Вересневі вибори в ландтаги (місцеві парламенти) східних земель Тюрінгії, Саксонії та Бранденбурга особливого інтересу в Україні не викликали, як, власне, і поточна внутрішня політика Німеччини. І зовсім даремно, бо від внутрішньої політики Німеччини суттєво залежить її зовнішня політика, зокрема й підтримка України. Місцеві вибори стали генеральною репетицією перед федеральними виборами до Бундестагу і формуванням нового уряду за рік у вересні 2025 року, і від того, хто і на яких умовах прийде до влади, критично залежить майбутнє німецької допомоги Україні, а також європейської допомоги загалом, оскільки вплив і вага Німеччини в Європі коментарів не потребують, а сама Німеччина є другим після США донором зарубіжної допомоги.
Очевидно, що втрата підтримки Німеччини, та ще й з урахуванням невизначеності з результатами виборів та подальшої підтримки Штатів, може буквально підкосити Україну.
Коротко про те, як ті, що відбуваються на руку Москві
Якщо коротко говорити, правлячі нині соціал-демократи у складі строкатої коаліції під назвою «світлофор» (червоний – соціал-демократи, жовтий – вільні демократи-ліберали та зелені) зберегти владу не зможуть. Перед партією Шольца взагалі стоїть завдання зберегтися у складі бундестагу у мінімально-пристойній кількості.
У міру падіння рейтингу СДПН та партнерів з коаліції різко зростає популярність правих та лівих популістів з «Альтернативи для Німеччини» та «Союзу Сари Вагенкнехт», які, зокрема, виступають проти продовження допомоги Україні. Зростання рейтингів популістів призвело до того, що вони вже обходять соціал-демократів, які є поряд з правоцентристами-консерваторами з Християнсько-демократичного союзу (ХДС) двома головними системними партіями. Це показали вибори в ландтаги Саксонії та Тюрингії, після яких заговорили про термінову зміну лідера СДПН Шольца та переформатування кабінету всього за рік до виборів.
У Бранденбурзі, де, до речі, мешкає лідер партії і канцлер Олаф Шольц (конкретно – у столиці Потсдамі), самовідданими зусиллями місцевого лідера СДПН Дітмара Войдке соціал-демократи з величезною працею зуміли вирвати перемогу, обійшовши всього на 2% «Альтерна». Після цього розмови про зміну Шольца та «перетрахування» правлячого кабінету поки що вщухли.
Втім, зростання рейтингів популістів, перш за все з «Альтернативи», спостерігається все ж таки більше у східних землях, тобто на території колишньої НДР, яка поступається за площею та чисельністю населення західним землям.
На тлі провалу соціал-демократів зростає популярність їхніх споконвічних опонентів із системного партійного блоку ХДС/ХСС, де Християнський соціальний союз – це переважно регіональна партійна структура з центром у Баварії, яка є постійним політичним партнером федеральної ХДС, а сам ХДС – є нічим іншим. як колишній партією Ангели Меркель, причому в партії суттєво переглянули політику часів Меркель, багато від чого відмовилися і навіть засудили багато аспектів політики та діяльності колишньої фрау бундесканцелерін, у тому числі в частині імміграції та теплих відносин з Москвою.
За всіма прогнозами, перше місце на виборах до Бундестагу у вересні наступного року має зайняти ХДС на чолі з новим лідером Фрідріхом Мерцем, який нещодавно отримав статус офіційного кандидата на пост канцлера від опозиційного блоку ХДС/ХСС.
Але взяти найбільше голосів на виборах – це ще не означає, що вдасться легко і просто сформувати кабінет. Чи ХДС/ХСС зможе взяти 50%+1 голос у Бундестазі, щоб отримати можливість одноосібно формувати уряд. Тим більше, що у східних землях ХДС має досить скромні рейтинги.
Тому постане проблема щодо формування коаліції. З урахуванням нинішніх електоральних розкладів у Німеччині, ця проблема може виявитися важкою, якщо вирішуваною взагалі. Це означає, що після виборів у вересні 2025 року на Німеччину може чекати багатомісячна «коаліціада» аж позачергових виборів.
