Як це не прикро, але вояж Зеленського за океан провалився. Широко розрекламований «план перемоги», до речі, офіційно так і не презентований, на американців «враження не справив», як написали в The Wall Street Journal, а в Білому домі його назвали набором ініціатив, який потрібно глибше опрацювати. Дозволу використовувати західну далекобійну зброю для нанесення ударів по території агресора, що зав’язнув у зубах, отримано так і не було. Єдиним позитивним підсумком поїздки стало виділення Америкою військово-технічної допомоги на суму близько 8 млрд доларів, хоча і тут є питання щодо термінів і отримання цієї допомоги, зважаючи на черговий «шатдаун», що назріває в США, і можливу протидію MAGA-крила республіканців у Конгресі. Крім того, Україну дедалі більше починають схиляти до тієї чи іншої форми капітуляції, принаймні опосередковано, за допомогою цілої низки публікацій у медіа.
Натомість «цвяхом» програми перебування Зеленського в Америці, безперечно, стало істеричне піар-шоу Трампа та його «підтанцьовування» із зазначеного MAGA-крила.
Про деякі результати та подальші дії
Що стосується «плану перемоги» та дозволу на використання західних озброєнь по території агресора, то інформація це питання обговорюватиметься в десятих числах жовтня, коли Байден планує відвідати Німеччину, де має намір зустрітися з Шольцем, Макроном та новим прем’єром Великобританії Стармером, про що повідомляє Der Spiegel у публікації « Bіden kündigt internationales Ukrainetreffen in Deutschland an » або « Байден анонсував міжнародну українську зустріч у Німеччині».
Втім, якщо судити за заявами в медіа найчастіше анонімних американських чиновників, то шанси на отримання дозволу на удари західними ракетними озброєннями по об’єктах на території агресора поки що виглядають не надто високими. Причина – одвічна боягузтво Заходу, яка цього разу була додатково підігріта демонстративною вакханалією Москви на тему «зміни ядерної доктрини».
Хоча «доктрина» ця саме в ці ж дні якнайкраще була продемонстрована на космодромі Плесецьк, де при спробі пуску «найстрашнішої російської ракети» під інтригуюче-історичною назвою «Сармат» вона вибухнула при виході з пускової шахти, розгорнувши значну частину космодрому, причому з кількох пусків цієї ракети лише один, за чутками, пройшов успішно. Втім, це окрема тема.
Крім того, під час візиту Байдена до Німеччини намічено зустріч на найвищому рівні контактної групи з підтримки України, до якої входять понад 50 країн, відомої як «Рамштайн». Очевидно, засідання цієї групи проводитиметься на однойменній американській військовій базі в Німеччині. Зазвичай, США як організатора представляє міністр оборони США Ллойд Остін, але цього разу захід має намір очолити сам Байден.
Повідомляється, що Байден та Зеленський проведуть нову зустріч 12 жовтня у Німеччині, де, зокрема, обговорять «план перемоги».
Мабуть, єдиним успішним результатом візиту Зеленського стала американська допомога Україні на суму близько 8 млрд доларів, як випливає із заяви Байдена.
Допомога виділятиметься протягом найближчих місяців.
Байден доручив Міністерству оборони виділити решту коштів Ініціативи допомоги у сфері безпеки Україні до кінця цього року.
Також санкціоновано 5,5 млрд доларів у рамках президентських повноважень, щоб забезпечити безстроковість цих повноважень і щоб адміністрація могла повністю використати фінансування, виділене Конгресом на підтримку України, а потім поповнити американські запаси.
Також Міноборони США оголосило про виділення 2,4 млрд доларів у рамках Ініціативи щодо надання допомоги Україні у сфері безпеки, яка забезпечить Україну додатковими засобами протиповітряної оборони, безпілотними авіаційними системами та боєприпасами класу «повітря-земля», а також зміцнить військову промисловість України. Виділяються додаткові 18 місць для навчання українських пілотів на F-16.
