Послання Путіна до федеральних зборів країни-агресора цього року «вдалося на славу». У ньому було багато чого, але цвяхом цього «номера розмовного жанру», безсумнівно, стала пряма і нічим не прикрита загроза Заходу та всьому людству застосувати ядерну зброю, що загрожує знищенням цивілізації. А потім, з дитячою безпосередністю була адресована Америці пропозиція про переговори щодо «стратегічної стабільності, але з умовою, що вони стосуватимуться всієї конфігурації безпеки в Європі та Азії». Іншими словами, йдеться про переділ сфер впливу у світі, в якому Україну пропонується здати агресору як розмінну монету в контексті глобальніших домовленостей.
Послання було спрямоване як на внутрішню аудиторію як передвиборну програму, так і було адресоване Заходу з явною метою залякати. І тут цікава реакція Заходу в медіа та в заявах західних політиків, так само як цікава вкрай незадоволена реакція Китаю, керівництво якого, як відомо, дуже не любить, коли «московська шпана» починає розмахувати ядерною палицею, немов бейсбольною битою на пацанських розбірках у підворітті.
Спостерігачі зазначають, що це найявніша загроза застосування ядерної зброї з лютого 2022 року, і порівнюють виступ Путіна чи не з «Майн-Кампф». У цьому їм вторить офіційна пропаганда Кремля, яка назвала Путіна «дорожньою картою» на наступні 6 років його правління.
Характерно, що серед московського «елітняка», який слухав виступ у залі, часто миготіли нудні і навіть сонні фізіономії, володарі яких, мабуть, не перейнялися історичною важливістю моменту.
Крім того, заяви Путіна (чи хто там насправді виступав, хоча це не так важливо?) вкотре підтвердили раніше багаторазово сказане про імперіалістичний характер московської агресії в Україні з метою переділу миру, тобто певне повторення у явному вигляді сценаріїв ХХ століття , про що, зокрема, йшлося у публікаціях « Імперіалістична агресія Путіна та ідеологічні судоми лівих недоучок » та « Перша імперіалістична війна ХХІ століття, або Назад у минуле століття ».
Тут, до речі, докорінна відмінність від війни між Ізраїлем та ХАМАС, яку навіщось постійно приплітають до нашої війни.
Москва лякає Захід і пропонує розділити сфери впливу у світі
Реакція Заходу на послання Путіна Федеральним зборам пов’язана передусім з тими загрозами, які були висловлені у військово-геополітичній частині, аж до застосування ядерної зброї.
Але переважно цей бенефіс був присвячений внутрішньому соціально-економічному порядку. Саме тому дату послання максимально близько присунули до президентських виборів, які формально відбудуться у Росії найближчим часом.
І все ж таки, найголовніший, як нині модно говорити, «месидж» прозвучав на самому початку виступу і стосувався він, повторимо, військово-геополітичних питань. Йдеться про поки що гіпотетичне введення військ країн-членів НАТО в Україну, можливу відповідь Москви на це введення, аж до застосування ядерної зброї, а також про пропозицію Москви до Заходу в питанні поділу сфер впливу у світі, що стосується й України.
Очевидно, ці питання і без того прозвучали б у посланні в тому чи іншому вигляді, але зараз вони послужили відповіддю на заяву президента Франції Емманюеля Макрона про те, що введення в Україну військ країн-членів НАТО «не виключається», про що докладно йшлося. у попередній публікації ” Емманюель Макрон у похід зібрався, але НАТО йти в бій відмовився “.
У відповідь Путін прямо пригрозив ракетно-ядерним ударом по країнах, які введуть в Україну війська.
Ще раз для кращого розуміння «розкладу». Путін нападає на суверенну державу в Україну, окупує частину її території і далі веде на території України загарбницьку війну з метою знищення держави як такої. Деякі західні союзники гіпотетично вступають у війну на боці України, але, припустимо, беруть участь у бойових діях виключно в рамках міжнародно-визнаних кордонів України, жодним чином, не роблячи замах на територію Росії. В останньому можна бути більш ніж впевненим, бо проти Росії вони не «попруть» через банальний страх. Але гіпотетичну участь військ країн-членів НАТО на території іншої держави в Москві прирівнюють до нападу на територію самої Росії, оскільки вважають своєю чи то всю територію України, чи її частину. Причому незрозуміло, яку саме частину: ту, яку московські війська вже окупували, або, крім окупованої території, ще й ту, яку не окупували, але хочуть, і при цьому незрозуміло, скільки саме і яких територій вони хочуть прихопити. Адже ті ж Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську області, а також Крим, Москва вже «включила до складу Росії» і навіть «записала це у свою конституцію», хоча далеко не всі ці регіони повністю окуповані.
