Привітавши з Днем Незалежності, перші три особи США настійно порекомендували Україні хоч трохи капітулювати, аби трохи утихомирити агресора.
Спершу Україну привітав Дональд Трамп, звернення якого перепостив Зеленський.
Трамп висловив привітання та найтепліші побажання Зеленському та «мужньому народу України» з нагоди 34-ї річниці незалежності.
«Народ України має незламний дух, а мужність вашої країни надихає багатьох. Цього важливого дня знайте: Сполучені Штати поважають вашу боротьбу, вшановують ваші жертви і вірять у ваше майбутнє як незалежну націю», – підкреслив Трамп.
А далі найцікавіше:
«Зараз настав момент покласти край безглуздим вбивствам. Сполучені Штати підтримують переговорне врегулювання, яке призведе до міцного та довгострокового миру, покладе край кровопролиттю та забезпечить суверенітет та гідність України».
У привітанні з Днем Незалежності на сайті Держдепартаменту та від імені держсекретаря США марко Рубіо йдеться :
«У цей День Незалежності, коли ви віддаєте данину історії своєї країни, Сполучені Штати з нетерпінням чекають на продовження розвитку нашого економічного та оборонного партнерства заради мирного та процвітаючого майбутнього для обох наших країн…
Ми віримо у переговорне врегулювання, яке підтримуватиме український суверенітет та гарантуватиме її довгострокову безпеку, привівши до міцного світу».
А потім із «сольним номером» в інтерв’ю телеканалу NBC News виступив віце-президент Венс.
Венс заявив, що Росія пішла на «значні поступки» Трампу під час останніх переговорів щодо України.
«Я не говорю, що росіяни поступилися у всьому, але вони визнали, що Україна збереже територіальну цілісність після війни. Думаю, росіяни вперше за 3,5 роки пішли на значні поступки Трампу і готові були виявити гнучкість у плані деяких своїх основних вимог», – сказав Венс.
Він також заявив, що Росія відмовилася від своїх початкових планів встановити «маріонетковий уряд» у Києві.
Як заявив Венс, США розраховують, що світ в Україні може бути досягнутий упродовж півроку.
Він зазначив, що Вашингтон бачить два ключові питання для врегулювання — території та гарантії безпеки.
У рамках гарантій американські війська не будуть розміщені в Україні, проте США мають намір брати активну участь у забезпеченні її безпеки.
Говорячи про території, Венс зазначив, що українці самі визначать, де проводити територіальні кордони у їхній власній країні.
Відповідаючи на запитання журналістки, Венс зазначив, що Росія не вводить Трампа в оману щодо прагнення до врегулювання.
За словами Венса, Росія неминуче братиме участь у переговорах щодо гарантій безпеки для України.
Як можна розумно надати гарантії безпеки, не обговоривши з росіянами те, що необхідно для завершення війни? Думаю, тут є певне непорозуміння. Ці гарантії безпеки будуть надані», – зазначив Венс.
Він додав, що «ми не говоримо про гарантії безпеки доти, доки війна не завершиться. І, зрозуміло, росіяни будуть частиною розмови про те, як завершити цю війну. Тож, звісно, вони матимуть у цьому якусь частку участі».
Раніше Лавров заявив, що Москва виступає за рівні гарантії стан-членів Ради безпеки ООН, до якого входять сама Росія, Китай, США, Великобританія та Франція.
Зеленський заявив, що Росія не може бути гарантом, оскільки гарантії потрібні від російського нападу. Також раніше він виступив проти участі Китаю.
Від себе додамо, що вийшло таке собі «вітання із умиротворенням агресора та примусом жертви до капітуляції».
Багато американських експертів, набагато кращих, ніж Венс, які знаються на російсько-українській і пострадянській темі і взагалі в міжнародній політиці, стверджують протилежне: Москва реально не пішла на жодні поступки, обманює Трампа і тягне час, щоб продовжувати війну, про що далі.
Привітання з пропозицією «терміново домовлятися незрозуміло з ким і про що» супроводжувалися «випадковими зливами» в медіа, наприклад, у The New York Times , де з посиланням на колишніх і нинішніх українських чиновників повідомляється, що Україна може погодитися вивести війська з контрольованої нею території від Донбасу в обмін на надійну територію Донбасу.
Видання нагадує, що Росія вимагає виведення ЗСУ з Донбасу як умову для припинення вогню.
За словами колишнього міністра закордонних справ України Вадима Пристайка, це «отруєна пігулка», яку країні доведеться ухвалити.
