Екваторіальні ліси стають домом для мільйонів видів риб, тварин та іншого біорізноманіття.
Біорізноманіття на нашій планеті не розподілене рівномірно. Чим ближче до екватора, тим більше видів тварин зустрічається в природі. Цю закономірність екологи назвали «широтним градієнтом біорізноманіття», повідомляє ЕКСПЕРТ.
Першим цю закономірність помітив і спробував пояснити відомий натураліст Альфред Рассел Воллес, пише Discoverwildlife. Воллес припускав, що велика кількість видів у тропіках пояснюється історично: ці території сформувалися раніше та не зазнали руйнівного впливу льодовиків. Стабільний клімат упродовж року і століть дав можливість видам накопичувати чисельність і розвиватися без серйозних катастрофічних обмежень.
Сьогодні це розуміння набуває особливого значення на тлі глобальної кризи біорізноманіття. Сучасні дослідження пропонують кілька гіпотез щодо причин великої різноманітності тропічних екосистем. Одна з них стверджує, що висока інсоляція сприяє більшій продуктивності екосистеми, що дає достатньо ресурсів для адаптації та виживання великої кількості видів. Інша ідея полягає в тому, що відсутність регулярних кліматичних катастроф, таких як заморозки, змушує види конкурувати один з одним, стимулюючи швидшу еволюцію.
Дослідники також вивчають, як зміна навколишнього середовища впливає на біорізноманіття. Прикладом є 20-річне дослідження риб у заповіднику Мамірауа на півночі Бразилії, що охоплює понад мільйон гектарів затопленого лісу Амазонії. Під час сезону високої води ліс затоплюється до 12 метрів, а риби пересуваються між деревами. Вчені виявили, що навіть дуже адаптивні види, як червоночерева піранья та амазонська цихліда, не могли домінувати, що дозволяло співіснувати численним іншим видам, включно з рідкісними.
Завдяки природним коливанням рівня води жоден вид не здобував абсолютну перевагу, що сприяло підтриманню високого рівня біорізноманіття. Проте тривалий посушливий період змінив цю картину: за зменшення рівня води і підвищення температури риб певних груп ставало більше, а інші види — скорочувалися.
Ці результати підкреслюють, що динамічність середовища може бути ключем до різноманітності, а стабільність і сталість, про які писав Воллес, не завжди є єдиними факторами. Розуміння цих процесів допомагає сучасним екологам розробляти ефективні стратегії збереження видів у світі, де зміни клімату і людська діяльність постійно впливають на природу.
