, що якщо Москва не виявить прагнення миру, їх проект буде прийнято, оскільки його вже підтримує 81 сенатор зі 100.
Навіть якщо Конгрес проголосує за санкції, Трамп може накласти на законопроект вето і в обох палатах навряд чи знайдуть 2/3 голосів, щоб це вето подолати.
Введення вторинних санкцій проти країн, які купують російську нафту, є проблематичним для самих Штатів з економічних та політичних причин.
Спочатку було сумнівно, що Трамп на ці санкції зважиться, оскільки Москва могла б сприйняти 500% вторинні тарифи як оголошення війни, що призвело б до загрози прямого зіткнення РФ і США з перспективою ядерного конфлікту, яким минулої суботи напередодні розмови Трампа з Путіним у черговий раз пугав. Безумовно, все це можна було б сприймати як блеф, але, очевидно, ризик того, що це не блеф все ж таки далеко не дорівнює нулю. І якщо навіть Байден всіляко уникав підходити до межі такого ризику, то що вже говорити про Трампа, який постійно повторює, що «це не його війна», і розповідає про грандіозні перспективи співпраці Штатів із Росією.
Загрози введення 500% мит були для Білого дому спочатку швидше спробою інформаційно-психологічного тиску на Путіна, щоб спонукати його до припинення вогню. Але щойно стало зрозуміло, що ці погрози на позицію Кремля не впливають, Трамп відмовився від запуску санкційного механізму.
Від себе додамо, що якщо розглядати санкції лише як спробу інформаційно-психологічного тиску на Кремль і в Кремлі це розуміють, то на позицію Москви це справді не вплине.
Але якщо запровадження таких санкцій стане реальністю, то Москві явно мало не здасться.
Щоправда, New Lines Magazine із посиланням на джерела стверджує, що держсекретар Рубіо виступає за введення жорстких санкцій проти РФ, але Трамп проти. При цьому Рубіо вважає, що Сенату вистачить голосів, щоб подолати вето президента США та ухвалити законопроект Грема про 500% вторинних тарифів.
Поки йдуть ці торги, Москва в особі глави МЗС Лаврова відмовилася від проведення переговорів у Ватикані знову завела пісеньку про «нелегітимність» української влади та необхідність провести спочатку вибори у зруйнованій війною Україні і лише потім підписувати мирний договір.
З цього випливає, що, на жаль, жодного миру з цими тваринами найближчим часом не буде, тому що вони не бажають світу, а буде війна…
