Минулого тижня, після доволі тривалого "заламування рук", міністри закордонних справ 27 країн ЄС зібралися в Празі й пообіцяли зробити... не надто багато, щодо одного з дотичних питань цього турбулентного року: російських туристів, і чи варто їм дозволяти подорожувати улюбленими куточками континенту, коли їхній президент вже півроку веде кровопролитну війну проти України.
Здавалося, що це питання було остаточно вирішене наприкінці лютого, коли у відповідь на вторгнення в Україну ЄС та Велика Британія, а також Швейцарія, США та Канада закрили свої повітряні простори для літаків, зареєстрованих у Росії. Відпочиваючі з найбільшої країни планети були фактично відправлені до своїх номерів. Якби російським літакам заборонили приземлятися в Барселоні, Женеві, Афінах тощо, не було б москвичів на Коста-Браві, не було б єкатеринбуржців на берегах грецького Егейського моря, не було б петербурзьких лижників в Альпах. Нетто – значить, нетто. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Telegraph.
Ось тільки ситуація склалася зовсім не так. Хоча повітряні мости між великими містами Росії та їх європейськими колегами наразі розірвані, з початку війни до ЄС в’їхало майже мільйон російських туристів.
Здебільшого вони прибули наземним шляхом, перетинаючи кордон з країнами ЄС, такими як Фінляндія чи Естонія, а потім продовжували свою подорож повітряним транспортом. Звідси роздратовані коментарі міністра закордонних справ Данії Джеппе Кофода про російських відпочивальників, які “живуть у розкоші” в південноєвропейських готелях у той час, як українські міста палають. І нещодавня заява прем’єр-міністра Естонії Кайї Каллас про те, що ЄС має “припинити видачу туристичних віз росіянам”, оскільки “відвідування Європи є привілеєм, а не просто правом людини”. “Поки країни Шенгенської зони видають візи, – додала вона, – сусіди Росії (Фінляндія, Естонія, Латвія) несуть цей тягар. Час покласти край туризму з Росії вже зараз”. Її слова підтримали офіційні особи Латвії, Литви, Данії, Фінляндії та Польщі.
Червона стрічка
Зустріч, що відбулася минулого тижня в чеській столиці, мало що зробить для вирішення цього питання. Теоретично, 27 країн погодилися призупинити дію угоди з Росією від 2007 року, що передбачає зменшення бюрократичної тяганини і спрощення подорожей в обох напрямках.
Після цього у вівторок Комісія ЄС підтримала пропозицію призупинити дію візової угоди ЄС з Москвою 2007 року у відповідь на вторгнення Росії в Україну. «Бути туристом у ЄС не є основним правом», — заявила єврокомісар із внутрішніх справ Ілва Йоханссон, оголосивши про план. Згідно з цими пропозиціями, заявники на російську візу зіткнуться з такими перешкодами, як підвищення вартості — з 35 євро зараз до 80 євро — і довший час обробки, який збільшиться з 10 днів до 45 днів. Водночас певним категоріям заявників на російську візу, таким як журналісти, правозахисники та дисиденти, як і раніше буде дозволено в’їзд до ЄС. «Ми завжди відкриті для тих, хто потребує захисту, і захищаємо їх», — сказав Йоханссон.
Тобто, на практиці це означає, що громадянам Росії тепер буде складніше отримувати європейські візи. І це, безумовно, не є забороною. Більше того, незрозуміло, яким чином це вплине на 12 мільйонів віз для росіян, які вже знаходяться в обігу.
Звичайно, незважаючи на те, що близько мільйона росіян прослизнули в Європу з моменту вторгнення, ця статистика не йде ні в яке порівняння з цифрами попередніх років. На практиці російський відпочивальник вже під забороною. І наслідки вже відчуваються.
Валютні питання
Перехід рубікону Володимиром Путіним 24 лютого все змінив. До війни російське населення було одним з найважливіших економічних гвинтиків у безперервних обертаннях світової туристичної індустрії – і не тільки в горезвісному прикладі супербагатіїв країни і їх гігантських яхт, що пхаються в середземноморські гавані.
