За тиждень, 9 грудня, в Парижі має відбутися зустріч лідерів країн «нормандської четвірки» (Франція, Німеччина, Україна і Росія). Вперше після трирічної перерви у сторін, нарешті, з'явилася нагода обговорити перспективи врегулювання конфлікту на Донбасі. Основною метою саміту має бути затвердження нової послідовності імплементації мінських угод, зокрема закріплення особливого статусу ОРДЛО, згідно з «формулою Штайнмайера», а також обговорення обміну полоненими.
Наскільки результативною виявиться зустріч, чи готові Україна і Росія йти на компроміс і де повинна проходити «червона лінія» для Києва в бажанні забезпечити мир на Сході країни – про це та багато іншого «Економічні новини» запитали військового експерта та блогера Олексія Арестовича.
Кораблі, які Росія нещодавно повернула Україні після захоплення в Керченській протоці в 2018 році, були повністю зіпсовані. Познімали навіть плафони, розетки і унітази. У чому полягає прихований сенс такого демонстративного жесту?
Ну, це ж росіяни. Російській душі притаманні ці звірячі прояви, які часто не піддаються логічному аналізу. З одного боку, Росія є постійним членом Ради Безпеки ООН, з іншого – ми спостерігаємо такі витівки. Зрозуміло, що без команди вищого керівництва Кремля цього зробити не могли. У такій спосіб вони висловлювали свою зневагу по відношенню до України. Так, «по-пацанськи», «по-бандитськи». Поламати речі і повернути в стані непридатному для експлуатації. Таке собі символічне торжество над противником. Але в своїй дурості вони самі потрапили в пастку. Потім довелося знімати фейковий стрім про те, що кораблі нібито повернули в цілості. Хоча на відео прекрасно видно, що катера не наші. Вони настільки швидко ліпили цей фільм, що навіть було видно номер судна і його назва, яка не брала участі у зустрічі. Йдеться, наприклад, про корабель “Переяслав”, бортовий номер А512, він існує в складі ВМСУ, але його не було в момент передачі кораблів. Росіяни його зобразили на своєму фейковому відео. Тобто звичайна підробка в спробі виправдатися, яка показує абсурдність всієї ситуації. Але в момент, коли вони це зробили ними явно керував змінений стан свідомості, а не здоровий глузд.
Як Ви оцінюєте процес розведення військ на Донбасі? Зокрема, в контексті заяви Міністра оборони Андрія Загороднюка, що «українські військові відійдуть на відстань, яка в разі порушення домовленостей незаконними збройними формуваннями дозволить ВСУ відразу повернутися назад».
Розведення торкнулося одного-трьох взводів солдатів. Навіть батальйони не розводили. Тому на рівні взводних пунктів, ротних позицій – це мізерно мала величина в масштабах фронту. З військової точки зору, нічого страшного розведення не представляє. Єдине, що треба було б дізнатися – в якому стані живуть і перебувають відведені підрозділи. Але цього ніхто не покаже, тому що частково це державна таємниця. Тому щодо конкретного місця розташування ніхто не скаже. А умови можна завжди дізнатися. Журналістів відправити, щоб вони зняли умови, в яких проживають українські військові. Але хто зараз про такі речі думає?
Війська можуть повернутися в будь-який момент. Критичним не є навіть руйнування в районі Петровська бліндажів, які були зведені силами МНС. Але, війська є війська. Якщо їм дадуть команду повернутися або копати нові бліндажі – це не проблема. Для військових такі речі нормальні. Тут відійшли, там, навпаки, просунулися. Проблема в іншому – значна частина суспільства перебуває в повному нерозумінні ситуації і нервовому стані і до кінця не знає, як сприймати розведення.
Це «зрада»? Відступ? Капітуляція? Чи нормальний тактичний маневр? Тому що ніхто нічого не пояснює. Інформаційна політика, якою так пишається Офіс президента, повністю провалена. Ще гірше, ніж за президентства Порошенка. Президент не може собі дозволити тримати таку кількість людей в нервовій напрузі, коли вони не розуміють мети і курсу нової політики. Ось це головне, а не тактичні маневри розведення. Тому що війська, коли треба відійшли, коли треба повернулися на свої колишні позиції. Рухи в межах кілометра, з точки зору обороноздатності, здатності тримати позиції і наступати – все це дрібниці. Внутрішньополітичні наслідки інформаційного розведення – ось проблема.
Що стосується міністра оборони Загороднюка, то він, мабуть, намагався якось спрогнозувати наслідки, запевнивши всіх, що, якщо під час зустрічі в «нормандському форматі” не буде просування, ми всіх переможемо і повернемося назад, що, між іншим, не виключено. А, може, виключено. І ця заява лише спроба «зліпити гарну міну при поганій грі». Таким чином, ми ще більше затягуємо цей зашморг. Ми не знаємо, чого вони хочуть насправді, що, в свою чергу, породжує чутки, домисли, побоювання, які часто доходять до панічно-критичного рівня. Такі речі явно свідчать про нерозумну політику з боку Банкової. Рейтинги Зе-команди об’єктивно провалюються і нещодавні соцопитування тому доказ.