Але війну на боці іншої держави на території цієї держави в Москві вважають «війною проти Росії» і у відповідь загрожують ядерною зброєю. При тому що, наскільки можна зрозуміти їхню ж ядерну доктрину, атомна зброя може бути використана лише у разі якихось «загроз існуванню Росії», хоча завдання ударів по умовному Бердянську і вигнання звідти російських окупантів жодному існуванню Росії не загрожує, тим більше що це міжнародно -визнана територія України
Подібну ахінею можна через телевізор вкручувати в мізки російського обивателя, який під впливом кремлівської пропаганди повірив, що мінімум половина України – це «споконвічно російська земля», яку московські війська прийшли «звільняти». Але на Заході подібна нісенітниця однозначно не сприймається, а тому загроза «ядреної бомбою» в даному випадку виглядає як поведінка горезвісної «мавпи з гранатою», тільки «ця граната» являє собою величезний ядерний арсенал сумарною потужністю, що вимірюється, напевно, навіть не в мега -, а гігатонах тротилового еквівалента.
Таким чином, московська верхівка, що остаточно випала з адеквату, в особі Путіна (або особи, схожого на нього) абсолютно однозначно і неприховано загрожує ядерною війною і «загибеллю цивілізації».
У ході виступу Путін пішов у улюблені історичні екскурси. Він нагадав про попередні війни західних країн проти Росії. Але тепер, за його словами, наслідки для будь-яких можливих інтервентів будуть набагато трагічнішими, оскільки Москва має зброю, яка може вражати цілі на їх території».
Ще раз: гіпотетичну участь іноземних військ у бойових діях у районі умовного Куп’янська, тобто на території України, у Москві називають «інтервенцією». На блатному жаргоні це називається «рамси поплутати».
При цьому Путін не проминув у черговий раз похвалитися «аналогів-немною» зброєю.
Зокрема він заявив про бойове застосування ударного ракетного гіперзвукового комплексу морського базування «Циркон». Командування Повітряних сил ЗСУ повідомляло, що такі ракети нібито справді застосовувалися проти України.
Путін також зазначив, що на бойовому чергуванні вже стоять гіперзвукові комплекси міжконтинентальної дальності «Авангард» та лазерні комплекси «Пересвіт», завершуються випробування крилатої ракети необмеженої дальності «Буревісник» та безпілотного підводного апарату «Посейдон».
«І все, що вони вигадують зараз, чим лякають увесь світ, що все це реально загрожує конфліктом з використанням ядерної зброї, а значить знищенням цивілізації – вони чого цього не розуміють, чи що? Це, знаєте, люди, які не пройшли тяжкі випробування – вони вже забули, що таке війна. Ми, навіть наше сьогоднішнє покоління, пройшли через такі тяжкі випробування під час боротьби з міжнародним тероризмом на Кавказі, зараз – в умовах конфлікту в Україні – те саме відбувається. А вони думають, що для них це всі мультики якісь», – заявив Путін на адресу Заходу, хоча «лякає весь світ» у цьому випадку Москва, але не Захід.
При цьому Путін запропонував Заходу й альтернативу – готовність до переговорів щодо ядерного стримування та «стратегічної стабільності». Але з умовою, що вони стосуватимуться всієї конфігурації безпеки в Європі та Євразії.
У США готові розмовляти з Москвою лише з приводу ядерного стримування. А Путін, наскільки можна зрозуміти, вимагає укладати ширші угоди на кшталт Ялтинських угод 1945 року, елементом яких має стати врегулювання Україною, причому за умов Москви. Про це свідчить заява Путіна про те, що такі переговори можуть пройти «в єдиному комплексі» з іншими питаннями, включаючи, мабуть, питання України та спільної безпеки в Європі.
