Торговельна угода між США та Євросоюзом, яку у вихідні уклав Трамп із головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляйєн, викликала вельми неоднозначну реакцію в Європі. Але угода містить цілу низку положень, які можуть суттєво вплинути на Україну, звісно, якщо ці положення будуть реалізовані на практиці щодо чого є сумніви. Ситуація стала ще більш інтригуючою після заяви Трампа про скорочення терміну ультиматуму Москві з 50 до 10-12 днів, що стало наслідком угоди з ЄС і, можливо, інших закулісних домовленостей, знову ж таки, якщо це реально.
Торгова угода у понеділок 28 липня зранку стала однією з головних новин.
Угода Трампа з Європою
Агентство Reuters оприлюднило деякі подробиці рамкової торгової угоди США та Євросоюзу.
Згідно з домовленостями, з 1 серпня буде введено базове мито в 15% на європейські товари, що ввозяться до США, що слід розглядати як «подарунок містера Трампа Європейському континенту».
Натомість ЄС зобов’язується закупити у США енергоносії та військову техніку. Енергоресурсів буде закуплено на $750 млрд, а військової техніки, за словами Трампа, «величезна кількість».
Угода також «прояснює правила гри» для європейських компаній, хоча європейська влада розраховувала на безмитну торгівлю.
За словами Трампа, угода дозволяє уникнути загострення суперечки між двома найбільшими економіками, на долю яких припадає майже третина світової торгівлі.
Ця угода викликала в Європі далеко не радісну реакцію.
Зокрема, з Німеччини йдуть суперечливі оцінки укладеної вчора торгової угоди США та ЄС.
Канцлер Мерц заявив, що угода дозволила уникнути “непотрібної ескалації трансатлантичних торговельних відносин, яка могла б серйозно нашкодити економіці Німеччини, особливо у сфері автомобілебудування”.
За його словами, зниження мит з 27,5% до 15% – ключове досягнення угоди.
Водночас канцлер наголосив, що «європейці могли б захистити свої основні інтереси» та ще більше спростити торгівлю зі Штатами.
У той же час, Мерц визнав, що німецька економіка зазнає «серйозних збитків» від американських мит.
При цьому він пояснив, що був готовий до «асиметричної угоди» і навіть серйознішого торгового конфлікту зі США.
«Я не можу сказати, що задоволений цим результатом, я лише констатую: за існуючих вихідних умов із США досягти більшого було неможливо», – пояснив канцлер.
У Німецькому промисловому союзі (BDI) висловилися різкішими і назвали досягнутий компроміс неадекватним. Промисловці охарактеризували його як «фатальний сигнал» для взаємопов’язаних економік з обох боків Атлантики.
На думку представників промисловості, єдиним позитивним моментом і те, що вдалося уникнути подальшого загострення.
При цьому факт укладання угоди вже спричинив зростання нафтових ф’ючерсів більш ніж на 0,3%, пише Reuters.
На думку аналітиків, це пов’язано з тим, що у світі зменшилися очікування падіння попиту на нафту (що було б неминуче без торгової угоди, оскільки в умовах високих мит почалося б уповільнення економік).
Франції також не сподобалася торговельна угода ЄС із США.
“Це похмурий день, коли альянс вільних народів, які об’єдналися для відстоювання своїх цінностей та захисту своїх інтересів, вирішує підкоритися”, – написав прем’єр Франції Франсуа Байру в Х.
Реальність цієї угоди вже викликає сумніви.
Європа не зможе забезпечити вливання в економіку США в рамках торгової угоди, повідомляє Politico із посиланням на європейських чиновників, які визнають, що в ЄС не зможуть гарантувати інвестиції у розмірі $600 млрд. в економіку США.
Видання уточнює: гроші надходитимуть не з держінвестицій, а від приватних компаній у Європі, які Брюссель не контролює. Один із співрозмовників додав, що цифру $600 млрд обговорювали з представниками бізнесу, щоб «з’ясувати їхні інвестиційні наміри».
