Повідомлення про те, що Євросоюз нарешті ухвалив рішення про виділення Україні давно обіцяної допомоги, спалахнуло на «інформаційному екрані», викликало деякий ажіотаж і буквально одразу ж згасло під натиском бурхливого потоку новин останніх днів. І даремно, тому що з цією допомогою, як і раніше, не все так просто…
Насамперед, треба розуміти, що насправді рішення про виділення Україні допомоги Євросоюзу поки що до кінця не прийнято. Вона схвалена на саміті лідерів країн ЄС, але остаточно затверджена вона має бути лише на сесії Європарламенту наприкінці лютого, і тут можуть виникнути питання.
Крім того, виділення допомоги пов’язане з певними вимогами до України, які вона має виконувати, а в іншому випадку допомога може бути зупинена. А з цими умовами не все так просто, про що далі.
Виділеної суми Україні вкрай недостатньо, і без американської допомоги буде дуже погано. В Америці питання України, нагадаємо, стало розмінною монетою у передвиборчій міжпартійній сварці, і перспективи там поки що вкрай похмурі.
До того ж, крім виділення заявлених 50 млрд євро на 4 роки для підтримки фінансової стійкості України, ЄС мав намір виділити додатково нинішнього року 21 млрд євро на суто військові цілі, і це питання нібито теж мало обговорюватися на саміті 1 лютого, але інформація про це у відкритих джерелах відсутня.
Нарешті, виділення допомоги Україні супроводжувалося низкою цікавих колізій у зв’язку з позицією угорського прем’єра Орбана. Це дає уявлення про те, як у Європі іноді ухвалюються рішення і з чим Україні доведеться стикатися надалі при отриманні допомоги від Європи.
При найближчому розгляді оптимізм перетворюється на песимізм.
Отже, 1 лютого на позачерговому саміті лідерів країн Євросоюзу було, нарешті, ухвалено рішення про надання Україні допомоги у розмірі 50 млрд євро. У західних медіа часто цю суму називають в американській валюті – 54 млрд. доларів.
Програма допомоги Україні, яка отримала назву Ukraine Facility, розрахована на 2024-2027 роки, тобто приблизно 12,5 млрд євро на рік.
Відразу ж нагадаємо, що бюджет України на 2024 рік передбачає надання закордонними партнерами 37 млрд. доларів. При цьому рішення Конгресу США про надання допомоги Україні досі немає, і перспективи тут поки що дуже туманні. Тому надання допомоги Євросоюзу проблему забезпечення України повністю не знімає, а лише частково пом’якшує.
Також нагадаємо, що виділення допомоги гальмувалося прем’єром Угорщини Віктором Орбаном, і саме тому рішення не було ухвалено на саміті 14 грудня минулого року, і лідерам країн-членів ЄС довелося спеціально збиратися для цього 1 лютого нинішнього року. Рішення можна було ухвалити і без Угорщини, але це означало б формалізацію розколу в ЄС, що давало б певні козирі Москві. Тому Орбана просто «нагнули», тим більше, що він справді викликав невдоволення практично у всіх європейських лідерів, про що далі.
Виділення Європою допомоги Україні слід розглядати передусім як політичний акт. Зокрема, про це видання The Wall Street Journal пише у публікації із заголовком/підзаголовком « EU Leaders Agree to $54» . Ukraine aid decision comes against the backdrop of growing fears at Russia’s threat to Europe’s security » або « Лідери ЄС погодилися на пакет допомоги Україні на суму 54 мільярди доларів, оскільки угорський прем’єр Орбан відступає . Рішення про допомогу Україні ухвалюється на тлі зростаючих побоювань щодо загрози Росії безпеці Європи ».
Як зазначає видання, угода була досягнута після переговорів, що наголошує на єдиній позиції ЄС щодо підтримки України, незважаючи на початкові заперечення Угорщини та відсутність права вето при перегляді майбутньої допомоги. Ця фінансова допомога наголошує на прихильності ЄС до справи України, відображаючи ширшу стурбованість безпекою Європи перед російською агресією.
На тлі цих подій посилилися попередження європейських керівників оборонних відомств про можливі ширші наслідки дій Росії в Україні, що наголошує на нагальній необхідності постійної та активної підтримки для забезпечення стійкості України на тлі напруженої геополітичної обстановки.