А це призведе до довгих внутрішніх «розбірок», внаслідок яких Німеччина, яка є суто парламентською демократією, не зможе проводити тверду та виразну зовнішню політику, зокрема щодо допомоги Україні.
Внутрішньополітичні процеси, які зараз у Німеччині, безумовно вигідні Москві. Йдеться передусім про зростання рейтингів радикал-популістів, які виступають не лише проти підтримки України, а й за «дружбу» з Москвою у тому чи іншому вигляді. Перші місця на виборах ці популісти навряд чи здатні зайняти принаймні поки що. Але розхитувати політичну структуру Німеччини, наприклад, створюючи проблеми для формування кабінетів, вони вже здатні цілком.
Останні вибори у трьох східних землях це наочно демонструють.
У Тюрингії найбільше голосів набрала націонал-радикальна «Альтернатива», і тепер незрозуміло, хто, як і який уряд у цій землі формуватиме, бо природні коаліції не проглядаються.
У Саксонії перше місце взяв ХДС, але з формуванням кабінету також є проблеми. До того ж у Саксонії виявлено факти фальсифікації результатів, і зараз там йдуть розслідування.
Так-так, фальсифікації бувають не лише в Україні, а й у «зразково-показовій» Німеччині!
Нарешті, в Бранденбурзі, де, повторимо, героїчними зусиллями лідера місцевого осередку соціал-демократів, партія Шольца зуміла-таки з невеликим відривом вирвати перемогу на виборах у ландтаг, ця перемога може виявитися пірровою. Друге місце посіла «Альтернатива», потім Сара Вагенкнехт та лише потім ХДС.
З «Альтернативою» СДПН формувати місцевий кабінет не може з непереборних ідеологічних та світоглядних причин. Можливість відомої в наших краях «ширки», тобто «широкої коаліції» споконвічних, але реально близьких системних партій, тобто СДПН і ХДС, відпадає, оскільки для формування уряду не вистачить відсотків, хоча за часів однієї з каденцій фрау Меркель «ширка » ХДС і СДПН існувала навіть на федеральному рівні.
Залишається варіант коаліції СДПН та Вагенкнехт. Хоча обидві ці партії вважаються лівими, протиріччя між ними щодо низки базових питань настільки сильні, що коаліція між ними є досить сумнівною.
До речі, результати виборів у Бранденбурзі може бути прообразом результатів майбутніх виборів до Бундестагу з тією лише різницею, що перше місце, можливо, візьме ХДС, а далі може бути колапс та політична криза з позачерговими виборами, результат яких також під питанням.
Швидше за все, до Бундестагу пройдуть – у наступній послідовності – ХДС, «Альтернатива», а далі СДПН та Сара Вагенкнехт у тій чи іншій послідовності. Якщо ХДС не набере 50%+1 і не зможе одноосібно сформувати кабінет, що, повторимо, вкрай сумнівно, то залишиться єдиний варіант «ширки» із СДПН, якщо обидві партії підуть на це і якщо вистачить голосів, а це під питанням, як показують вибори у Бранденбурзі. Ні з «Альтернативою», ні з Вагенкнехтом ХДС не блокуватиметься однозначно.
Порятунком може стати якась «дрібниця», яка зайде до Бундестагу в достатній кількості, будучи договороспроможною та ідеологічно осудною для формування стійкої коаліції з фаворитами виборів в особі, скажімо, того самого ХДС.
Усе це суто особиста думка автора цих рядків, але досить адекватна реальності.
На цьому можна було б поставити крапку, але вересневі вибори до ландтаг трьох східних земель Німеччини мали цілу низку цікавих і важливих подробиць, а тому має сенс дещо заглибитися в питання.
Соціальні передумови популізму та його високих рейтингів
Напередодні вересневих виборів у ландтаги та під час цих виборів у західних медіа активно коментувалися очікувані результати виборів, їх наслідки, а також інтерес Москви у певних результатах виборів.
Ще наприкінці серпня в Politico була публікація ” Putin’s next coup ” або ” Наступний переворот Путіна “, до якої висловлювалося попередження про те, що результатом виборів можуть стати, образно кажучи, “територіальні придбання” Москви у вигляді дружніх їй політиків у владі низки східнонімецьких земель.