Найбільш важливими з погляду інтересів України є домовленості ЄС і США, що містяться в угоді, в енергетичній сфері, але тут же містяться сумнівні позиції, які викликають питання у фахівців.
Єврокомісія пообіцяла США повністю замінити російську нафту та газ американським ЗПГ та ядерним паливом, заявила голова ЄК Урсула фон дер Ляйєн.
За її словами, країни ЄС «все ще закуповують надто багато російського газу», а нафтопродукти з РФ продовжують надходити «через чорний хід».
Трамп заявив, що США продаватимуть країнам НАТО військову техніку, яку ті зможуть передавати Україні. За його словами, «партнери робитимуть із цим обладнанням усе, що захочуть».
Виникає питання, звідки ЄС візьме кошти, щоб закупити у Штатів «величезні кількості» вкрай дорогих американських озброєнь, так само як і те, чи здатні Штати «величезні кількості» цієї зброї зробити з урахуванням нестачі кваліфікованих кадрів, деіндустріалізації, крайньої залежності від Китаю в цілих галузях економіки і так далі.
«Енергетичні міражі» торгової угоди
До того ж, не все так просто із обіцяними закупівлями Європою енергоносіїв у США.
Обіцянка ЄС імпортувати енергоносії зі США на суму 250 мільярдів доларів — марення, пише в колонці для Reuters Клайд Рассел (Clyde Russell), оглядач із азіатських сировинних товарів та енергетики.
Автор публікації звертає увагу на те, що Угода передбачає імпорт ЄС енергоносіїв із США, які наразі переважно представлені сирою нафтою та зрідженим природним газом (ЗПГ), на суму 250 мільярдів доларів на рік протягом трьох років.
Оглядач стверджує, що це ілюзорний рівень імпорту, задовольнити який ЄС практично не має шансів, і який американським виробникам також буде важко забезпечити. Але якби ЄС якимось чином зумів збільшити імпорт енергоносіїв зі США до позначки 250 мільярдів доларів на рік, це також мало б величезний негативний вплив на потоки енергії в усьому світі.
Автор публікації наводить такі цифри для розуміння абсурдності постановки питання.
За даними, зібраними аналітиками енергетичної компанії Kpler, у 2024 році 28 країн ЄС імпортували 3,38 млрд. барелів сирої нафти, доставленої морем.
Якщо припустити, що обсяги у 2025 році залишаться незмінними, а середня ціна за барель становитиме близько 70 доларів США, це означає, що ЄС заплатить за свою сиру нафту близько 236,6 млрд. доларів США.
Імпорт ЄС із США у 2024 році становив 573 млн барелів, і якщо цей показник повториться цього року, його вартість становитиме близько 40,1 млрд доларів.
У 2024 році ЄС імпортував 82,68 млн метричних тонн ЗПГ, що коштувало приблизно 51,26 млрд доларів США, якщо припустити середню ціну близько 12 доларів США за мільйон британських теплових одиниць (ммБТЕ).
Імпорт надохолодженого палива зі США в 2024 році склав 35,13 млн. тонн на суму близько 21,78 млрд. доларів.
ЄС також закуповує вугілля зі США, причому більшу частину становить більш цінне коксівне вугілля, що використовується для виробництва сталі.
Загальний обсяг імпорту коксівного вугілля до ЄС у 2024 році становив 6,72 млрд доларів США за середньої ціни 200 доларів США за тонну, а імпорт із США оцінювався у 2,67 млрд доларів США.
Сумарна вартість імпорту ЄС сирої нафти зі США, ЗПГ та вугілля, що коксується, в 2024 році склала близько 64,55 млрд доларів США.
Це близько 26% від 250 мільярдів доларів, які ЄС має витрачати на енергетику США на рік відповідно до рамкової угоди.
Якби ЄС збільшив імпорт американської сирої нафти, ЗПГ та коксівного вугілля до 250 млрд доларів, на його частку припало б 85% усіх витрат на ці енергоносії.
