Усупереч прогнозам експертів і побоюванням власників гірничодобувних компаній, цього року ціни на залізорудну сировину (ЗРС) не тільки не впали до $30, а, навпаки, зросли до $45-70 за тонну. Однак водночас ринок ЗРС виявився надмірно волатильним і вкрай залежним від попиту в Китаї, перспективи розвитку економіки якого залишаються досить невизначеними.
У серпні цього року, згідно з даними стивідорної компанії Pilbara Ports Authority, обсяг експортного постачання ЗРС з австралійського Port Hedland досяг історичного максимуму й склав 42,9 млн тонн. Приблизно 75% цього обсягу вивезено до Китайської Народної Республіки (КНР), обсяг закупівель якою цього виду сировини також досяг історичного максимуму й склав 35,4 млн тонн.
Отже, пожвавлення попиту на ЗРС, що відбулося в I кварталі цього року, привело до того, що з грудня 2015 р. ціни на цей вид сировини, які поряд з неабиякими коливаннями знову почали зростати, до середини серпня збільшилися приблизно на 50% – з $39 до $61,8 за тонну. Однак протягом наступного місяця вони знову стали знижуватись і до середині вересня впали до $57 за тонну.
Загалом, як констатують експерти, цьогоріч, після трирічного неухильного зниження цін на ЗРС, ринок цього виду сировини відрізняється надволатильністю. А тому прогнози щодо того, яким виявиться його основний тренд у доступному для огляду майбутньому, є як ніколи суперечливими. Так, наприкінці липня аналітики компанії Sanford Bernstein уважали, що внаслідок великого попиту на ЗРС у Китаї в найближчі 12 місяців ціни на цей вид сировини залишатимуться порівняно високими. А в середині вересня фахівці Commonwealth Bank стверджували, що ефект заходів, ужитих владою КНР щодо стимулювання розвитку економіки країни, який, зокрема, привів до того, що цього року ціни на ЗРС зросли в середньому на 30%, незабаром вичерпається, а це, відповідно, спричинить і чергове падіння цін на цей вид сировини не пізніше початку 2017 р.
Траєкторія попиту
Нагадаємо, наприкінці зими фахівці Всесвітньої асоціації сталі – World Steel Association (WSA) – підбили підсумки господарсько-фінансової діяльності світової металургійної галузі у 2015 р. Вони були змушені констатувати, що в цей період – уперше з початку глобальної кризи, тобто з кінця 2008 р., – обсяги виробництва металопродукції у світі знову стали скорочуватися. Так, у 66 країнах, що надають відповідні дані до WSA, було виплавлено сталі на 2,9% менше, ніж роком раніше.
Цілком закономірно, що з максимальною силою ця тенденція виявилася в розвинених країнах, стан справ у яких і став поштовхом до нинішньої кризи. Найбільший спад виробництва металопродукції відбувся саме в США та Японії, що посідають третє та друге місце в рейтингу світових металовиробників відповідно. Так, обсяг виплавки сталі в США 2015 р., порівняно з 2014 р., зменшився на 10,5%, а в Японії – на 5%.
Водночас досить несподіваним стало те, що в 2015 р. у фазу рецесії почали входити країни, що розвиваються, які – як з осені 2008 р. і ще донедавна вважали експерти – мали, навпаки, стати рушійною силою виходу світової економіки з глухого кута. Так, у Китаї, що посідає перше місце в рейтингу світових металовиробників, за підсумками року обсяг виплавки сталі скоротився на 2,3%. У Росії в цей же період рівень спаду виявився найменшим – 0,5%.
Втім, як припускали тоді топ-менеджери найбільших сталеливарних компаній світу та, зокрема, виконавчий віце-президент японської Nippon Steel&Sumitomo Metal Corp. Кацуіко Ота, факт зменшення обсягу виплавки сталі в Китаї може вказувати саме на те, що скорочення попиту та зниження цін на металопродукцію вже досягли «дна». «Однак розраховувати на те, що ціни невдовзі почнуть зростати і ринок увійде у фазу стійкого підйому, не слід. Адже навіть незначне підвищення цін, імовірніше, спричинить і збільшення обсягів виробництва, а отже – ціни знову знизяться», – застерігав Ота.
