Головний міжнародний бій української дипломатії минулого тижня відбувся у США, де проходила сесія Генасамблеї ООН у розпал президентської кампанії найвпливовішої країни світу.
Скориставшись нагодою президент України Володимир Зеленський представив те, що він називає «Планом перемоги» України у війні з російським агресором, який побачили відразу троє високоповажних людей Америки – чинний президент Джо Байден і двоє кандидатів на посаду голови Білого дому: Камала Гаріс та Дональд Трамп.
Документ готувався у повній секретності. До його розробки долучили до десятка людей – це робилося без участі уряду та експертів. Головна мета, яку переслідували в Офісі президента – зберегти повну інтригу за прикладом Курської операції, щоб досягти ефекту несподіванки. Утім і після зустрічі з американськими колегами деталі плану відомі лише частково.
Ще напередодні візиту глава держави повідомив про чотири його складові. Це військова допомога Україні, економічні кроки, дипломатичний тиск і політичний примус Росії до мирних переговорів. Під військовою допомогою мають на увазі детальний перелік зброї та техніки, які потрібні Україні, а також дозвіл Заходу атакувати далекобійними ракетами вглиб Росії. Економічні кроки стосуються інвестицій у військове виробництво на території України. Також йдеться про аудит чинних західних санкцій проти Росії та запровадження нових, які послаблять здатність Москви продовжувати цю кровопролитну війну. Під дипломатичним тиском мається на увазі зміцнення відносин України з державами Глобального Півдня, від яких Росія залежить у торгівлі і, таким чином, посилити тиск на Москву.
Суть «політичного примусу Росії» полягатиме у тому, що Україна самостійно обиратиме свою роль у глобальному політичному процесі та матиме право бути членом будь-якого альянсу. Очевидно, йдеться про майбутнє членство України в НАТО. Як повідомили в Офісі президента, на кожен з цих пунктів розроблено купу документів, з чіткими деталями, скільки, чого, куди та в який час потрібно, а головне – як це спрацює.
За словами Державного секретаря США Ентоні Блінкена, у Білому дому «розглянуть додаткові дії, щоб допомогти українцям перемогти». Американський політик вважає, що президент Байден «дуже чітко заявив, що він відданий успіху України». «Він також прагне переконатися, що вони мають те, що їм потрібно для ефективного захисту. Я говорив це багато разів і скажу знову, кожен крок на цьому шляху ми пристосовували та адаптували до потреб, і я переконаний, що ми продовжуватимемо це робити», – підсумував держсекретар.
Зазначимо, сам процес представлення цього «Плану» був досить таємничим, напруженим та навіть скандальним. Хоча, команді Зеленського вдалося повернути справи так, що навіть Дональд Трамп, зустріч з яким до останньої миті була під питанням, публічно подякував президенту України за його «сталеву позицію».
«І американці, і інші партнери дуже чітко розуміють переломну важливість Курської операції. Таке розуміння, і нашої стратегії, і що ми потребуємо саме сьогодні, і що ми бачимо як стратегію розвитку, і в чому полягає «План перемоги» президента, і чим відрізняється від «Формули миру».
«План перемоги» саме про те, як створити умови для того, щоб «Формула миру» почала виконуватися. Для того, щоб ми перестали чути питання і взагалі думати про те, що там у голові в божевільних володарів Кремля», – сказав керівник Офісу президента Андрій Єрмак.
Він також повідомив, що «План перемоги» невдовзі покажуть українцям, проте не весь, оскільки є закриті для ворога частини. «Безумовно, є частини дуже чутливі, вони є закритими. І не тому, що є секрети… Але все ж таки все, що стає публічним, це чують не тільки в нас, в Україні, це чує і ворог», — сказав Єрмак. Він додав, що реалізацію цього плану важливо побачити на російській території – у результатах і перемогах ЗСУ.
Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк заявив, що «План перемоги», в тому числі, спирається на «масштабні соціальні протести» у РФ. На його думку, звільнити всю територію України військовим шляхом для сучасного типу війни — це нонсенс. «Треба створити тиск на певних напрямках — окремо військовий, окремо економічний», — сказав він. За його словами, військовий примус — це розширення військових дій на території РФ, зокрема, через далекобійні удари вглиб ворога. Перенесення боїв може викликати страх у росіян, що стане «різким протестом», це й буде «фіналом справедливої війни». Подоляк наголосив, що Україна повинна завдати «чутливих поразок» Москві на фронті та в економічному полі, що призведе до революційного процесу в країні, проте не до її розпаду, а зміни політичної еліти.
Між тим політолог Олег Постернак не вірить в ніякі великі соціальні бунти на території рф. «Напевно, починаючи з Болотної площі 2011-2012 роках, так званої білої революції в росії, жодного успішного кейсу соціальних, політичних протестів Російської Федерації, які б завершились успіхом для протестувальників, немає. Для деполітизованого і повністю підконтрольного за допомогою пропагандистських медіа масової свідомості росіян, ймовірності генерації якоїсь протестної хвилі надзвичайно низька», — сказав він у коментарі «Фокусу».
В свою чергу, представник Німецького товариства зовнішньої політики Андраш Рац вважає, що треба оцінювати «План перемоги» за його реальною користю. «А саме як інструмент забезпечення тривалої, а за можливості навіть зростаючої підтримки України з боку США. І з цієї перспективи нещодавно оголошений план допомоги на суму близько 8 млрд. дол. – головний успіх для України”, – сказав він в коментарі DW Ukrainian.
Головне питання звісно, чи підтримка переважатиме після виборів у США, тобто чи збереже підтримку нова адміністрація США. Наразі оголошених 8 млрд. дол достатньо на найближчі місяці. Однак, що буде потім залежатиме від результатів виборів у США, – сказав Андраш Рац.
«Позиція України полягає у тому, що нині, у найближчі кілька місяців, необхідно поставити Україну в таку позицію за допомогою постачань зброї, а також фінансової підтримки, за якої росія буде змушена піти на переговори, які відбуватимуться на українських умовах. Можливо, на наступній Мирній конференції», – у свою чергу додає експертка ради з міжнародних відносин (США) Ліана Фікс.
За її словами, один із найважливіших пунктів Зеленського – питання про безпекове майбутнє України. «Україна розраховує на НАТО, тому це найбільша і найважливіша обіцянка безпеки. У будь-якому разі на перспективу вступу до НАТО після того, як бойові дії припиняться і лінія фронту стабілізується, тож взаємні обіцянки солідарності між союзниками в НАТО не знадобляться.
Однак малоймовірно, що Україна доб’ється чогось від Байдена. Такі рішення ухвалюються напередодні натівських самітів. Наступний саміт НАТО відбудеться в Гаазі влітку. Це означає, що українцям, можливо, доведеться працювати з наступною адміністрацією, а не з Джо Байденом, – додала Ліана Фікс.
Нищівній критиці «переможний» документ і візит українського президента піддав експосол України у США Валерій Чалий. На його думку, це радше список побажань від України задля досягнення переваги над російським окупантом.
Це не план перемоги! Ще раз – не дуріть людей! Жодного плану перемоги, на жаль, не існує, бо немає хоча б умов балансу з росією, аби говорити про перемогу. Україна в обороні, і є можливості отримати переваги в наступному році. І можливості пред’явити свої можливості – поки їх немає. Треба вистояти зиму, бо путін буде намагатися реалізувати стратегію руйнування по енергетиці інфраструктур, – наголосив дипломат.
В свою чергу, політолог Олег Саакян вважає, що документ на даному етапі виконав декілька важливих функцій. «Це план по підтримці української перемоги з боку партнерів. І, відповідно, орієнтований він, перш за все на Байдена. Розрахунок на те, що він зараз може зробити наприкінці своєї політичної кар’єри, якщо буде бажання і «вікно можливостей» для більш рішучих кроків. І, очевидно, ключова частина цих кроків розрахована на період, коли вже буде відомо, хто стане мешканцем Білого дому, які розклади сформуються в американському парламенті», – сказав «ЕН» експерт.