Для посилення ударних можливостей України на великій відстані вирішено надати Україні боєприпаси великої дальності JSOW.
Для довідки. AGM-154 JSOW – це малопомітна високоточна бомба, що планує, загальною вагою близько 500 кг дальністю до 130 км, залежно від висоти польоту.
З метою подальшого посилення протиповітряної оборони України Міністерству оборони США доручено відремонтувати та надати Україні додаткову батарею ЗРК Patriot, а також надати Україні додаткові ракети Patriot.
Крім того, до приїзду Зеленського до Вашингтона було оголошено про надання Україні чергового пакету військової допомоги на суму 375 млн. доларів.
Церемоніальна частина візиту Зеленського до США була дуже насиченою. Було проведено багато зустрічей з іноземними лідерами, які приїхали на тиждень високого рівня Генасамблеї ООН, Зеленський виступив на її заходах, окремо відвідав делегацію Вашингтон, де зустрівся з американським керівництвом, відвідав снарядний завод у штаті Пенсільванія, чия продукція йде і в Україну. буд.
На полях заходів ООН у Нью-Йорку Зеленський зустрівся, крім іншого, із президентами ПАР Сирілом Рамафосою, Франції Еммануелем Макроном, Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом. Відбулися також зустрічі з прем’єр-міністрами Індії Нарендрой Моді, Великобританії Кіром Стармером, Канади Джастіном Трюдо, канцлером Німеччини Олафом Шольцем, генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом тощо. Зустріч із президентом США Джо Байденом відбулося навіть дві: крім тієї, що на полях Генасамблеї були ще переговори безпосередньо у Вашингтоні. Крім того, Зеленський переговорив із віце-президентом Камалою Харріс, яка є кандидатом від Демократичної партії, та її візаві – кандидатом-республіканцем Дональдом Трампом. Зустріч із Трампом передував гучний скандал: трампу та керівництву Республіканської партії не сподобалося, що Зеленський відвідав завод із виробництва боєприпасів на батьківщині Байдена в Пенсільванії, про що далі.
The New York Times у публікації ” Zelensky’s Star Power Fades on Capitol Hill” або “Зоряна сила Зеленського на Капітолійському пагорбі слабшає ” звертає увагу на зміну ставлення до Зеленського в Америці.
Зазначається, що у міру того, як війна затягується, він отримує спокійніший прийом у Вашингтоні і стикається з гнівними питаннями з боку деяких республіканців. Вплив Зеленського слабшає, що може мати серйозні наслідки для майбутньої військової допомоги Україні.
У той же час, реакція на «план перемоги» Зеленського, який, повторимо, офіційно широкому загалу представлений так і не був, як і не було офіційної реакції Америки на цей план, особливого враження в США не викликав, про що, зокрема, пише The Wall Street Journal у публікації «US ‘ Unimpressed’ With Ukraine’s Victory Plan Ahead of Biden-Zelensky Meeting» або «США «не вражені » планом перемоги України перед зустріччю Байдена та Зеленського ».
Як зазначається, адміністрація Байдена стурбована тим, що цей план перемоги у військовому конфлікті проти Росії не має всеосяжної стратегії і є не більш ніж перезапакованим проханням про надання більшої кількості зброї та зняття обмежень на ракети далекого радіусу дії. Чиновники, знайомі з документом, стверджують, що він не пропонує чіткого шляху до перемоги України, особливо в умовах, коли російські війська повільно, але неухильно досягають успіху на полі бою.
«Проліт далекобою»
Незважаючи на те, що громадськості план представлений не був, про його зміст говорили всі, кому не ліньки, і одним із ключових пунктів плану був «дальнобій», тобто зняття заборони на дальні удари по агресору західними ракетами.
Це питання теоретично могло бути вирішене під час цього візиту, оскільки інші складові плану – вступ до НАТО, суттєве збільшення допомоги Україні, нові санкції проти Росії – за одну цю поїздку в принципі не могли бути вирішені.