Зустріч «нормандської четвірки» багато разів відкладалася, хоча президент Володимир Зеленський намагався прискорити її з початку серпня. У підсумку вона запланована на 9 грудня в Парижі. Які Ваші очікування з цього приводу? Наскільки серйозні для країни ризики повноцінної імплементації «формули Штайнмайера», про яку сьогодні так багато розмов?
Росія спробує максимально «вичавити» з цієї зустрічі на свою користь. Центром всієї історії стане особливий статус Донбасу, оформлений у вигляді закону і т.інше. Швидше за все, вони спробують ще й газові проблеми сюди прив’язати. Їх завдання максимізувати особливий статус Донбасу аж до того, щоб т.зв. ОРДЛО були практично незалежні, з дуже формальним статусом в складі України, мали можливість тримати свою армію, міліцію, правосуддя, окремі відносини з Росією. А завдання української сторони – мінімізувати особливий статус окупованих територій аж до того, щоб вони мали такий же статус як всі інші регіони України щодо децентралізації. Очевидно, десь посередині будуть сходитися. Думаю, що Зеленський, як сентиментальна людина, в першу чергу, поставить питання про повернення всіх полонених і припинення вогню, щоб більше не було поранених і вбитих. Він дуже важко це особисто переносить. А росіяни будуть виторговувати якісь преференції за такі поступки. На чому зупиниться – абсолютно не відомо. До чого дійдуть – також не зрозуміло.
Чи зможуть сторони домовитися про обмін полоненими «всіх на всіх»?
Думаю, що частина військовополонених повернеться в Україну. Взаємний обмін відбудеться. Для міжнародного співтовариства такий жест дуже показовий. Все це буде відбуватися в конвеєрі попередніх обмінів полоненими і повернення наших захоплених судів. Таким чином, вони демонструють свою «добру волю». Адже якщо Росія взагалі нічого не буде робити, то все «шишки» зійдуться на ній. Мовляв, Київ йде на поступки, а Москва – ні. Їй і так вже всіляко натякають, що пора б щось зробити конструктивне.
Які «червоні лінії» не повинен перейти український президент на переговорах в Парижі і якщо він їх перейде, то які механізми є у суспільства, щоб не допустити повної капітуляції України?
Він не повинен надавати ОРДЛО статус, який би відрізнявся від інших регіонів України. Ні в якому разі не створювати прецедент. Через що перспектива цих переговорів дуже невиразна, тому що саме на цьому росіяни і наполягатимуть. А саме цього йому робити категорично не можна.
3 жовтня Володимир Зеленський заявив, що буде розроблений новий закон про особливий статус Донбасу. Путін заявив, що якщо буде прийнято щось таке, що не узгоджено з «ЛНР» і «ДНР», то мирні переговори зайдуть в безвихідь. Що скажете з цього приводу?
Те ж саме. Це все стандартна політика Росії, яка не змінюється вже багато років. Полягає вона в тому, що Україні необхідно вести прямі переговори з т.зв. ЛНР і ДНР, де Москва – всього лише посередник, а не сторона конфлікту. Таким чином, обнуляються всі факти проти країни-агресора, змінюється її статус. Ось чого домагається російське керівництво. Ми поки на це не йдемо. І це ще одна з «червоних ліній», які не можна переходити Зеленському в Парижі. Особливо тепер, коли Росія, завдяки зусиллям української дипломатії в міжнародних судах визнається стороною конфлікту.
Чи можлива зустріч тет-а-тет між Зеленським і Путіним?
Думаю, що ця зустріч відбудеться. Інакше який тоді сенс з’їжджатися всім лідерам? Швидше за все, можливість поговорити віч-на-віч їм буде надана. Путін спробує «зробити» Зеленського, користуючись своїми КДБшними навичками, а Зеленський – користуючись своїми КВНськими навичками. І ось вони спробують «зробити» один одного. Такий шанс було б марно втрачати обом сторонам. Думаю, що обидві сторони зацікавлені в такій зустрічі. Хоча, не виключено, що ситуація прийме і інший оборот.
Чи є ризик того, що після прийняття закону про особливий статус Донбасу, особливий статус захочуть отримати і інші регіони України? Наскільки реальною є загроза розвалу країни?
Загрози розвалу країни немає. А ось загроза того, що Росія буде розгойдувати інші регіони є. В першу чергу, закарпатських русинів, гагаузів, угорців. Це 100%. Вони качали, зараз качають і будуть качати. Просто вже буде прецедент. І його зараз не можна допускати.
На поточному тижні в парламенті повинен обговорюватися скандальний закон про ринок землі. На Вашу думку, в тому вигляді, в якому він представлений в Раду – це більше закон про дерибан землі або про інвестиції в українську економіку?
Це закон про дерибан землі для великих гравців. Тому що 200 тисяч гектарів землі в одні руки в порівнянні з 500 гектарами в Польщі свідчать про те, що документ розроблявся не на користь малих власників, а саме великих земельних олігархів. Зеленський вже записав відео, де обіцяв переглянути ці квоти і покупку землі іноземцями. Подивимося який вигляд законопроект набуде в другому читанні. Тоді можна буде говорити наскільки ми просунулися в цьому питанні. Хоча, звичайно, зараз це більше закон про дерибан, ніж про інвестиції.
