Підготовлено спеціальний звіт для західних донорів перед великою конференцією з питань відновлення України наступного місяця, який спонукає до швидких рішень, поетапного інвестування та суворого іноземного нагляду за використанням наданих коштів.
Попри те, що війна Росії проти України триває і кінця їй ще не видно, перед союзниками України постають складні питання щодо відбудови країни. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The New York Times.
Хто за що платитиме, і хто має контролювати процес і кошти? Який зовнішній нагляд за грошима повинен бути забезпечений і які реформи має здійснити Україна?
На наступний місяць у Берліні запланована міжнародна конференція з питань відбудови, яка має розв’язувати гострі питання, а також визначити, чи слід починати відбудову до мирного врегулювання. Існує також болюче питання про те, які гарантії безпеки мають бути запропоновані для заохочення приватних інвестицій у відбудову.
З цією метою німецький уряд звернувся до дослідницької установи, яку він фінансує, – Німецького фонду Маршалла, що базується у Вашингтоні, – з проханням підготувати пропозиції для країн-донорів. Їхній звіт був наданий ЗМІ та вже обговорюється серед країн-донорів як “приватна нота зацікавленим сторонам”.
Серед ключових рекомендацій – призначення Великою сімкою промислово розвинутих країн координатора від України для нагляду за реконструкцією, в ідеалі – американця зі світовим ім’ям; використання існуючих інституцій для забезпечення своєчасності проекту; залучення різних багатосторонніх фінансових інституцій для обмеження впливу російських чи китайських членів правління. У звіті також зазначається, що Україна має погодитися на суворий нагляд за коштами, а також зміцнити свою правову та судову системи, щоб зменшити потенціал для корупції.
“Бачення вільної, демократичної, модернізованої і європейської України є відповіддю” на російську агресію, йдеться у звіті.
У червні на міжнародній конференції в Лугано Україна представила власний план національного відновлення. Але її демократичні союзники не відреагували на це, а Берлінська конференція вже відкладається на місяць, до кінця жовтня.
Цей звіт пропонує спробу заповнити цю прогалину і відповісти на головні виклики. По-перше, як утримати Україну на плаву, враховуючи, що, за даними Міжнародного валютного фонду, вона потребує від 5 до 6 мільярдів доларів на місяць для фінансування державного бюджету. “Реконструкція не можлива в умовах розваленої, неспроможної держави”, – сказав Томас Кляйне-Брокхофф, директор Німецького Фонду Маршалла в Берліні й один з авторів проекту документа. Донорам потрібні гарантії, щоб вливати великі суми грошей платників податків у державу, яка має репутацію корумпованої.
Цей важіль стимулюватиме Україну до реформування своїх інституцій та судів, якщо вона прагне швидкої інтеграції в Європу, йдеться у звіті, разом з допомогою Європейського Союзу, який має високі правові стандарти й запропонував країні статус кандидата на вступ до ЄС.
“Ми також потребуватимемо дуже серйозного нагляду з боку донорів, і Україна повинна це розуміти”, – сказав пан Кляйне-Брокхофф. Україна повинна буде призначити незалежного генерального інспектора з реальними повноваженнями та приєднатися до Європейської прокуратури, покликаної розслідувати випадки шахрайського використання коштів ЄС. Іноземна допомога такого розміру вимагатиме іноземного нагляду, який Україна повинна прийняти, йдеться у звіті.
Інша проблема полягає в тому, чи потрібно створювати нові інституції для масштабного проекту реконструкції. У звіті висловлюється думка, що це непотрібно і буде марною тратою часу. Фінансування має здійснюватися поетапно, з урахуванням перебігу війни й подальшого встановлення миру, переходячи від надання допомоги та реконструкції до модернізації та можливого вступу до Європейського Союзу.
Неєвропейські донори з Великої сімки надаватимуть допомогу в першу чергу, а Європейський Союз поступово стане домінуючим донором у міру того, як міжнародний інтерес до України згасатиме. Сполучені Штати залишатимуться найбільшим донором безпеки України, тоді як інші країни інвестуватимуть більше коштів у відновлення та модернізацію.
Звіт передбачає загальну суму близько 100 мільярдів доларів на відновлення інфраструктури України, що набагато менше ніж 750 мільярдів доларів за 10 років, які називала Україна, але відповідає дослідженню Київської школи економіки, яка наприкінці серпня оцінила вартість збитків на той момент у 113,5 мільярдів доларів.
Але значна частина цих грошей мала б надійти у вигляді грантів або надзвичайно довгострокових кредитів, враховуючи фінансовий тиск на український уряд. Ці рішення європейські країни повинні прийняти найближчим часом, йдеться в доповіді, оскільки інші країни, швидше за все, будуть ставити умови й оцінювати свої власні внески в залежності від того, що дасть Брюссель.
Дехто вважає, що Європейському Союзу слід випустити більше колективних євробондів для фінансування відновлення України, але великі країни заперечуватимуть проти цього, особливо з огляду на поточні потреби, пов’язані з високою інфляцією та витратами на енергоносії. Один високопоставлений європейський міністр, який говорив на умовах анонімності через чутливість теми, виключив використання нового колективного боргу, заявивши, що в першу чергу він повинен дбати про власний народ. Україна заслуговує та отримає фінансову допомогу, але будь-які нові кошти, зібрані таким чином, мають бути використані для країн ЄС, сказав він.
Деякі країни, такі як Естонія, Латвія, Литва та Словаччина, запропонували конфіскувати 300 мільярдів доларів активів російського Центрального банку, заморожених на Заході, для відновлення України, і в червні Велика сімка взяла на себе зобов’язання вивчити можливість їх використання. Але автори доповіді вважають це нереалістичним у короткостроковій перспективі, можливо, юридично неправомірним і таким, що важко реалізувати через судові інстанції. Натомість автори пропонують, як частину будь-якого врегулювання, вимагати від Росії надати Україні певний відсоток цих активів в обмін на повернення більшої їх частини.
“Очевидно, що це залежить від результату війни”, – сказав пан Кляйне-Брокхофф. Але Україна має нагальні фінансові та військові потреби, які також мають бути задоволені.
Початок серйозної відбудови в умовах війни є складним завданням, і лише після певного врегулювання та спеціальних механізмів “страхування від війни”, підтриманих державами, Україна може розраховувати на залучення значних приватних інвестицій, сказав пан Кляйне-Брокхофф. “Без миру та безпеки Україна потребуватиме все більше грантів, а це стає нереалістичним”, – сказав він.
Інший автор доповіді, економіст Якоб Функ Кіркегор, додав: “Звичайно, існує невизначеність щодо того, коли закінчиться війна і як саме, але рахунок за відновлення України буде значним, і є нагальна потреба не зволікати з цим”.
За його словами, неминучим є небажання з боку таких великих країн, як Німеччина та Франція, які стикаються з власними внутрішніми економічними проблемами. “Але ми не можемо дозволити цьому затягнутися, тому ми повинні добре подумати про те, як Європа платитиме за переважну більшість цих проектів. І ми маємо забезпечити чіткий трансатлантичний вимір та інклюзивні рамки, які включають G7 та інших”, таких як турки й навіть китайці.
“Україна, яка не буде швидко відбудована, не може розпочати переговори про вступ до ЄС і не може бути життєздатною державою”, – сказав пан Кіркегор. “Ніхто не хоче, щоб Україна перетворилася на країну-невдаху”.