Жодних рішень із цього приводу не приймалося ні офіційно, ні таємно, якщо судити з публікацій медіа.
Саме під час візиту до медіа били «злиті» дані американської розвідки, яка фактично виступила проти зняття заборони.
Про це пише The New York Times у публікації ” US Intelligence Stresses Risks in Allowing Long-Range Strikes by Ukraine ” або ” Розвідка США підкреслює ризики, пов’язані з дозволом Україні завдавати ударів на великі відстані”.
Як повідомляється, розвідка США дійшла висновку, що дозвіл Україні на «дальнобій» може спровокувати «жорстку відповідь» Росії, але військових вигод від цього Україна особливих не отримає.
У розвідці побоюються, що, окрім можливих атак на європейські та американські військові бази, Росія у відповідь нібито може розгорнути низку диверсій на об’єктах у країнах Заходу. До того ж, Україна має в своєму розпорядженні обмежену кількість таких озброєнь, і неясно, скільки ще західні союзники зможуть надати.
До того ж після перших ударів Росія, швидше за все, перемістить свої склади і командні пости за межі досяжності ракет.
Тому у рішенні надати «дальнобій» є «високі ризики та невизначені вигоди».
Ці висновки розвідки частково пояснюють, чому Байден важко прийняти рішення.
Не підтверджували позитивних рішень і британські медіа, хоча саме британські ракети Storm Shadow розглядалися як зброя, якою завдаватимуться ударів углиб Росії.
Публікація про висновки розвідки вийшла вже після того, як у Москві посилили ядерну доктрину, дозволивши завдавати ядерних ударів по союзникам України, якщо ті допомагають їй у війні проти РФ, наприклад, наводячи далекобійні ракети. Очевидно, це було враховано для формування доповіді розвідслужби.
Окрім суто військового чинника, є передвиборчий внутрішньополітичний. Дозвіл щодо «дальнобою» може перед виборами дати козир Трампу, який осідлав антивоєнну риторику, критикуючи Байдена та Харріс за «провокацію третьої світової війни» через Україну. Якщо Москва жорстко відповість на удари по своїй території західною зброєю або навіть заявила б про таку можливість, то ситуація справді стала б загрозливою у глобальному масштабі. Це може дати величезну перевагу Трампу з його антивоєнною риторикою, а охочих воювати серед американців мало.
Можна припустити, що дозвіл на «дальнобій» буде надано негласно, причому після перемоги Харріс на виборах, але це лише домисли, і таких даних поки що немає.
Можливо, що рішення про «дальнобій» обговорюватиметься на зустрічі в Німеччині 12 жовтня, куди приїде Байден і запрошений Зеленський. Але перспективи ухвалення такого рішення поки що дуже сумнівні, а українські ж аргументи про те, що Москва блефує і не наважиться реалізувати свої погрози, поки не спрацювали.
Було нудно, але Трамп закотив істерику
«Цвяхом програми», безперечно, стало піар-шоу, вчинене Трампом та MAGA-крилом Республіканської партії.
Приводом для скандалу став візит Зеленського до снарядного заводу у Скрентоні, штат Пенсільванія, який виробляє боєприпаси для України.
Байден регулярно наводить цей завод як приклад того, що військова допомога Україні допомагає створювати робочі місця в США, і тому потрібно продовжувати підтримувати Київ, хоча обсяги виробництва є катастрофічно малими в порівнянні з потребами.
Крім того, штат Пенсільванія входить до числа тих, хто «вагається», тобто голосуючих то за демократів, то за республіканців. Результати виборів у цьому штаті багато в чому визначать підсумки всієї кампанії.
До того ж Зеленського супроводжували представники Демпартії, а від республіканців не було нікого.
При цьому треба розуміти, що організацією поїздки та формуванням її учасників з американського боку, очевидно, займалися представники адміністрації, але аж ніяк не українська делегація та посольство України.
Проте поїздка Зеленського до Пенсільванії викликала роздратування у багатьох республіканців, які вважали, що Київ відкрито підтримувати Камалу Харріс, тобто втручається у вибори.