Оголошуючи про надання допомоги в соцмережах, голова Євроради Шарль Мішель зазначив: «Усі 27 лідерів домовилися про додатковий пакет підтримки України у розмірі 50 мільярдів євро в рамках бюджету ЄС. Це забезпечує стабільне, довгострокове та передбачуване фінансування для України… ЄС бере на себе лідерство та відповідальність у підтримці України; ми знаємо, що на карту».
Заявив, що це рішення «ще раз доводить сильну єдність ЄС», Володимир Зеленський наголосив, що чотирирічний пакет призначений для підтримки економіки України на плаву за рахунок коштів для лікарень, шкіл, а також пенсій та заробітної плати державних службовців.
«Продовження фінансової підтримки ЄС України зміцнить довгострокову економічну та фінансову стабільність, що не менш важливо, ніж військова допомога та санкційний тиск на Росію», – зазначив Зеленський.
Але, як сказано вище, із цією допомогою не все так просто.
Насамперед, при виділенні Україні допомоги для боротьби з московською агресією, Євросоюз висунув низку суто політичних вимог, чого раніше не було. До змісту цих вимог повернемося нижче, а поки що зауважимо, що невиконання цих вимог теоретично може призвести до перегляду або навіть до припинення допомоги. Наскільки останнє реальне, поки що сказати важко.
До того ж, власне кажучи, допомога ще остаточно не виділена. Фінансування України на 50 мільярдів євро має затвердити Європарламент на сесії 26-29 лютого. За прогнозами, питання має вирішитися позитивно, але слід пам’ятати, що у складі Європарламенту є депутати різного політичного забарвлення, включаючи різномасні радикали, що симпатизують Москві.
У цьому сенсі висунуті умови фінансування можуть незабаром створити ще одну проблему, оскільки цього року відбудуться вибори до євроструктур. Після цього на чолі Єврокомісії та Європарламенту стоятимуть уже не Урсула фон дер Ляйєн, Шарль Мішель та інші «українсько-орієнтовані» політики, а невідомі поки що інші діячі. Їхнє ставлення до України передбачити неможливо, так само як і те, чи не стануть в їхніх руках умови допомоги інструментом для того, щоб скоротити або зовсім скасувати допомогу.
Як повідомила міністр економіки України Юлія Свириденко, після затвердження в Європарламенті умови програми європейської допомоги Україні Ukraine Facility будуть враховані в плані, який затвердять уряд України та Єврокомісія. Там буде закладено зазначені вимоги провести структурні реформи у державному секторі, економіці, щодо розвитку бізнес-клімату та підприємництва.
За словами міністра, гроші в рамках програми виділятимуться щокварталу при виконанні певних критеріїв, і Україна розраховує отримати перший платіж у розмірі 4,5 млрд євро вже у березні.
Наразі Кабмін працює над угодою про перехідне фінансування спільно з європейськими партнерами.
З 50 млрд. євро протягом 2024-2027 років 39 млрд. будуть направлені до держбюджету для посилення макрофінансової стабільності. 8 млрд – це інвестиційний інструмент для покриття ризиків у пріоритетних секторах, і фінансування в рамках цього інструменту зможуть отримати інвестори через ЄБРР, ЄІБ та інші міжнародні інституції. 3 млрд підуть на технічну підтримку, зокрема покриття відсотків за кредитами в рамках Ukraine Facility.
І тут слід сказати про характер цієї допомоги, оскільки далеко не вся вона безоплатна та безповоротна.
Із зазначених 50 млрд євро, лише 17 млрд євро є безповоротною допомогою, а 33 млрд євро надаються як кредити, щоправда, під низькі відсотки та на тривалі терміни. Причому у випадку з першою сумою безоплатної допомоги планується використати, у тому числі доходи, від заморожених російських активів, рішення про це начебто прийняте, але є ще маса процедурних питань, оскільки вилучення відсотків від заблокованих коштів російського Центробанку ще потрібно юридично оформити, а це справа довга.
Таким чином, на відміну від початкового етапу війни, безоплатної допомоги стає дедалі менше. Це чи кредити, чи відсотки від заблокованих коштів російських активів. При цьому зараз важко оцінити як, коли і чим Україна зможе повернути кредити та відсотки за ними.