Справді, згідно з даними ДП «Укрпромзовнішекспертиза», ще наприкінці весни – на початку літа цього року ціни на металопродукцію, як і раніше, падали. Тільки на липень на основних регіональних ринках накреслилася тенденція до їхнього певного зростання. «Загалом поліпшення кон’юнктури було зумовлено загальним спадом обсягів виробництва сталі у світі, з одного боку, та потребою споживачів поповнити збіднілі запаси – з іншого. Однак основним чинником, що дав поштовх до подорожчання металопродукції на більшості регіональних ринків, стало, звичайно ж, підвищення експортних цін у Китаї», – наголошує експерт ДП «Укрпромзовнішекспертиза» Олег Гнітецький.
Хоч би там як, але цілком очевидно, що всі причини зростання цін на сталь на світовому ринку, які виникли зараз, є здебільшого ситуативними. Ба більше, ймовірно, так само ситуативним є й чергове відновлення попиту на металопродукцію на внутрішньому ринку Китаю, що відіграло вирішальну роль у поліпшенні кон’юнктури. Водночас факт прихованого входження у фазу рецесії економік країн, що розвиваються, явні ознаки якої з’явилися 2015 р., свідчить про те, що довгострокових чинників зростання попиту та цін на сталь поки що немає.
Цінова крива
Саме уповільнення темпів зростання та подальше скорочення обсягів виробництва металопродукції в країнах, що розвиваються, в останні 2-3 роки призвело до того, що на кінець 2015 р., вперше з початку глобальної кризи, ціни на залізорудну сировину (ЗРС) впали нижче рівня 2009 р. Ще 2011 р. внаслідок високого попиту в Китаї ціна 1 тонни ЗРС досягала $190. Однак уже протягом 2014-2015 рр. вона знизилася втричі, а 2015 р. – на 45%. Отже, на початку грудня минулого року ціна 1 тонни ЗРС становила менше $39. Навіть більше, згідно з припущеннями експертів, протягом цього року вона мала зменшитися ще на 15-20%.
Проте тенденції на ринку ЗРС, що сформувалися на кінець I кварталу та набрали сили до кінця першого півріччя, цілком спростували ці прогнози. Протягом цього часу, орієнтуючись на зростання цін на металопродукцію, китайські виробники поступово збільшили добові обсяги виплавки чавуну до рекордних рівнів, що призвело до різкого скорочення запасів ЗРС у країні. Як наслідок, обсяги закупівель ними цього виду сировини на зовнішньому ринку стрімко зросли.
Згідно з даними агентства Bloomberg, ще в травні обсяг експортного постачання ЗРС через Port Hedland збільшився до 31,7 млн тонн, а загальний обсяг – до 39,4 млн тонн. А вже в червні як обсяг вивезення цього виду сировини, так і загальний обсяг його постачання досягли історичних максимумів і склали відповідно 34,5 і 41,8 млн тонн. І, нарешті, в липні показник обсягу експортного постачання ЗРС наблизився до історично максимального червневого показника загального обсягу та склав 38,7 млн тонн. А в серпні тільки показник обсягу вивезення цього виду сировини до Китаю перевершив історично максимальний червневий показник обсягу експортного постачання та досяг 35,4 млн тонн.
Відповідно до цього, всупереч прогнозам, ціни на ЗРС почали зростати вже з кінця січня, коли вперше з жовтня 2015 р. вони піднялися вище $50 за тонну. І вже до квітня ціна ЗРС з 62% -вим вмістом заліза з доставкою до китайського порту Циндао, що є основним показником стану справ на спотовому ринку, досягла піка, перевищивши $70 за тонну. Загалом згідно з даними Австралійського бюро статистики, порівняно з початком року, до травня ціни еталонних контрактів на ЗРС у Port Hedland зросли на 29% та коливалися далі приблизно в цьому діапазоні. За інформацією агентства Metal Bulletin, порівняно з початком року до червня спотова ціна збільшилася «лише» на 26% і склала $55,17 за тонну, а до кінця липня, навпаки, підскочила на 39% і склала $60,7 за тонну. І, нарешті, в середині серпня, згідно з даними агентства Reuters, унаслідок чергового зниження цін на металопродукцію, залізорудні ф’ючерси в Китаї також почали дешевшати.
Головною, якщо не єдиною рушійною силою несподіваного підвищення цін на ЗРС цього року стало зростання попиту на неї в Китаї. Водночас не менш ясно, що надмірна волатильність ринку цього виду сировини свідчить про те, що попит на нього з боку його основного споживача є вкрай нестабільним. А це означає, що домінуючий тренд цього ринку, який і далі залежатиме передусім від характеру та динаміки попиту на ЗРС у КНР, поки що залишається важкопередбачуваним.