Видання нагадує, що саме в цих краях, конкретно, в Дрездені, столиці Саксонії, у 1980-х роках Путін проходив службу, будучи офіцером КДБ і працюючи під прикриттям на посаді начальника «Дома німецько-радянської дружби».
Зазначається, що перемога на виборах популістів викличе глибоку тривогу по всій Німеччині, оголить ступінь провалу зусиль політичного істеблішменту Німеччини щодо усунення розколу між Сходом і Заходом і потрясе вщент і без того хитку тристоронню коаліцію в Берліні.
Також зазначається, що, хоча не всі партії є такими відверто проросійськими, як AfD, їх об’єднують два наративи, які проповідують ультраправі: що НАТО поділяє провину за конфлікт в Україні, і що мирне рішення було б можливим, якби тільки Захід серйозно ставився до дипломатії. .
Наголошується на спаді центристських партій, які визначали політичне життя східної Німеччини з моменту возз’єднання. На початку 1990-х західнонімецький істеблішмент фактично колонізував Схід, направивши своїх політичних ветеранів управляти Саксонією та іншими землями. Навіть сьогодні понад 40% найвищого політичного класу у східних землях Німеччини становлять вихідці із Заходу.
Стрімке зростання AfD та інших популістських партій на сході країни каже, що цей підхід не виправдався.
Хоча возз’єднання докорінно змінило економіку колишньої Східної Німеччини, піднявши рівень життя до незбагненного раніше рівня, у багатьох куточках країни, як і раніше, відчувається невдоволення тим, що Захід де-факто захопив країну. Причому за чисельністю населення Східна Німеччина становить п’яту частину колишньої Західної Німеччини.
Навіть якщо більшість німців на сході не мають ілюзій щодо Путіна, для багатьох Москва нічим не гірша за Вашингтон, який популістські політики звинувачують у закулісній роботі для досягнення власних цілей в Україні.
“США – наддержава в занепаді, яка бореться за збереження глобальної гегемонії”, – заявила минулого місяця Сара Вагенкнехт.
Ліві політики на Сході зосереджені в BSW та Лівій партії (Die Linke), наступниці колишньої комуністичної партії Східної Німеччини, і вони не так виступають за Путіна, як за світ.
«Нам потрібен європейський мирний порядок, що включає Росію… Усі країни-учасниці повинні домовитися про пакт про ненапад і створити спільноту оборони», — заявив цього місяця Бодо Рамелов, нинішній прем’єр-міністр Тюрінгії та один із найбільш критично налаштованих щодо Росії членів Ліва партія.
Однак серйознішою загрозою залишається AfD, зв’язки якої з Москвою добре задокументовані. Перед європейськими виборами у червні німецька влада розкрила те, що, на їхню думку, було операцією російського впливу, в якій брав участь один із провідних кандидатів від AfD. Незважаючи на це, партія посіла друге місце з 16% та показала особливо добрі результати на сході країни.
Багато високопоставлених діячів AfD не приховують своєї приязні до авторитарного режиму Путіна.
Про соціально-економічні та масово-психологічні передумови зростання популярності лівого та правого популізму зробило цікавий репортаж популярне та масове німецьке видання BILD у публікації « Люди тут не нацисти, або чому в одному з сіл Тюрінгії 72% мешканців проголосували за «Альтернативу для Німеччини ».
Кореспондент видання пише про невелике село Карлсдорф, де немає бару, ні магазинів, ні навіть лікаря. Автобус ходить так рідко, що розклад на зупинці повністю заріс.
На минулих земельних виборах у цьому селі партія канцлера Олафа Шольца СДПН отримала лише один голос, за ВДП та «Зелених» не проголосував взагалі ніхто. Навіть лівий кандидат Маркус Глейхман, який перебуває під слідством за звинуваченням у виготовленні дитячої порнографії, набрав у цьому селі більше голосів, аніж правляча коаліція.
«Люди багато працюють, а натомість хочуть миру та спокою. Натомість їхні засоби до існування перебувають під загрозою. Майже кожен має встановити біоочищення за 10 000 євро, бо старі фахверкові будинки не підключені до каналізаційної мережі», — розповідає сантехнік Хольгер Бауер.