Група конгресменів-республіканців вимагає розслідувати, чи використовувався трансфер Зеленського та української делегації на завод військовий літак ВПС США. Іншими словами, порушується питання про те, що адміністрація демократів незаконно профінансувала з бюджету «передвиборчий захід Харріс», як трампісти витлумачили поїздку Зеленського до Пенсільванії.
Також республіканці вимагали з’ясувати, чи здійснювалася при цьому державна охорона Зеленського силами США, що нібито теж є втручанням України в американські вибори.
Комітет з нагляду Палати представників Конгресу розпочав розслідування, а речник палати Майк Джонсон закликав Зеленського звільнити посла України в США Оксану Маркарову, яка нібито організувала поїздку Зеленського на завод. При цьому Джонсон відмовився зустрічатися із Зеленським, хоча під час попередніх візитів Зеленського зустрічався з ним.
Найцікавіше, що після цього Зеленський зустрічався з конгресменами обох партій, але, за офіційними повідомленнями, питання про поїздку на завод та звільнення посла там не фігурувало, тобто все це було не більш ніж передвиборною істерією.
Паралельно риторику проти Зеленського почав нарощувати Трамп, але тут вплинули деякі подробиці, озвучені The Time у публікації ” Inside Ukraine ‘s Effort to Win Over Donald Trump” або “Всередині українських зусиль із завоювання Дональда Трампа “.
Як зазначає автор публікації Саймон Шустер із посиланням на свої джерела, зустріч Зеленського та Трампа спочатку планувалася, але у Трампа запропонували її провести його маєток у Мар-а-Лаго. Українська сторона відмовилася, щоб це не було розцінено як підтримку Трампа.
Натомість українська сторона запропонувала зустрітися на нейтральній території, наприклад, на телеканалі для спільного інтерв’ю, що, до речі, було цілком розумно.
Але після того, як Зеленський у супроводі демократів відвідав снарядний завод у Пенсільванії, Трамп «впав у образи». Хоча очевидно, що Зеленський не міг диктувати свої умови стороні, яка є чинною демократичною адміністрацією, і яка, до того ж, є головним партнером, який надає Україні допомогу в боротьбі з агресором. У той же час, Трамп зараз є приватною особою, яка балотується на виборах президента.
Словом, якщо розібратися, то проблема не коштувала виїденого яйця, але Трамп повівся ка істерична панночка і почав глузувати з Зеленського на своїх передвиборних мітингах.
Зокрема, Трамп заявив, що Зеленський «робить брудні маленькі випади у бік вашого улюбленого президента, мене», коментуючи, мабуть, інтерв’ю, яке раніше дане Зеленським виданню The New Yorker, в якому він заявив, що «Трамп не знає, як зупинити війну ».
Треба віддати належне, тут Зеленський має рацію, оскільки заяви Трампа про те, як він «за 10 хвилин війну зупинить» викликають питання на тему адекватності. Але чи варто це Зеленському говорити напередодні візиту до США – це вже інше питання.
Але якщо Зеленський висловився, може десь необачно, то Трампа «понесло». Він кілька разів назвав Зеленського «торговцем», який їде зі США за допомогою на мільярди доларів. Потім Трамп заявив, що Україна має укласти «операцію» з Росією, інакше Україна буде ще сильніше зруйнована, Зеленського ж він звинуватив у небажанні йти на компроміси, а Байдена та Харріс – у спробі втягнути Америку у війну, чого сам Трамп, якщо стане президентом , За його словами, не допустить.
У результаті Трамп на одному з передвиборних мітингів домовився до того, що нібито «України вже взагалі не існує».
Ця істерія також могла вплинути на рішення щодо «дальнобою», оскільки перед виборами було актуалізовано тему України, і дозвіл на «дальнобій» дав би Трампу додаткові козирі в його передвиборчій антивоєнній риториці.