При цьому Путін дав зрозуміти, що такі переговори навряд чи можливі, поки США планують завдати стратегічної поразки Москві.
Видання The Financial Times у публікації ” Vladimir Putin warns of wider conflict over Ukraine ” або “Володимир Путін попереджає про ширший конфлікт через Україну ” зазначає наступне.
Путін похвалився тим, що ядерні сили країни повністю готові до застосування, і додав, що незабаром завершаться роботи над новою зброєю, яку, за його словами, практично неможливо збити. Заперечуючи заяви США, що Росія планує розмістити ядерну зброю в космосі, Путін звинуватив Захід у спробі «втягнути в гонку озброєнь, тим самим вимотати, повторити трюк, який вдався у 1980-х роках із Радянським Союзом», коли СРСР надмірно витрачався на свої озброєні. сили, що прискорило його розпад у 1991 році.
Він заявив, що Росія працюватиме над «створенням контурів рівної та неподільної безпеки в Євразії», додавши, що «без суверенної, сильної Росії неможливий стабільний світовий порядок».
Путін підтвердив, що Росія збільшить чисельність військ на кордонах з країнами НАТО, щоб «нейтралізувати погрози», які виникли внаслідок приєднання Швеції та Фінляндії до альянсу.
Видання The Wall Street Journal у публікації « Putin Warns an Anxious West Over Nuclear War. Russian leader has made similar threats before; this time the context makes them matter more » або « Путін попереджає занепокоєний Захід про ядерну війну. Російський лідер уже висловлював подібні погрози раніше; цього разу контекст надає їм більшого значення » звертає увагу на слова, що містяться в посланні, про те, що Росія зробить «абсолютно все» для продовження військової операції в Україні.
Видання зазначає, що нині Москва має перевагу на полі бою перед українськими військами, які зазнають нестачі техніки, а американська військова допомога затримується в Конгресі.
Слід зазначити, що ця частина виступу була спрямована далеко не лише на зовнішню аудиторію, а й на внутрішню теж, оскільки вона мала сигналізувати електорату, що правляча верхівка мужньо протистоїть підступам підступного Заходу, і навколо такої влади обивателі мають об’єднатися в єдиному пориві.
Політико-соціальні та економічні аспекти путінського «бенефісу»
Деякі західні медіа дали цікавий погляд на політико-соціальний та економічний бік передвиборчого послання Путіна.
Наприклад, швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung у публікації ” Drohgesten für den Westen and Rubelmilliarden für Russland – Putin macht Wahlkampf mit seiner Rede zur Nation ” або ” Загрозливі жести для Заходу і мільярди рублів для Росії – Путін агітує .
Незважаючи на зазначений вище загрозливий військово-геополітичний початок, мова Путіна була передусім передвиборчою, із соціально-економічним підтекстом. Незабаром розпочнуться триденні президентські вибори. Путін майже дві години викладав програму розвитку Росії на найближчі шість років.
У цій програмі Путін «роздавав» гігантські суми грошей на різні нові проекти – від пільгових кредитів для сімей та субсидій для промислових галузей до великих інфраструктурних проектів та списання боргів у регіонах. Важко було уникнути відчуття дежа вю: багато пріоритетів Путіна в соціальній, освітній та інфраструктурній політиці повторюються щороку або, принаймні, перед кожними новими виборами. При цьому завжди забувається, що Путін править країною вже майже 25 років, але багато чого так і сталося на рівні обіцянок.
Натомість з кожним роком посилюється ідеологізація освіти, культури та суспільно-політичних ідей. Синекури та утриманці в адміністрації та економіці також розростаються.
Зокрема, сім’ї фронтовиків, покликаних до армії з мобілізації восени 2022 року, хотіли дізнатися, як довго їхні близькі будуть служити. Вони вже кілька місяців вимагають їхньої демобілізації. Путін відреагував на це так само мало, як і на повсюдну втому від так званої СВО. Натомість він вкотре заявив, що з лютого 2022 року російське суспільство стоїть пліч-о-пліч, підтримує курс керівництва і робить все, щоб допомогти солдатам на передовій.