Амплітуда прогнозів
Наприкінці серпня агентство Moody’s Investors Service оновило прогнози зростання обсягу ВВП країн G20 на 2016 та 2017 рр. Загалом обсяг ВВП всіх країн G20 цього року має збільшитися на 2-3%, а наступного – на 2,5-3,5%. Водночас прогноз на цей рік для держав з розвиненою економікою погіршено, а на наступний – залишено без змін. Так, цього року обсяг їхнього ВВП має зрости на 1,7%, а наступного – на 1,9%. Зокрема, на цей рік погіршено прогноз для США, де зростання обсягу ВВП має скласти 1,7%, а на наступний – залишено без змін на рівні 2,3%. І на цей, і на майбутній рік, навпаки, поліпшено прогноз для Японії, де обсяг ВВП має збільшитися на 0,7% та 0,9% відповідно.
Також як на цей, так і на наступний рік поліпшено прогноз для держав з економікою, що розвивається. У ці періоди зростання обсягу їхнього ВВП має скласти 4,4% та 5% відповідно. Як уважають аналітики Moody’s, перспективи підйому економік країн, що розвиваються, дещо стабілізувалися, і сталося це насамперед завдяки прискоренню темпів збільшення обсягу ВВП Китаю, а також – уповільненню темпів скорочення обсягу ВВП Росії. Зокрема, цього та наступного року обсяг ВВП КНР має зрости на 6,6% і 6,3% відповідно, а обсяг ВВП Росії цього року – зменшитися на 0,5-1,5%, а наступного – зрости на 1-2%.
Згідно з припущеннями аналітиків банку Citigroup Inc., саме завдяки тенденції до пожвавлення світової економіки та, відповідно, певному руху в бік відновлення балансу між попитом і пропозицією, у 2017 р. кон’юнктура сировинних ринків буде поліпшуватися. На їхню думку, попит на сировину повинен буде зростати насамперед, зрозуміло, завдяки Китаю, однак і завдяки США. Водночас вони констатують, що загалом темпи зростання попиту залишатимуться досить помірними, а подорожчання сировини відбуватиметься в основному внаслідок зменшення обсягів капіталовкладень у видобувний сектор і, відповідно, скорочення обсягів його пропозиції на ринку.
Тим часом щодо власне ринку ЗРС, як уважають аналітики Citigroup, до кінця року – саме через рекордні обсяги постачання цього виду сировини з Бразилії та Австралії, а також сезонне зменшення попиту – ціни на цей вид сировини падатимуть. Так, на їхню думку, у III та IV кварталі 1 тонна ЗРС подешевшає в середньому до $48 і $46 доларів відповідно. Згідно з прогнозом агентства Fitch Ratings, середня ціна на ЗРС залишатиметься на рівні $45 за тонну не тільки до кінця цього року, а й у довгостроковій перспективі.
Водночас фахівці агентства Bloomberg, навпаки, вважають найбільш імовірним, що як цього, так і наступного року – внаслідок зростання економіки Китаю та ослаблення американського долара – ціни на ЗРС будуть відносно високими. На їхню думку, у другому півріччі цього року середня ціна на цей вид сировини залишиться на рівні $60 за тонну, а наступного року зросте до $62 за тонну.
Як би там не було, але експерти Міністерства промисловості, інновацій та науки Австралії не розраховують, що цього року – саме тому, що обсяги виплавки сталі в Китаї скорочуватимуться, а загальний обсяг пропозиції ЗРС на світовому ринку буде достатнім – середня ціна на цей вид сировини перевищить $44,2 за тонну, а наступного – зросте більш ніж до $44,8 за тонну. Тобто чиновники країни, чий бюджет істотно залежить від кон’юнктури сировинних ринків, не очікують, що вона буде більш-менш сприятливою.
Отже, незважаючи на розбіжності в думках, усі фахівці будують свої прогнози кон’юнктури ринку ЗРС, спираючись на оцінки перспектив розвитку економіки Китаю. І саме тим, що в експертному співтоваристві щодо цього немає єдиної позиції, зумовлена їхня поляризація. Зрештою, більшість усе-таки схиляється якщо не до відверто песимістичного, то до більш ніж стримано оптимістичного погляду. І це означає, що гірничодобувний сектор чекають не найкращі часи.
Автор Олена Герасимова