З посиланням на українських чиновників та політологів видання зазначає, що Зеленський зможе піти на такий крок лише за наявності гарантій безпеки.
«Але гарантії мають бути міцними, наприклад, з використанням європейського контингенту (на території України – Ред.) та американської авіаційної підтримки, що утримає Росію від майбутніх атак», – пише NYT.
Резюмуючи, видання зазначає, що в ситуації, що склалася, Україна розглядає можливість територіальної поступки в обмін на мирну угоду із західними гарантіями безпеки.
Втім, офіційно українська влада відкидає можливість виведення ЗСУ з Донбасу в рамках мирної угоди.
До того ж, наразі, незважаючи на велику кількість розмов у медіа про гарантії безпеки для України, навіть зразкових обрисів цих гарантій поки що немає і не особливо передбачається.
Не вдаючись глибоко в цю тему, яка потребує окремого розгляду, коротко зазначимо, що поки що у питанні гарантій мають місце дві тенденції.
З одного боку, коаліція європейських держав, натхненна тим, що Трамп нібито пообіцяв підтримку гарантій Штатами, займається плануванням заходів, але ніяк не може вирішити, яким буде формат гарантій, чи вводитимуться війська іноземних держав в Україну, чи європейська авіація буде в небі тощо. Ситуація загострюється тим, що Штати поки що теж не сказали нічого чіткого про свій формат участі, і відомо лише те, що американських військ на землі в Україні точно не буде, невідомо, чи буде авіація, які види логістичної та розвідувальної підтримки нададуть Штати тощо.
З іншого боку, Москва категорично проти іноземних військ на території та в небі України, особливо якщо це війська НАТО.
Цілком очевидно, що НАТО нічим реально Москві не загрожує, але там продовжують використовувати цей висмоктаний із пальця аргумент для затягування війни, експансії на Захід та продавлювання реваншистських інтересів.
Крім того, Москва, будучи агресором, який розв’язав війну, вимагає поряд із західними союзниками України надати їй статус «гаранта», та ще й з правом вето за принципом Радбезу ООН на заходи щодо забезпечення гарантій Україні. Важко сказати, чого тут більше – ідіотизму чи цинізму…
Очевидно, що наведений вище «розклад» поки що дає мало надій на те, що в найближчому майбутньому з’являться якісь адекватні гарантії безпеки України.
Зрештою, Москва реально взагалі відмовляється вести переговори. Зеленський цілком виправдано заявив, що територіальні питання може обговорювати лише він і лише з Путіним (чи хто там у них насправді?).
Відразу ж у виконанні Лаврова були відмовки Москви про те, що до зустрічі Зеленського з Путіним потрібно дуже довго готуватися. Скільки саме – не говориться, але посил такий, що йдеться про багато місяців.
Крім того, у Москві знову згадали про (не)легітимність Зеленського. Зокрема, «висококваліфікований тлумач» Конституції України та, за сумісництвом, глава ворожого МЗС Лавров безапеляційно заявив, що згідно з Конституцією, Зеленський нелегітимний. Характерно, що у Штатах, країнах Європи, і в більшості країн світу Зеленського продовжують вважати легітимним президентом України. Очевидно, в інших країнах світу збагнути премудрість Конституції України не здатні, і лише в Москві зуміли розібратися в питанні.
Очевидно, всі ці відмовки наводяться для зриву переговорів з метою продовження війни.
The Washington Post наводить таку думку:
« Путін навряд чи погодиться на майбутню зустріч, бо це означатиме певну легітимацію українського політичного режиму з боку Москви, що створить проблеми ».
Тому незрозуміло, чому заклики терміново йти на переговори спрямовані лише до України, але на адресу Москви подібних закликів із боку Штатів не чути.
Повертаючись до озвученої вище заяви Венса про те, що Москва пішла на поступки, Путін не дурить Трампа, і взагалі Кремль готовий до конструктивних переговорів і його позиція змінилася, ще раз повторимо таке.
Багато американських експертів і відставних чиновників, набагато кращих, ніж Венс, які знаються на російсько-українській і пострадянській темі і взагалі в міжнародній політиці, стверджують протилежне: Москва реально не пішла на жодні поступки, обманює Трампа і тягне час, щоб продовжувати війну.
The Wall Street Journal наводить слова Курта Уолкера, спеціального представника США по Україні в перший термін Трампа, який так характеризує безвихідь нинішньої ситуації:
« Ми знаходимося там, де були два тижні тому, там же, де були шість місяців тому… Угоди не буде. Путін ніколи не погодиться ».