Він також розвинув думку, яку вже висловлював під час однієї зі своїх нещодавніх поїздок країною: справжня нова еліта – це ті, хто брав участь у «спецоперації» і довів там свою мужність. Вони займають керівні посади у компаніях, провінціях та адміністративних одиницях. Державна програма під назвою «Час героїв» покликана надати найкращим із них можливість претендувати на ці посади. Нинішній «еліті», до якої належить аудиторія, що складається з представників уряду, парламентаріїв та високопосадовців, присутніх у залі, все це видалося досить нудним.
Акцент Путіна на заохоченні до сімейного життя звучить цинічно, особливо для незадоволених родичів фронтовиків. На відміну від Заходу, Росія зробила вибір на користь життя, стверджував Путін, говорячи про традиційну сім’ю. Багатодітна сім’я має бути центром суспільства. На його думку, підвищення народжуваності має мало спільного із самореалізацією особистості та набагато більше – із забезпеченням потреб нації. Але це контрастує з рішенням розпочати спецоперацію, яка забирає десятки тисяч молодих життів, позбавляє дітей батьків, дружин – чоловіків і взагалі породжує у суспільстві почуття незахищеності та страху перед майбутнім.
Незважаючи на деяку м’якість наведених вище формулювань, слід зазначити, що багато моментів швейцарське видання висвітлило дуже влучно.
Про вартість обіцянок Путіна йдеться в публікації агентства Bloomberg під промовистим заголовком ” Putin’s Pre-Election Promises May Cost Russia $130 Billion ” або ” Предвиборні обіцянки Путіна можуть коштувати Росії 130 мільярдів доларів “.
Посилаючись на експертні оцінки, зазначається, що нові національні проекти, які Путін запропонував у щорічному посланні Федеральним зборам, поряд з ініціативами щодо підвищення рівня життя та масовим списанням кредитів російським регіонам, можуть коштувати кремлівській скарбниці більш ніж 130 мільярдів доларів. Ці кошти на даний момент не затверджені у бюджеті.
Пропозиції Путіна включають розширення державної підтримки для підвищення народжуваності та тривалості життя, а також інвестиції для покращення інфраструктури, прискорення розвитку технологій та збільшення несировинного експорту.
Деякі інші ідеї спрямовані на розвиток людських ресурсів, оскільки Росія продовжує відчувати гостру нестачу робочої сили, ситуація погіршилася від початку конфлікту в Україні.
За оцінками ПАТ “Росбанк”, нові бюджетні витрати, необхідні для втілення планів Путіна в життя, становитимуть близько 5,7 трильйона рублів (62,5 мільярда доларів). З урахуванням уже виділених на 2024-2026 роки бюджетних видатків та додаткових витрат на ініціативи Путіна, загальний обсяг видатків може досягти 15 трильйонів рублів за наступний президентський термін, повідомляється у записці Росбанку.
Аналіз директора з інвестицій Astra Asset Management Дмитра Польового підтверджує, що такі проекти можуть коштувати Росії до 2 трильйонів рублів на рік, або понад 130 мільярдів доларів за шість років. У цьому враховуються як державні витрати, а й запропоноване списання двох третин кредитів, наданих з федерального бюджету російським регіонам, і навіть інвестиції у комунальне господарство.
«На перший погляд, це не виглядає недоступним, хоча якщо економічна ситуація виявиться гіршою, ніж прогнозують чиновники, це вимагатиме пошуку додаткових джерел фінансування», – додають фахівці.
Бюджет Росії вже зазнає тиску з боку зрослих військових витрат, які цього року перевищать традиційно високі витрати на соціальну підтримку. У той же час суворі санкції, що розширюються, скорочують доходи Кремля від експорту основних сировинних товарів.
У 2023 році Росія другий рік поспіль фіксує бюджетний дефіцит, і очікується, що цього року він становитиме 1,6 трильйона рублів.
Щоб впоратися з додатковими витратами, Путін запропонував уряду розглянути можливість запровадження нового прогресивного податку, щоб справедливіше розподілити навантаження від зборів.
Російська служба ВПС у публікації ” Війна, сім’я, нова еліта – що сказав Путін у посланні Федеральним зборам ” звертає увагу на те, що мова Путіна містила старе радянське гасло “Кидай пити, вставай на лижі”, що вкрай актуально в сучасній Росії.
У посланні йдеться про необхідність покращити здоров’я нації та збільшити тривалість життя з нинішніх 73 років до 78 років до 2030 року, що має стати частиною національного проекту під назвою «Тривале та активне життя».
