Публікація американо-європейського видання Politico про те, що представники Трампа ведуть таємні переговори з опозиційною Зеленською частиною вітчизняного політикуму з метою зміни влади в Україні та усунення Зеленського, який надто незручний для адміністрації Трампа і заважає її планам щодо змови з Москвою, викликала великий резонанс. Мало того, що чутки про це ходили давно, періодично виливаючись у медіа, то це цілком очікувано з урахуванням різкого невдоволення Зеленським, яке не приховують у новому складі «Вашингтонського ЦК». Наявне нахабне і цинічне втручання у внутрішні справи України, але річ навіть не в цьому, як і не в тому, що владу справді треба міняти.
А в тому, що зовсім незрозуміло, як її міняти за нинішніх умов, а тим більше – на кого міняти! Бо сказано в Писанні: багато званих, та мало обраних (Матвій, 22:14).
Не кажучи вже про те, до чого в нинішній важкій ситуації може призвести електоральна бійка.
Слідом за вказаною публікацією в Politico у вітчизняному сегменті інтернету пішли визнання основних фігурантів цієї публікації Юлії Тимошенко та Петра Порошенка про те, що вони справді контактують з представниками адміністрації Трампа, але не з метою повалення Зеленської, а виключно на благо Вітчизни, яка у небезпеці.
У відповідь уже звучать вимоги пильних, нетерпимих до ворога, депутатів фракції «Слуга народу», котрі десь факто вже давно не існує в природі. Вони вимагають порушити проти зазначених політичних персонажів кримінальні справи.
Потім з посиланнями, як і водиться, на анонімні джерела пішла інформація про те, що переговори про можливу участь у виборах і зміщенні Зеленського представники Трампа нібито ведуть не тільки з «Юлею і Петею», але взагалі з цілим рядом політичних персонажів, умовно кажучи, від чоловіка, що перебуває в Лондоні. погляду кримінального переслідування зокрема.
Про те, що Зеленський є однією з головних перешкод реалізації планів Трампа щодо змови з Москвою, а також про давню неприязнь Трампа до Зеленського та України взагалі говорилося в попередній публікації « Trump vs Zelensky: що це було і в чому справжня причина ».
Politico озвучує питання та називає «Петю з Юлею»
Звернемося до публікації в Politico, що наробила багато шуму, під досить кострубатим заголовком « Top Trump allies hold secret talks with Zelenskyy’s Ukrainian opponents » або « Провідні соратники Трампа проводять секретні переговори з українськими опонентами Зеленського ».
Зазначається, що четверо високопосадовців з оточення Дональда Трампа провели секретні переговори з деякими з головних київських політичних противників Володимира Зеленського. Це відбувається якраз у момент, коли Вашингтон об’єднується з Москвою у прагненні усунути українського президента з посади.
Високопосадовці Трампа провели переговори з опозиційним лідером Юлією Тимошенко, безжальним і амбітним (так у тексті Politico з урахуванням перекладу – Авт.) колишнім прем’єр-міністром, а також з високопоставленими членами партії Петра Порошенка, безпосереднього попередника Зеленського на посаді президента. Про це повідомили три українські парламентарі та американський республіканський експерт із зовнішньої політики.
У центрі обговорення було питання, чи Україна може швидко провести президентські вибори.
Помічники Трампа впевнені, що Зеленський програє будь-які вибори через втому від війни та невдоволення населення з приводу розгулу корупції. Справді, його рейтинги падають уже кілька років, хоч і виросли після сутички в Овальному кабінеті минулого тижня.
Згідно з останніми опитуваннями, Зеленський, як і раніше, впевнено лідирує у гонці за президентське крісло.
Офіційна лінія адміністрації США полягає у тому, що Трамп не втручається у внутрішню політику України. Цього тижня міністр торгівлі Говард Лютник заперечував, що його бос «втручається в українську політику», додавши, що все, що потрібне Трампу, — це партнер для світу.
Однак поведінка Трампа та його чиновників говорить про протилежне. Президент США назвав Зеленського «диктатором без виборів», а директор національної розвідки Тулсі Габбард хибно звинуватила Київ у скасуванні виборів.
Але хоча табір Трампа може сподіватися, що вибори потоплять Зеленського, він, як і раніше, користується набагато більшою популярністю, ніж Тимошенко та Порошенко.
В опитуванні, проведеному британською компанією Survation цього тижня після скандалу в Білому домі, 44% опитаних заявили, що підтримали б Зеленського на президентських виборах.