Протягом більшої частини останніх двох десятиліть російські туристи ставали все більш мобільними і їх кількість зростала. Вони здійснили близько 40 мільйонів закордонних поїздок за кожен з трьох років, що передували пандемії, і залишили там чимало грошей. Дослідження, проведене компанією Visa у 2018 році, показало, що росіяни витрачають в середньому 1 676 доларів США на кожну закордонну відпустку. Колись домінуюча валюта світу “залізної завіси”, рубль знайшов свій шлях на італійські пляжі, в іспанські бари, до найкращих французьких ресторанів.
Вірніше, намагався потрапити. Коли російські танки покотилися по українській землі, ця заможна сезонна десантна діаспора значною мірою випарувалася. А міжнародні санкції швидко підірвали цю легендарну купівельну спроможність, змусивши російську готівку стрімко падати в ціні. На 1 січня за британський фунт давали 101 рубль, за долар США – 75, за євро – 84. До другого тижня березня – 169 за фунт, 128 за долар і 139 за євро. З тих пір це падіння було (більш ніж) зворотним – на початку вересня за фунт давали 70 рублів, за долар – 60, за євро – 60. Але виключення Росії з міжнародної банківської системи SWIFT з 2 березня означає, що ті жителі Єкатеринбурга і Волгограда, у яких є вільні гроші, не зможуть легко витратити їх за межами своїх кордонів.
Прогалини на ринку
Траси французького регіону Труа Валле (Мерібель, Куршевель, Валь Торанс та ін.) були найпопулярнішим європейським напрямком для російських лижників в останній сезон перед пандемією (2018-2019 рр.), залучивши 140 000 відвідувачів з країни Чехова і Чайковського – багато з них прагнули вишуканих шале і висококласної кухні, а також гострих відчуттів від швидкісного спуску вниз. Сусідній регіон Парадіскі (Ле Арк, Ла Плань і Пейзі-Валландрі) тієї ж зими привернув увагу 40 000 росіян.
Сусід Франції також не залишився осторонь. Іспанія швидко відчула приплив російських мандрівників і активно рекламувала себе в Москві майже одразу після розпаду Радянського Союзу (у 1991 році). У 2012 році кількість російських туристів вперше перевищила мільйонну позначку (1,2 млн.). Більше половини цих туристів поїхали до Каталонії, спокусившись краєвидами Барселони і пляжами по обидва боки.
Вони знайшли свій шлях і до інших куточків Середземномор’я. Крит, Родос і Корфу є трьома найулюбленішими грецькими островами для російських відпочиваючих. Російські туроператори повідомляли про 38-відсотковий стрибок попиту на Грецію у 2017 році (порівняно з 2016 роком), оскільки їхні клієнти шукали дешеві пакети та гарну погоду. Італія також займає високі позиції у списках, прийнявши 1,2 мільйона росіян у 2018 році та 1,4 мільйона у 2019 році. За даними Russian Travel Digest, видання, яке детально висвітлює російську туристичну індустрію, Ріміні є найпопулярнішим курортом – адже його піщане узбережжя також відрізняється зручністю для відвідування Венеції та пагорбів Тоскани.
Трагедія в цифрах
Порожній стілець за столом, де раніше сиділи росіяни, помітний здалеку. Цифри Федеральної служби державної статистики Росії (Росстат) показують, що ті 40 мільйонів закордонних відпусток до пандемії можна рознести за різні дужки – але вони також демонструють, що у російських мандрівників є напрочуд стабільний набір фаворитів. Список 10 найпопулярніших країн у 2018 та 2019 роках був майже ідентичним, єдиною відмінністю в останньому випадку було незначне зменшення частки Грузії та Італії, які витіснили Польщу та ОАЕ.
Здебільшого найулюбленіші напрямки російських туристів можна розділити на чотири чіткі категорії – країни колишнього Радянського Союзу та Східного блоку (Казахстан, Україна, Естонія, Грузія, Німеччина, Польща), найближчі сусіди (Фінляндія, Китай), гарантовані теплі краї (Туреччина, Таїланд, ОАЕ) та класична Південна Європа (Італія, Іспанія). Трагедією в цих цифрах є присутність України на найвищому рівні – п’ята за популярністю серед російських туристів у 2019 році, четверта – у 2018 році. Близько 2,1 мільйона відпочиваючих щороку відвідували Україну. Багато з них – Одесу, український курорт на Чорному морі, який займає особливе місце в серці росіян, але віднедавна перебуває під її прицілом.
