Іранська армія проводить маневри відпрацьовуючи бомбардування тактичних цілей за допомогою безпілотних квадрокоптера, а також відчуває мобільні системи радіоелектронного придушення легких маловисотних безпілотників.
Про це розповів український журналіст і воєнний експерт Юрій Бутусов.
Квадрокоптер скидає не саморобні, а спеціальні бомби. Це штатне озброєння іранської армії і корпусу ісламської варти басиджі.
Іран – яскравий приклад грамотного планування оборонної промисловості, концентрації ресурсів на інноваційних видах зброї. Всього якихось 15 років тому іранці не могли робити нічого більш ліцензійної збірки пілотованих літаків. Не біда, вони вирішили вийти на вищий рівень використовуючи новий технологічний стрибок і освоїмо технологію виробництва дронів.
Тепер іранці не тільки випускають дрони всіх типів. Легкі – оснащені невеликими бомбами, середні “Моджахери”, на які підвішують бомби та реактивні гранати РПГ-7, і вершина іранського авіапрому – важкі “Shahed 129” з дальністю дії до 1700 км і керованими бомбами “Sadid” вагою в 34 кг.
“Шахед” іранці активно застосовують в Сирії, б’ють по повстанцях. Дві таких машини американці збили при спробі прольоту в заборонену для прольотів авіації зону, де розміщені лояльні американцям сили повстанців.
Це освоєно країною, яка багато років намагалася будувати свої пілотовані літаки, навіть ліцензію у “Антонова” купили, вчилися у нас. Вчилися і дуже швидко навчилися. Науковий прогрес в 21-му столітті розвивається стрімко. Ще вчора, здавалося, наші учні були безнадійними аутсайдерами. І не відразу, не за рік, не за два, але поступово, поступово, вони почали робити самі.
Зараз самостійно будувати важкі ударні дрони з керованою зброєю можуть лише кілька країн світу – США, Китай, Ізраїль та Іран. Навіть Росія, до речі. не змогла освоїти цю технологію.
Іранці були в кільці міжнародних санкцій, знедолені, не мали ніякого доступу до технологій. А сьогодні вони вже навчилися – і вони роблять проекти, де втілені найпередовіші технічні рішення. І тепер нам, учням, треба вчитися їх наздоганяти, якщо ми не хочемо бути викинуті на узбіччя прогресу і розписатися в безпорадності. Все в наших руках – приклад перед очима.
