Вояж ” особи, схожої на Путіна” до Північної Кореї і В’єтнаму в українських медіа обговорювали не особливо активно, а даремно. Різке зближення Росії та Корейської Народно-Демократичної Республіки (КНДР), яке увінчалося помпезним візитом Путіна, створюють нову реальність і становлять серйозну небезпеку не тільки для Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР), а й для світу загалом, зокрема для України, яка потерпає від ударів північнокорейських снарядів і ракет. Навіть у Китаї тісні контакти між Москвою і Пхеньяном, як подейкують, викликають зростаюче роздратування.
Що ж до В’єтнаму, то ця країна останніми роками демонструє чудеса гнучкості, лавіруючи у своїх інтересах між Вашингтоном, Пекіном та Москвою.
Щодо КНДР вітчизняна громадська думка досі перебуває під впливом примітивних пропагандистських байдужок про «відсталість тоталітарної диктатури» під керівництвом нинішнього «пупсика», сина та онука попередніх диктаторів, які передавали владу у спадок.
North Korea today
В історичні подробиці особливо вдаватися не будемо, хоча це дуже цікаво, а автор цих рядків за віком застав у розквіті сил засновника, першого президента КНДР та глави єдино-правлячої Трудової партії, діда нинішнього «пупса» – Кім Ір Сена (при народженні – Кім Сон Чжу, 1912-1994), корейського революціонера, борця з японськими загарбниками. Він же був творцем державної ідеології «чучхе», яка в Північній Кореї вважається місцевим розвитком марксизму-ленінізму, хоча ця марення не має відношення ні до Маркса, ні до Леніна, власне, як і маоїзм у Китаї.
Якщо на початкових етапах КНДР користувалася підтримкою СРСР, то в глибокі 1970-і роки в Союзі при Брежнєві Північну Корею, поряд з маоїстським Китаєм, вважали одним із зразків лівацького опортунізму і волюнтаризму, а самого Кім Ір Сена з його «чучхнею» торкнутим», яку думку доводили на політзаняттях.
Після смерті 1994 року «діда-засновника» КНДР, його місце зайняв його син Кім Чен Ір (1941 – 2011), уроджений у Хабаровському краї, при народженні – Юрій Ірсенович Кім. Після його смерті «спадкову посаду» зайняв його син – нинішній лідер КНДР Кім Чен Ин (1982).
Повертаючись до розхожих штампів щодо КНДР, зазначимо, що в частині диктатури і влади, що передається у спадок, відсутності прав і свобод ці штампи цілком справедливі. У цій країні справді є величезні проблеми із продовольством та забезпеченням нормальних людських потреб.
Але називати Північну Корею відсталою – це пропагандистська дурість, яка розрахована на недалекого обивателя. Ця країна має потужну індустрію та відмобілізовану економіку. КНДР випускає найширшу номенклатуру сучасних озброєнь та боєприпасів, включаючи ракетну зброю та підводні човни. Вона виготовляє та запускає міжконтинентальні ракети та супутники.
Щодо якості та технологічного рівня всього цього в медіа висловлюється багато справедливих зауважень. Але Україна, на жаль, не випускає навіть малої долі того, що може собі дозволити Північна Корея, в якій створено солідну виробничо-технічну та науково-технологічну базу, причому в умовах перманентних санкцій.
Словом, ворога треба шанувати! А КНДР – це ворог, оскільки це прямий союзник нашого ворога та постачальник озброєнь нашому ворогові, тим більше у світлі підписаних під час вояжу Путіна документів.
Не вдаючись далі в зайві подробиці, наведемо далі думку економіста Олексія Куща про те, чим для України небезпечний союз Москви та Пхеньяну:
« Щодо візиту Путіна до КНДР.
Підписано договір про стратегічне співробітництво, який передбачає і військову взаємодію/допомогу.
По суті, в односторонньому порядку анульовано пакет міжнародних санкцій щодо КНДР.
Справа в тому, що КНДР – це, мабуть , одна з небагатьох країн світу, яка може досить швидко перейти на рейки « військової економіки » .
Цьому є низка причин:
1. Базова авторитарна ідеологія «чу чхе » як синтез язичницького пантеїстичного корейського націоналізму та комунізму.
2. Замість інформаційного суспільства споживання – ідеологізоване, ієрархічне суспільство.
3. Індустріальний устрій економіки зі слабким сектором послуг.
4. Потогінна система праці режимі 24/7.
У цій парадигмі КНДР може стати для РФ « Уралом часів Другої світової війни » .