Інакше кажучи, Європа не готова вкладати в Україну свої кошти. Крім того, повністю замінити собою США на підтримку України Європа теж не готова, та й не прагне цього. Про те, що у Штатах українське питання стало розмінною монетою у міжпартійній передвиборній сварці, говорилося вже багато, як і про те, що спрогнозувати там щось оптимістичне щодо допомоги США поки що неможливо.
Всі ці подробиці, очевидно, значно знизить рівень оптимізму щодо виділення Європою допомоги Україні.
Інша річ, що Україні зараз подітися нема куди, і доводиться погоджуватися на все, що дають. Цим цинічно користується Європа, яка «вигодувала» путінський режим своїми нафтогазодолларами, «жиріла» на капіталах, що вивозилися під час пограбування Росії та її ресурсів, засідала з Путіним у Давосах, Мюнхенах, «петербурзьких та валдайських клубах», «підмосковних вечорах» та промосковних вечорах» самітах, не кажучи про пан’європейську корупцію московськими грошима, але це окрема тема.
Закінчуючи цей блок, відзначимо відверту неадекватність допомоги, що виділяється Україні, порівняно з тією небезпекою, яка насувається не тільки на Україну, а й на Європу, причому на Заході це багато хто усвідомлює і визнає.
Ось що про це напередодні саміту написало видання The Economist у публікації « Eu’s €50bn package to Ukraine є far cry from its rhetoric » або « Пакет ЄС для України на 50 млрд євро далекий від його риторики » ().
Говорячи в майбутньому про саміт лідерів 27 країн-членів ЄС, що пройшов уже 1 лютого, видання пише, що політики вийдуть зі сльозами на очах після нічних переговорів, щоб оголосити — якщо все пройде добре — про пакет допомоги Україні в розмірі 50 млрд євро. На тлі самовдоволення та гучних промов на прес-конференціях про те, що потрібно стояти пліч-о-пліч із сусідом, який опинився в біді, вважатиметься неввічливим відзначити, що пакет буде розподілено на чотири роки і складе близько 0,08% ВВП Євросоюзу за цей період .
Видання наголошує, що існує величезний розрив між тим, як Європа описує проблему, та засобами, які вона використовує для її вирішення.
Якщо послухати політиків, то ситуація має досить плачевний вигляд. Французькі чиновники говорять про те, що Європа має перейти до «військової економіки» і повністю мобілізуватись, щоб перешкодити імперським амбіціям Кремля. Жителі Центральної Європи кажуть, що перемога Росії в Україні призведе до нових завойовницьких війн, і цілком обґрунтовано побоюються, що вони можуть стати такими.
Такий тривожний тон знайомий і з інших криз — чи то COVID-19, чи стійкість євро, чи зелений перехід. Щоб протистояти цим викликам знайти гроші було нескладно.
Але коли справа доходить до України, європейці задовольняються сумою, яка є лише помилкою округлення на їхніх національних рахунках.
Невже перспектива реваншистської Росії не гірша за пандемію, задається The Economist цілком логічним питанням.
Як «нагинали» Орбана
Відомо, що рішення про надання Україні Європою зазначеної допомоги було б ухвалене давно, якби не позиція прем’єра Угорщини Віктора Орбана, який своїм вето всіляко гальмував його ухвалення, а рішення в ЄС ухвалюються консенсусом.
Щоправда, у регламенті ЄС існують шляхи для того, щоб нейтралізувати особливо завзятих, про що далі. Але, повторимо, Євросоюз хотів ухвалити по Україні консолідоване одноголосне рішення, щоб не давати зайвих приводів Москві сподіватися на розкол.
Напередодні саміту 1 лютого все знову йшло до того, що Орбан може «стати в позу», але зрештою він настільки вивів із себе інших учасників заходу, що його просто «нагнули». У цьому захоплюючому процесі, окрім загальноєвропейських лідерів Урсули фон дер Ляйєн та Шарля Мішеля, найактивнішу роль відіграла прем’єр Італії Джорджа Мелоні. І, судячи з публікацій у деяких західних медіа, ця дама, приємна у всіх відносинах, вплинула на Орбана, що дістав усіх, не своїми жіночими якостями, а просто взяла його «на больовий прийом», як бойовому самбо.
Втім, різні видання дають дещо відмінні описи сюжету під умовною назвою «нагинання непокірного Орбана».