Його брат Андреас протягом кількох тижнів роздавав листівки на підтримку «Альтернативи для Німеччини» та спеціально їздив до сусіднього міста, щоб побувати на виступі лідера «АдГ» у Тюрінгії Бйорна Хьокке.
«Люди тут не нацисти, а представники середнього класу. Вони бачать в «АдГ» єдиний шанс покінчити з патерналізмом. Я та багато інших голосували за Гельмута Коля після возз’єднання Німеччини. Я знову проголосував би за ХДС, але нічого не відбувається», — каже Андреас Бауер.
40-річна колишня медсестра Даніель Вернер скаржиться, що до Німеччини приїжджає дуже багато нелегальних мігрантів.
“Те, що іноземці приїжджають до країни, щоб будувати своє життя, не є проблемою, але часто вони просто експлуатують нашу соціальну систему”, – говорить Вернер.
Ситуація в Карлсдорфі далеко не поодинока.
У результаті «АдГ» отримала абсолютну більшість (понад 50%) у 45 муніципалітетах Тюрінгії.
Про деякі причини зростання рейтингів популістів пише The New York Times у публікації “What to Watch For in Key German State Election” або “На що звернути увагу на ключових виборах у Німеччині “.
Зазначається, що в останні місяці уряд Шольця зазнає труднощів, оскільки німці турбуються про погану економіку та неконтрольовану міграцію і звинувачують його коаліцію в тому, що вона не вирішує ці проблеми.
Від себе відзначимо, що жахлива міграція дісталася Шольцю від попередниці «матусі» (mutti) Ангели Меркель, яку німці мало не обожнювали, результатом чого стала популярна приказка «Mutti Merkel macht das schon», що можна перекласти як «мама Меркель про все подбає ». Тепер же фрау Меркель у Німеччині переважно ганьблять, часто її колишні прихильники, перш за все, саме за те, що вона широко відчинила двері до Німеччини для мігрантів на кшталт гуманних спонукань, але це обернулося величезними проблемами.
Серед східних земель, Бранденбург, де вибори до ландтагу пройшли останніми 15 вересня, стоїть дещо окремо. Бранденбург оточує столицю країни Берлін, його мешканці, як правило, багатші і молодші, ніж в інших регіонах східної Німеччини. Запросивши компанію Tesla, яка побудувала тут свій єдиний у Європі завод із виробництва автомобілів, Бранденбург створив тисячі високооплачуваних робочих місць.
В інших землях Сходу справи йдуть гірше. Наприклад, регіон страждає від спаду видобутку вугілля, який був основним економічним чинником до об’єднання Німеччини.
Все це, як і будь-які кризові та/або стагнаційні явища, сприяє зростанню популістських настроїв.
І захиталося крісло під канцлером Шольцем.
На тлі успіхів популістів на місцевих виборах вкотре заговорили про можливий розпад правлячої коаліції, а також про заміну непопулярного канцлера Шольця іншим представником СДПН. Як такий претендент на роль лідера партії і навіть можливого канцлера вже давно називають Бориса Пісторіуса, нинішнього міністра оборони, який набрав популярність і політичну вагу.
Серед трьох зазначених земель, де відбувалися вибори, особливу увагу привертав саме Бранденбург, у якому посаду місцевого прем’єра обіймає соціал-демократ Дітмар Войдке.
Напередодні виборів видання Politico у публікації ” Germany’s Scholz risks Biden’s fate ” або ” Канцлер Німеччини Шольц ризикує долею Байдена ” зазначило, що якщо партія Шольца програє правим ще й у Бранденбурзі, то її члени можуть зважитися на зміну канцлера. Можливі дострокові парламентські вибори, або заміна Шольца як лідер партії на чергових виборах наступного року на міністра оборони Пісторіуса.
При цьому проводиться аналогія із Байденом, якого змінили на Харріс, оскільки він тягнув партію на дно.
Про те, що регіональні вибори загрожують наслідками для федерального уряду Шольца, пише і The New York Times у згаданій публікації ” What to Watch For in Key German State Election ” або ” На що звернути увагу на ключових виборах у Німеччині”.
Саме вибори в Бранденбурзі, невеликій землі, в якій проживає лише близько 3% виборців Німеччини, вважалися найбільш важливими.