The Washington Post пише про перспективи переговорів та реальну стратегію Москви щодо війни в Україні:
« Ідея про те, що найближчим часом буде досягнуто всеосяжної мирної угоди, — це помилка. Запитання надто складні. Здебільшого Москва має дві теорії… Одна з них полягає в тому, що Захід здається і йде. А друга – що політичний центр у Києві звалиться під тиском ».
Майк Помпео, держсекретар під час першої каденції Трампа, у спеціальній статті для The Financial Times пише:
« Як людина, яка сиділа за столом переговорів з Путіним як держсекретар, я знаю, що вона реагує тільки на силу…
Путін заявив, що хоче, щоб Зеленський здав Донецьку та Луганську області як умову припинення війни. Це стало б стратегічною катастрофою для України та політичним провалом для її уряду. Передача Росії контролю над промисловим центром та ключовим оборонним поясом, за який боролися та вмирали тисячі українців, загальмує відновлення країни та створить передумови для завершення завоювання Росією.
Більше того, винагорода агресії Путіна територіальними завоюваннями стане сигналом для всіх диктаторів світу, що насильство окупається.
Сусіди Росії в Прибалтиці та інших колишніх радянських республіках, таких як Молдова, матимуть серйозні підстави побоюватися, що вони можуть виявитися наступними у списку Путіна.
Дозвольте мені внести ясність: забезпечення миру, ймовірно, вимагатиме складних компромісів. В умовах, коли війна зайшла в глухий кут, а український народ змучений роками кровопролиття і руйнувань, Зеленський стоїть перед вибором між стражданнями, що продовжуються, і недосконалими рішеннями.
Але є червона лінія: Україну в жодному разі не можна змушувати визнавати претензії Росії на території, які вона незаконно захопила та окупувала.
Таке визнання узаконить позицію Росії та принесе їй величезну військову та пропагандистську перемогу.
І якщо Америка, як видається, схвалить захоплення Росією земель — не кажучи вже про фактичне визнання будь-яких територіальних претензій, — ми з тим самим успіхом можемо надіслати Сі Цзіньпіну вигравіроване запрошення Китаю захопити Тайвань.
Будь-яка мирна угода, яка не включає надійних гарантій безпеки для України, не стоїть паперу, на якому вона надрукована.
Україна вже бачила цей фільм: 1994 року Захід пообіцяв захистити її суверенітет в обмін на відмову від радянської ядерної зброї, яка тоді була на українській території.
Але гарні слова не переходять у дії, що й продемонстрував Путін, вторгнувшись на територію України 2014 року і потім 2022 року. Справді,
Путін не дав жодних ознак того, що він готовий поступитися чимось суттєвим в ім’я світу, і продемонстрував свою зневагу до цього дипломатичного процесу, продовжуючи завдавати ударів по українському цивільному населенню в останні дні.
Більше того, абсурдна пропозиція Сергія Лаврова про те, що Росія повинна мати право вето на будь-які заходи безпеки для захисту України, вказує на те, що Кремль або вірить, що зможе залякати Захід або збентежити його, змусивши піти на погану угоду.
Нинішні дискусії про гарантії безпеки багатообіцяючі, але без детальних та конкретних зобов’язань — європейських військ, розміщених уздовж кордонів України, та залізної підтримки США — Україна не зможе ухвалити жодної мирної угоди.
Путін має бути переконаний, що будь-яка майбутня агресія викличе нищівну відповідь.
Зрештою, Трамп має рішуче підтримати європейську «коаліцію охочих» і бути готовим зробити все необхідне у відповідь на будь-які майбутні порушення Росією суверенітету України.
Перед Зеленським стоїть незавидне завдання знайти компроміс, прийнятний для його власного народу, який можна досягти в поточному геополітичному контексті і не дозволяє кращому стати ворогом доброго.
Хтось скаже, що Україна має просто ухвалити умови Путіна заради миру. Але як людина, яка вела переговори віч-на-віч з диктаторами від Пхеньяна до Москви, я знаю, що умиротворення тільки розпалює їх апетит; перефразовуючи Уїнстона Черчілля, це все одно що годувати крокодила, сподіваючись, що тебе з’їдять останнім.
Якщо Америка вестиме переговори, які призведуть до перемоги Путіна, ми не закінчимо цю війну – ми гарантуємо наступну ».