Пам’ятаю , як минулого року намагався донести ці ризики на марафоні, але там низка військових експертів вирішила « поржати з Північної Кореї » .
А я вже тоді попереджав, що така недооцінка загрожує втратами.
Оскільки продукція північнокорейського ВПК сипатиметься нам на голову.
Мій прогноз, на жаль, був вірним.
Свої 3 млн снарядів для армії РФ КНДР зробила та відправила на фронт.
Цим, до речі, пояснювався російський вогневий вал на лінії зіткнення.
Наразі потік зброї може посилитися.
КНДР може стати і хабом для обходу обмежень щодо китайських військових постачань до РФ:
З китайських комплектуючих і за допомогою російської сировини, грошей та енергії КНДР може почати випускати продукцію і складнішу, ніж снаряди.
Але впевнений, що деякі наші військові експерти й надалі «іржатимуть ».
Оцінки візиту Пу до Ына у країнах: «хороша думка приходить після»
Візит до Пу до Ына обговорювався у західних медіа ще до його початку, у міру чого ставало зрозуміло, що причина вояжу – не лише зброя, а й геополітика.
Занадто запитаний погляд спочатку містила публікація The Washington Post ” Russia’s Putin to visit North Korea, amid growing military cooperation ” або ” Путін відвідає Північну Корею на тлі військового співробітництва, що росте “.
Наголошувалося, що це перший візит московського ватажка за останні 24 роки. За останні 2 роки два диктатори зблизилися через короткострокову потребу один в одному.
Росію цікавить великий запас застарілих артснарядів та ракет у КНДР, які будуть сумісні з радянськими та російськими системами озброєння. Також Москва зацікавлена у робочій силі з Північної Кореї.
У відповідь Росія може надати КНДР різні форми технологічної допомоги. Зокрема РФ може прискорити нарощування ядерного потенціалу Північної Кореї.
Bloomberg дає більш широке трактування в публікації з характерною назвою ” Why Russia’s Bond With North Korea є Danger to the World ” або ” Чому зв’язок Росії з Північною Кореєю становить небезпеку для світу “.
Зазначається, що, за супутниковими знімками, постачання вантажів, очевидно, зброї з КНДР до Росії різко зросли.
Північну Корею цікавлять фінансові засоби, енергоресурси, продовольство, інші товари, технології створення підводних човнів та супутників-шпигунів.
Візит Путіна також демонструючи сильну позицію Іна у світі всередині країни.
КНДР може розширити номенклатуру озброєнь, що поставляються. Зокрема, це може бути 240-мм реактивна система залпового вогню з керованими ракетами та радіусом дії від 40 до 60 км.
Північна Корея зазнала балістичної ракети з дальністю близько 110 км, яка може компенсувати використання Україною систем ATACMS GMLRS.
Якість північнокорейської зброї викликає питання, але велика кількість боєприпасів дозволяє агресору сковувати ЗСУ та виснажувати запаси ППО України.
Збільшення постачання північнокорейської зброї до Росії збільшить потребу України в американській та європейській військовій допомозі. Що більше допомоги Кім отримує від Росії, то легше ігнорувати заклик США до переговорів про ядерне роззброєння.
Збройові технології, які отримують КНДР, підвищують її здатність завдавати ударів по Японії та Південній Кореї, де знаходиться основна частина американських військ у регіоні, і доставити ядерну боєголовку на материкову частину США.
Опозиційний російський ТГ-канал «Воля» дає деякі цифри та подробиці .
З 2023 року російська армія отримує північнокорейські снаряди, міни для мінометів, протитанкові та протипіхотні міни, балістичні ракети, сумісні з пусковими установками “Іскандер-М”. Ракети KN-23, які є аналогом російських 9М723, вже застосовувалися проти України.
До 1 червня 2024 року КНДР поставила до РФ близько 5 млн снарядів калібру 152 мм і 125-мм снарядів для танкових гармат. Згідно з анонімними джерелами в російському військовому міністерстві, за цей же період РФ отримала від 200 до 500 корейських балістичних ракет, що дозволило російському військовому виробити і накопичити якусь кількість ракет власного виробництва. З початку травня 2024 року помітно, що інтервали між російськими ракетними обстрілами України скоротилися майже вдвічі.
Також за рахунок КНДР агресор зміг зберегти запас протитанкових та протипіхотних мін, серйозно витрачений з початку війни та особливо навесні-літом 2023 року на південному фронті.