За даними Kpler, у 2024 році Сполучені Штати експортували 1,45 млрд барелів сирої нафти, що становило 101,5 млрд доларів за ціною 70 доларів за барель.
Постачання ЗПГ із США у 2024 році склали 87,05 млн тонн, що еквівалентно приблизно 54 млрд доларів США за середньої ціни 12 доларів США за млн БТЕ.
У 2024 році США експортували 51,53 млн тонн коксівного вугілля на суму 10,3 млрд доларів за середньою ціною 200 доларів за тонну.
Сумарна вартість усіх трьох видів енергоносіїв дає загальну суму 165,8 млрд доларів США. Це означає, що навіть якби ЄС купив увесь обсяг американського експорту нафти, газу та вугілля, він все одно не досяг би 250 млрд доларів США.
Автор публікації наголошує, що масштаб цієї помилки, ймовірно, перевищує те, про що Трамп і Китай домовилися у так званій торговій угоді «Фаза 1» у грудні 2019 року, в рамках якої Китай мав закупити у США енергоносії на суму 200 мільярдів доларів додатково до кінця 2021 року. Причому, Китай ніколи навіть близько не підходив до такого рівня закупівель, а його імпорт американських енергоносіїв навіть не досяг того рівня, який був до початку Трампом своєї першої торгової війни у 2017 році.
Під час розгляду рамкової угоди між Трампом і фон дер Ляйєн є кілька застережень.
По-перше, відомі не всі деталі, і вважається, що в ці 250 мільярдів доларів енергії також входить ядерне паливо, хоча навіть якщо його включити, це буде лише невелика сума.
По-друге, угода, ймовірно, включатиме очищене паливо, оскільки експорт США до ЄС таких продуктів, як дизельне паливо, становитиме майже 110 мільйонів барелів у 2024 році на суму близько 10,9 мільярда доларів США за ціною 100 доларів США за барель.
Але, як і раніше, очевидно, що зобов’язання закупити енергоносії в США на суму 250 мільярдів доларів є абсолютно нереальним і недосяжним.
Свою публікацію в Reuters Клайд Рассел закінчує саркастичним пасажем, який можна перекласти так:
«Розумні люди, мабуть, це розуміють, і постає питання: навіщо погоджуватися на явно сміховинну цифру? Що станеться, коли стане очевидною неминуча невдача?
Можливо, ЄС сподівається на той самий результат, що й Китай у першій торговій війні з Трампом у 2019 році.
Засікайте час, говоріть ввічливо і сподівайтеся, що з наступним президентом США буде легше мати справу».
Від себе додамо, що Україна не може спокійно чекати на «наступного президента США, з яким буде легше мати справу».
Оскільки все це, як не дивно, може чи не вплинути на війну в Україні, про що далі.
“Вам слово, “товариш” Трамп!”
Коли зміст Угоди між США та ЄС став відомим та активно обговорювався у медіа, Трамп несподівано «взяв слово», як відомий старшому поколінню «товариш маузер» у Володимира Маяковського.
Трамп зробив низку сенсаційних заяв про те, що скоротить 50-денний ультиматум Москві для згоди на перемир’я з Україною, бо «вже знає відповідь»
Нагадаємо, президент США погрожував Путіну, що якщо протягом 50 днів, тобто до кінця серпня, він не погодиться на перемир’я в Україні, то США ведуть 100% вторинні мита щодо покупців російських енергоресурсів.
Сьогодні під час зустрічі з британським прем’єром Стармером Трамп зробив низку заяв про скорочення терміну до 10-12 днів.
«У нас з вами були обговорення, і ми думали, що вже неодноразово дійшли якогось рішення. А потім президент Путін виходить і починає запускати ракети в якесь місто на кшталт Києва, вбиває багато людей, і я говорю: так робити не треба. Тож подивимося, що з цього вийде. Я дуже розчарований у президенті Путіні. Тому нам доведеться переглянути це, і я збираюся скоротити ті 50 днів, які я йому дав, до меншого числа, бо, гадаю, я вже знаю відповідь», – заявив Трамп.
