Вулкан розміщений на лівому березі р. Великий Луковець за с. Старуня, Богородчанського р-ну, Івано-Франківської обл. і займає площу 60 га.
У кінці ХІХ – першій пол. ХХ ст. тут діяли озокеритні копальні, в процесі розробки яких у 1907 та 1929 роках знайшли добре збережені в торфово-озокеритних відкладах туші мамонта, волосатого носорога, оленів, що існували на цих теренах понад 25 тисяч років тому.
Геологічні породи в цьому місці створюють складний тектонічний злам і, напевно, тому у 1977 р. після землетрусу в Румунії тут з’явився вулкан.
Висота його конусу на той час сягала 2 м, а грязеві потоки, до складу яких входила нафта і озокерит, розтеклися на 50-60 м. Сьогодні вулкан нагадує грязєву пляму, що має біля 10 кратерів, які виділяють газ (метан, етан), воду, глинисту пульпу, інколи нафту або її складники.
Біля Старунського вулкану наявні озокерит, джерела прісної та 5 типів мінеральних вод. Унікальність «Старуні» полягає в тому, що тут на невеликій території зосереджені надзвичайно зближені і взаємозв’язані процеси, які зазвичай існують в різних частинах світу.