Російські артилеристи та танкісти скаржаться на північнокорейські снаряди. Частина з них старі та непридатні для використання, частина не дають розриву при попаданні, іноді розриваються у стовбурі. Українські військові фіксували випадки використання північнокорейських снарядів, які падають поруч із метою, але не розриваються.
Незважаючи на низьку якість, ЗС РФ за рахунок обсягу поставок та КНДР змогли забезпечити високу інтенсивність артилерійського вогню та можливість наступати.
За даними анонімних джерел ТГ-каналу «Воля», однією з цілей візиту московської делегації було облаштування у Північній Кореї промислової бази з виробництва не тільки снарядів та ракет, а й боєприпасів для стрілецької зброї, динамічного захисту та інших виробів. Досі КНДР постачала те, що зберігалося на складах. Тепер вона постачатиме свіжу продукцію, до виробництва та контролю якості якої, можливо, буде допущено російських фахівців.
Чутки про появу на фронті корейських добровольців не підтверджуються. КНДР має 1,4 млн солдатів і офіцерів, але відправляти їх за тисячі кілометрів немає сенсу. Корейські підрозділи підпорядковуватимуться лише корейським командирам, крім того, КНДР не вважає за можливе послаблювати свою армію всередині країни.
Інтерес КНДР у стратегічному партнерстві зрозумілий. Країні потрібна валюта, потрібні джерела енергії, паливо. Крім того, інтерес Пхеньяна продиктований вірою в те, що РФ зберегли і не втратили напрацювання радянської космонавтики. Північна Корея потребує допомоги та ресурсів для запуску власних супутників.
Можлива співпраця у сфері атомної енергетики та ядерних озброєнь.
Ще одна мета візиту – залучення КНДР до тристоронньої співпраці з РФ та Китаєм. Китай вже давно вмовляє Москву та Пхеньян відкрити китайським військовим і торговим судам прохід у Японське море через річку Туманган (Туманна), причому Китай готовий вкластися в інфраструктуру – мости, порти, канали.
Демонстративне зближення РФ із КНДР допоможе Москві зіграти в улюблену гру — налякати «західних хлюпиків» шляхом підтримки терористів, авторитарних режимів, що змушує Захід та США розпорошувати ресурси у світі. В даному випадку створюється ще один осередок напруженості в безпосередній близькості від Південної Кореї та Японії, які пов’язані зі США військовими пактами і де знаходяться американські військові бази.
Напередодні візиту The Economist дав адекватний розклад геополітичних цілей вояжу в публікації ” Vladimir Putin ‘s dangerous bromance with Kim Jong Un ” або ” Небезпечний броманс Володимира Путіна з Кім Чен Ыном “ .
Зазначається, що ці ці виходять далеко за рамки угод зброєю.
Північна Корея грає корисну роль ширшій конфронтації Росії із Заходом, допомагаючи ускладнити американську стратегію у Азії та підірвати багатосторонні інститути. У березні Росія наклала вето на резолюцію ООН про продовження мандату групи експертів із контролю за дотриманням санкцій щодо Північної Кореї. Співпрацюючи з КНДР, Росія також прагне утримати Південну Корею, великого виробника зброї та американського союзника від надання прямої летальної допомоги Україні.
Торгівля з Росією допомогла стабілізувати економіку КНДР, що знаходилася в кризі, а зустрічі на вищому рівні з Путіним зміцнюють імідж Кіма.
Що Росія дала натомість, невідомо. Уряд Південної Кореї заявив, що з вересня минулого року з Росії до Північної Кореї було відправлено не менше 9 000 контейнерів, але військові технології, пов’язані з балістичними ракетами або ядерною зброєю, нібито не були передані. На даний момент основну частину торгівлі, ймовірно, складають продукти харчування та паливо.
При цьому Китаю не потрібне зайве загострення, оскільки головний його інтерес – збереження КНДР як буферної держави між ним та союзною Америкою Південною Кореєю, а також у підтримці впливу на Пхеньян. Тісніші військові зв’язки між Росією та Північною Кореєю можуть поставити під загрозу цю мету.
Китай також прагне уникнути видимості того, що всі три країни належать до одного блоку, оскільки Китай хоче бути світовим лідером, а не ізгоєм.
Тобто Росія-КНДР-Китай – це не авторитарна вісь, а скоріше заплутаний трикутник.
