Переговори України з Москвою в Стамбулі несподівано і нехотячи продовжилися, але, як і очікувалося, жодних серйозних результатів не дали. Усі пропозиції України оголосити повне перемир’я, припинити військові дії та сісти за стіл переговорів Кремлем відкидаються, і певний результат є лише в обміні полоненими та поверненні тіл загиблих. Москва тягне час, не просто продовжує війну, а робить зусилля щодо її ескалації, і очевидно, що світ їй зараз не потрібен від слова взагалі. В Україні розуміють безглуздість цих переговорів, тим більше, що обмін полоненими та тілами загиблих можна проводити і без періодичних «посидінь у Стамбулі». Але обом сторонам треба показати «переговорну картинку» Трампу, який вимагає, щоб робилися якісь кроки до миру, оскільки Україна не може сваритися з Трампом, а Москва поки що не хоче з ним остаточно «бити горщики».
Відразу зазначимо, що обмін полоненими – це поки що єдина користь від цих нікчемних переговорів.
Буквально відразу після завершення переговорів у Стамбулі пізно ввечері 23 липня, Москва підтвердила черговий обмін полоненими, щоправда, не повідомивши їхню кількість. Раніше медіа мала неофіційну інформацію про підготовку обміну «200 на 200».
Зеленський підтвердив обмін полоненими, про який заявила Москва, але цифри також не назвав.
«Сьогодні відбувся дев’ятий етап обміну, про який домовлено у Стамбулі. Додому повертаються тяжкохворі та тяжко поранені захисники», – повідомив Зеленський та поінформував, що за всі етапи останніх стамбульських домовленостей вдалося повернути понад 1000 українських громадян.
Очікування були «ніякими»
Але повернемося, власне, до переговорів, які спочатку скептично оцінювалися, що знайшло відображення в медіа.
За кілька годин до початку переговорів видання The New York Times попередило, що компроміс України та Росії у світі на вечірніх переговорах є малоймовірним, а світ залишається недосяжним.
«Очікування того, що сторони погодяться на мирні умови в середу, є вкрай низькими. Натомість аналітики чекатимуть поступового прогресу з другорядних питань, який міг би свідчити про наявність взаєморозуміння», – зазначило в одній із публікацій видання , маючи на увазі продовження обмінів полоненими та тілами.
NYT вважає, що і довкола цього йде гра, бо передача тіл «може дати Кремлю політичні переваги, оскільки це може змусити Київ збільшити офіційні цифри втрат». Росія заявила, що вже передала Україні понад 7000 тіл, а в обмін Київ повернув близько 100 тіл.
Найважливішою, на думку видання, причиною, через яку Київ та Москва взагалі йдуть на переговори, є той факт, що Трамп тисне на обидві сторони.
На думку деяких аналітиків, факт публікації сторонами своїх мирних умов свідчить про дипломатичний прогрес.
Від себе відзначимо, що така постановка є досить сумнівною, оскільки переговори вже котрий місяць тупцюють на місці, і жодного результату не дають, окрім обміну полоненими, що, повторимо, раніше робилося в робочому порядку без регулярних турпоїздок на Босфор для переговорів.
Як зазначається в іншій публікації The New York Times , Росія та Україна категорично відкинули вимоги одна одної, а тому результат переговорів очікувано близький до нуля.
Зазначається, що і Україна, і Москва не покладають великих надій на цю зустріч, яка стане третьою з моменту, коли адміністрація Трампа переконала Москву та Київ сісти за стіл переговорів у травні.
Обидві сторони мають причини використовувати переговори для вирішення другорядних питань, таких як обмін полоненими, які приносять політичні дивіденди всередині країни, не пропонуючи значних поступок, які могли б переконати противників скласти зброю.
Росія досягає помірних успіхів на полі бою, що дає їй стимул продовжувати бойові дії. Україна, зі свого боку, може бути надихнута відновленням військової підтримки з боку США та Європи, яка, як сподівається Київ, дозволить йому стримати російський наступ і досягти більш вигідних умов у майбутньому.
У вівторок прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що обмін полоненими та тілами загиблих солдатів, який відбувся після попередніх раундів переговорів, довів, що мирний процес вже увінчався успіхом. Це означає, що Володимир Путін хоче продовжити обговорення обмежених угод, які не торкаються бойових дій, у яких Росія має перевагу.