Найближчий суперник Зеленського, який відстає від нього більш ніж на 20%, — колишній головком ЗСУ Валерій Залужний. Лише 10% підтримали Порошенка, колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко отримала підтримку лише 5,7%. (Зазначимо, що такі цифри наводить Politico, і подробиці про те, наскільки відповідають дійсності, не вдаватимемося).
Ключовим моментом усіх планів, які обговорюються закритими каналами, є проведення президентських виборів після того, як буде досягнуто угоди про тимчасове припинення вогню, але до початку повномасштабних мирних переговорів.
Ідея дострокових президентських виборів також просувається Кремлем, який уже багато років хоче позбутися Зеленського.
І Тимошенко, і Порошенко публічно виступили проти проведення виборів до закінчення бойових дій, як і мер Києва Віталій Кличко. Тим не менш, «люди Порошенка та Юлія, всі вони розмовляють із представниками Трампа, позиціонуючи себе як людей, з якими легше працюватиме. І людей, які погодяться на багато з того, на що не погоджується Зеленський», сказав Politico один із провідних республіканських експертів із зовнішньої політики на умовах анонімності.
Після вибухового зіткнення у Білому домі минулої п’ятниці тема «Зеленський має піти» лише посилилася. Внутрішньополітичні опоненти українського лідера публічно, хоч і тонко, заявили, що відносини України з Вашингтоном мають величезне значення і мають бути відновлені.
«Ми бачимо, що деякі політичні фракції починають рухатися. Вони намагаються встановити неформальні зв’язки або використовувати ті зв’язки, які мають з Республіканською партією або оточенням Трампа, і позначити свою готовність працювати з Вашингтоном», — сказав в інтерв’ю Politico директор Українського інституту політики Руслан Бортник.
«Вони також подають сигнали публічно, хоч їхні слова дуже м’які. Але вони демонструють незалежну поведінку, щоб показати Трампу, що готові грати в його гру… Еліта почувається дуже дезорієнтованою та шокованою, бо дуже чітко розуміє, що без підтримки Сполучених Штатів Україна зазнає поразки», — додав Бортник.
Цього тижня кілька лідерів партій та фракцій виступили із заявами, що пріоритетом для України має стати відновлення відносин із Трампом.
Соратники президента США на Капітолійському пагорбі також підтримують риторику проти Зеленського. Сенатор-республіканець Ліндсі Грем заявив, що Україні «потрібно буде знайти когось нового», якщо Зеленський не дивитиметься на речі так само, як Трамп.
На перший погляд нападки Трампа не послабили Зеленського, який спочатку отримав широку похвалу навіть від критиків за те, що стояв на своєму в Овальному кабінеті. Але передбачуваний ефект «згуртування навколо лідера» слабшає у міру усвідомлення потенційних наслідків розриву відносин між Києвом та Вашингтоном, каже Бортник. За його словами, політика країни дуже мінлива.
Таким є коротко зміст публікації в Politico.
«Петю з Юлею» вимагають «залучити за зраду»
Оскільки «давно не таємне стало надто явним», Тимошенко та Порошенко підтвердили інформацію Politico про те, що спілкуються із командою Трампа.
Порошенко повідомив, що «публічно та прозоро працює з американськими партнерами» та обговорює підтримку як України, так і свободу та демократію в ній.
При цьому Порошенко підтвердив, що виступає проти проведення виборів під час війни.
Порошенко стверджує, що пропонував скоординувати ці зустрічі з владою та запрошувати на них посла, оскільки відсутність комунікації у владної команди з американською адміністрацією, що створює ризик для держави.
Тимошенко також підтвердила, що веде переговори з усіма союзниками, здатними допомогти у якнайшвидшому забезпеченні справедливого миру, але також виступає категорично проти проведення виборів під час війни.
У зв’язку з публікацією в Politico несподівано порушився досі нікому особливо не відомий депутат від «Слуги народу» Дмитро Чорний, який через соцмережі звернувся до СБУ з проханням зайнятися Порошенком і Тимошенко у зв’язку з публікацією в Politico про їх контакти з оточенням Трампа.
« Сьогодні Politico випустило матеріал із заголовком: «Провідні союзники Трампа ведуть таємні переговори з українськими опонентами Зеленського».
…Йдеться про Петра Порошенка та Юлію Тимошенко. За даними видання, вони нібито мають натиснути на президента Зеленського, щоб змусити його подати у відставку та провести вибори.