Наприклад, американське видання Politico у публікації з промовистим заголовком/підзаголовком. EU leaders on Thursday reached a deal to provide € 50 billion in aid to Ukraine — з even the Hungarian prime ministr on board » або « Як Джорджія Мелоні та французька гостинність змусили Орбана погодитися на допомогу Україні. Лідери ЄС у четвер досягли угоди про надання Україні допомоги у розмірі 50 мільярдів євро – при цьому в ньому брав участь навіть прем’єр-міністр Угорщини ».
Потрібні були місяці привабливого наступу з боку прем’єр-міністра Італії Джорджі Мелоні та кілька хороших обідів з боку французів, щоб переконати прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана підтримати виділення допомоги Україні. Приступаючи до зустрічі, лідери підкреслили, що хоча угода без Угорщини можлива, вона продемонструє Росії відсутність європейської єдності.
Мелоні вела бесіди з Орбаном, використовуючи їхнє давнє знайомство. «Вона кілька разів намагалася стати сполучною ланкою, і складається враження, що цього разу в неї вийшло», — повідомило дипломатичне джерело.
Співробітник офісу Мелоні сказав, що вона розпочала свою так звану дипломатичну роботу кілька місяців тому, проводячи переговори та зустрічі за участю різних міністрів та чиновників, ще до того, як лідери 27 країн не змогли досягти угоди про допомогу Україні у грудні. Цього тижня прем’єр Італії активізувала свої зусилля. Вона поговорила з Орбаном по телефону, зустрілася з ним у шикарному брюссельському готелі Amigo для годинної бесіди та ще раз у четвер вранці перед початком зустрічі.
У середу 31 січня ввечері президент Франції Еммануель Макрон також зустрівся з Орбаном, витративши кілька тижнів на наведення мостів. Раніше він спробував схилити угорського лідера під час обіду в Єлисейському палаці. Тоді президент Франції попросив прем’єра Угорщини поділитись своїм баченням того, як краще інтегрувати східні країни ЄС.
Макрон відіграв ключову роль у цих переговорах, підкреслили французи, і цю думку підтримали не французькі офіційні особи. «Він ніколи не хотів ворогувати з Орбаном, а скоріше хотів залучити його до співпраці. Саме такий підхід приносить плоди сьогодні», — сказала людина, близька до французького президента.
За словами одного з чиновників, обізнаного з ходом дискусії у залі засідань, ці мирні наступальні дії дозволили голові Європейської ради Шарлю Мішелю негайно розпочати саміт з оголошення про довгоочікувану угоду.
Мішель обійшов формальності, швидко виклавши деталі угоди з Орбаном, проти яких не заперечував жоден із лідерів, включаючи невеликі поступки Угорщини. Щорічне обговорення пакету допомоги та «за потреби» перегляд через два роки «дозволять Орбану зберегти обличчя вдома», сказав один із дипломатів ЄС.
Угорщина поспішила зробити результат саміту як перемогу Будапешта. Балаж Орбан, політичний радник та однофамілець Віктора Орбана, заявив, що Будапешт отримав те, що хотів.
Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн наголосила, що Орбан не отримав додаткових поступок. Про це сказав і канцлер Німеччини Олаф Шольц на прес-конференції після саміту.
Але за іншою версією, італійська прем’єрка не спокушала Орбана, а, повторимо, грубо його «пресанула». Причому, окрім неї, у цьому захоплюючому дійстві брали активну участь й інші європейські лідери, яких Орбан, схоже, «конкретно дістав».
Про це пише найбільше італійське видання Corriere della Sera у публікації Ti togliamo il diritto di voto in Ue. “Le minacce a Orban, il ruolo di Meloni: cosa è successo a Bruxelles ” або ” Ми позбавляємо вас права голосу в ЄС”. Загрози Орбану, роль Мелоні: що сталося у Брюсселі ».
Видання стверджує, що згода Орбана на європейський план допомоги не обійшлася без жорсткого тиску. При цьому Орбану прямо сказали, що позбавлять права голосу ЄС.
«Пресували» Орбана за столом у невеликій кімнаті Урсула фон дер Ляєн, Олаф Шольц, Емманюель Макрон та Джорджа Мелоні за участю Шарля Мішеля. Капітуляція прем’єра Угорщини була результатом колективної загрози покарання – найбільшого із передбачених угодою про членство в ЄС.