Він наголосив, що не бачить бажання Путіна завершити війну, а тому скорочує термін свого ультиматуму.
«Немає сенсу чекати. Це були 50 днів, зараз буде 10-12 днів. Я хотів бути щедрим, але ми просто не бачимо жодного прогресу», – пояснив Трамп про скорочення дедлайну РФ.
При цьому Трамп заявив, що «з любов’ю ставиться до російського народу» і не хотів би запроваджувати санкції через Україну, але має намір запровадити жорсткі вторинні санкції (мита проти країн, які купують російські нафтопродукти), якщо не буде прогресу щодо перемир’я.
«Ми введемо вторинні санкції проти Росії, якщо не укласти угоду. Можливо, ми укладемо угоду. Я не знаю. Путін має укласти угоду», – сказав Трамп, залишаючи Москві можливість укласти перемир’я.
Трамп заявив, що має намір «сьогодні чи завтра» офіційно підтвердити новий термін для укладання перемир’я в Україні.
Крім того, Трамп заявив, що більше не зацікавлений у розмовах із Путіним.
“Я не знаю. Мені вже не так цікаво розмовляти. У нас бували такі приємні бесіди, такі поважні та добрі бесіди. А потім наступної ночі люди помирають від ракети. Тож не знаю. Подивимося, що буде», – заявив президент США.
Трамп цілком справедливо підкреслив, що Росія могла б бути «дуже багатою», але «натомість вони витрачають усі гроші на війну».
«Путін хотів укладати з нами торгові угоди. Він постійно про це говорить. І я уявляв собі, що у нас може бути багато торгівлі з Росією — адже у них багато цінних ресурсів. Якщо говорити про рідкісноземельні метали — у них їх справді багато, правда? Вони майже всі можливі види. Земля в них велика. Росія могла б бути такою багатою. Вона могла б бути дуже багатою. Вона могла б процвітати, як майже жодна інша країна. Натомість вони витрачають усі гроші на війну. Все — на війну та вбивства, і це для мене не має сенсу. Я думав, він захоче якнайшвидше все це закінчити. Мені справді здавалося, що це погано», – заявив президент США.
Словом, «літо перестало бути важким».
Ворожіння навколо вторинних санкцій
Щоправда, відразу ж зазвучали скептичні голоси, зокрема видання The Wall Street Journal у статті про новий ультиматум Трампа Росії пише, що аналітики висловлюють скептицизм з приводу того, що Трамп запровадить додаткові тарифи для таких країн, як Індія та Китай, які купують російську сировину.
Як зазначається, існує також ризик того, що Путін просто проігнорує цей пакет заходів, внаслідок чого Трамп залишиться менше важелів впливу на російського лідера, вважає Ед Арнольд з Королівського інституту об’єднаних служб, і «це може призвести до зворотного результату».
Очевидно, на рішення Трампа вплинула торговельна угода з ЄС, який взяв на себе зобов’язання збільшити закупівлі американських енергоносіїв замість російських.
Можливо, є якісь непублічні домовленості із Саудівською Аравією про збільшення видобутку та з Індією про відмову останньої від закупівлі російської нафти, але це лише припущення.
Водночас є такі факти.
Після того, як американці та європейці уклали торговельну угоду, одним з елементів якої є зобов’язання ЄС збільшити закупівлі американських нафти та газу, в тому числі за рахунок припинення (або різкого скорочення) закупівель енергоносіїв у Росії, міністр торгівлі США Латник, заявив, що міністр фінансів Бессент обговорить санкції проти Росії на зустрічі.
Трамп, у разі відмови Путіна від завершення війни, загрожує запровадити 100% мита проти тих країн, які купуватимуть російські енергоносії. Тобто фактично весь світ буде поставлений Америкою перед вибором – або продовжувати закуповувати нафту і газ у Росії і втратити доступ на ринок США, або зберегти доступ на ринок США, але відмовитися від закупівель російських енергоносіїв.