Вихваляючи російську економіку, Путін заявив, що після відходу на тлі санкцій з Росії багатьох західних компаній «з’явилися сотні нових брендів», оскільки «люди хочуть розпочати свою справу, вони вірять у себе і свою країну».
У той самий час виражається занепокоєння браком трудових ресурсів, і дефіцитом кадрів. При цьому замовчується, що сотні тисяч осіб чоловічої статі з забаганки правлячої кліки беруть участь в агресивній війні проти України, де Росія вже втратила вбитими та пораненими теж сотні тисяч, адже ці люди могли б працювати в економіці Росії, а не вбивати і руйнувати в Україні .
Словом, якщо розглядати суто соціально-економічну частину послання Федеральним зборам, то це цілком собі популістський передвиборний виступ, побудований на обіцянках електорату і що містить цілком миролюбну турботу про націю, її здоров’я, добробут, про економіку та соціальну сферу…
Якби не брудна та кривава бійня, яку путінська кліка веде в Україні вже два роки. І якби не погрози ядерною зброєю, адресовані всієї земної цивілізації.
Реакція на путінські загрози на Заході та Китаї
Британський таблоїд The Sun у публікації « Hidden signals . Limping Putin looks strained & sickly при ranting nuke speech у front of stooge audience, body language expert says » або « Приховані сигнали. Кульгаючий Путін виглядає напруженим і болючим під час розголошення про ядерний удар перед маріонетковою аудиторією, каже експерт з мови тіла » опублікував вельми кумедні спостереження якогось «експерта з мови тіла», професора Еріка Бьюсі за театралізованим дійством під назвою «Путін виступає з посланням до Федерального перед російською елітою».
Професор Бьюсі зазначає, що 71-річний Путін «накульгував», піднімаючись на трибуну, а потім напружився, намагаючись уявити із себе «рятівника-силача». Мова на тлі величезних декорацій за трибуною була слабкою спробою Путіна постати в ролі «сильної людини» та «самотнього рятівника» Росії. Натомість він «виглядає ізольованим і хворим, коли йде, накульгуючи, на трибуну».
Протягом наступних двох годин, за словами Бьюсі, Путін постійно перекладає свою вагу з однієї ноги на іншу. Його обличчя виглядає «одутлим і блідим». Професор Бьюсі підкреслив: «Цікаво, що Путін самостійно вийшов на трибуну, але камеру відвели назад, так що поблизу його ходу було не розглянути. Здалося, що він спирається на одну ногу і йде, злегка накульгуючи. Він жодного разу не відійшов від подіуму, і жодна частина його тіла за трибуною не видно. Але, схоже, він переносить свою вагу з одного боку на іншу, розподіляючи навантаження на ноги, щоб утриматись».
Ізольоване становище на сцені, пояснює Бьюсі, — це спроба представити його як «єдиний політичний голос нації, який на самоті виступає на величезній сцені і передає єдину дозволену офіційну думку нації».
Експерт звертає увагу, що протягом усього виснажливого виступу незліченні представники російської еліти сиділи нерухомо із застиглими виразами облич або байдуже посміхалися та ляскали, коли від них це вимагалося. Явно зрежисована реакція аудиторії служить зміцненню будь-яких спотворених уявлень у тому, що є голосом і рятівником Росії.
Професор Бьюсі продовжує: «Часами протягом усієї мови у відповідь на заяви Путіна арену заповнюють приглушені оплески. Тон ввічливий і шанобливий, начебто аудиторію тренують, на якому рівні вона має аплодувати. Ця єдина форма реакції аудиторії». Експерт зазначає, що Путін також часто дивився вниз під час своєї промови, яка «багатала дезінформацією, покликаною очорнити Захід і виправдати неспровоковану агресію його режиму в Україні».
«Путін каже у швидкому темпі, «викидаючи слова», щоб зберегти високий темп. Чим швидше він каже, тим більше він володіє ситуацією і тим менше часу залишається у спеціально підібраної аудиторії, щоб обміркувати чи поставити під сумнів його слова. Присутні намагаються не показувати жодних несхвальних чи негативних виразів особи у відповідь на сказане. Навіть підняття брови може бути витлумачене як антипутінський жест, і не варто ризикувати. А величезний, схожий на стадіон, майданчик для виступу служить сигналом про виняткове значення Путіна як глави уряду та величезної дистанції між ним та рештою», – наголошується в публікації.