Покарання, яким загрожували Орбану, «еквівалентне довічному ув’язненню, якщо не страти: пункт 2 статті 7 Договору про заснування Союзу». Орбану пояснили дуже прямо: «Ми припинимо вашу участь у житті Союзу, ми заберемо ваше право голосу, заморозимо вашу країну». Під таким тиском Орбан негайно відмовився від шантажу, хоча не втримався від звинувачень у тому, що причиною його позиції є нібито несправедливе ставлення до Угорщини у Євросоюзі.
Одразу після ухвалення позитивного рішення щодо України в медіа з подачі оточення Орбана прозвучала інформація, що в обмін на підтримку допомоги Україні, Орбан нібито зумів продавити свої вимоги, які ухвалив Євросоюз.
Було названо два пункти вимог.
Перший – через два роки Єврокомісія проведе «огляд витрат» по Україні, і з цього приводу буде окреме голосування, яке б дозволило Угорщині заблокувати продовження допомоги своїм вето в тих чи інших інтересах.
Другий – це вжиття «додаткових заходів щодо механізму висування умов верховенства права». Йдеться про претензії до Угорщини, висунуті Європою ще 2020 року, які вимоги лідери ЄС нібито погодилися відкликати.
Про ці претензії та призупинення фінансування Угорщини з бюджету ЄС докладно йшлося у давніх публікаціях « Євро-буза: Польща та Угорщина проти Брюсселя та Сороса », а також « Приборкання норовливих»: чому Польща та Угорщина загрожують виходом з Євросоюзу ».
Але пізніше з’ясувалося, що у вказаному питанні лідери ЄС на поступки Орбану не пішли. Про це, зокрема, пише видання The Guardian у публікації « EU agrees €50bn package for Ukraine як Viktor Orbán bows to pressure» . Hungarian prime ministr, який хотів би блокувати funding, відповісти після серії 11-го дня зборів » або « ЄС погодив пакет на 50 мільярдів євро для України, оскільки Віктор Орбан піддався тиску ».
Видання зазначає, що до проекту рішення, узгодженого лідерами, було додано два додаткові пункти, але джерела стверджують, що жоден із них не став перемогою Орбана. «Він нічого не отримав», — сказав один із джерел, близьких до присутніх у кімнаті.
Один новий параграф закликає Європейську Раду запропонувати Європейській Комісії переглянути бюджетні рамки за два роки.
“Немає права вето”, – заявив представник Європейської ради. Однак новий пункт допускає «обговорення» фонду «у разі потреби».
Видання вказує, що європейські лідери були вкрай незадоволені тим, що через впертість Орбана їм довелося відволікатися від своїх справ та проводити позачерговий саміт 1 лютого. Наприклад, прем’єр Польщі Дональд Туск на запитання, що він скаже Орбану, коротко відповів: «Нічого хорошого».
Видання також пише, що після ухвалення рішення 1 лютого орієнтовно об 11-30 деякі лідери країн ЄС заговорили про те, щоб раніше повернутися додому, будучи розгніваними тим, що їх притягли до Брюсселя тільки для того, щоб Орбан піддався тиску в останню хвилину.
Але на порядку денному саміту був ще Близький Схід та додаткові військові кошти для України.
Якщо говорити про останнє зазначене питання, то повторимо, що ЄС розглядає можливість виділення Україні ще близько 21 млрд євро на суто військові цілі, але поки що ні про які рішення з цього питання знайти не вдалося.
Коментуючи свою позицію угорському Kossuth Rádió, Орбан спробував докладно пояснити, чому погодився на надання ЄС Україні 50 млрд євро. За його словами, він просто «уперся об стіну».
«Якби цієї угоди не було досягнуто, і Угорщина продовжувала б використовувати своє право вето, то 26 країн-членів ЄС все одно направили б гроші на Україну, чому я не міг перешкодити. Забрали кошти, призначені для Угорщини, і направили б їх також на Україну. Хіба це було б гаразд? Захід думає, що час на їхньому, на нашому боці. Але все навпаки, час за росіян. І що довше триватиме війна, то більше людей загине, а баланс сил зміниться не на користь України. То навіщо ж продовжувати війну?» – Заявив прем’єр Угорщини.
Умови (не) здійсненні?