Бранденбург — один із двох останніх східних бастіонів лівоцентристської СДПН, а прем’єр землі Дітмар Войдке є одним із найпопулярніших соціал-демократів у країні.
Якби виборці змістили Войдці на користь AfD, це стало б символічною та практичною втратою для Шольца, його партії та очолюваного ним уряду. Для Шольца такий програш став би болючим на особистому рівні з огляду на те, що він живе в Бранденбурзі і має там свій виборчий округ.
Програш у Бранденбурзі вдарив би по двох інших партіях правлячої коаліції – по Вільним демократам (СвДП) та Зеленим, оскільки це могло б призвести до дострокових виборів, а у цих партій з рейтингами справи дуже сумно, причому ВДП до наступного складу Бундестагу ризикує взагалі не потрапити.
Напередодні виборів до ландтагу згаданий прем’єр землі популярний соціал-демократ Войдке оголосив, що піде у відставку, якщо AfD отримає найбільшу кількість голосів, навіть якщо його партія все ще зможе очолити урядову коаліцію. Цікаво, що Шольц, чудово розуміючи, що він та його уряд непопулярні, утримався від передвиборчої кампанії за Войдку у цій землі.
В результаті, повторимо, Войдке зумів витягнути партію на виборах у своїй землі на перше місце з мінімальним відривом у 2% від «Альтернативи», яка посіла друге місце. За загальним визнанням, це стабілізувало становище канцлера, партії та уряду, а розмови про усунення Шольца поки що стихли.
1 вересня – «судний день календаря»
У неділю 1 вересня настав судний день для партій правлячої коаліції, включаючи соціал-демократів.
Головною сенсацією стала перемога «Альтернативи» на виборах у Тюрінгії, яка здобула 33% голосів. На другому місці – ХДС із показником 23,6%, потім Альянс Сари Вагенкнехт – 15,7%, четверте місце у Лівих із результатом 13%.
І лише на п’ятому місці опинилися соціал-демократи, ледь подолавши 5%-й прохідний бар’єр і набравши 6%.
Інші дві коаліційні партії – СвДП та Зелені – прохідний бар’єр не подолали.
У Саксонії першість взяв ХДС із результатом майже 32%, «Альтернатива» посіла друге місце із результатом 30,6%, на третьому місці «Альянс Сари Вагенкнехт» (BSW) із результатом 11,8%. СДПН одержала 7,3%, Зелені – 5,1%. Вільні демократи з федеральної коаліції – «пролетіли, як Сікстинська Мадонна над Дрезденською галереєю» (ця картина Рафаеля Санті та твори Альбрехта Дюрера є родзинками галереї).
Відзначилися Льові, які пройшли в ландтаг, набравши лише 4,5%, тобто не подолавши бар’єр, оскільки, згідно з місцевими правилами, вони взяли два прямі мандати у Лейпцигу – другому великому місті Саксонії після столиці Дрездена.
Якповідомив BILD , на деяких ділянках у Дрездені були виявлені фальсифікації на користь невеликої ультраправої партії «Вільна Саксонія». Розслідуванням зайнялися правоохоронці, а результати виборів було уточнено.
Результати виборів у Тюрінгії та Саксонії викликали багатий потік коментарів у західних медіа.
Зокрема, The Financial Times у публікації ” Alternative for Germany wins its first regional election ” або ” Альтернатива для Німеччини” перемагає на своїх перших регіональних виборах” підкреслює, що перемога AfD у Тюрінгії стане першою перемогою ультраправої партії на регіональних виборах у післявоєнній історії Німеччини , А партії коаліції на чолі з соціал-демократами Шольца зазнали поразки.
Зазначається, що на цих виборах актуальною була тема «конфлікту в Україні» – так на Заході з тупою завзятістю називають кровопролитну бійню, яку вчинила Москва в Україні. При цьому і AfD, і Альянс Сари Вагенкнехт вимагають припинити військову підтримку Києва з боку Німеччини і провести мирні переговори, щоб покласти край військовим діям.
Вибори також показали, що через 34 роки після возз’єднання Німеччини більшість жителів сходу країни глибоко розчаровані основними партіями центру та незадоволені тим, як керується Німеччина.
