Андрій Набоков, колишній травматолог-ортопед, формулює принципи, на яких може бути побудована система соціальної охорони здоров'я, що викликає довіру.
Початкова мета всіх систем охорони здоров’я в світі – підстрахувати громадян від неплатоспроможності в момент хвороби або травми. Тобто, фінансова частина охорони здоров’я – це типова страхова схема, яка заснована на тому, що всі одночасно захворіти не можуть (інакше страхова компанія – банкрут). В останні кілька десятків років практично всі держави виявили, що їм перестало вистачати зібраних грошей на медстрахування своїх громадян.
Стало зрозуміло: як розтягнути “парасольку” фінансових гарантій на всіх? Спроби вирішити це питання привели до того, що система охорони здоров’я в сучасному світі все менше нагадує страховий бізнес і все більш – поле для відпрацювання рішень в області теорії ігор.
Держава, намагаючись “розтягнути” парасольку соціальних зобов’язань на якомога більшу кількість співгромадян, вирішує цю задачу саме через запуск “лотереї”.
По-перше, справжню вартість всієї маси медпослуг заздалегідь не знає ніхто.
По-друге, держава повинна заздалегідь профінансувати свій державний сектор охорони здоров’я на невідому суму.
По-третє, держава, прекрасно розуміючи, що завдання на повне бюджетування не вирішується (грошей на лікування всіх і від усього не вистачить), починає грати. Вона запускає “лотерею”, учасником якої стає все економічно активне населення країни.
По-четверте, при “нормальній” лотереї всі лоти (виграші) відомі заздалегідь. Учасники можуть оцінити ступінь ризику вже в момент покупки квитка.
Раціонально влаштована “лотерея” медичного страхування може виглядати приблизно так.
– Забезпечена повна прозорість самого “виграшу”: точністю кожної зазначеної цифри, публікацією точного числа осіб, що звернулися за допомогою і конкретною сумою, яка була використана для надання їм медпослуг.
– Забезпечена повна прозорість пріоритетів видачі виграшу: в нашому випадку виграш видається не тому, хто прийшов перший, а тому, кому це дійсно потрібніше. Очевидно, що для визначення таких пріоритетів знадобиться третій суддя (незалежний і від держави, і від пацієнтів).
– Забезпечена повна прозорість ступенів ризику не отримати медичну допомогу для всіх категорій учасників (розраховується після визначення конкретних пріоритетів).
– Забезпечена повна прозорість процесу видачі виграшів в реальному часі. У будь-який момент всі учасники-пацієнти повинні знати, скільки ресурсів залишилося саме для тієї категорії пацієнтів, в яку вони входять.
– Нарешті, організатор повинен мати можливість виявити ситуацію, коли учасник “лотереї” фальсифікує свій “квиток”, – тобто, намагається “забрати виграш” лише для того, щоб повернути свої гроші, сподіваючись отримати непотрібну йому медичну послугу або отримати її на суму більшу, ніж йому належить.
