Ця стаття є продовженням попередньої публікації «Угорська рапсодія. Нове загострення відносин між Києвом і Будапештом». Нагнітанню конфлікту сприяють і останні дії Угорщини у відповідь на оголошення 4 жовтня персоною нон грата в Україні консула Угорщини в Берегові через паспортний скандал. Йому дали 72 години на те, щоб він покинув країну, у відповідь українського консула вислали з Будапешта.
Вручення українцям угорських паспортів є елементом більш глобальної проблеми, що включає як політику Угорщини, так і більш широкий європейський контекст. У наявності перегляд усталених після Другої світової війни кордонів, деградація системи європейської безпеки. Будучи ослабленою дерибаном економіки, корупцією і олігархічними війнами, Україна виявилася жертвою зазначеної глобальної тенденції, від неї намагаються відкусити ласі шматки всі сусіди, які давно мають до України територіальні претензії. Наочним прикладом цього стала анексія Криму, яку Захід проковтнув. У цьому ж ключі діє Угорщина, яка наполягає на автономізації, по суті сепаратізаціі, закарпатських угорців.
І тут «Захід нам не допоможе!» Останні заяви НАТО свідчать про те, що альянс усунувся від україно-угорського конфлікту. Євросоюз не в змозі стримати хвилю націоналізму навіть в країнах «старої» Європи, не кажучи вже про європейські околиці. В Угорщині розширюється вплив Кремля. У той час, коли з Брюсселя і Берліна несуться грізні окрики щодо жорстокої економії, Москва щедро кредитує уряд «респектабельного націоналіста» Орбана і підгодовує оскаженілих угорських нациків з партії «Йоббік».
Слід нагадати скандальну заяву угорського прем’єра Віктора Орбана чотирирічної давнини: «Продовжуємо працювати зі Сходом і збільшуємо свою господарську присутність, підсилюємо вплив в Карпатському регіоні. У цьому зацікавлена Угорщина, наші сусідні держави і Європейський Союз … Угорське питання з часів Другої світової війни залишилося невирішеним. Угорське питання ми вважаємо європейським питанням. Угорцям Карпатського регіону повинно бути надано подвійне громадянство, громадянські права і автономія. Це наша позиція, яку ми будемо представляти … У зв’язку з цим актуальним є питання 200-тисячної угорської нацменшини в Україні, яка має отримати подвійне громадянство, має отримати всі цивільні права, має отримати право на самоврядування».
У наявності реваншизм в чистому вигляді, спроба повернутися до старих образ. Наприклад, якби Німеччина поставила перед Польщею питання про повернення Гданська (Данцига), Вроцлава (Бреслау) і так далі!
Нагадаємо, що партія «ФІДЕС – Угорський національний союз» (Fidesz – Magyar Polgári Szövetség) є правоцентристською і входить до складу Європейської народної партії разом з ХДС канцлера Німеччини Ангели Меркель. В реальності ідеологія і практика ФІДЕС є націонал-консервативною і реваншистською. Слід зазначити, що правляча коаліція на чолі з ФІДЕС має в парламенті 133 місця з 199, тобто більше двох третин, а тому може проводити будь-які рішення.
Угорщина загострила реваншистські ігри в Закарпатті в той час, коли Україна страждає від московської агресії.
З глибини століть до наших днів
Угорський націоналізм і реваншизм мають давні і глибокі історичні корені.
Угорці в Центральній Європі є таким собі чужорідним тілом. Вони прийшли з степів на схід від Уралу в Закарпаття та долину Дунаю в самому кінці ІХ століття. Мадяри відносяться до європеоїдної раси. При цьому переважна більшість європейських мов відноситься до індоєвропейської (макро) сім’ї, що має в своїй основі санскрит. Виняток становлять угорська, фінська, естонська, мови народів півночі Росії і Скандинавії, а також таємнича мова басків. Угорська мова відноситься до угро-фінської групи уральської сім’ї, яка не має нічого спільного з індоарійських мовами. Найближчими до угорського вважаються мови хантів і мансів, які проживають у російській Тюмені.