Наголошується, що AfD не зможе сформувати уряд ні в Саксонії, ні в Тюрінгії, навіть перемігши на виборах, оскільки жодна інша партія не співпрацюватиме з нею для створення коаліції.
Зазначається, що AfD, створена 11 років тому економістами, незадоволеними заходами порятунку єврозони, перетворилася на жорстку ревізіоністську націоналістичну партію, яка рішуче виступає проти імміграції.
Високі результати AfD не дозволяють створити коаліцію. Наприклад, щоб ХДС зміг очолити Тюрингію, йому, можливо, доведеться об’єднатися з BSW, і цей варіант буде важко проковтнути багатьом членам правоцентристської партії.
Сара Вагенкнехт, член колишньої Соціалістичної єдиної партії Німеччини, що правила в НДР (вступила до неї в 1989 році перед самим об’єднанням для «змін зсередини»), яку багато хто вважає апологетом Москви, зробила політику щодо України обов’язковою умовою будь-яких коаліційних переговорів, заявивши перед виборами, що BSW «увійде лише до регіонального уряду, який займе чітку позицію за дипломатію та проти підготовки до війни, у тому числі й на національному рівні».
Це викликало обурення в ХДС, який незмінно підтримує Україну і наполягає на тому, щоб уряд Шольця, який став другим за величиною постачальником військової допомоги Києву після США, поставило ще більше зброї.
Лідер «Альтернативи» у Тюрингії Бьорн Хеке займає схожу позицію, заявляючи у своїх передвиборних промовах, що AfD виступає проти того, щоб «Німеччина була втягнута у війну з Росією якимись навіженими західними елітами».
Цілком очікувані результати виборів викликали сильний резонанс у німецькому суспільстві, що змусило канцлера Шольца виступити із заявою.
«Результати AfD у Саксонії та Тюрингії викликають занепокоєння… Наша країна не може і не має звикати до цього. AfD завдає шкоди Німеччині. Вона послаблює економіку, розколює суспільство і псує репутацію нашої країни», — цитує Шольца Reuters у публікації « Battered and unloved, Germany’s coalition likely to hang on after regional losses to far right» або «Пошарпана і нелюба коаліція Німеччини , ймовірно, збереже після регіональних втрат від вкрай правих ».
Публікація The Times ” How Gen Z voters є driving the rise of the AfD in Germany” або “Як виборці покоління Z сприяють зростанню АдГ у Німеччині” дає уявлення про розподіл електорату популістів за віком.
Зазначається, що політичний центр у Східній Німеччині опинився у своєрідних кліщах між двома взаємодоповнюючими антиурядовими рухами.
Партія “Альтернатива для Німеччини” (AfD) робить ставку на етнонаціоналізм і є прокремлівською. Лівий «Союз Сари Вагенкнехт» (BSW) скептично ставиться до міграції, але наголошує на перерозподільній економіці та відновленні відносин з Кремлем. Ці партії мають пересічний, але загалом різний електорат.
Кліше про те, що «Альтернатива» спирається на літніх виборців, які ностальгують часом ГДР, зруйнували вибори в Тюрінгії. Партія досягла найкращих результатів серед молоді до 25 років, отримавши 38% голосів виборців цієї вікової групи. Вона також отримала 36% голосів серед мільйонів, але лише 19% голосів серед людей старше 70 років. Її домінування в поколінні Z є виключно — жодна інша партія не отримала навіть половини такої підтримки серед цієї вікової групи, як AfD.
«Союз Сари Вагенкнехт» отримує найбільшу підтримку людей старше 60 років. Його виборці переконані, що східна Німеччина має відмінну від західних культуру та менталітет, і що східні німці «багато в чому все ще є громадянами другого сорту». Вони найбільше мотивовані «соціальною справедливістю», «інтересами східної Німеччини», політикою щодо України та Росії, освітою та політикою надання притулку.
Politico у публікації Putin ‘wins in eastern Germany або Путін перемагає у Східній Німеччині зазначає, що післявиборні дебати з приводу розміщення в Європі американських ракет і військової допомоги Україні заважають створенню коаліції на сході Німеччини. Оскільки з «Альтернативою» блокуватися для створення земельних урядів ХДС не має наміру, то залишається Альянс Сари Вагенкнехт, але блокуванню з ним перешкоджає жорстка позиція Альянсу щодо відмови від розміщення ракет та допомоги Україні. В результаті формування урядів затягнеться і загрожує позачерговими виборами, що породжує у Східній Німеччині політичну нестабільність, яка відповідає інтересам Москви.
