Україна в епіцентрі американської політики. І, очевидно, залишатиметься там ще певний час, адже і республіканці, і демократи намагаються використати російсько-українську війну як свій козир у виборах, що наближаються. Про це говорять все більш гучніші висловлювання американських політиків та висновки українських експертів.
Спікер Палати представників Конгресу США Майк Джонсон голосував проти затвердження нової військової допомоги Україні, адже хотів “послати сигнал” Білому дому. А саме озвучити стратегію та кінцеву мету, яку адміністрація Джо Байдена хоче досягти підтримкою України. “Ми маємо розуміти, який фінал буде в Україні”, — він заявив в інтерв’ю CBS.
“Це не відсутність рішучості у відстоюванні свободи, підтримці українського народу. Ми завжди були послідовні в цьому, але республіканці Палати представників, які проголосували проти останнього траншу фінансування до кінця… в середині літа, я думаю, це було, тому що ми хотіли надіслати повідомлення Білому дому, що вони не були чіткими з американським народом. Чого ми хочемо досягти в Україні? Яка наша стратегія? Яка мета? Як ми будемо мати належний нагляд за цими дорогоцінними доларами платників податків?”, — сказав він та нагадав, що у США мають 34 трильйони доларів федерального боргу.
Про подібні речі спікер говорить не вперше, у грудні він заявляв також, що надсилав письмові запити, просив публічно та приватно дати відповіді на ці запитання, але їх не було.
Нагадаємо, Майк Джонсон хоча і називає президента РФ Володимира Путіна безжальним диктатором, і визначав питання допомоги Україні як пріоритетне в роботі американського Конгресу, але є затятим трампістом, він не визнав перемогу Байдена на виборах, називав імпічменти Трампа неконституційними.
“Це дуже серйозна справа, щоб надіслати гроші в Україну, щоб допомогти їм у їхньому конфлікті, ми фактично повинні позичити їх звідкись. І тому ми говоримо, що робимо це раціонально. Звичайно, ми виступаємо за свободу, це те, що стосується Сполучених Штатів. Але нам потрібна підзвітність людей, які це фінансують”, — додав американський політик.
Коли ж журналістка запитала, чи зможе Конгрес забезпечити виділення допомоги Україні до лютого, Джонсон відповів, що “ми повинні гарантувати безпеку кордонів США, перш ніж гарантувати безпеку будь-кого ще”.
Формат перемоги для України: бачення США
Політолог, професор кафедри міжнародних відносин Національного авіаційного університету Максим Ялі говорить, що зараз складно побачити стратегію адміністрації Байдена, які цілі вона ставить собі в Україні, допомагаючи, як вони бачать фінал цієї війни.
“Чи це остаточна поразка Росії, чи це компромісний варіант, — говорить він. — Остаточна поразка вимагає збільшення допомоги і з точки зору кількості і з точки зору якості номенклатури. Але цього, як ми бачимо не відбувається, і не відбувалось навіть під час максимальної підтримки з боку США. Це є каменем спотикання. Тож можна стверджувати, стратегії перемоги України в адміністрації Байдена немає”.
Ялі додає: Вашингтон традиційно робить все, аби Україна не програла. Але така відповідь не влаштовує Україну.
“Ми бачимо, що американці дуже дозовано надавали та надають Україні допомогу. До вторгнення вони відмовлялись надавати нам навіть Stinger (переносні зенітно-ракетні комплекси класу “земля — повітря”, — ред.). Після того, як вже стався провал перемовин у Стамбулі — почали давати артилерію. Але сталося лише після того, як ситуація загострилась, і змінювалась в бік переваги Росії. Після Лисичанська нам дали HIMARS, але обмаль. Я вже не говорю про ATACMS, яких дуже достатньо на складах/ Або F16, які нам США не дають, хоч мають більше тисячі. Тобто вся ця стратегія була спрямована на те, аби Україна не програла, але й не перемогла”, — додає експерт.
Гроші Україні: у пошуку нових можливостей
Напередодні нового року, 27 грудня, США оголосили про надання Україні останнього пакета військової допомоги — у розмірі $250 млн. Білий дім заявив, що вичерпав можливості для підтримки нашої країни. Своє слово мають сказати парламентарі. Тож щодо наступних пакетів — їх доля не відома. Як і не відомо, на якому рівні збережеться військова та фінансова підтримка від США. Це залежить від прийняття законопроєкту про додаткове фінансування, де Україні пропонується виділити понад $60 млрд. За словами голови Держдепу Ентоні Блінкена, близько 90% коштів, що виділяються, залишаються в американській економіці, і мають бути витрачені на створення робочих місць і оновлення запасів озброєння.
У 2023 році республіканці та демократи у Конгресі США не змогли досягти угоди щодо фінансування роботи американського уряду на вже поточний рік. І лише кілька днів тому домовленостей було досягнуто. За словами спікера Палати представників Джонсона, “угода передбачає загальний рівень федеральних витрат у розмірі 1,6 трильйона доларів”. Тепер бюджет має бути ухвалений у період 19 січня — 2 лютого. Паралельно має розглядатися й ініціатива по допомозі Україні. А вона вже політично пов’язана з проблемою на південному кордоні у США.
Видання POLITICO з посиланням на головного представника республіканців Джеймса Ленкфорда прогнозує, що текст угоди можуть опублікувати вже цього тижня.