До того ж, як бачимо, Трамп скоротив термін дії ультиматуму з 50-ти до 10-12 днів, тобто введення 100% мит може відбутися вже через 12 днів.
Потенційно це може завдати удару грандіозної сили по російській економіці, радикально обваливши експорт (навіть з урахуванням можливостей обходу санкцій). Росія опиниться в ситуації фактично повної міжнародної економічної ізоляції, як Ірак часів пізнього Хусейна, Югославія з 1992 по 2000 рік або режим апартеїду в ПАР з кінця 1980-х років, коли санкції проти нього стали реально застосовувати країни Заходу.
Втім, повторимо, у Росії і навіть Заході поширені скептичні оцінки перспектив подібних санкцій. Досі вважалося, що Трамп не наважиться їх запроваджувати через побоювання нового витка торгової війни та зростання цін на нафту.
Але після останніх заяв Трампа ймовірність запровадження 100% санкцій не можна вважати нульовою. Особливо з урахуванням заявлених планів збільшення постачання американських енергоносіїв до ЄС за рахунок витіснення з ринку російської нафти та газу, навіть якщо це не вдасться зробити повною мірою, як сказано вище.
Утримати ціни можна буде за рахунок збільшення видобутку як у самих Штатах, так і в інших нафтовидобувних країнах. Таким чином, витіснення російських енергоносіїв призведе до різкого зростання доходів конкурентів з інших країн.
Зламати цей сценарій і спонукати США відмовитися від запровадження вторинних санкцій може лише Китай. Якщо Пекін однозначно заявить, що продовжить купувати російські енергоносії, а у відповідь на введення 100% мит Штатами запровадить аналогічні мита на товари зі США, то Вашингтон, з ймовірністю, від ідеї вторинних санкцій відмовиться, щоб не провокувати новий виток світової торгової війни. Або після введення санкцій невдовзі їх скасує чи призупинить.
Тим більше, що за Китаєм аналогічну позицію можуть зайняти і багато інших країн, що стане важким геополітичним поразкою США.
Це буде «втрата обличчя» Трампом та Штатами.
Для України в цьому випадку теж нічого хорошого не буде.
Якщо ж Китай дасть зрозуміти, що підкориться вторинним санкціям США і перестане закуповувати російські нафту і газ, то Кремль матиме три наступні варіанти.
Перше – погодитися на припинення вогню, можливо, спробувавши виторгувати замість США більше поступок.
Друге – продовжувати війну у фактичній ізоляції, при цьому скорочуючи соціальні, інфраструктурні та інші невійськові витрати з перспективою найважчої кризи в економіці у довгій війні на виснаження.
Третє – сприйняти вторинні американські санкції як оголошення війни та піти на збільшення ескалації аж до ультиматуму з ядерною загрозою, якщо санкції не буде скасовано.
Отже, всупереч обґрунтованим сумнівам, що неодноразово висловлювалися, Трамп своїми заявами показує готовність ввести 100%-ві вторинні санкції у разі невиконання Москвою ультиматуму, термін якого Трамп скоротив.
Повторимо, на його рішення, очевидно, вплинула торговельна угода з ЄС, яка містить умови щодо енергетики. Можливі також наявність деяких неафішованих домовленостей із Саудівською Аравією про збільшення поставок нафти, а також з Індією як одним із найбільших споживачів російської нафти про відмову від неї.
Якщо вищесказане має місце, все залежить від позиції Китаю, як вище теж говорилося.
Інших засобів впливу на Москву в США відсутні, крім прямого вступу у війну з Росією, але поки це виключено.
У той же час є великі сумніви в тому, що Китай піде назад, відмовившись від закупівель російської нафти.
У зв’язку з цим перспективи закінчення війни в Україні залишаються, як і раніше, туманними.