Бранденбург: ситуація трохи розрядилася, але тривога наростає
Результати виборів у Бранденбурзі, повторимо, дещо згладили ситуацію для соціал-демократів та політичного центру взагалі, але породили ті самі проблеми із формуванням уряду землі. Але якщо у Тюрингії та Саксонії ця проблема постала перед ХДС, то у Бранденбурзі – перед місцевими соціал-демократами.
За результатами виборів у Бранденбурзі, СДПН набрала близько 32%, “Альтернатива” – близько 30%, “Союз Сари Вагенкнехт” – 13,5%, ХДС – 12,1%.
Оскільки блокування з «Альтернативою» виключено, а при блокуванні СДПН та ХДС не вистачить голосів для більшості, заговорили про можливості блокування СДПН із Блоком Сари Вагенкнехт, але ця можливість ставиться під удар вимогою останнього щодо відмови від допомоги Україні та від розміщення в Німеччині американських ракет у відповідь на наростаючу загрозу з Москви.
Видання Handelsblatt у публікації « SPD knapp vor der AfD – Mit wem regiert Woidke?» чи « СДПН випереджає АдГ – з ким править Войдке? » Зазначає, що ризикована стратегія прем’єра Бранденбурга від СДПН Дітмара Войдке, який поставив на карту свою політичну долю, дала свої плоди. СДПН у Бранденбурзі вийшла на перше місце, але з невеликим відривом. Це поки що зняло питання про усунення Шольца та дострокові вибори, але залишається питання формування уряду землі.
Як зазначається, вибори у Бранденбурзі показали, що навіть, здавалося б, безнадійні вибори можна виграти за наявності правильного кандидата біля керма. У ніч виборів Войдке не тріумфував, а відчув полегшення, оскільки його федеральна земля не отримала «великий коричневий штамп».
The Economist у публікації “Germany’s Social Democrats narrowly escape disaster in Brandenburg” або “Соціал -демократи Німеччини дивом уникли катастрофи в Бранденбурзі ” підкреслює, що перемога СДПН в Бранденбурзі – заслуга популярного Дітмара Войдке, який максимально дистанціювався від максимальної дистанційної дії. Це був непростий трюк: Войдке, син фермера та інженер з освіти, перебуває на посаді прем’єра землі вже 11 років, а СДПН керує землею з моменту возз’єднання 1990 року.
“Якщо ви хочете Войдке, голосуйте за СДПН”, – говорили його передвиборчі плакати, начебто голосування за партію – це необхідне зло.
Видання наголошує, що другий термін для Шольца виглядає малоймовірним, але перемога з невеликою перевагою в Бранденбурзі дала йому тимчасову відстрочку від розмов про швидку заміну як кандидат у канцлери наступного року.
Хто наступний?
Оскільки у загальнонаціональному масштабі на виборах у вересні 2025 року в Бундестагу перше місце, за більшістю оцінок, має взяти ХДС, Deutsche Welle у публікації « Майбутній канцлер Німеччини? Хто такий лідер ХДС Фрідріх Мерц? » дає парадний портрет найімовірнішого майбутнього канцлера і глави нині поки що опозиційного ХДС.
Зазначається, що Мерц (Friedrich Merz) виступає за скорочення припливу мігрантів, повернення до концепції соціальної ринкової економіки та активну підтримку України.
Кандидатуру Мерця підтримав голова політичного партнера ХДС – баварської партії ХСС Маркус Зьодер (Markus Söder), прем’єр Баварії.
Остаточне рішення про висування Мерця кандидатом на пост канцлера керівництво ХДС та ХСС прийняло 23 вересня, але це вже було скоріше формальністю, оскільки інші кандидатури не розглядалися, оскільки реальні конкуренти зняли свої претензії та підтримали Мерця.
Шанси 70-річного лідера ХДС Мерця стати канцлером дуже високі.