Помпезний візит Пу до Ына та його результати
Описуючи помпезний візит з червоними доріжками та тріумфуючими корейцями з прапорцями на узбіччях доріг, The New York Times у публікації ” Putin and Kim Jong-un, Autocrats Brought Closer by War, Meet in Pyongyang ” або ” Путін і Кім Чен Ин, автократи, що зблизили війною, що зустрілися в Пхеньяні » підкреслює, що два автократи поклялися створити єдиний фронт проти США та поглибити двосторонні зв’язки, включаючи розширення торгівлі зброєю, енергоносіями, військовими технологіями, що веде до підриву режиму міжнародних санкцій.
У колонці для Rodong Sinmun, головній державній газеті КНДР, напередодні приїзду Путін засудив «всесвітню неоколоніальну диктатуру» США та похвалив Кіма за опір «економічному тиску США, провокаціям, шантажу та військовим загрозам». Газета Rodong заявила, що дві країни перебувають «в одному окопі» у боротьбі проти Вашингтона та його союзників.
Аналітики побоюються, що співробітництво призведе до модернізації корейських ракет-носіїв ядерної зброї. Путін натякнув, що Росія може розпочати постачання в КНДР бойових літаків і далекобійних ракет на помсту за постачання Україні F-16 і далекобійних ракет.
«Високо цінуємо послідовну та незмінну підтримку вами російської політики, у тому числі на українському напрямі, маючи на увазі нашу боротьбу з нав’язаною протягом десятиліть імперіалістичною політикою з боку Сполучених Штатів та їхніх сателітів щодо Росії», — сказав Путін північнокорейському лідеру.
Кім Чен Ин у своєму виступі підкреслив роль Росії у підтримці стратегічної стабільності та балансу у світі, а також заявив про підтримку російських операцій в Україні.
The Washington Post у публікації ” North Korea’s Kim declares ‘full support’ for Russian war in Ukraine ” або ” Кім КНДР заявив про “повну підтримку” російської війни в Україні ” зазначає, що 20 років тому Москва підтримувала санкції проти КНДР, у тому числі у стримуванні її ракетних та ядерних програм, але тепер Кремль демонстративно підриває режим санкцій.
The Wall Street Journal пише , що цього року Росію відвідала рекордна кількість північнокорейських делегацій, у тому числі група з нагляду за північнокорейськими трудовими мігрантами. Питання про трудових мігрантів вкрай важливе для Росії, яка відчуває дефіцит робочої сили через війну в Україні. Російські чиновники у Сибіру та Далекому Сході висловили зацікавленість у працевлаштуванні північнокорейців.
По-перше, це дешева та кваліфікована робоча сила. По-друге, Далекий Схід Росії гостро потребує робочої сили, оскільки більшість трудової міграції у Росії походить із Центральної Азії, і ці люди зазвичай осідають у європейській частині країни.
Також наголошується, що Росія може побоюватися передавати Північній Кореї технології, пов’язані з міжконтинентальними балістичними ракетами, оскільки це викличе негативну реакцію Китаю, який розглядає програму озброєнь Північної Кореї, що росте, як загрозу регіону.
Reuters у публікації « Нова Північна Корея-Русія pac calls for immediate military aid if invaded » або « Новий договір між Північною Кореєю та Росією передбачає негайну військову допомогу у разі вторгнення » описує основні положення «Договору про всеосяжне стратегічне партнерство», що відроджує військовий пакт1 -Х років.
«Якщо одна зі сторін зіткнеться зі збройним вторгненням і опиниться у стані війни, інша сторона негайно використовує всі наявні засоби для надання військової та іншої допомоги відповідно до статті 51 Статуту ООН та законів кожної країни», — йдеться у статті 4 угоди.
Документ свідчить, що жодна із сторін не підпише договір з третьою країною, що утискає інтереси однієї з них, і не дозволить, щоб її територія використовувалася якоюсь країною для заподіяння шкоди безпеці та суверенітету іншої країни.
Дві країни вживатимуть спільних дій, спрямованих на «зміцнення оборонного потенціалу для запобігання війні та забезпечення регіонального та міжнародного миру та безпеки», йдеться в договорі.
Південна Корея висловила жаль, що угода включає обіцянку «співробітництва в галузі військових технологій», що порушує резолюції Ради Безпеки ООН. Нагадаємо, що Південна Корея з 1953 року перебуває у стані замороженого військового конфлікту з КНДР.
Японія висловила «серйозну стурбованість» у зв’язку з обіцянкою Путіна не виключати співробітництва з Пхеньяном у галузі військових технологій.
Реакція Китаю, головного політичного та економічного покровителя КНДР, була стримана.