Наразі в Міністерстві культури, молоді та спорту на чолі з Володимиром Бородянським активно розробляються законопроекти, що стосуються врегулювання діяльності медіа в Україні. Ваша думка: це спроба цензури, спроба закрити рот незгодним ЗМІ і блогерам або реальна боротьба з фейками?
Як говорив відомий російський телеведучий і політик Олександр Невзоров про свою країну: «Проблема Росії в тому, що революцію тут роблять ті ж люди, які збирають «Жигулі». У нас така ж проблема. У нас миряться з Росією і закон про регулювання ринку землі приймають ті ж люди, які роблять «Жигулі». Вони дуже багато про себе уявляють, але до кінця не розуміють, що збираються робити. В результаті, нечистоплотними виглядають навіть ті, хто з добрими намірами хочуть врятувати нас від фейків і т.ін. Нечистоплотні люди, користуючись нагодою, пропихують всілякі обмежувальні заходи, що стосовно ФОПів, що стосовно медіа, блоґерів і т.ін. І, звичайно, намагаються використовувати «шпарини» в законодавстві для посилення контролю. Тому вони роблять велику дурницю. Почасти це відбувається по непрофесіоналізму людей з команди Зеленського, а почасти – зі злого наміру. І такі недалекоглядні дії обернуться проти них самих. Посваряться з журналістами, з блогерами, з населенням …. Їх рейтинг буде далі падати, а протести посилюватися, поки вони не одумаються і не зрозуміють, що займаються дурницями і так не можна робити. Регулювання інтернету завжди погано закінчується. З фейками потрібно боротися зовсім інакше.
А як саме боротися?
Підвищенням грамотності населення. А також перекладом цієї боротьби в площину НЕ медійного регулювання, а кримінального. Тобто, якщо телеканали або окремі особи відкрито займаються пропагандою на користь агресора, розпалюванням соціальної ворожнечі і т.д. необхідно діяти відповідно. Треба створити класифікатор того, чого не можна говорити. З огляду на те, що в країні особливе становище і Україна – воююча держава, створювати потужні інститути лінгвістичної експертизи, а потім дивитися чи не порушує конкретне висловлювання конкретних осіб законодавство України, пов’язане з питаннями нацбезпеки. І пред’являти вже кримінальне звинувачення відносно системних дій з даного приводу. Тоді журналісти, блогери і всі інші будуть ретельно підбирати слова, з точки зору висловлювань, а не займатися інформаційним саботажем і прямою агресією. А просто регулювання – це розмови ні про що. Особливо в країні, де закони не виконуються взагалі. Тільки загроза кримінального переслідування буде зупиняти таких людей як Віктор Медведчук, які проводять яскраво виражену інформаційну політику на підтримку російського агресора, від протизаконних дій.
Слідчі центрального апарату ГБР в тісній співпраці і при оперативному супроводі СБУ направили в ГПУ проект повідомлення про підозру в погрозі вбивством щодо Президента України діючої народної депутатки України Софії Федіної. Крім цього, в прокуратуру направлено проект подання до парламенту про надання згоди на притягнення її до кримінальної відповідальності. Що скажете з цього приводу?
Чисто політична розправа. Намагаються закрити рот незгодним і тим, хто посмів поскаржитися на президента Зеленського. Остаточну неупереджену точку повинна поставити експертиза, тому що слова Федіної можна кваліфікувати як «попередження» президента, а не «загрозу». Мовляв, «не ходи там, де може міна впасти». Майже буквально цитую її слова. Тобто, експерти повинні висловитися з даного приводу. Але, судячи з усього, вони вже вирішили за суд, що ті винні і ведуть справу до певного розвитку, де, або засудять і вліплять за терміном, або дадуть умовний термін. Це ще раз ставить питання наскільки неупереджене правосуддя в Україні.
Які Ваші побажання Зеленському напередодні зустрічі в «нормандському форматі»
Бажаю йому пам’ятати, що він є президентом України, а не президентом «Кварталу 95». Тому треба думати про країну в цілому, про те, що означають його слова, поведінка і рішення для найбільшої європейської країни з дуже непростою історією. По – друге, пам’ятати, що він не вічно буде президентом. А далі може початися те ж саме, що він намагається робити зі своїми політичними опонентами. А саме: кримінальні переслідування, коли нікуди буде бігти і ховатися через ці рішення. Всі наші президенти чомусь поводяться так, ніби вони навічно обираються. Якщо Зеленський буде про це пам’ятати, то, відповідно, тричі подумає і порадиться з досвідченими людьми, а не зі своїм оточенням, яке наполовину складається з ідіотів і зрадників. Якщо буде про це пам’ятати перед тим як приймати те чи інше рішення, то, можливо, щось корисне для країни і зробить. В іншому випадку в якості президента він може і не дожити до відведеного йому терміну. І закінчить імпічментом, добровільною відставкою або ще якось, наражаючи себе на небезпеку, пов’язану з можливими протестами населення з усіма витікаючими наслідками.