Туреччина на підвішеному канаті
Далі йде Туреччина – зі значним відривом найбільш регулярний майданчик для російських відпочивальників. У 2018 році було здійснено 4,5 мільйона візитів – переважно на її середземноморські курорти, такі як Анталія, Олю Деніз і Фетхіє, а також до Стамбула; 5,3 мільйона – у 2019 році. Анкара це дуже добре розуміє. Починаючи з лютого, вона є аутсайдером серед країн Європи або на периферії Європи в тому, що не закрила свій повітряний простір для російських літаків. На початку минулого місяця вона пішла далі. 6 серпня президент Реджеп Ердоган повернувся з саміту з Путіним в головному чорноморському порту Росії Сочі, щоб оголосити, що п’ять турецьких банків погодилися приймати російську систему електронних платежів “МИР”.
Це допоможе як туристам, що приїжджають, так і господарям, що нервують. Ще в березні в Туреччині була відчутна паніка перед перспективою зникнення російського туристичного ринку. В інтерв’ю агентству Франс Прес Ісмаїл Ітмен – турагент з офісом навпроти мечеті Святої Софії в Стамбулі – сказав, що він вже бореться з витратами, пов’язаними з ізоляцією Росії. “Група мала прибути до Туреччини через два місяці, – розповів він. “Але ми не змогли отримати гроші, тому поїздка скасована. Це тому, що вони зупинили SWIFT-перекази”. Перехід на обслуговування через МИР не поверне 11 000 євро, які, за словами Ітмена, він втратив на весняному бронюванні, але тепер це означає, що росіяни можуть користуватися своїми кредитними картками в Туреччині.
І Туреччина отримала свою винагороду. Частково завдяки своїй готовності грати по-доброму, вона прийняла цього літа значну кількість росіян. Не на звичному рівні – хвилі кризи і перспектива поторгуватися на пляжі призвели до того, що німецькі туристи витіснили своїх російських колег як національність номер один на турецькій Рив’єрі цього року, і до листопада їхня кількість, як очікується, досягне трьох мільйонів осіб. Але навіть якщо російський контингент буде меншим – два мільйони – це приблизно на 50 відсотків менше, ніж у 2021 році, який постраждав від пандемії, – це все одно показник, який Туреччина сприйматиме за щастя.
“Найгірші” туристи Європи
Звичайно, не всі сумують за росіянами, і дехто може навіть сказати, що радий бачити, як зникає демографічна група, яку часто критикували за хамство. У 2019 році YouGov провів масштабне дослідження думки європейців про відпочиваючих з інших частин континенту, попросивши людей з 26 країн назвати національність, з якою вони найменше хотіли б зіткнутися під час своєї двотижневої відпустки. Росіяни були названі найгіршими туристами в Данії, Швеції, Норвегії та Фінляндії, а також мало подобаються німцям.
Слід визнати, що такі опитування завжди будуть ґрунтуватися на певних упередженнях, змішаних з великою кількістю культурного непорозуміння (варто зазначити, що Німеччина назвала британців своєю найменш улюбленою туристичною демографічною групою; цю позицію підтримали іспанці і, в момент самокритики, самі британці). Тим не менше, в нинішніх умовах хамська репутація російського туриста навряд чи покращиться.
Вершники-близнюки
Щоправда, ми всі можемо щось втратити. Ще в березні фінансовий директор Lufthansa Ремко Стінберген заявив, що німецькому національному перевізнику доведеться підвищити ціни, щоб компенсувати фінансові побічні ефекти конфлікту – пояснюючи це тим, що додаткові витрати на польоти в обхід російського (і українського) повітряного простору на Далекий Схід додадуть щонайменше 1 млн. євро накладних витрат на місяць. З тих пір інфляція злетіла до небес, а криза вартості життя вдарила, і ці вершники-близнюки мчать під барабанний дріб війни, яка не має жодних ознак завершення. Зрештою, доля російського туриста є найменш важливою світовою проблемою.