Угода також включає співробітництво в галузі ядерної енергетики, освоєння космосу, продовольчої та енергетичної безпеки.
Путін та Ін заявили, що пакт спрямований на встановлення миру на Корейському півострові, носить оборонний характер і є угодою про всеосяжне стратегічне партнерство.
Цей пакт разюче відрізняється від тих паперів, що нічого не гарантують, про «гарантії», які з Україною підписали США і низка західних країн.
Підписання пакту між Москвою та Пхеньяном, який порушує режим міжнародних санкцій, відбулося на тлі «оглушливого мовчання» ООН та інших організацій.
Bloomberg у публікації ” Kim Vows to Back Putin ‘Unconditionally’ on War in Ukraine” або “Кім обіцяє “беззастережно ” підтримати Путіна у війні в Україні” зазначає, що ІН обіцяє беззастережно підтримати Путіна у війні проти України, оскільки КНДР буде “непохитно, беззастережно підтримувати будь-яку політику Росії незалежно від ускладнення міжнародної геополітичної ситуації».
Зазначається, що візит Путіна відбувся за кілька годин після того, як відбулися перші за останні 9 років переговори на високому рівні з питань безпеки між Китаєм та Південною Кореєю.
Зазначається, що це не вигідно Китаю, оскільки посилення військової напруженості означає збільшення військової присутності США в регіоні, дає Штатам ще одну причину для зміцнення тристороннього партнерства з Південною Кореєю та Японією.
The New York Times у публікації ” Putin Threatens to Arm North Korea, Escalating Tension With West Over Ukraine” або “Путін загрожує озброїти Північну Корею, що посилює напруженість у відносинах із Заходом через Україну “, зазначає, що Москва загрожує США та союзникам готовністю. озброїти Північну Корею, якщо вони продовжать постачати Києву зброю, яка вражає російську територію.
Путін застерігає Захід від того, щоб вимагати «стратегічної поразки» Москви через програш в Україні.
«Це означає кінець тисячолітньої історії Російської держави… Тоді постає питання: а навіщо нам боятися? Чи не краще тоді йти до кінця? – Сказав Путін.
У відповідь Південна Корея заявила, що перегляне питання постачання зброї в Україну, повідомило корейське інформагентство Yonhap News Agency. Раніше Сеул офіційно утримувався від озброєння Києва.
The New York Times у публікації “Asian Fears Come True, North Korea’s Russia Pact Amplifies Threat” або ” Азіатські побоювання збуваються: пакт Північної Кореї з Росією посилює загрозу ” зазначає, що новий союз Кіма з Путіним призведе до ескалації напруженості в Юго , посиливши протистояння між партнерством США, Південної Кореї та Японії, з одного боку, та автократичним табором Росії, Північної Кореї та Китаю, з іншого.
Пакт викликав різку реакцію в Японії та Південній Кореї. Зазначається, що в Сеулі може знову спалахнути дискусія, чи варто Південній Кореї озброюватися ядерною зброєю, а також про наслідки обрання Трамп президентом США.
Також наголошується, що Південній Кореї час провести перегляд політики безпеки, яка майже повністю залежить від ядерної парасольки США у протистоянні з КНДР.
Пізніше, виступаючи в Ханої, Путін заявив, що РФ думає змінити свою ядерну доктрину. Можливості завдання превентивного ядерного удару там нібито не буде, але там буде відповідь «на глобальні зміни у сфері безпеки». Зокрема, допускатиметься можливість застосування надмалих ядерних пристроїв, які зараз розробляються. У той же час, у Росії останнім часом посилюють ядерну риторику у зв’язку з дозволом Заходу ЗСУ завдавати ударів по території РФ.
Китайський кут заплутаного трикутника
Про альянс Москви та Пхеньяна не можна говорити без згадки третьої сторони – Пекіна.
Дедалі більше вимальовується розуміння те, що Москва-Пхеньян-Пекін – це якась вісь зла, а трикутник, заплутаний у клубок протиріч.
Пекін не хоче бути ізгоєм і «світитися» у компанії з Ыном, але хоче контролювати Пхеньян, і Москва швидше заважає тут Китаю. До того ж, Китай не хоче надто відкрито постачати зброю та продукцію військового призначення Росії. Але це готовий робити підсанкційний і відбитий на всю голову Ин, причому працюючи безпосередньо з Москвою, без китайського контролю, а Пекіну це дуже не подобається.
