На Херсонщині житель Скадовського району незаконно утримував на території свого домоволодіння 13 заробітчан.
Людей примушували по 15 годин безоплатно працювати на полях місцевих фермерів. Двом заробітчанам вдалося втекти й вони одразу звернулися в поліцію.
Як повідомили у Нацполіції, поліцейські провели спецоперацію зі звільнення бранців о 4 ранку 24 липня.
“Ми встановили, що у так званому “трудовому таборі” перебували 13 людей віком від 19 до 53-х років, серед них дві жінки. Власник домоволодіння називав себе бригадиром і здавав своїх бранців в оренду місцевим фермерам. Люди працювали на полях під пекучим сонцем з 05:00 ранку і до сутінків”, — повідомляють поліцейські області.
Робітники розповіли, що господар психологічно тиснув на них і постійно залякував. Гроші за роботу обіцяв виплатити наприкінці літнього сезону. Мешкали вони всі у сараї в антисанітарних умовах.
Поліцейські встановили, що 30-річний вербувальник шукав безоплатну робочу силу серед соціально незахищених категорій населення переважно у Кіровоградській та Закарпатській областях. Він обіцяв гідну зарплатню, безкоштовне проживання та харчування.
Коли ж люди потрапляли на місце, на них психологічно тиснули та примушували до важкої праці. Гроші за польові роботи бранців вербувальник забирав собі, заробітчани ж працювали лише за спальне місце та їжу.
Звільненим громадянам надається медична та психологічна допомога. Тривають слідчі дії.
І це далеко не перше повідомлення про такі нездорові “трудові відносини” за нинішнє літо. Чимало їх було і в попередні роки. Чому в Україні склалася така ситуація, як завадити таким випадкам надалі виданню SEEDS розповів адвокат Олександр Таламанчук.
“Сьогодні те, що ми спостерігаємо у світі в сфері трудових відносин, можна назвати дуже точним терміном: “наймане рабство”. Втім, нагадаю, що у нас вже є і просто “рабство”.
Йдеться не тільки про країни Африки чи Азії, де “звичайне” рабство давно вже є нормою. Йдеться про Україну і країни пострадянського простору. Воно, рабство, існує і підпільно, а українська влада просто його не помічає”, – переконаний Олександр Таламанчук.
За словами юриста, у країнах периферії наймана праця набуватиме дедалі більшої ознаки рабства через:
зниження заробітних плат (масове безробіття дає роботодавцям таку можливість);
збільшення тривалості робочого дня;
введення на підприємствах системи штрафів;
широкого використання жіночої та дитячої праці (як більш дешевої);
ліквідації будь-якої соціальної інфраструктури (медицина, пенсійне забезпечення і т.д.);
трансформації трудового законодавства;
скасування профспілок;
використання військової сили для придушення будь-яких соціальних протестів і т.п.
“Подібно римським вільним громадянам, які в епоху Римської республіки опинилися перед загрозою повної люмпенізації, жителі України виявилися в аналогічній ситуації.
“Сьогодні ми спостерігаємо наступні тенденції: є ряд власників низки активів, які навіть не замислюються про розвиток соціальних гарантій, розвитку медицини, культури, освітнього процесу серед населення або хоч який-небудь мінімум послуг які буде гарантувати (надавати) держава своїм громадянам.
Навіщо? Адже на першому місці прибуток. Сьогодні і зараз. І звичайно люди, які обслуговують активи власника. У зв’язку з цим пенсіонери, інваліди, малозабезпечені та інші, які не є “ефективними менеджерами” не цікаві власнику. Так як не рентабельні”, – продовжує юрист.
“Що робити сьогодні? Притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 149 КК Україна “Торгівля людьми”, проводити превентивні заходи й доводити кримінальні провадження до логічних вироків для винних осіб.
Проводити регулярні перевірки Державної служби України з питань праці та штрафувати власників бізнесу за наявності офіційного непрацевлаштованих працівників.
Впроваджувати державні програми по боротьбі з цим явищем, сприяти громадським організаціям боротьбі із торгівлею людьми та освітлювати проблеми, заходи, дій та успіхи у засобах масової інформації”, – пропонує Олександр Таламанчук.