Повернімося до умов, які ЄС висунув Україні для надання допомоги.
Коротко головні умови вказані у прес-релізі Євроради:
– Підтримка ефективних демократичних механізмів, включаючи багатопартійну парламентську систему;
– Верховенство закону;
– гарантії дотримання прав людини, включаючи меншості.
Україна має вживати заходів, щоб при використанні цих коштів не було шахрайства, корупції та конфлікту інтересів.
Далі Кабмін має розробити конкретний план реформ, за виконання яких надходитимуть виплати.
Рада ЄС, повторимо, зможе затверджувати та зупиняти виплати «кваліфікованою більшістю голосів», а також вносити правки до плану на підставі оцінок та пропозицій Єврокомісії. Щорічно проводитимуться звіт та дебати щодо реалізації механізму. За потреби за два роки Єврорада запропонує переглянути програму.
За цими загальними та правильними фразами криються різного роду подробиці, що загрожують майбутніми проблемами, причому не лише з вини України.
У рішенні саміту ЄС сказано: «Передумовою підтримки України в рамках програми є те, що Україна продовжує підтримувати та поважати ефективні демократичні механізми, включаючи багатопартійну парламентську систему та верховенство права, а також гарантувати повагу до прав людини, включаючи права осіб, які належать до меншин». .
Це розмите формулювання викликає певні побоювання, хоча може мати і позитивне значення.
Очевидно, що Європа стурбована внутрішньополітичною ситуацією в Україні, яка вкрай далека від європейської демократії та цінностей, що декларується, і далеко не всі тут можна списати на війну.
Навіть якщо говорити про багатопартійність, яка в Україні формально існує, то очевидно, що реально влада в Україні є сильно монополізованою. Цілком виправданою є вимога Європи щодо збереження політичного плюралізму в Україні, бо, інакше, вона мало чим відрізнятиметься від Росії.
Маючи сумну історію тоталітарних та фашистських режимів у ХХ столітті, Європа цілком обґрунтовано побоюється сплеску радикалізму та затиску демократії в Україні, особливо за несприятливих сценаріїв подальшого розвитку війни.
Звертає увагу улюблена тема захисту прав меншин, яку згадує Євросоюз. При цьому не уточнюється, чи йдеться про національні меншини, у тому числі у контексті протистояння України з Угорщиною, чи маються на увазі меншості відомого характеру.
Очевидно, зазначені формулювання уточнюватимуться і деталізуватимуться. Крім того, вкотре Європа цілком обґрунтовано актуалізує проблему корупції та боротьби з нею.
Водночас, нечіткість формулювань потенційно дає можливість європейцям за бажання порушити питання про те, що Київ умови не виконує, та зупинити надання допомоги. Повторимо, що цього року відбудуться вибори до Європарламенту, і невідомо, яким буде його склад, особливо з урахуванням зростання популярності в Європі радикалів, багато з яких симпатизують Москві чи навіть перебувають у «друзях Путіна». Також зміниться склад Єврокомісії (аналог Кабміну у Євросоюзі). На чолі євробюрократії вже будуть не Шарль Мішель та Урсула фон дер Ляйєн, а невідомі поки що інші політики, які цілком можуть виявитися не такими прихильними до України та її проблем. У цих умовах нечіткість формулювань вимог може бути використана для маніпуляцій.
Але навіть якщо біля керма Євросоюзу стануть щирі симпатики України, це не скасовує того видного неозброєним оком факту, що Європа стурбована дуже туманними перспективами демократії та прав людини в Україні. З початком війни реальна політична дискусія країни, правничий та свободи людини значно обмежені, зокрема, на законодавчому рівні через режим воєнного стану. Але Євросоюзу ці процеси не подобаються, і Європа дає це зрозуміти абсолютно однозначно.
Інша річ, що поки що йде війна, Європа може на це заплющувати очі і продовжувати надавати допомогу. Знову ж таки, якщо біля керма європейської політики стоятимуть люди, які достатньою мірою симпатизують навіть не українській владі, а Україні як країні та народу України, які ведуть запеклу боротьбу з багаторазово переважаючим агресором, який відрізняється крайнім ступенем моральної деградації.
Але всьому є межа, в тому числі і свавілля, і це вітчизняна влада має чітко усвідомлювати, інакше наслідки можуть стати вкрай сумними для країни.
