У середині вересня з офіційним візитом до Києва завітала фінська делегація на чолі з міністром зовнішньої торгівлі та розвитку Каєм Мюккяненом. Крім участі у Фінському Дні Енергетики та низки зустрічей з українськими чиновниками, фінський міністр люб'язно погодився приділити нашому виданню трохи свого часу та відповісти на деякі запитання.
Фінська харчова промисловість (зокрема, молочний сектор) сильно постраждала від російських контрзаходів. За доповіддю Союзу фінських фермерів МТК, на вересень 2015 р. сільське господарство Фінляндії втратило €400 млн через контрсанкції (з них близько €200 млн недорахувалися фінські виробники молочної продукції). Як Ви оцінюєте ситуацію цю непросту ситуацію?
Маю сказати, що понад 90% нашого експорту надходить до Росії, не піддаючись найменшим санкціям. Та якщо порівнювати наш експорт три-чотири роки тому і нинішній, на жаль, його обсяги значно скоротилися. Наразі він становить лише половину того, що ми продавали до Росії ще у 2012-2013 рр. Причиною цього став спад світових цін на нафту та економічна криза, що спричинила зниження рівня інвестування в російську економіку.
Звичайно, якщо розглядати суто фінський молочний сектор, там справді ми фіксуємо чималі фінансові втрати. І для нас це досить відчутно, адже наша країна понад сто років продавала свою молочну продукцію росіянам (вершкове масло, сири, йогурти тощо). Хоча, відверто кажучи, якби навіть не було російських контрсанкцій, то рівень продажів фінської продукції (зокрема молочної) так чи інакше став би набагато меншим через сильне падіння російської національної валюти. Адже, наприклад, той-таки фінський сир у російських супермаркетах тепер коштує мінімум удвічі дорожче. А отже, його може дозволити собі купити не так багато росіян і не в тих кількостях.
Чи вдалося вашій країні відшкодувати втрати? Якщо так, то завдяки виходу на які нові ринки?
У нас розроблено спеціальну програму «Food from Finland»: її вже запустили в роботу, і вона показує обнадійливі результати. А саме: уже зараз експорт фінської продукції на нові ринки становить понад €100 млн на рік. Це ринки таких країн, як Швеція, Великобританія, Китай і США. Дуже сподіваюся, що протягом наступного року ми зможемо повністю покрити обсяги втраченого експорту в Росію. Хоча в роботі з новими ринками є певні проблеми. Наприклад, молочні продукти важко експортувати до Китаю. Можна постачати сухе молоко, але тоді продукт буде вже не такої високої якості.
Звичайно, ми сподіваємося, що Російська Федерація невдовзі анулює санкції, оскільки для нас та інших європейських держав вони певною мірою є обтяжливими. Проте Фінляндія поки що солідарна з офіційною позицією Європейського союзу щодо Росії.
Ми дедалі частіше спостерігаємо, як у країнах Європейського союзу відбуваються акції невдоволення європейською санкційною політикою щодо Росії. А в деяких державах парламенти ухвалюють відповідні резолюції за скасування антиросійських санкцій…
У нашій країні мало тих, хто виступає проти антиросійських санкцій. І я впевнений, що понад 90% фінських парламентарів і населення загалом – за продовження антиросійських санкцій, якщо не буде позитивного просування в межах Мінських домовленостей.
Тобто Ви хочете сказати, що навіть на шкоду власній економіці Фінляндія підтримуватиме антиросійські санкції, як частину політики Європейського союзу?
Так. Оскільки всього лише близько 5% нашої продукції потрапляє під російські контрзаходи, що не завдає стратегічного удару по фінській економіці.
Ви сказали, що у Фінляндії багато хто схвалює антиросійські економічні заходи. Чому тоді, незважаючи на чинні санкції проти Російської Федерації, фінські компанії не поспішають іти з російського ринку? Поясніть цей парадокс.
Річ у тім, що багато фінських фірм заснували свій бізнес на території Росії ще за радянських часів. І навіть коли наприкінці 1990-х років Росія переживала глибоку економічну кризу через сильне падіння рубля, наші підприємці теж не згортали там свій бізнес. Та важкі часи минають, і бізнес знову розквітає. Тому вважаю, що фінські інвестори чинять мудро і мислять стратегічно. Мені відомо, що навіть у нинішній непростій ситуації наші фірми працюють у Росії досить прибутково. Наприклад, минулого року фінська компанія Myllyn Paras інвестувала у фабрику, розташовану в Московській області, на якій виробляють і фасують різні види пластівців, а також каші з фруктами. А зерно для їхнього виробництва вирощують на полях у Курську.
Хочу зазначити, що майбутнє фінського бізнесу в Росії безпосередньо пов’язано з ціною на нафту. І цей аспект є набагато важливішим, ніж продовження чи непродовження європейських антиросійських санкцій.
Фінляндія активно розвиває поновлювані джерела енергії, однак на 2/3 залежить від імпорту енергоносіїв з Росії (нафта, газ, вугілля, електроенергія). Для зниження енергетичної залежності Гельсінкі планує побудувати до 2017 р. СПГ-термінал на західному узбережжі країни. Розкажіть про нього й інші аналогічні проекти.