Зокрема, Росія прагне передати Києву тіла українських солдатів, які її війська зібрали на полі бою, оскільки цей обмін може підірвати офіційні дані України про втрати та ускладнити її фінансове становище. Сім’ї українських солдатів, які загинули в бою, мають право на велику компенсацію за умови, що смерть може бути доведена.
Росія стверджує, що з червня передала Україні понад 7000 тіл, хоча Київ заперечує цю цифру та заявляє, що деякі з них можуть не належати українським військовослужбовцям.
У вівторок Пєсков заявив, що Росія, як і раніше, віддана досягненню цілей, поставлених на початку війни в 2022 році. Його коментар вказує на те, що представники Кремля можуть продовжити наполягати на своїх максималістських вимогах щодо анексії значної частини території України та обмеження її суверенітету.
Київ категорично відкинув ці умови, які включають заборону вступу до НАТО і виведення українських військ з території, на яку претендує Росія. Уряд України, ймовірно, буде натхненний обіцянками поновлення військової підтримки з боку США.
Зеленський заявив у понеділок, що зустріч у Стамбулі цього тижня буде присвячена поверненню українських дітей, відвезених до Росії з окупованих територій, а також організації особистої зустрічі між ним та Путіним. Він неодноразово заявляв, що лише така зустріч може спричинити світ.
Прес-секретар Кремля Пєсков категорично відкинув цю пропозицію. Російський уряд вважає Зеленського нелегітимним та відмовляється вести прямі переговори з ним.
Ні разу не числячись у симпатиках Зеленського та його влади, від себе в черговий раз відзначимо, що педалювання Москвою питання про (не)легітимність Зеленського виглядає верхом цинічного ідіотизму на тлі «легітимності» Путіна, навіть якщо така ще існує в природі.
Нагадаємо, що Путін перебуває при владі чверть століття, з формальною перервою на одну каденцію в 2008-2012 роках, коли «місцеоглядачем» значився «зіц-президент» Медведєв, який нині, за чутками, впав у гріх зловживання міцними напоями. Але й тоді прем’єром був Путін, який і кермував країною реально.
Щоб створити формально легітимну основу для такого тривалого перебування у владі «п’ятиразово інавгурованого» Путіна, в Росії кілька разів «рихтували» місцеву конституцію, щоб підігнати її під таке «політичне довголіття», яке так непристойно затяглося.
Тому московські розмови про «нелегітимність» Зеленського викликають сарказм, що переходить у регіт.
Але, знову ж таки, повернемось до переговорів у Стамбулі.
Напередодні переговорів обидві сторони провели «артпідготовку», з якої випливало, що результату не буде.
«Розмова буде складною: проекти меморандумів щодо врегулювання діаметрально протилежні», – заявив речник Кремля Пєсков.
«Ніщо в російському меморандумі не застосовується», — заявив заступник глави МЗС України та член переговорної групи Кислиця в інтерв’ю Liberation.
Стисло нагадаємо, що Україна закликає оголосити тривале перемир’я і потім обговорювати умови миру.
У свою чергу, Москва вимагає для перемир’я або вивести ЗСУ з чотирьох областей України, або підписати «дорожню карту», куди включено виведення українських військ, а також елементи «демілітаризації», «скорочення воєнпрому та постачання західної зброї», іншу «лабуду», на яку ніхто й ніколи не піде.
Зеленський напередодні переговорів заявив, що Україна на переговорах «наполягатиме на необхідності негайного та повного припинення вогню, зокрема, ударів по цивільній інфраструктурі».
Він нагадав, що напередодні агресор ударив по енергетиці у Сумській області, через що без світла залишилося понад 200 тисяч абонентів.
Напередодні переговорів у медіа було запущено інформацію про те, що найважливішою метою переговорів Україна вважає організацію зустрічі Зеленського та Путіна як ключову умову для прориву у переговорах, оскільки остаточне рішення у Москві ухвалюється одноосібно.
Щодо одноосібності, від себе відзначимо, є певні сумніви через наявність різних центрів впливу, але в подробиці вдаватися не будемо.
Що в результаті отримали і чого, як і раніше, домагається Москва
Переговори відбулися у закритому режимі.