Не даватимемо оцінки «ступеня науковості» подібних спостережень, але такі зауваження викликають певний інтерес і додають додаткові штрихи до загальної картини.
Якщо ж говорити про офіційну реакцію на загрози Путіна застосувати ядерну зброю, то слід звернути увагу на заяви Китаю, США та НАТО.
У відповідь на погрози Путіна, у США зазначили, що поки що не спостерігають жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю
«Не вперше ми чуємо безвідповідальну риторику з боку Володимира Путіна. Це не той спосіб, яким має говорити лідер ядерної держави. Ми спілкувалися в минулому приватно і безпосередньо з Росією про наслідки застосування ядерної зброї», – сказав речник Держдепу Метью Міллер.
У свою чергу, видання Politico у публікації під промовистим заголовком ” Putin’s bluffing on nukes (for now), says top NATO official ” або ” Путін блефує щодо ядерної зброї (поки що), заявив високопосадовець НАТО “, – наводить слова заступника генерального секретаря НАТО Мірчі. Джоане:
” Ми не бачимо жодної безпосередньої загрози застосування Росією ядерної зброї “.
Джоане вважає, що ядерна загроза президента Росії Володимира Путіна наразі є лише «психологічним залякуванням».
Але ці заяви самі по собі дуже небезпечні, тому що вони підривають довіру. Росія знає, до яких наслідків приведе такий крок», – наголосив Джоане.
Але, мабуть, найцікавіше з реакцією Китаю.
На черговій прес-конференції 1 березня офіційний представник МЗС Китаю Мао Нінь заявила :
« У січні 2022 року лідери п’яти держав, які мають ядерну зброю, опублікували спільну заяву, в якій йдеться про те, що ядерну війну неможливо виграти або вести. Китай завжди стверджував, що всі держави, які мають ядерну зброю, повинні дотримуватися концепції спільної безпеки та підтримувати глобальний стратегічний баланс та стабільність. У ситуації, що склалася, всі сторони повинні працювати разом, щоб полегшити ситуацію і знизити стратегічні ризики.
Ми закликаємо всі сторони зберігати спокій та стриманість та будувати збалансовану, ефективну та стійку архітектуру європейської безпеки за допомогою діалогу та консультацій ».
Відомо, що Китай неодноразово і на всіх рівнях заявляв про неприйняття використання ядерної зброї, в тому числі, і для шантажу. Є дані, що товариш Сі особисто висловлював Москві своє категоричне невдоволення щоразу, коли з Кремля лунали погрози ядерною війною. Ядерний шантаж, тим більше застосування ядерної зброї можуть настільки дестабілізувати глобальну торгівлю і фінансово-економічну систему, що Китай у тому вигляді, як ми його зараз знаємо, може посипатися. Достатньо нагадати, що «блакитна мрія» товариша Сі під назвою «Один пояс, один шлях» на невизначений термін поставлена на «стоп» саме кривавою авантюрою Путіна, який, за чутками, обіцяв Сі «вирішувати питання з Україною за тиждень», а війна триває вже третій рік, перекривши дорогу «поясу зі шляхом». Якщо раптом розгорнеться війна Москви з НАТО та/або членами альянсу, та ще й справа дійде до застосування ядерної зброї, то задуми Сі будуть поховані назавжди.
Але звертає увагу така собі усунена форма звернення Піднебесної, яка закликає «всі сторони виявити стриманість», хоча з ядерними загрозами Заходу та всьому світу виступила єдина і цілком конкретна сторона – Москва.
Залишається сподіватися, що неофіційними каналами Пекін «чисто конкретно» розтлумачить Кремлю «політику партії та уряду» Піднебесної, а про нинішню залежність Росії від Китаю добре відомо.
Захід саме виявляє стриманість, можна сказати, надмірну стриманість, тому що московська верхівка розуміє тільки мову сили, і нічого іншого.
Як би ця стриманість Заходу, його спроба «утихомирити» агресора не обернулася ще сумнішими наслідками, як це вже було колись у 1938 році.