Про те, що співробітництво Москви і Північної Кореї, що різко посилюється, викликає зростаюче роздратування в Пекіні нещодавно доводилося писати в матеріалі « Пу в гостях у Сі: 42-а зустріч тричі китайського лідера з п’ятиразово інавгурованим міжнародним злочинцем ».
Тут із посиланням на публікацію The Wall Street Journal « Behind Putin Visit, Unease in Beijing Over His Potential Next Stop: North Korea » або « За візитом Путіна стоїть занепокоєння в Пекіні з приводу його потенційної наступної зупинки: Північної Кореї » зазначалося, що ще напередодні недавнього візиту Путіна до Китаю будувалися прогнози про те, чи не відвідає Путін відразу після Китаю Північну Корею, і це викликало роздратування Пекіна, оскільки зв’язки Москви та Пхеньяну дуже турбують Сі, а спільний візит Путіна до Китаю та Північної Кореї міг би посилити побоювання Заходу щодо створення тристоронньої авторитарної осі, що зробило б дипломатично більш ізольованим Пекін, який у такий спосіб ризикує опинитися між двома непередбачуваними партнерами.
Путін тоді так і не вирушив до Пхеньяну, до якого з Харбіна трохи більше 700 км, і є підозра, що візит до Іну не відбувся на настійне прохання Пекіна.
Намагаючись публічно демонструвати нейтралітет, Пекін прагне дистанціюватися від відносин Путіна з Ыном, щоб не нариватися на зайві проблеми із Заходом. Крім того, Пекін побоюється, що Росія може допомогти нестабільному сусідові Китаю збільшити ядерний потенціал.
Проблема ще в тому, що відносини між Сі та Кімом менш довірчі, ніж ті, що були у попередніх китайських лідерів із батьком Кіма, який був більш зацікавлений у підтримці стабільності. З моменту приходу до влади у 2011 році молодший Кім провів більш ніж утричі більше ракетних випробувань, ніж його батько та дід разом узяті.
Це змушує Китай нервувати, оскільки Пекін прагне зберегти стратегічну буферну зону в Північній Кореї стосовно Південної Кореї, яка перебуває у союзницьких відносинах із США та Японією. Але Кім, схоже, більше готовий «розгойдувати човен», ніж батько, що турбує Пекін.
Цього разу китайський офіціоз у публікації англомовного видання Global Times (воно ж «Хуаньцю шибао» — структурний підрозділ газети головного китайського видання «Женьмінь жибао») « Putin starts Корею та В’єтнам на тлі уваги Заходу » пише у стримано-схвальному ключі:
«Для Москви та Пхеньяну це «раціональний вибір» — зблизитися, оскільки давня стратегія США та їхніх союзників щодо ізоляції та придушення двох країн автоматично підштовхне їх до спільної роботи для боротьби із спільною загрозою, що походить від альянсів під керівництвом США… Китай вітає зміцнення та розвиток зв’язків Росії із країнами, із якими має традиційна дружба».
У той же час, Le Monde у публікації ” La proximité entre Poutine et Kim laisse a la Chine un sentiment mitigé” або “Близькість між Путіним і Кімом викликає у Китаю змішані почуття ” зазначає, що Китай неоднозначно оцінює нову близькість Путіна з Кімом, оскільки тут палиця з двома кінцями.
Китай послаблює підтримку КНДР, включаючи постачання товарів та продовольства. Китаю доводиться підтримувати Північну Корею як буферну зону з військовими базами США у Південній Кореї. Тому Китаю доводиться грати роль міжнародного захисника Північної Кореї, незважаючи на всі її заяви, ядерні випробування та ракетні запуски. Пакт Москви та КНДР послаблює міжнародну відповідальність Китаю, але послаблюється вплив Китаю на КНДР.
Будучи головною торговою державою світу, Китай занепокоєний своїм міжнародним іміджем, на відміну від Росії, яка дедалі більше потрапляє до ізоляції.
Північнокорейські озброєння у війні з Україною ведуть до скорочення західних озброєнь, що є вигідним для Китаю. До того ж режим санкцій дає можливість навчитися обходити контрольовану Штатами глобальну фінансову систему, що посилює Китай і дає можливість йому підготуватися до можливого зіткнення із Заходом.
Але якщо КНДР за сприяння Москви різко посилить свої військові можливості і це вийде з-під контролю Пекіна, це створить для Китаю величезну невизначеність.