Закінчилося тим, що Трамп публічно відмовився зустрічатися із Зеленським, і в медіа взяла гору обґрунтована думка про те, що відносини України та Трампа остаточно зіпсовані до кінця століть.
Але на цьому комедія абсурду з Трампом у головній ролі не скінчилася. Несподівано він опублікував у медіа листа заступника посла України з офіційним проханням про зустріч із Зеленським. Публікацію фактично особисто-дипломатичного листування Трамп супроводжував заявою, що він, мовляв, готовий – так і бути! – зустрітися із Зеленським у нью-йоркському Трамп-тауері у п’ятницю 27 вересня о 9-45 за східним часом США.
Стало відомо, що для зустрічі із Трампом Зеленський затримав свій від’їзд із США.
На особисту суб’єктивну думку автора цих рядків, республіканці та Трамп самі себе загнали в кут, «закотивши істерику» на рівному місці через нічого. Спочатку відмовившись від зустрічі, Трамп під тиском змушений був погодитись на неї. Це дало привід Камалі Харріс виступити із цілком обґрунтованою критикою інфантильної образливості Трампа та зайвим наголосити на необхідності підтримки України.
У результаті Зеленський і Трамп провели переговори і спільний брифінг, на якому Зеленський говорив про «справедливий світ», а Трамп – про «справедливу угоду для всіх».
Атмосферу і сюжет цього брифінгу яскраво передає Der Spiegel у публікації ” Selenskyjs entsetzte Miene zu Trumps bösem Spiel ” або ” Вираз жаху Зеленського з приводу злої гри Трампа “.
Як зазначає видання, можна було буквально побачити біль у животі Володимира Зеленського, коли він стояв перед камерами поряд із Трампом у Нью-Йорку у п’ятницю. Трамп стверджував, зовсім не зважаючи на реальність, що Путін хоче «укласти чесну угоду» і припинити конфлікт з Україною.
На іншу камеру Трамп сказав, що має «дуже добрі стосунки» з Путіним.
Зеленський, щосили намагаючись тримати під контролем риси свого обличчя, сказав: «Я сподіваюся, що у нас будуть кращі стосунки один з одним».
Здивований Трамп відповів: “Для танго потрібні двоє”.
Це прозвучало як звинувачення, хоча українська сторона доклала неабияких зусиль для підтримки добрих стосунків із Трампом.
Як зазначає видання, напружений і незграбний спільний виступ із Зеленським показав, що відносини між ними не склалися, але Зеленський змушений зазнавати неприємних моментів заради своєї країни.
Від себе відзначимо, що хоч публікація Der Spiegel надто компліментарна до Зеленського, але все викладено правильно. Трамп запропонує Україні лише капітуляцію. «Нагинатимуть» лише Україну, але не Москву, в якій цих «миротворців», включаючи Трампа, просто «пошлють». Жодної «зброї у разі незговірливості Москви» Україні Трамп, якщо прийде до влади, не дасть, та й зараз немає в Америки достатньої зброї, як випливає з публікацій західних медіа та заяв чиновників.
Закінчилися пригоди Зеленського за океаном інтерв’ю, яке він дав телеканалу Fox News, відомому тим, що він підтримує Трампа.
В ході інтерв’ю Зеленський заявив , що зустріч з Трампом була «дуже продуктивною та важливою».
Зеленський повідомив, що Трамп під час зустрічі питав у нього, чому Росія взагалі розпочала вторгнення до України. Зеленський не уточнив, що саме він відповів на це Трампу.
При цьому Трамп, за словами Зеленського, не порушував теми його візиту до Пенсільванії, який розлютив багатьох республіканців.
Зеленський не відповів на запитання Fox News, чи звільнятиме посла в США Оксану Маркарову, як того зажадав спікер Палати представників Джонсон.
«Я президент України, і можу обговорювати наших послів лише зі спікером своєї країни. Я не можу обговорювати цього зі спікером Джонсоном, за всієї поваги», – пояснив Зеленський.
Судячи зі слів Зеленського, Трамп у разі своєї перемоги пообіцяв йому продовжити підтримку Києва.