Метою таких контактів може бути дестабілізація ситуації, тиск на Зеленського та просування кандидата, готового до поступок перед Росією.
У зв’язку з цим звертаюся до Служби безпеки України із проханням перевірити інформацію Politico та дати їй правову оцінку ».
Коментувати не будемо, а нагадаємо приписуваний Сергію Довлатову крилатий вислів: « Сталін , звичайно , тиран і вбивця, але хто написав чотири мільйони доносів ?».
Тим більше що, слідом за цим у медіа з посиланням, як і водиться, на анонімні джерела, заговорили про те, що американці подібні переговори нібито ведуть з низкою інших представників вітчизняного політикуму.
До того ж, наголос робиться якраз не на Порошенку та Тимошенко, які не можуть похвалитися надто великим впливом та популярністю.
Американці спілкуються з багатьма, а перспективи виборів сумнівні
Стверджується, що переговори ведуть з багатьма, але особлива увага приділяється наступним персонажам.
Насамперед, це Валерій Залужний, який, як вважається, за рейтингами, може перемогти Зеленського на виборах. До цього ряду входить мер Києва Віталій Кличко, який є одним із небагатьох, критикує Банкову, входячи до системи влади. Кажуть, що робота також проводиться з головою Головного управління розвідки Кирилом Будановим, а також з головою фракції «Слуг народу» Арахамією, які протистоять Єрмаку і позитивніше, ніж голова ВП, ставляться до ідеї якнайшвидше завершити війну, вважаючи це правильним для України.
При цьому має на меті не тільки знайти заміну Зеленському, а й створити внутрішній тиск на нього, щоб змусити до припинення вогню.
Від себе зазначимо, що Москву до припинення вогню адміністрація Трампа не спонукає, оскільки це безглузде заняття, а примушують жертву агресії Україну шляхом припинення допомоги аж до відключення від розвідданих.
Крім того, американці намагаються знайти тих, на кого можна зробити ставку після війни.
Різноманітні анонімні джерела шляхом зливів у медіа стверджують, що на умовах анонімності серед багатьох представників політикуму міцніє нерозуміння Зеленського. На його адресу звучать претензії за його нестриманість у Білому домі під час спілкування з Трампом та Венсом, за його небажання припинити вогонь, яке нібито призвело до припинення американської допомоги, хоча припинення вогню нібито було б вигідно зараз Україні. Але Зеленський цю ідею намагається блокувати всіма можливими способами, тому саме Зеленський, а не Путін, перетворився в очах Трампа на головну перешкоду на шляху до світу. Тим більше, що припинення американської допомоги загрожує важкими наслідками, і її європейською допомогою компенсувати це не можна, що показав саміт у Лондоні. Через це посилюється невдоволення діями Зеленського у відносинах зі Штатами. У ході, крім іншого, версії, що він вже повністю втратив адекватність або діє в інтересах агресора.
Нібито для того, щоб нейтралізувати зростаюче невдоволення влада організувала в медіа кампанію на свою підтримку, а також ініціювала наступ на фронті, сконцентрувавши резерви на окремих ділянках фронту, щоб показати, що можна досягати успіху і без американської допомоги, але це може призвести до важких наслідків для всього фронту через деякий час.
Не вдаючись до теми можливого розгортання владою бойових дій у піар-політичних цілях, зазначимо таке. Якщо ті в українському політикумі, з ким нібито контактують американці, ігнорують очевидну спробу Трампа вступити в змову з Москвою і дійсно вважають, що в проблемах України винен Зеленський, і саме через це розгорівся скандал у Білому домі і подальше припинення американської військової допомоги, то ми маємо «політичну жінку». І це набагато небезпечніша проблема, ніж навіть Зеленський з його витівками, оскільки тоді виходить, що замінити його просто нікому, і будь-яка заміна може виявитися ще гіршою за Зеленського.
Про реальні причини вкрай важкої ситуації, в якій опинилася Україна з приходом до влади Трампа, а також про причини скандалу в Білому домі і проблем, що послідували за ними, докладно йшлося в двох останніх публікаціях « Україна – розмінна монета в грі імперіалістів Вашингтона і Москви » і « Trump vs Zelensky ». Тому вдаватися в цю тему не будемо, а ще раз коротко повторимо, що в основі лежить спроба імперіалістичної змови Трампа з Кремлем, а всі інші подробиці, включаючи «некрасиву поведінку» Зеленського – це не більше ніж подробиці.