Більшість експертів вважають, що шанси на ухвалення багатомільярдного пакета допомоги Україні досить високі, адже військової допомоги Україні, як і Ізраїлю та Тайваню – у національних інтересах США. І це чудово розуміють і демократи, і республіканці. Поразка України — це буде удар і по іміджу США.
“Зараз республіканці вирішили використовувати тему підтримки України на свою користь, — продовжує Максим Ялі. — Вони, очевидно, хочуть затягнути процес, бо вироблення стратегії вимагає часу і ресурсів. А ресурсів обмаль, як у США, так і у ЄС для підтримки України. Тож така позиція перетворюється в елемент торгу, який додає республіканцям додатковий час для того, щоб знайти компроміс для посилення антимігрантського законодавства. Але це пастка для демократів, тому вони не можуть дійти компромісів. Це серйозно б’є по електоральній базі демократичної партії, адже є мігранти, які отримають потім громадянство США. І ми бачили, як після перемоги Байдена значна кількість мігрантів отримала громадянство США та право голосувати. І це також частина електорату Байдена”.
Раніше речник Держдепу Метью Міллер заявив, що американське військове фінансування України не буде підтримуватись на рівні 2022-2023 років, бо США мають на меті зробити Україну самостійною в питаннях виробництва та закупівлі зброї.
Нині кожна зі сторін хоче досягти максимуму. І насамперед республіканці. Вони з одного боку хочуть продемонструвати своїм виборцям, що вони виконують обіцянки, а з іншого — завдати шкоди електоральній базі демократичної партії. Адже звичайно серед мігрантів, економічних мігрантів, які вже мають право голосувати, це викличе негативну реакцію, вони не підуть на вибори, що може вплинути на результат.
Водночас українські експерти зазначають: такий підхід трампістів загрожує підірвати довіру до США як до країни, яка здатна гарантувати міжнародний порядок.
Тиск на Україну в інтересах виборців США
Політтехнолог Олег Пастернак зауважує: Білий дім веде велику політичну гру стосовно української допомоги не лише із республіканцями. “Крім видимого фронту є і невидимий — тривале затягування використовується адміністрацією Байдена в якості опосередкованого тиску на українське керівництво”, — пояснює він.
Пастернак звертає увагу, що республіканці і демократи уклали угоду про фінансування федерального уряду на суму 1,66 трильйона доларів, а це була більш принципова причина політичного розбрату, ніж пакет допомоги Україні), може свідчити про те, що Байдену потрібне це зволікання по Україні для підштовхування Зеленського до певних кроків.
“Які це кроки — поки це лише певні домисли та аналітичні викладки. Від політичних кроків всередині країни до стратегічних позицій щодо перспектив мирних переговорів України та РФ”, — додає Пастернак.
“Наразі у адміністрації Байдена вже немає інструментів, аби давати допомогу без ухвалення законопроєкту, — говорить і Ялі. — Якщо його не проголосують зараз, потім буде майже неможливо. В США у 2024 році мають відбуватися президентські вибори. Трамп вже оголосив свою стратегію, щодо припинення цієї війни, він це неодноразово оголошував публічно, що він буде робити в перший день свого президентства. Зрозуміло, що в цьому році війна ця не закінчиться. Принаймні перемогти Україні буде дуже важко, враховуючи підсумки контрнаступу 2023 року. А зараз, як ми бачимо, Росія перевела свою економіку на військові рейки, збільшила кількість виробництва боєприпасів та артилерії, в неї з’явилися союзники. Північна Корея допомагає снарядами. А навіть якби всі потужності ЄС та США працювали на Україну зараз, цей дефіцит неможливо перекрити. Тому з моєї точки зору, таким чином, адміністрація Байдена підштовхує Зеленського розпочати перемовини. Зараз ми бачимо ці завуальовані кроки”.
Він переконаний, що в контексті виборів, для Байдена краще, щоб Україна пішла на перемовини з Росією, аби представити це, як перемогу.
“Афілійовані з демократами медіа вже напрацьовують такий наратив, що Україна вже перемогла, адже Росія не досягла всіх своїх цілей, не захопила Київ за три дні, не окупувала всю Україну. Продати це американському виборцю, як перемогу дуже легко, — додає експерт. — І не давати козир Трампу в разі його перемоги. Якщо ми зараз подивимось на опитування суспільної думки, то бачимо, що в Байдена та Трампа є шанси на президентство, а інколи у Трампа навіть більші. Отже в цьому контексті я вбачаю влітку можливий варіант втілення такої “перемоги”, який зараз проробляється. Тому республіканці й вимагають стратегії. Вони не все прекрасно розуміють, і теж не хочуть давати такий козир адміністрації Байдена”.
Наразі американські медіа сповіщають, що США та союзники, зокрема, європейцями та представниками Глобального півдня, провели таємну зустріч з Україною щодо “мирного плану”. Про розмову, яка відбулась у Саудівській Аравії 16 грудня 2023 року, пише видання Bloomberg із посиланням на власні джерела. При цьому журналісти зауважують, що останні місяці зусилля союзників ослабли: понад 100 мільярдів доларів життєво важливої допомоги зупинилися у процесі затвердження у Вашингтоні та Брюсселі, а контрнаступ України минулого року не приніс значного прориву на полі бою.
