Вчені розгадали таємницю пірофілітових дисків, знайдених в Україні.
Українська науковиця Олена Веремейчик спільно з польською колегою Ольгою Антовська-Горанчняк провели дослідження щодо загадкових пірофілітових дисків часів Київської Русі, результати якого опублікували у журналі “Sprawozdania Archeologiczne”, інформує ЕКСПЕРТ.
Дослідниці проаналізували диски знайдені поблизу сіл Малий Листвен та Любеч Чернігівської області, а також в районі урочища Гончарі-Кожум’яки у Києві, які були виготовлені з пірофілітового сланцю (овруцький шифер) – м’якого матеріалу рожевого чи фіолетового відтінку, який у середньовіччі широко використовували в Русі. Раніше ці диски вважалися різними предметами, які могли виконувати функцію календаря, бути ремісничими інструменти, як точило для голок, механізмом полірувальня або фрагментом декоративних меблів, повідомляє Comments.ua.
Однак Олена Веремейчик зазначає, що три з восьми досліджених пірофілітових дисків мають особливості подібні до сонячних компасів вікінгів, які були знайдені у Гренландії, Данії та в регіоні Балтійського моря. Вони мають концентричні кільця, радіальні лінії та центральний отвір. За словами археологині, саме в центральний отвір могла вставлятись дерев’яна паличка, яка перетворювали диск на пристрій подібний до сонячного годинника, що міг слугувати компасом.
“Цей отвір є основним елементом, необхідним для функціональності пристрою, призначеним для розміщення гномона – загостреної палички, яка відкидає тінь у сонячні дні. Крім того, ми вважаємо, що певна форма маркування на циферблаті – хоч то трикутні виїмки вздовж краю або вигравірувані промені – необхідні для класифікації диска як навігаційного інструменту”, – йдеться в дослідженні.
Попри схожість, українським дискам бракує деяких властивостей для традиційних сонячних компасів, як-от постійні позначки рівнодення та сонцестояння. Це змусило дослідників припустити, що такі лінії могли бути тимчасово намальовані такими матеріалами, як деревне вугілля чи крейда, через що сьогодні їх важче виявити. На думку авторів дослідження, аргументом за тимчасові лінії, слід вбачати у тому, що диски були знайдені всередині Київської Русі.
Археологи планують у подальших дослідженнях провести додаткові лабораторні аналізи та тестування, щоб підтвердити свою гіпотезу можливого використання дисків як навігаційних інструментів. Таким чином дослідження пірофілітових дисків — це не лише археологічне відкриття сонячного компаса на території Київської Русі, але й важливий крок у розумінні історії технологій та культурних зв’язків Європи.