Якщо цієї банальщини не розуміє опозиція Зеленському, яка має шанси прийти до влади, це дуже погано, оскільки вкрай ускладнює перспективи України, хоч би як ставитися до Зеленського та його дій.
Втім, є один дуже показовий нюанс.
Як зазначає The Times, нинішній посол у Великій Британії, а минулого головком ЗСУ Валерій Залужний відкрито заявляє, що США «руйнують світовий порядок».
«Це не просто вісь зла, яка намагається переглянути світовий лад… США руйнують світовий лад. Очевидно, що Білий дім поставив під сумнів єдність усього західного світу. А тепер Вашингтон намагається делегувати питання безпеки Європі без участі США», – заявив Залужний у своїй промові у Chatham House і підкреслю, що НАТО може припинити своє існування, а Росія може напасти на Європу.
Особливий інтерес тут представляє те, що якщо говорити про найбільш реальну кандидатуру президента, яка має шанси замінити Зеленського, чого домагаються у Трампа, то такою кандидатурою є якраз генерал Залужний. А він, як бачимо, дуже критично ставиться до адміністрації Трампа та її політики.
Не кажучи вже про те, що Залужний в Америці орієнтований на демократів, а для Трампа це не гірше, ніж бути агентом ХАМАС і компартії Китаю одночасно.
Не будемо зараз вдаватися до подробиць про те, що кандидатура Залужного теж бачиться досить проблематичною, оскільки в нього повністю відсутня команда та політичний досвід, чим, втім, вирізнявся і Зеленський, коли несподівано став гарантом у 2019 році.
Є думка, що Залужний-президент означатиме повернення до влади у вигляді прем’єра Порошенка, а також камарильї. Нічого хорошого це в цьому не бачиться хоча б тому, що Зеленський є логічним продовженням усього того, що в Україні мало місце від самого «зачаття» 1991 року, а безпосередньою причиною появи у владі Зеленського є саме Порошенко.
До того ж, багато діючих військових у приватному спілкуванні виступають проти приходу до влади генерала Залужного та військових взагалі, навіть якщо ці військові демобілізувалися та змінили військову форму на партикулярні костюми. Не будемо оцінювати цю думку, а просто приймемо до відома її існування, причому досить вагома кількість тих, хто зараз перебуває в лавах Сил оборони.
Дуайт Ейзенхауер і Шарль де Голль могли бути хороші у США та Франції, хоча й там далеко не все було гладко. В Україні ці історичні кліше можуть виявитися неробочими від слова взагалі, хоча й цього ніхто до ладу не знає.
Але якщо говорити про можливі вибори, то, як зараз видається, ні Тимошенко, ні Порошенка особливих шансів не мають. Можлива поява деяких кандидатур, які зараз невідомі або видаються малоймовірними, але надалі здатні досягти серйозних успіхів, як це було свого часу із Зеленським. У той же час, після Зеленського навряд чи можливий успіх якогось невідомого та несистемного «джокера», оскільки електорат за ці роки вже ситий по горлянці «креативом».
Проте реальні шанси поки що бачаться у Зеленського і Залужного, якщо останній вирішить балотуватися, хоча поки що таких амбіцій генерал публічно не демонстрував.
На виході виборчого процесу в кріслі гаранта цілком може знову опинитися Зеленський, і тоді незрозуміло, навіщо американцям уся ця витівка.
Ще невизначенішою буде ситуація, якщо місце гаранта займе Залужний. Чомусь вважається, що він нібито більш домовоспроможний, ніж Зеленський. З чого це слід, зрозуміти складно. Антитрампівські настрої генерал уже продемонстрував. Симпатіями до Москви він тим більше ніколи не вирізнявся, а навпаки, воював з агресором на різних посадах, починаючи з 2014 року. Тому важко собі уявити, що Залужний ось так просто підпише фактичну (напів)капітуляцію, яку Трамп поки що намагається нав’язати Україні, щоб якнайшвидше вирішити українське питання, використовуючи Україну як розмінну монету в запланованій змові з Кремлем.
Ще більш незрозумілими та ризикованими можуть стати наслідки, аж до міжусобиці в країні, яка напхана зброєю і яку роздирають антагоністичні соціально-економічні, етнонаціональні та інші протиріччя, мовні та інші протиріччя.