«Я отримав від Дональда Трампа дуже чітку інформацію, що він буде на нашому боці, що він підтримуватиме Україну», – заявив Зеленський.
Від себе відзначимо, що важко зрозуміти, як і в чому виражатиметься «підтримка Трампа», якщо згадати, що Трамп нещодавно говорив про «чесну угоду для Путіна».
Що у сухому залишку?
Підбиваючи підсумки візиту, який вітчизняною владою подавався, як «історичний» і «переломний», доводиться визнати, що цей візит, м’яко кажучи, виявився не надто вдалим.
Не вдаючись знову у наведені подробиці, коротко повторимося, що дозвіл на «дальнобій» отримано не було, а голосно розрекламований «план перемоги» сприйнятий американцями не був. Перспективи «дальнобою» та «плану» поки що виглядають досить туманно.
Єдиним позитивним підсумком слід вважати зазначене виділення допомоги на суму близько 8 млрд доларів, але це результат не нинішньої поїздки Зеленського, а реалізація вже прийнятих Вашингтоном рішень, оголошення яких вирішили приурочити до візиту.
Крім того, в західних медіа пішла серія публікацій із сигналами про розчарування в ньому з боку західних лідерів та необхідність зміни стратегії з війни. Про це, зокрема, йдеться у згаданій вище публікації The New York Times під промовистим заголовком ” Zelensky’s Star Power Fades on Capitol Hill ” або ” Зоряна сила Зеленського на Капітолійському пагорбі слабшає “.
Дуже показовою у вказаному сенсі стала публікація The Economist під заголовком The war is going badly. Ukraine and its allies must change course » чи « Війна йде погано. Україна та її союзники мають змінити курс »/
У публікації йдеться про недосяжність мети виходу на кордони 1991 року і закликають визначити як головне більш реалістичне завдання – домогтися стабілізації фронту, зупинити по його лінії війну і далі будувати «процвітаючу демократичну державу», що й буде, насправді, перемогою для України.
Це прямо суперечить «формулі світу» Зеленського, яка передбачає повернення територій у межах 1991 року. Формально нинішня влада США (на відміну від Трампа) цю формулу підтримує, але, як бачимо, у ЗМІ ідея «зміни концепції» звучить дедалі голосніше. Більше того, за неофіційною інформацією, з позицією зупинки війни по лінії фронту солідарна й низка західних лідерів, включаючи Шольца.
Можливою причиною цього може бути глухий кут, в який зайшла колишня стратегія Заходу щодо війни в Україні: завдати розгромної військової поразки РФ силами ЗСУ без прямого втручання військ НАТО і без ескалації у відносинах з Росією. Ситуація на фронті для України тяжка. Чи розпочнуться у Росії деякі внутрішні потрясіння (на що сподівалися з початку вторгнення) і коли – незрозуміло.
Тому тепер Захід стоїть перед стратегічним вибором. Чи йти на ескалацію, охоче, в перспективі, безпосередньо вступити у війну з РФ (і поки що така готовність у країн НАТО ніяк не проглядається). Продовжувати нинішню стратегію довгої війни в надії, що рано чи пізно Росія все-таки впаде під тягарем проблем військового часу (але це станеться – невідомо, так само як і незрозуміло – чи не погіршиться ще більше становище України). Або зупиняти війну лінією фронту.
Є версія, що саме цей вибір може стати головною темою зустрічі у лідерів найбільших країн у Німеччині під час візиту Байдена в десятих числах жовтня, але поки що це лише припущення.
До того ж, країни Глобального Півдня активізували зусилля щодо якнайшвидшого закінчення війни відповідно до так званого «бразильсько-китайського плану», але наскільки можна зрозуміти, там теж далеко не все складається, але це окрема тема.
Критика непослідовності та боягузливої імпотенції Заходу
Але в провалі не можна звинувачувати лише Зеленського з його «планом». Ряд західних медіа дуже критично висловлюються про політику Заходу, яка є найважливішою причиною того, що ситуація зайшла в нинішній глухий кут.
