Цього разу скандалу з відставленим радником Трампа з нацбезпеки не вийшло. Мабуть, тому, що Майкл Флін зіграв на випередження і оприлюднив деяку цікаву інформацію про себе. Але все одно ця інформація змушує поставити ряд питань.
Виявилося, що у нього, якого звільнили через брехню про зв’язки росіянами, наявні ще й зв’язки з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом. Але зв’язки не прості, а золоті — на $530 тис. Саме стільки його лобістська фірма отримала за роботу від турків від серпня минулого року до листопада.
Його фірма зареєструвалася в середу як іноземний агент, котрий лобіював інтереси Туреччини. А що ж це за інтереси такі? Ви пам’ятаєте, що в ніч з 15 на 16 липня в Туреччині була спроба державного перевороту. Власне, вона відбувалася як крок на випередження задумів Ердогана покласти край світській владі в країні. Переворот не вдався. Ердоган почав садити своїх опонентів, звинувачуючи в усьому такого собі Фетхулаха Гюлена, релігійного проповідника, який живе у США.
Так ось, тоді у Штатах почався певний шум з вимогами видати Гюлена владі Туреччини. Шумів на цю тему саме Флін, який вже тоді планувався на посаду, яку він після перемоги Трампа обійняв, а потім пішов з неї під тиском компромату. Тепер виявляється, що кампанію проти Гюлена він здійснював аж ніяк не безкорисливо, а за грубі гроші.
Чому це раптом стало відомо та ще й від самого Фліна? Американський закон вимагає, щоб фірма, яка лобіює інтереси іноземних держав або політичних структур, зареєструватися як іноземний агент. А порушення цього закону є кримінальним злочином.
Чому Флін зареєструвався як іноземний агент лише зараз, а не тоді, коли безпосередньо працював на турецький уряд? Взагалі-то, як відзначають американські ЗМІ, Міністерство юстиції крізь пальці дивиться, якщо хтось виявляє недбальство з реєстрацією. Але у випадку Фліна, можна припустити, міністерство виявило пильність, оскільки він дуже гучно оскандалився, збрехавши віце-президенту Майку Пенсу, що не вів переговори з російським послом Сергієм Кисляком про зняття санкцій з Росії. Насправді він обговорював це питання. І тепер змушений був крутитися — засвітив свої зв’язки ще й з Турками. Інакше йому світило б кримінальне переслідування.
Ця історія може лише розбурхати нашу уяву. Він скачав таку суму з Ердогана за провальну кампанію — Гюлена не видали Ердогану. Наша уява може підказати нам, які суми Флін міг скачати з Путіна. Адже для президента РФ зняття санкцій питання життєвої необхідності. Можна припустити, що він готовий викласти ну просто таки космічні суми.
Крім того, постає питання щодо надійності найближчого оточення Трампа. Якщо найвищий радник з нацбезпеки у своїх діях керується матеріальною вигодою, то не можна виключати, що він за хороші гроші може діяти не на користь США. Власне, не на користь всій світовій спільноті. Адже вона кревно зацікавлена, аби світовий порядок, який встановився після Другої світової війни, був збережений. А зняття санкцій з Росії, котра порушила цей порядок, ймовірно, міг лобіювати Флін, що аж ніяк не сприяло б світовій стабільності.
І тут не можна не погодитися з Трампом, який під час виборчої кампанії повторював тезу, що пора припинити лобістські практики урядових чиновників. Він обіцяв це зробити.
Власне, він нібито це і робить, відправивши Фліна у відставку. Але на такий крок він пішов під тиском опонентів і громадської думки, та й захищав Фліна, розповідаючи щось про погані комунікації, які стали причиною непорозуміння.
До речі, ми бачимо, що не тільки в нашій політичній тусовці заробляють бабло завдяки участі у владі, а ще й в цитаделі демократії — США. Хочеться сподіватися, що там це явище не тотальне. Інакше Путін вже давно купив би собі зняття санкцій, що він і прагнув зробити через Фліна, але отримав відкоша.