Москва-В’єтнам: старі зв’язки на новий лад
Після скандального візиту Путіна до КНДР, його відвідування В’єтнаму було не таким резонансним, але дуже цікавим, насамперед через нову політику Ханоя. На відміну від Москви, у В’єтнамі залишилися червоні прапори, номінально «соціалістичний устрій», однопартійна система, а також бюсти, портрети та мавзолей засновника держави Хо Ші Міна. Як і за старих часів, Москва залишається важливим партнером В’єтнаму, але сам по собі В’єтнам вже інший.
На відміну від Північної Кореї, В’єтнам не має наміру грати в небезпечні геополітичні ігри, взяв курс на побудову «капіталізму під комуністичними прапорами» за китайським зразком, веде дуже гнучку політику, співпрацюючи одночасно з Вашингтоном, Пекіном та Москвою у своїх інтересах.
Причому особливої довіри у В’єтнаму не викликає жодна з цих сторін. Якщо Москва у 1980-х «кинула» В’єтнам, то Китай, а особливо Америка взагалі здійснювали проти В’єтнаму агресію, і в’єтнамці цього не забули.
Напередодні візиту Путіна Вашингтон у властивій йому манері висловлював своє невдоволення Ханою, про що пише Reuters у публікації ” Russia’s Putin to visit Vietnam, sparking US rebuke of Hanoi ” або ” Путін відвідає В’єтнам”, що спровокує закиди США на адресу Ханоя .
Зазначається, що В’єтнам не взяв участі у конференції з України у Швейцарії, але відправив заступника міністра закордонних справ на зустріч БРІКС до Росії.
США, які минулого року покращили відносини з Ханоєм і є головним торговим партнером В’єтнаму, різко відреагували.
«Жодна країна не повинна надавати Путіну платформу для пропаганди його агресивної війни і дозволяти йому нормалізувати свої злодіяння… Якщо він зможе вільно подорожувати, це може призвести до нормалізації кричущих порушень міжнародного права Росією», — заявив агентству Reuters представник американського посольства у В’єтнамі.
З погляду Ханоя візит демонструє, що В’єтнам проводить збалансовану зовнішню політику, не віддаючи переваги жодній з великих держав.
ABC News у публікації ” Russian leader Vladimir Putin visits Vietnam after signing North Korea pact ” або ” Російський лідер Володимир Путін відвідав В’єтнам після підписання угоди з Північною Кореєю ” зазначає, що В’єтнам, великий світовий виробничий центр, прагне дружити з усіма, але не підпорядковується нікому. В’єтнам намагається не приймати нічий бік у зростаючому суперництві між США та Китаєм, хоча обидві наддержави прагнуть посилити вплив у Південно-Східній Азії.
Президент США Байден відвідав Ханой у вересні з метою зміцнення зв’язків, оскільки його адміністрація прагне зробити В’єтнам альтернативним постачальником ключових високотехнологічних компонентів, щоб зменшити залежність США від Китаю.
Пекін швидко наслідував цей приклад, і лише через три місяці голова Сі Цзіньпін здійснив свій власний державний візит.
Тепер настав через Путіна.
Цілі візиту до Ханой аналізує The New York Times у публікації « Why Is Putin in Vietnam?» або « Чому Путін у В’єтнамі? » .
В’єтнам нещодавно налагодив тісні зв’язки з Вашингтоном, але Москва тривалий час була головним джерелом зброї для Ханоя, і візит дає змогу зміцнити зв’язки з Росією, найважливішим партнером у сфері оборони. Незважаючи на покращення відносин із США, В’єтнам шукає таємні шляхи для закупівлі російського озброєння в обхід санкцій.
Російське озброєння складає 60-70% арсеналу В’єтнаму. Росія поставила В’єтнаму ракетні комплекси берегової оборони, шість підводних човнів класу «Кіло», винищувачі та багато іншого. Майже всі військові суди В’єтнаму постачаються з Росії. Російські танки Т-90 становлять основу бронетанкових військ. Це означає, що найближчими роками В’єтнам, як і раніше, залежатиме від Росії.
Однак запровадження західних санкцій проти Москви посилило стурбованість Ханоя з приводу надійності Росії як постачальника і ускладнило для В’єтнаму ведення справ із Росією.
Ханой звернувся до Південної Кореї, Японії та Чехії як альтернативні джерела зброї. Він також намагається створити власну оборонну промисловість.
США активно пропонують В’єтнаму більше зброї, але в’єтнамське керівництво, як і раніше, з підозрою ставляться до Вашингтона.
