Патріархат Варфоломій заявив, що не має намірів відступати в справі надання автокефалії Українській православній церкві і не буде піддаватися зовнішньому тиску. Більш того, він упевнений, що РПЦ в кінці кінців буде змушена змиритися з рішенням, так як у неї просто немає вибору.
Настільки гостра риторика спантеличила Москву, яка звикла до того, що зазвичай світ на всі її витівки відповідає виключно мовчазною «стурбованістю» і спробою згладити гострі кути. У РПЦ не промовчали у відповідь і заявили про те, що Константинополь не має церковних привілеїв, тому вони й не повинні йому підкорятися. Більш того, прес-секретар патріарха Кирила Олександр Волков зажадав вибачень за «збитки, нанесені православ’ю», і заявив, що після цього «двері для діалогу знову відкриються».
Раніше в білоруській столиці РПЦ заявила про розрив відносин з Константинопольським патріархатом через рішення Синоду Вселенського патріархату підтримати надання автокефалії УПЦ. Рішення Священного Синоду Константинопольської церкви, який зібрався на Фанарі, там визнали абсолютно «беззаконними» і повністю розкритикували, акцентуючи увагу на двох моментах. Перший – анафема патріарху Філарету. Другий – передача прав на Київську митрополію. Однак, незважаючи на грізний рик патріарших «яструбів» в російських ЗМІ, підсумок Синоду вийшов досить скромним. Очевидно, це сталося аж ніяк не завдяки старанням дипломата-патріарха РПЦ, а завдяки рекомендації Ради безпеки Російської Федерації, яка екстрено зібралася незадовго до цього. Швидше за все, власне тоді надійшли вказівки не відкривати всі козирі, а діяти повільно і виважено. Варто відзначити, що на уклін до Мінська поїхали і представники з України. Так, на соборі Російської православної церкви нашу країну представляли голова УПЦ МП митрополит Онуфрій і митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука.
Владики Московського патріархату вважають, що триста років існування рішення про передачу Київської митрополії до складу РПЦ – це гарантія його істинності і привід, аби нічого не змінювати в майбутньому. Більш того, владики вважають, що Київська митрополія включає в себе виключно Київ і регіон, в той час як решта України, особливо регіони на сході і півдні – це землі російської православної церкви. Вони нібито опинилися в складі української церкви виключно територіально, географічно. Синод також вирішив нагадати про пророцтва «періодів особливих страждань християн», хоча це ще «квіточки» порівняно з тим, що писали інші «яструби» і блогери, які загрожували швидким приходом Антрихриста, зовні схожого на патріарха Варфоломія, і лякали людей моторошними історіями про «останні часи», які прийшли враз з «розколом православної церкви». У підсумковому мінському документі про Антихриста не згадувалася, але він також містив багато лякаючих моментів.
Розірвання євхаристійного спілкування – це досить серйозний крок, але назвати його розколом не можна. Адже, по суті, Вселенський патріарх Варфоломій І досить точно відзначив, що вибору у Москви і справді немає. Якщо Російська церква має намір і далі бути православною, а не перетворитися на якусь розкольницьку секту або неправославну конфесію, то їй в кінці кінців доведеться визнати це рішення. Більш того, односторонній розрив завдає шкоди як раз російській православній церкві і її прихожанам, так як саме на їхні голови відразу обрушується величезна кількість заборон і змін. Зокрема, в РПЦ закликали росіян утримуватися від відвідування гори Афон і взагалі назвали її значимість переоціненою. В православні храми Стамбула і Анталії ходити більше не варто – пора звернути увагу виключно на ті, які знаходяться на території Російської Федерації. У той же час всім, хто не належить до московського патріархату, і далі можна робити все те, що і раніше – тут заборон немає. Так буде тривати до тих пір, поки на Фанарі не вирішать прийняти симетричні заходи, але поки що такого не передбачається.
Вирішивши розірвати спілкування з Вселенським патріархатом, РПЦ опинилася на порозі повної самоізоляції в православному світі. Ситуація може дещо змінитися в тому випадку, якщо демарш підтримають інші помісні церкви, які теж розірвуть євхаристійне спілкування зі Вселенським патріархом. Тоді і справді відбудеться глобальний розкол, але такий сценарій дуже малоймовірний. Помісні церкви повинні визначитися, на чиєму боці хочуть бути – перервати відносини з Константинополем, або ж Москва перестане спілкуватися і з ними, додавши їх до числа «розкольників». Ось тільки, швидше за все, бажаючих офіційно висловитися багато не буде, хоча б з тієї простої причини, що «не робити» чогось набагато краще, ніж зробити. Тож поки Константинополь не змушує вибирати, можна просто «висловити стурбованість», віддаючи перевагу Фанару.
Архієпископ Чернігівський і Ніжинський, представник Української православної церкви Київського патріархату Євстратій Зоря також підкреслює, що розрив неповний ще й тому, що для констатації повного розколу потрібно було б прийняти рішення про принципове невизнання самої церковної структури Вселенського патріархату. Він упевнений, що до цього справа не дійде.
Важливо відзначити, що від анафеми патріарха Варфоломія на Синоді все-таки вирішили утриматися, хоча в РФ і подейкують, що цей крок остаточно не скасували, а лише «приберегли» на пізніше. Це рішення (а точніше – його відсутність) цілком логічне і розумне, так як в іншому випадку Росія пройшла б точку неповернення. Тоді той самий розкол точно б завершився, а РПЦ опинилася поза православ’ям. Таким чином, РПЦ фактично зупинилася біля самого краю глибокої прірви. Але балансувати на цій нитці довго не вийде – доведеться все ж зробити вибір. Саме тому, швидше за все, і почали з’являтися згадки про «двері, які можуть відкритися знову».