Друге – це політтехнологія по нав’язуванню вигідного Україні порядку денного під час виборчої кампанії в США. «Розмови не про потенційні компроміси Росії, про поступки, на які може піти Україна і до яких варто б було її спонукати США та неможливості перемоги, про що говорили впродовж місяців, а, навпаки, змінити дискусії на потенційну перемогу України і що могли б зробити США, щоб Україна змогла перемогти. Все це дискусії на їх телебаченні, в їх експертному середовищі, питання, які ставлять кандидатам. Таким чином, Україна, не граючи на догоду одній чи іншій команді, задає в цілому необхідний для нас порядок денний, чи принаймні намагається його інсталювати. Скандальність Трампа тут допомогла. І, зрештою, вдалося перехопити увагу навіть з питання Близького Сходу та ефективніше актуалізувати Україну. Тому, не було би щастя та нещастя допомогло», – говорить Саакян.
І третій момент від «Плану», продовжує експерт, піднімає загальний рівень рішучості і фіксує символічний політичний капітал від здійснення Курської операції. «Україна продемонструвала, що вона здатна дивувати і перемагати як мінімум в окремих битвах, коли ніхто цього не чекає, відповідно нав’язуючи свій порядок денний Росії. В черговий раз продемонструвала слабкість Росії, про яку вже почали забувати, і крихкість їх власної безпеки. Що потрібно було символічно закріпити і на політичному полі», – резюмував політолог.
«Нинішня адміністрація – і це очевидно вже не перший місяць – не бажає давати додаткових приводів кампанії Трампа звинувачувати Байдена у «втягуванні» США в третю світову війну. Звідси, зокрема, і відсутність рішення щодо дозволів на удари вглибину Росії західною далекобійною зброєю», – пояснює директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук. З іншого боку, продовжує вона, візит Зеленського припав на момент, коли формується президентська спадщина Джо Байдена, і Україна неминуче стане її частиною. «Дуже важливо, аби в Білому Домі було розуміння, що на основі лише тих рішень, які були ухвалені адміністрацією раніше, ця спадщина буде неповноцінною.
Президент Байден ризикує увійти в історію як президент, який не зміг проявити належного лідерства та рішучості у припиненні війни, яка почалась за його каденції», – вважає Гетьманчук.
Ексголова Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер, також акцентує свою увагу на необхідності дозволу західних партнерів завдавати удари вглиб Росії по військових цілях далекобійними ракетами для реалізації «Плану перемоги». «Сказати українцям, що ви можете стріляти на 50 км вглиб Росії, але не можете на 100 км – це просто звучить неправильно. Я вважаю, що з точки зору юридичної значущості, набагато кращим і зрозумілим рішенням було б, якби ми вимагали від Києва, щоб будь-яка зброя, яку ми надаємо, використовувалася лише відповідно до міжнародного права. Крапка. Що це означає? Це означає, що Україні буде заборонено завдавати ударів по лікарнях, як це робили росіяни стільки разів. Що вони можуть завдавати ударів лише по військових цілях, об’єктах, аеропортах тощо, які використовувалися для нападу на Україну. Це було б відповідно до міжнародного права», – сказав він.
Отже, «План перемоги» вже на столі у західних партнерів, а команди з обох боків почали працювати над його деталями. Прогрес цих консультацій проаналізують на зустрічі в Німеччині 12 жовтня, де чинний глава Білого дому особисто планує зібрати Контактну групу з питань оборони України у форматі «Рамштайн» на рівні лідерів.
Зазначимо, нещодавно видання El Pais написало, що війна проти російських окупантів «досягла точки зрілості, яка також є найнебезпечнішою». На думку автора статті, майбутнє України та всієї Європи буде невизначеним, якщо її союзники просто піддадуться на шантаж агресора: «Як і в будь-яких мирних переговорах, як відомо Зеленському, кожній стороні доведеться піти на поступки. Але від чого не можна відмовитися, – так це від безпеки і збереження вільної та суверенної України».
