Експерти стверджують, що Україна зазнає втрат у сфері безпеки від того, що немає єдиного суб'єкта, який відповідає за кінцеві рішення в цій сфері. Таку заяву зробив Олег Рибачук, голова і співзасновник громадської організації «Центр UA».
Роль президента відповідно до Конституції України полягає в тому, що президент забезпечує національну безпеку, здійснює керівництво зовнішньо-політичною діяльністю держави, є верховним головнокомандувачем збройних сил України, а також очолює Раду національної безпеки і оборони України.
«Конституція не дає визначення поняття «національної безпеки», а Закон про заснування національної безпеки України, який прийнято 2003 року, дає дуже широке визначення, у якому до національної безпеки включено майже всі сфери внутрішньої політики. Зовнішньополітичного аспекта поняття національної безпеки взагалі немає», – вважає Рибачук.
Він також розповів про те, що роль президента щодо національної безпеки змінювалася залежно від інтересів конкретного президента.
«За президента Кучми Рада національної безпеки здійснювала в основному функції мозкового центру з питань силового блоку й служила платформою для координації дій ГПУ, МВС та СБУ. Як наслідок, ці органи публічно усувалися від уряду та демонстрували особисту лояльність президенту. За президента Ющенка Рада національної безпеки здійснювала функцію негативної критики дій уряду в різних сферах, відповідно, результатом було те, що публічна критика і тиск на уряд здійснювалися не руками президента. За президента Януковича функція Ради національної безпеки звелася до формального виконання обов’язків без уваги президента, а як наслідок, президент здійснював безпосередній вплив на всі гілки влади», – заявив Рибачук.
Він назвав такі ознаки, що характерні для Ради національної безпеки незалежно від особистості президента: непрозорість, публічна підзвітність і низька якість виконання рішень Ради національної безпеки різними органами виконавчої влади.
«Жоден політик не постраждав від невиконання формального рішення Ради національної безпеки. За невиконання політичних рішень немає будь-якої кримінальної чи адміністративної відповідальності. Внаслідок, зміни не відбуваються, цілі не досягаються, реформи не здійснюються», – заявив Рибачук.
«На практиці жоден президент не займався питаннями обороноздатності. Зараз президент, відверто кажучи, «грає в солдатики»: приймає поради, роздає нагороди, виносить рішення і віддає накази професійним військовим, опираючись на своє розуміння й під різними впливами. При цьому фінансування – виключно прерогатива уряду та прем’єр-міністра. А ось контролю над виконанням рішень в оборонній сфері та визначення відповідальності за їх невиконання просто немає», – вважає Рибачук.