Небагато фантастичної антиутопії
Про можливий подальший сценарій алегорично добре сказано в хрестоматійній (напів)дитячій книжці братів Аркадія та Бориса Стругацьких «Заселений острів»:
« Якщо хонтійці не дурні, вони відкриють вогонь із далекобійних гармат по загонах, але вони, треба думати, дурні, і займуться вони, треба думати, взаємовинищенням — Ліга в цій метушні налетить на Унію, а Унія вчепиться зубами в дупу Лізі…
Я так і бачу, як ці кретини вибираються з танків, лягають на землю і просять їх пристрелити. І добрі хонтійці, не кажучи вже про хонтійських солдатів, які озвіріли від цього неподобства, їм, звичайно, не відмовлять…
Поїзд набирав швидкість, вагон сильно хитало. У дальньому кутку карні злочинці різалися в кістки — грали на охоронця, моталася під стелею лампа, на нижніх нарах хтось монотонно бубонів, мабуть молився. Смерділо потім, брудом, парашею. Тютюновий дим їв очі.
Максим ліг на спину, заклав руки за голову і почав дивитися в низьку вагонну стелю. Щось по стелі щось повзало. Тихо і зло перелаялися гробокопатели, що укладаються спати. Сусід ліворуч стогнав і верещав уві сні, — він був приречений і спав, можливо, останній раз у житті. І всі вони довкола, що схропують, соплячі, крутяться, спали, напевно, востаннє в житті. Світ був тьмяно-жовтий, душний, безнадійний. Стукали колеса, волав паровоз, несло гаром у маленьке загратоване віконечко, а за віконцем проносилася похмура безнадійна країна, країна безпросвітних рабів, країна приречених, країна ходячих ляльок…
Все згнило тут, думав Максим. Жодної живої людини. Жодної ясної голови. І знову я сів у калошу, бо сподівався на когось чи на щось. Ні на що тут не можна сподіватись. Ні на кого тут не можна розраховувати. Лише на себе. А що я один? Таку історію я знаю. Людина одна не може ні чорта… Може, Чаклун правий? Можливо, відсторонитися? Спокійно і холодно, з висоти свого знання неминучого майбутнього, дивитись, як кипить, вариться, плавиться сировина, як піднімаються і падають наївні, незграбні, невмілі борці, стежити, як час виковує з них булат і занурює цей булат для загартування в потоки кривавої грязюки, як потоки кривавої грязюки, як потоки кривавої грязюки, як потоки кривавої грязюки, як потоки кривавої грязюки. Навіть думати в таких категоріях неприємно… Страшна штука, однак, — рівновага сил, що встановилася. Але Колдун сказав, що я — теж сила. І є конкретний ворог, значить, є точка додатку для сили… Шльопнуть мене тут, раптом подумав він. Обов’язково. Та не завтра! – суворо сказав він собі. Це станеться, коли я проявлю себе як сила не раніше. Та й то подивимося… Центр, подумав він. Центр. Ось що треба шукати, ось на що треба направити організацію. І я їх спрямую. Вони в мене займатимуться справою… »
Питання навіть не в тому, наскільки в тому чи іншому розумінні реальний цей антиутопічний сценарій в Україні. Життя показало реальність втілення практично будь-яких алегорій: трохи більше трьох років тому не вірилося, що може бути війна, та ще така, а менше півроку тому не вірилося в прихід до влади за океаном Трампа, та ще з такими наслідками.
Але тут важливе інше, і це зрозуміло будь-кому, що знайомий із змістом (напів)дитячої книжки Стругацьких, у якій під поверхневим шаром фантастичного «екшену» у другому, навіть у третьому шарі приховується глибоке і аж ніяк не дитяче значення.
У головного героя книги «прогресора» Максима Каммерера була певна морально-психологічна опора у вигляді далекої, за сюжетом на момент наведеного вище уривка недосяжної Землі, на якій вже створено та успішно функціонує справедливе та творче «світле майбутнє».
В нас такої опори немає від слова взагалі. Своє «світле майбутнє» ми за 35 років тупо і бездарно прогадали у процесі крадіжки та розвалу, зносу пам’яток, нав’язування мови, інфантильних надій на євроатлантизм та «європейськість», які грали роль того самого «світлого майбутнього», хоча вони самі б’ються в судомах і мають.
З початком «великої війни» у нас залишалася чи не єдина надія на Захід, а саме – Європу та США.
Але деградована Європа ні на що серйозне не здатна. А Штати, які й раніше нахабно використовували Україну у своїх інтересах, з приходом до влади Трампа остаточно «скурвилися».
Утім, це не привід капітулювати перед путінськими тварюками під тиском ублюдочного «вимагалова» Трампа!
Амінь!