Про те, що адміністрація Байдена фактично відмовляється від своїх обіцянок щодо України, пише The Wall Street Journal у редакційній статті Biden Reneges on His Ukraine Promise або Байден порушує свою обіцянку щодо України .
Зазначається, що президент Байден у промові в ООН назвав себе твердим прихильником свободи України.
Але менш гідна замилування сторона української спадщини Байдена виявляється в тому, що адміністрація відмовляється говорити з Конгресом та американською громадськістю про свою стратегію перемоги у конфлікті.
У рамках законопроекту про додаткове фінансування України цього року Конгрес вимагає від адміністрації Байдена надати стратегію американської допомоги, яка має бути розроблена протягом 45 днів. Адміністрація була сумно відома тим, що тягла з наданням конкретної зброї чи не пропонувала системи у кількості, яка потрібна Україні для відвоювання своєї території у Росії.
Команда Байдена прикривається банальностями на кшталт підтримки України «стільки, скільки потрібно», що не є стратегією. Це давно стало риторичним відхиленням.
У четвер Білий дім заявив, що США запропонують Києву додаткову батарею ППО Patriot, боєприпаси, відомі як Joint Standoff Weapons, та відкриють ще 18 навчальних місць для українських пілотів F-16. Все це гідно і давно назріло.
Але республіканці в Конгресі мають рацію, наполягаючи на тому, щоб адміністрація сформулювала ширшу теорію того, як Україна може використати цю допомогу, щоб відновити темп та відвоювати у Путіна нові території.
Застій на полі бою породив суспільний скептицизм у США, який ставить під загрозу продовження американської підтримки незалежно від того, хто переможе у президентських перегонах, незважаючи на те, що американські виборці не хочуть, щоб Путін переміг. Але містер Байден не заповнює прогалини.
То що сталося з тією стратегією, яку вимагав Конгрес? Байден знав, що це зобов’язання необхідно провести допомогу через Конгрес, і він підписав законопроект.
Проте адміністрація представила документ «через кілька місяців після закінчення встановленого конгресом терміну», повідомляється у заяві, зробленій цього тижня групою республіканців Палати представників, включаючи проукраїнських депутатів.
Документ повністю засекречений. Законодавці від GOP закликають адміністрацію випустити несекретну версію, як того вимагає Конгрес, щоб громадськість могла ознайомитися з документом та обговорити його переваги.
Не розраховуйте, що адміністрація виконає це розпорядження до 5 листопада, якщо виконає. Публічне оприлюднення може означати, що віце-президенту Камалі Харріс доведеться пояснювати своє ставлення до конфлікту до виборів.
Поки вона цього не зробить, а адміністрація приховуватиме це, — Харріс стане співвласником рекорду Байдена за заплутаними напівзаходами.
Різкій критиці боягузливу імпотенцію заходу піддає оглядач Neue Zürcher Zeitung Андреас Рюєш (Andreas Rüesch) у публікації ” Putin kann frohlocken: Die Spaltungen im westlichen Lager vertiefen sich ” або ” Путін може радіти: розбіжності у західному ла .
Зазначається, що якщо два роки тому українському президентові влаштували героїчний прийом в Америці, але цього разу він зазнав невдачі. Україна та її союзники розділені. У конфлікті в такий спосіб не виграти.
“Росію можна тільки примусити до світу”. Ця фраза, яку сформулював Зеленський у його виступі у Раді Безпеки ООН, є ключем до розуміння позиції України у конфлікті з Росією. У той же час ця теза, яка отримала лише скромний відгук під час шестиденного візиту Зеленського до Америки, ілюструє фундаментальну проблему західної стратегії.
Зеленський, безумовно, має рацію: Путін розуміє лише мову жорсткості. Тільки сильна Україна може відмовити його від завойовницької кампанії, лише рішучий Захід може зруйнувати мрію про нову російську імперію. Тому найшвидший шлях до миру — це озброїти Україну, але не для того, щоб українці повернули собі всі втрачені території, а щоб показати Кремлю марність подальших наступальних операцій. Тільки тоді Путін буде готовим до переговорів.
