В Україні дедалі частіше фіксують випадки, коли мобілізовані свідомо обирають ув’язнення замість проходження військової служби. Це явище безпосередньо впливає на кількість самовільних залишень військових частин і свідчить про глибші проблеми в системі мобілізації та управління військом.
Про це заявила військова омбудсменка Ольга Решетилова. За її словами, публічні дискусії навколо СЗЧ зазвичай зводяться до ідеї посилення покарань. Однак попередні рішення держави — амністії та можливість повернення без кримінальної відповідальності — не дали результату: до лав ЗСУ повернулася лише незначна частина тих, хто залишив службу.
Решетилова наголошує, що ключова причина проблеми полягає не у страху перед законом, а в мотивації військових. Значна кількість випадків СЗЧ припадає на навчальні центри, де новобранці ще не адаптовані до військових реалій. Окремим фактором є постійна загроза життю: для частини людей перспектива кількох років ув’язнення здається менш страшною, ніж ризик загинути на фронті.
Ще однією проблемою омбудсменка називає кризу довіри між військовими та командирами. Через інтенсивність бойових дій офіцери часто не мають можливості вибудувати особистий контакт із підлеглими. У таких умовах боєць може отримати бойовий наказ, не маючи відчуття взаємної відповідальності, що лише підсилює психологічний тиск.
Крім того, до Офісу військового омбудсмена масово надходять звернення щодо бюрократичних збоїв: затримок із наданням статусу учасника бойових дій, проблем із проходженням військово-лікарських комісій, помилок у документації та фінансових виплатах. Хоча ці питання виглядають технічними, для військових вони формують відчуття несправедливості та знецінення служби.
Решетилова зазначає, що повна цифровізація процесів у секторі безпеки та оборони може суттєво зменшити кількість таких проблем. Водночас вона наголошує: без комплексних рішень на рівні держави причини самовільного залишення частин залишатимуться невирішеними, а ризики для війська — зростатимуть.