Уже зараз вугілля та нафту ми купуємо не тільки в Росії, хоча здебільшого постачання саме звідти. Щодо газу, то він іде до нас тільки з Росії, через єдину трубу. Але його значення для нас є другорядним, адже держава має багато альтернативних джерел. Зараз частка газу в спектрі джерел енергії Фінляндії становить лише 7%. На початку вересня наша держава ухвалила рішення про будівництво нової газової труби через територію Естонії, Польщі та Німеччини. Щоправда, на здійснення цього проекту піде багато років. Та у Фінляндії є чимало проектів, що передбачають невикористання газу. Здебільшого у фінських будинках газ не використовують для опалення, а також на більшості ТЕЦ. Біомаса та вугілля стали навіть набагато дешевшими в експлуатації, дедалі більше знижуючи використання газу. Гадаю, у майбутньому в нас усе-таки теж з’явиться більше СПГ-терміналів.
Щодо СПГ-терміналу в Порі, на його будівництво держава виділила декілька десятків мільйонів євро. Якщо говорити про сферу енергетики загалом, на її розвиток цього року надано понад €200 млн. Крім терміналу в Порі, пропускна здатність якого планується 500 тис. тонн на рік, у 2018 р. має з’явитися ще один такий самий у місті Торнио, на півночі Фінляндії (масштаб інвестицій – близько €100 млн). Газ із цих терміналів використовуватиметься переважно в промисловості. Проте поява цих об’єктів кардинально не вплине на загальну картину у фінській економіці.
Наш посол у Фінляндії Андрій Олефіров стверджує, що «зближення між Фінляндією та Російською Федерацією бути не може». Ваш президент Саулі Нійністьо – іншої думки, надто щодо економічного співробітництва. А який реальний стан справ?
Ми з президентом Саулі Нійністьо багато говоримо й про нюанси зовнішньої політики. Наша країна виступає за продовження санкцій щодо Росії, якщо з українського питання не буде прогресу. Водночас ми відкриті для економічного діалогу з Російською Федерацією поза санкціями. Вважаю, що «зачинені двері» в стосунках між країнами – не краще рішення. Тому ми намагаємося цивілізовано підходити до будь-яких питань і знаходити з усіма країнами взаємовигідні контакти. Зокрема із сусідньою з нами Росією. І, до речі, російський уряд з розумінням і повагою ставиться до того, що Фінляндія є членом Євросоюзу, а отже, має дотримуватися єдиної європейської політики (зокрема щодо Росії).
За останній рік наш товарообіг зріс, але з негативним сальдо для України (імпорт вищий за експорт більш ніж утричі). Чому українські товари не мають попиту у Фінляндії навіть після набрання чинності Угодою про зону вільної торгівлі?
Напевно, такий стан справ свідчить про проблеми конкурентоспроможності українських виробників на нинішній момент. Утім, я впевнений, що років через десять-двадцять українська економіка просунеться у своєму розвитку, і тоді з’явиться багато можливостей для експорту харчової продукції до європейських країн.
Зараз на державному рівні опрацьовується питання про можливість постачання фінського молока на український ринок. Як швидко це може статися? І чому не розглядається питання в протилежному напрямку, інакше кажучи, чому фіни не бажають пити наше молоко?
Усе залежить від тенденцій ринку. Ба більше, фіни віддають перевагу вітчизняній молочній продукції. Навіть естонське або німецьке молоко дуже важко продати у Фінляндії. Тобто це не означає, що українське молоко поганої якості. Просто фіни традиційно п’ють молоко власних виробників (90% споживаного молока всередині країни – фінське).
Тому наш ринок дуже важкий для експорту. Однак я, як міністр, готовий допомогти в тому, щоб українські товари все-таки з’явилися на прилавках наших магазинів. Щодо появи фінських продуктів у вашій країні, звичайно, ми дуже зацікавлені в такій співпраці й готові сприяти посиленню позицій фінських виробників в Україні.
Щодо термінів появи фінського молока в Україні, я поки що не маю конкретної інформації. Найімовірніше, не йдеться про найближче майбутнє. В Україні зараз украй низька купівельна спроможність, тож навряд чи середньостатистичний українець дозволить собі його купувати. До того ж таке постачання суттєво не вплине на фінську економіку, адже не буде настільки масштабним.
З 2014 р. фіксується спад прямих фінських інвестицій в українську економіку. Чим мотивоване таке вкрай низьке зацікавлення фінів?
Причиною спаду фінських інвестицій є сильне падіння курсу української національної валюти (така сама ситуація й у Росії). До того ж в Україні зараз глибока економічна криза, а на частині її території йде війна, і це не додає бізнес-привабливості вашій країні. На жаль, на сьогодні Україна належить до держав з підвищеним коефіцієнтом чинника ризику. Тому наші бізнесмени не поспішають інвестувати в українську економіку. А зацікавлення є. Фінські інвестори серйозно досліджують український ринок і готові відкривати нові проекти, як тільки їм будуть надані вигідні умови. Я впевнений, що в майбутньому ми побачимо набагато більше таких спільних проектів, ніж сьогодні.
Кай Мюккянен народився 31 липня 1979 р. в родині Йоуні Мюккянена, фінського політика та державного діяча, депутата парламенту й одного з керівників фінської державної телерадіокомпанії YLE. У 2000-2001 рр. був головою молодіжного відділення партії Національна коаліція, у 2001-2008 рр. – членом міської ради міста Еспоо. На парламентських виборах 2015 р. обраний депутатом Едускунти, представляючи в ній партію «Національна коаліція». 22 червня 2016 р. президент Фінляндії затвердив його призначення на пост міністра зовнішньої торгівлі і розвитку Фінляндії в уряді Сипіля. Експерт з питань Росії.