Близько 1000-го року виникло Угорське королівство, яке проводить експансію на землях, населених переважно волохами (румунами, молдаванами) і слов’янами. Після поразки від Османської імперії в 1526 році в битві під Мохачем Угорське королівство припинило своє існування. У XVII столітті і пізніше католицька Австрія відвоювала землі, що входили до Угорського королівства, а угорській знаті довелося визнати верховенство Австрійської корони Габсбургів. Оскільки столиця Буда, що існувала тоді окремо від Пешта, довгий час залишалася в руках турків, столиця угорських земель у складі Австрії перемістилася в нинішню Братиславу, яка раніше називалася Прешпорк або Прессбурзі, по-угорськи Пожонь. Тут в Соборі Св. Мартіна австрійський імператор отримував «в навантаження» ще й звання короля Угорщини на урочистій церемонії в присутності угорської знаті. У їх числі була і знаменита Марія-Тереза, коронована в 1741 році. Вибір Братислави-Пожоні пояснювався близькістю до Відня. Ці церемонії, що тривали майже три століття – з 1563 по 1830 роки, отримали назву «братиславських коронаций». У старій частині Братислави на меморіальних дошках можна побачити безліч саме угорських прізвищ, наприклад, композитора Бели Бартока.
Проблема з Угорщиною існує не тільки в України з приводу Закарпаття. Угорщина вважає Словаччину своєю вотчиною, такою собі «північною Угорщиною», чи не відмовляючи їй в праві на існування. У зв’язку з цим відносини між двома країнами і народами є вельми натягнутими.
Продовжуючи короткий огляд історії Угорщини, слід згадати довгу боротьбу угорців за національне відродження, особливо під час європейської революції 1848 року. Боротьба закінчилася тим, що в 1876 році Австрія була перетворена в Австро-Угорщину, тобто, поряд з німцями, угорці отримали статус державотворчої нації.
Поразка Австро-Угорщини в Першій світовій війні призвела Угорщину до національної катастрофи. Згідно Тріанонського договору, підписаного країнами Антанти в Тріанонському палаці Версальського комплексу, Угорщині дісталася лише третина земель, які вважалися угорськими в Австро-Угорщині, зокрема, Закарпаття, що потрапило до складу Чехословаччини. Угорщина втратила 3 мільйони етнічних угорців, близько 90% лісових угідь, більше 80% гірничо-металургійного комплексу, більшу частину банківської системи. Втрати породили в міжвоєнний час реваншизм, який існує в Угорщині до цього дня.
Реваншизм привів режим родового аристократа Міклоша Хорті до союзу з безрідним вискочкою Гітлером. За підтримки гітлерівської Німеччини в 1938-1940 рр. Тріанонський договір був переглянутий шляхом прийняття Віденських арбітражів. Угорщина повернула частину земель, включаючи Закарпаття, відібране у розчленованої Чехословаччини. Встановлений після розчленування в Словаччині режим Йозефа Тісо негайно став союзником Гітлера, щоб захиститися від Угорщини, котра прагнула прибрати Словаччину до своїх рук.
Міклош Хорті, правитель (регент) Угорського королівства у 1920—1944 гг. з Адольфом Гітлером, рейхсканцлером Германії
Після Другої світової війни Віденські арбітражі були скасовані за Паризьким договором 1947 року, а Угорщина повернулася майже в «Тріанонського кордону».
Угорський реваншизм в явній або неявній формі висуває територіальні претензії на землі Словаччини, Сербії (Воєводина), Хорватії, Румунії (Північна Трансільванія), України (Закарпаття).
Підігрівання цих настроїв і формування образу ворога вміло використовується правлячою верхівкою для утримання при владі. Орбан і ФІДЕС знаходяться у владі з 2010 року, їх популярність тільки зростає, і йти вони поки не збираються.
