У жовтні 2025 року археологи дослідили печеру Сіма-де-Аррафела, розташовану в межах природного парку Урбаса та Андія. Саме там було знайдено майже повний скелет бізона, який жив приблизно 4000 років тому — у пізній період халколіту.
Про відкриття повідомив уряд Наварра, підкресливши, що знахідка дає рідкісну можливість дослідити фауну того часу та взаємодію людини з великими травоїдними тваринами.
Сліди давнього полювання
Найбільш разючою деталлю став мідний наконечник стріли, що застряг між ребрами тварини. Це прямий доказ того, що бізон став жертвою мисливців халколітичної доби.
Фахівці наголошують: поєднання майже повного скелета та збереженого знаряддя ураження — надзвичайна рідкість. Така ситуація дозволяє не лише точно датувати подію, а й реконструювати обставини поранення.
Чи був це останній бізон регіону
Дослідники не виключають, що знайдена особина могла бути одним із останніх представників свого виду на Піренейському півострові.
Наразі тривають аналізи, які мають з’ясувати, чи належав бізон до виду Bison bonasus, або ж до загадкової генетичної лінії Clade X, відомої лише за результатами ДНК-досліджень.
До роботи долучилися спеціалісти з Віденський університет та Університет Кантабрії. Вони вивчають кістковий матеріал і металевий наконечник, щоб встановити раціон тварини, її генетичні особливості та місце в еволюції виду.
Як проходили розкопки
Печера є глибокою карстовою порожниною, тому роботи поєднували археологічні та спелеологічні методи. Дослідники діяли максимально обережно, щоб зберегти як кістки, так і культурні шари.
Окрім бізона, у печері виявили рештки інших тварин — зокрема печерного лева та єгипетського грифа. Це допомагає відтворити екосистему регіону чотири тисячі років тому та уточнити кліматичні умови тієї доби.
Подальші кроки
У найближчі місяці науковці планують завершити генетичний аналіз і створити 3D-реконструкцію черепа тварини. Це дозволить точніше відтворити її зовнішній вигляд і краще зрозуміти особливості популяції, яка могла зникнути на межі бронзової доби.
Знахідка поєднує в собі археологію, палеонтологію та генетику — і може стати ключем до розуміння останніх сторінок історії бізонів на Піренейському півострові.