Росія має значну частку у прибутковому нафтогазовому секторі В’єтнаму. “В’єтсовпетро”, спільне підприємство російської “Зарубіжнафти” та в’єтнамської державної компанії PetroVietnam, управляє найбільшим в’єтнамським нафтовим родовищем Бах Хо.
Починаючи з 1950-х років, тисячі чиновників в’єтнамської компартії, бізнесмени, лікарі, вчителі та військових пройшли навчання в СРСР та Росії.
В’єтнамці вважають, що Горбачов у 1980-х роках відмовився від В’єтнаму, прагнучи покращити відносини з Китаєм, а Єльцин у 90-ті роки майже не звертав уваги на В’єтнам. Як тільки Путін прийшов до влади у 2000 році, він став приділяти йому багато уваги, і в’єтнамці вдячні йому за це.
У зв’язку з візитом заметушилися американці. Не встиг виїхати Путін, як у Ханой прибув помічник держсекретаря США у справах Східної Азії та Тихого океану Деніел Крітенбрінк і зустрівся з главою в’єтнамського МЗС Буй Тхань Шоном, про що пише Bloomberg у публікації « US, Vietnam Discuss ». або « США та В’єтнам обговорюють посилення співпраці після візиту Путіна ».
Зазначається, що США підтвердили свою прихильність до підтримки сильного і процвітаючого В’єтнаму.
В’єтнамський міністр зазначив, що США завжди були стратегічно важливим партнером і додав, що країни готові працювати разом для просування всеосяжного стратегічного партнерства.
У вересні США та В’єтнам підвищили рівень відносин до всеосяжного стратегічного партнерства — найвищого рівня дипломатичних відносин.
Політику В’єтнаму влучно характеризує Neue Zürcher Zeitung у публікації «Begsam wie ein Bambus , der nie bricht. Байдена та Сі Цзіньпіна ».
Генеральний секретар Компартії В’єтнаму Нгуєн Фу Чонг заявив, що країна проводить «бамбукову» зовнішню політику. Ця рослина має потужне коріння, міцний стовбур і гнучкі гілки, які гнуться під вітром і не ламаються.
Ханой прагне підтримувати добрі стосунки з усіма країнами, не займаючи чийсь бік. Державні візити за останні дев’ять місяців показують, наскільки успішною є ця стратегія і наскільки популярний В’єтнам. У вересні минулого року Ханой відвідав президент США Джо Байден, за три місяці — голова КНР Сі Цзіньпін, а тепер і Путін.
Підсумки вояжу до Північної Кореї та В’єтнаму
Геополітичний зміст і підсумки вояжу непогано викладені в публікації The New York Times під промовистим заголовком “Putin Came to Asia to Disrupt and He Succeeded ” або ” Путін приїхав в Азію, щоб зруйнувати світ, і йому це вдалося “.
Зазначається, що Путіну знадобилося лише 4 дні в Азії, щоб роздратувати Вашингтон, підірвати позиції Пекіна та розтривожити країни Індо-Тихоокеанського регіону.
Головну небезпеку становить Північна Корея — ядерна держава-ізгой, яка регулярно загрожує сусідам, яка раптово набула сили завдяки обіцянкам Росії надати високотехнологічну військову допомогу та укладання пакту про взаємну оборону.
Також укладено не менше десятка угод із В’єтнамом — країною, яка набуває все більшого значення для Китаю та США у їх боротьбі за вплив.
Поїздка була одночасно зухвалою та руйнівною, ускладнивши і без того непросту ситуацію з безпекою та суперництвом великих держав.
У регіоні має місце протистояння США та Китаю через претензії Китаю на Тайвань та мілітаризацію Китаєм Південно-Китайського моря. Крім того, Китай збільшує ядерні арсенали.
Багато країн регіону вже зміцнюють збройні сили, щоб протистояти тиску Китаю та невизначеності щодо того, як далеко може зайти суперництво між США та Китаєм.
До цього треба додати побоювання через президентські вибори в США.
Тепер ситуацію підігріває загроза Москви озброїти режим Іна та шантаж ядерною зброєю, розпалюючи старий конфлікт на Корейському півострові.
Москва провокує хаос у світі та не приховує цього. Це виклик не лише США та Заходу, а й демонстрація невдоволення Китаю через те, що той не зробив більше для допомоги Росії у війні проти України.
Якщо все це призведе до розпалювання гонки озброєнь в Азії, Москва отримає не тільки хаос, що її цікавить, а й дохід від торгівлі зброєю для російської економіки, яка страждає від санкцій, війни, інфляції і 16%-х ставок.