Підбиваючи підсумки переговорів, глава української делегації Рустем Умеров (на новій посаді секретаря РНБО) заявив, що лише зустріч Путіна та Зеленського може розблокувати мирне врегулювання.
«Сьогодні, на доручення президента, українська делегація прибула до Стамбула. Перед переговорами було проведено фінальну підготовку. Ми продовжуємо працювати заради справедливого та сталого світу… Така зустріч лідерів здатна розблокувати реальний політичний прогрес. Росія має продемонструвати готовність», – сказав Умеров.
Він додав, що всі технічні механізми припинення вогню добре відомі. Єдина перешкода, за його словами, неконструктивна позиція Москви.
Умерова повідомив, що Київ запропонував провести зустріч Путіна та Зеленського до кінця серпня.
За його словами, на переговорах також обговорювалося припинення вогню та звільнення ув’язнених. Також Умеров підтвердив, що досягнуто домовленості про обміни не лише військових, а й цивільних осіб.
У свою чергу глава московської делегації Мединський заявив, що Росія запропонувала Україні сформувати три робочі групи, які працюватимуть в режимі онлайн. Це будуть групи з політичних, гуманітарних та військових питань. За словами Мединського, Україна обіцяла розглянути цю пропозицію.
Мединський також поінформував, що Москва на переговорах запропонувала Україні оголошувати на лінії фронту короткі перемир’я для збирання загиблих та поранених.
За його словами, найближчим часом буде проведено обмін не менше ніж 1200 військових. Крім того, Москва запропонувала Україні передати ще три тисячі тіл загиблих українських військових.
Повідомляється, що Україна та Росія продовжать «безстрокові санітарні обміни» тяжко пораненими.
У російській делегації повідомили, що Україна передала Росії 339 прізвищ дітей, вивезених до Росії. За словами Мединського, частину з них уже повернули Україні, решта чекає на появу законних представників, частина «вже не діти», а деякі «виявилися за підсумком не в Росії, а в Європі».
Що ж до основного питання, тобто припинення бойових дій та встановлення миру, то, як заявив Мединський, «за меморандумами сторони досить далекі один від одного, але ми сподіваємось продовжити контакти».
Що ж до зустрічі Зеленського та Путіна, то, за словами Мединського, потрібно спочатку «опрацювати умови угоди», оскільки президенти мають «ставити крапку» у переговорах, а не обговорювати все з нуля.
Від себе відзначимо, що останній вислів Мединського справедливий, але це лише слова, оскільки саме Москва робить усе, щоб не досягти тих домовленостей, які б дозволили «поставити крапку».
Нагадаємо ще раз, що Україна пропонує зупинити бойові дії по лінії фронту та укласти на цих умовах мир.
Але Москва вимагає віддати повністю чотири області, юридично визнати їхню належність агресору разом із Кримом, а також роззброїтися, скоротити ЗСУ, припинити постачання зброї із Заходу та її виробництво в Україні, змінити Конституцію України, змінити Зеленського на того, хто сподобається Кремлю тощо. Ці вимоги в принципі не прийнятні, а задовольнити більшість із них не дозволяють Конституція, закони, не кажучи про здоровий глузд.
Більше того, всі ці дрібні пропозиції Москви, що стосуються обміну полоненими і тілами загиблих, невеликих перемир’їв для евакуації поранених і тіл загиблих та інше за всієї їхньої правильності та виправданості служать зовсім іншою головною метою.
Ціль ця є двоєдиною.
З одного боку, це показати Трампу хоча б якусь видимість переговорного процесу, щоб не сваритися з ним остаточно та залишити можливість співпраці в майбутньому між Москвою та Вашингтоном.
А з іншого боку, це затягування війни, продовження та ескалація бойових дій, оскільки Москва впевнена у своїй перевагі, щоб відхопити якнайбільше територій України та завдати якомога більшої шкоди мирному населенню та цивільній інфраструктурі контрольованої частини України, отримавши вагоміші позиції на можливих майбутніх переговорах.
Простіше кажучи, що б не робила і не пропонувала Україна, Москва має намір і надалі продовжувати війну і зазнавати терористичних ударів мирного населення та інфраструктури нашої країни.