«Йоббік на всю голову»
Однак Орбан і ФІДЕС хоча б намагаються зображати європейську респектабельність. Зате шалені нацики з партії «Йоббік», що займає друге місце в парламенті після правлячої коаліції, навіть не соромляться відвертих претензій на землі сусідів, перш за все на Закарпатті. Депутат ПАРЄ від Йоббіка Томаш Гауді був на засідання в футболці з написом «Закарпаття законно належить Угорщини». Слід зазначити, що депутат Європарламенту від Йоббіка Бела Ковач був спостерігачем на «референдумі» в Криму на запрошення Росії.
Партія «За кращу Угорщину», отримала немилозвучну, як для нас, назва «Йоббік» від її угорської назви «Jobbik Magyarországért Mozgalom». У назві партії використовується гра слів: слово «йобб» (jobb) в угорській мові має два значення – «кращий» і «правий». Партія висуває ультранаціоналістичні гасла. Ця політсила намагалася навіть вивести свій родовід від угорських фашистів часів Другої світової війни – «салашистів», на ім’я їхнього ватажка Ференца Салаші, вони ж «нілашисти» за назвою їх партії «Nyilaskeresztes párt», що означає «Партія схрещених стріл», зображених на їх емблемі. Відзначимо, що навіть тодішній регент Угорщини адмірал Хорті відправляв салашістов і їх вождя на нари, але під тиском Гітлера випускав їх.
У 2007 році йоббіки створили воєнізоване крило партії – «Угорську гвардію» (Magyar Gárda), оголосивши це формування спадкоємицею «Схрещених стріл», тобто кривавої банди салашистів. «Угорська гвардія» використовувала уніформу і символіку угорських нацистів зразка 1940-х років. І це в центрі Європи! Щоправда, в 2009 році гвардія була заборонена.
Партія активно використовує антисемітську, антимігрантську і, що є особливістю Угорщини, антициганську риторику. Лідер Йоббіків Габор Вона висловлює також ідеї про насильне обмеження народжуваності циган і введення особливого поняття «циганська злочинність».
Розгорнули йоббіки свою бурхливу діяльність і в Закарпатті. Вони постійно відвідують місця компактного проживання угорців, ведуть пропаганду, мають на нашій території офіси, вимагають створення Притиснянського угорського округу.
Вони навіть проводили свої партійні з’їзди в Закарпатті та вели передвиборчу кампанію серед закарпатських мадярів, які отримали угорські паспорти.
І це політсила, яка висуває до нас територіальні претензії і має відверто нацистський характер! Нажаль, українська влада довгий час дивилася на ці витівки крізь пальці.
Угорський реваншизм на службі московського імперіалізму
Реваншистськими настроями в Угорщині вміло користується Москва, підгодовують режим Орбана і йоббиків, які відповідають взаємністю, розхитуючи ситуацію в Україні. Будапешт отримав щедрий кредит в розмірі 15 млрд доларів на створення другої черги атомної електростанції Пакш за російським проектом. Натомість Москва отримує плацдарм в ЄС не для сировини, а для високих технологій, створюючи у себе робочі місця в цій сфері. Слідом за економічним і технологічним, зростає і політичний вплив Кремля в ЄС, зменшується число бажаючих підтримувати санкції проти Росії.
Петер Сийярто, міністр зовнішніх справ і зовнішньої торгівли Угорщини та Сергій Лавров, міністр зовнішніх справ РФ
Що ж стосується йоббиків, то в ЗМІ неодноразово спливала інформація про те, що Москва таємно фінансує цю політсилу. Хоча МЗС Росії в 2015 році зарахував її до расистських партіяй, але очевидно,що в Москві, де не втомлюються кричати про «боротьбу з фашизмом», готові співпрацювати навіть з самими шаленими нациками.
Найбільш показовим у цьому сенсі є скандал, що розгорівся в 2014 році. Генпрокурор Угорщини звернувся до голови ПАРЄ з вимогою позбавити депутата від партії «Йоббік» Белу Ковача імунітету через підозри в шпигунстві на користь Москви. За даними угорських ЗМІ, дружина Ковача має російський паспорт і працювала на спецслужби Кремля. Сам же Ковач і партія «Йоббік» вважаються лобістами інтересів Москви.
Бела Ковач, депутат Європарламенту від угорської націоналистичної партії Jobbik