За даними опитування громадської думки ZDF, опублікованим 6 вересня, якби вибори відбулися зараз, блок ХДС/ХСС, заручившись підтримкою 33% виборців, став би провідною політичною силою.
Із чим ХДС йде на вибори?
Наріжний камінь – це радикальне скорочення припливу мігрантів. Виступаючи після оголошення про висунення його кандидатом у канцлери від ХДС/ХСС, Мерц заявив, що хоча питання міграції «залишається головною темою», він не хотів би, «щоб вона стала головним питанням федеральної виборчої кампанії 2025 року».
На думку Мерця, центральне місце у діяльності майбутнього уряду ФРН має посісти економічна політика. Йдеться про те, щоб знову зосередитись на концепції соціальної ринкової економіки, яка історично була характерною для ФРН – про «політику, яка знову виведе Німеччину вперед». За словами Мерця, економічна ситуація в Німеччині наразі «нестабільна».
Фрідріх Мерц відіграв ключову роль у формуванні нової базової програми ХДС. На 75 сторінках документа «Жити у свободі – впевнено вести Німеччину в майбутнє» ХДС фактично дистанціювався від 16-річного правління Меркель за багатьма пунктами.
Наприклад, партія відмовляється від старих, ліберальніших поглядів на тему ісламу. У своїй програмі ХДС висловлюється за посилення політики надання притулку та поступове відновлення обов’язкової військової служби.
Мерц – переконаний прихильник зміцнення НАТО. Про нього іноді кажуть, що він – «трансатлантист» навіть більше, ніж європеєць.
Після виходу з бундестагу та великої політики у 2009 році Мерц, юрист-економіст, зробив кар’єру у бізнесі. У 2016 році він очолив німецьке відділення американської міжнародної інвестиційної компанії Blackrock, найбільшої у світі за розміром активів, що перебувають в управлінні (10,5 трлн доларів, за даними на перший квартал 2024 року).
Глава ХДС чудово розмовляє англійською і часто буває у США. Його зв’язки на американському континенті, принаймні у питаннях економічної політики, безумовно кращі, ніж у більшості чинних політиків ФРН.
Для нас головним є те, що Мерц є активним прихильником військової допомоги Україні.
У 2022 році Фрідріх Мерц одним із перших подався з візитом до Києва і відтоді виступає за максимальну підтримку України. Його оцінка війни, що триває вже майже 1000 днів, однозначна.
«Це була і лишається протиправна війна Росії. І є лише одна людина, яка несе за це відповідальність. Його звуть Володимир Путін. Тільки він один», – заявив глава XДС на дебатах у бундестазі.
Мерц неодноразово рішуче критикував «повільні та нерішучі» дії німецького уряду щодо постачання Києву боєприпасів та передових систем озброєння. Зокрема він закликає Німеччину поставити Києву ракети TAURUS, проти чого виступає Шольц.
“Крилаті ракети TAURUS дозволили б Україні серйозно порушити лінії постачання російської армії”, – заявив Мерц.
Влітку нинішнього року Мерц висловився за те, щоб Німеччина посилила військову підтримку Києва, зокрема шляхом постачання винищувачів.
«Я вважаю, що ми маємо допомогти Україні принаймні відновити суверенітет над власним повітряним простором, оскільки ці ракетні атаки на інфраструктуру, на об’єкти електро- та водопостачання, на лікарні та будинки для людей похилого віку не можуть бути взяті під контроль тільки з землі». – сказав Мерц в інтерв’ю в ефірі програми «Frag selbst» на телеканалі ARD.
«Свобода має бути завжди озброєна краще, ніж тиранія. І саме це правильна відповідь на путінську тиранію», – упевнений Фрідріх Мерц.
Словом, майбутня зміна влади в Німеччині теоретично має піти на користь Україні, особливо з огляду на невизначеність у подальшій політиці США.
Залишилося лише дочекатися приходу до влади в Берліні кабінету під керівництвом Фрідріха Мерца, щоб переконатися, що його реальні справи будуть відповідати зазначеним заявам.
Крім того, слід взагалі дочекатися формування кабінету після виборів до Бундестагу у вересні 2025 року. Вибори у східних землях Німеччини показують, що це може виявитися не таким простим завданням.