Хоча ці міркування, зрештою, банальні, на Заході їх часто ігнорують. Канцлер Німеччини Олаф Шольц легковажно говорить про необхідність мирних переговорів у найближчому майбутньому, тим самим пробуючи гасло передвиборчої кампанії. Хоча Щольцю добре відомо, що Путіна не можна переконати у необхідності реального світу м’якими вмовляннями.
У США кандидат у президенти від республіканців Дональд Трамп приваблює своїх прихильників заявою, що він може закінчити конфлікт у найкоротші терміни. Він дає зрозуміти, що хотів би просто кинути Україну на свавілля долі і що не бачить жодної небезпеки для американських інтересів в агресивних великодержавних амбіціях Росії.
Зеленський, схоже, розмовляв зі стіною в ООН та Вашингтоні. У Конгресі США з ним хотіли зустрітися лише найзатятіші його прихильники. У Білому домі, навпаки, гостя з Києва зустріли багатьма прекрасними словами, але при найближчому розгляді вони виявилися порожніми.
“Дозвольте мені внести ясність: Україна переможе”, – з дешевим пафосом оголосив президент Джо Байден. Реальність така, що Україна нині програє, і адміністрація Байдена не бачить необхідності переглядати свою надто несміливу підтримку країни.
Із самого початку конфлікту у західному таборі існували розбіжності. Однак останні кілька днів стало зрозуміло, що розділові лінії серйозно поглибилися — між Україною та НАТО, всередині НАТО, а також усередині провідних західних держав. Цьому є низка причин.
Американська передвиборча кампанія відсуває питання на другий план, відволікаючи керівництво Вашингтона від ситуації в Україні та змушуючи демократів не надавати трампістам надто багато простору для атаки.
Крім того, у НАТО існують різні оцінки ризику ескалації відносин із Росією. У результаті Великобританія та Франція хочуть дозволити українцям використовувати західну зброю для ударів по території Росії, тоді як США та Німеччина відкидають це, а Байден накладає вето на весь альянс.
Це означає, що ключовий пункт «плану перемоги» Зеленського було скасовано, незважаючи на те, що більшість військових експертів переконані, що Україна може послабити військову машину Путіна ударами в російській глибинці. Прагнення України до прискореного прийому до НАТО також було заблоковано.
Що ще більше засмучує Київ — західна військова допомога не збільшується, як це було б потрібне для переконливого стримування Росії, а навпаки, поступово скорочується.
Байден, щоправда, оголосив про новий пакет допомоги у розмірі восьми мільярдів доларів. Однак, це не додаткові гроші, а тимчасові кошти, які Конгрес санкціонував уже у квітні. Адміністрація Байдена не поспішала використати ці кошти і наприкінці місяця вони майже закінчилися ще один симптом відсутності серйозності.
«Примус Росії до світу» — Захід і близько не підходить до цього девізу Зеленського. Бракує політичної волі послідовно підкріпити пишні обіцянки допомоги необхідними діями. Хоча жоден західний солдат не загинув в українському окопі і жодне західне місто не зазнало жаху російських ракетних обстрілів, в Америці та Європі більше страху перед конфліктом, ніж в Україні.
Путін може лише радіти цьому. Коливання Заходу зміцнюють його давню впевненість у тому, що багатий Захід невиліковно ослаблений зсередини і що розрахунок його політики насильства був вірним. У кращому для Путіна випадку до влади в США незабаром прийде Дональд Трамп як політик, який покине Україну.
Інакше у Вашингтоні пануватиме наступність при Камалі Харріс — наступність, яка характеризується половинчастістю та військовим конфліктом на виснаження, який у результаті буде також згубним для України.
Адже німецькомовний швейцарський оглядач Андреас Рюєш дуже точно описав ситуацію…
