Поразки Росії на полі бою підштовхнули її до агресії проти українського народу. З 10 жовтня Росія нанесла понад 200 ударів крилатими ракетами і безпілотниками-камікадзе по критично важливому елементу цивільної інфраструктури України - електричній інфраструктурі. Якщо російське вторгнення було погано сплановане, невдало виконане і позбавлене чітких цілей, то спроба Росії позбавити Україну світла виглядає більш продуманою і ефективною.
“Я вважаю, що деякі професіонали з енергетичного сектору Російської Федерації допомагали своїм військовим”, – говорить Дмитро Сахарук, виконавчий директор ДТЕК, найбільшої приватної енергетичної компанії України. “Вони ретельно обирали цілі. Вони робили це дуже методично”. Про це пишуть Економічні новини з посиланням на The Economist.
Першочерговими цілями Росії були електричні підстанції, які з’єднують різні частини української енергосистеми разом. По деяких з них було випущено до десяти ракет. Мета полягала в тому, щоб розірвати енергосистему на шматки так, щоб електроенергія не могла передаватися між різними регіонами країни для збалансування навантаження. У критичних випадках це може навіть призвести до відключення значної частини енергосистеми.
Друга група цілей – це самі електростанції країни. Вони більші і їх важче вивести з ладу, але станом на минулий тиждень, за даними національного оператора мережі “Укренерго”, було пошкоджено щонайменше 30% енергетичних потужностей країни. Зменшення потужностей підвищує ризик того, що під час пікового попиту система може зазнати широкомасштабних відключень і змусити деякі електростанції зупинитися. У найгіршому випадку, за словами пана Сахарука, станціям може не вистачити напруги, необхідної для повторного запуску. Відключення може тривати довгий час.
З березня українська енергосистема з’єднана з європейською, що дозволяє європейським постачальникам постачати електроенергію, якщо її не вистачатиме в Україні. Але раптові відключення в будь-якому регіоні можуть завдати шкоди іншій інфраструктурі та важкій промисловості. Наприклад, металургійний завод ArcelorMittal у Кривому Розі, місті на сході України, залежить від державної енергосистеми, яка перетворює вугілля на кокс для його доменних печей. За словами Мауро Лонгобардо, генерального директора “АрселорМіттал Україна”, у разі раптового відключення електроенергії обладнання буде виведено з ладу. При такому сценарії в таких містах, як Київ, відключилися б системи водопостачання та каналізації, а також системи опалення в районах. При мінусовій температурі труби можуть замерзнути і порватися.
Щоб запобігти цьому, влада запроваджує віялові відключення, щоб утримувати попит на електроенергію на безпечному рівні, нижчому за наявну пропозицію. У великих містах електрику відключають по черзі, район за районом, на чотири години. Енергетичні компанії намагалися створити веб-сайти, щоб попереджати мешканців про вимкнення світла, але іноді відключення є непередбачуваними. “Вони просто вимикають світло, ми не знаємо коли”, – каже Валера, який працює в пекарні в престижному центрі Києва. На північній стороні вулиці мерехтіли вогні, а в кав’ярнях грала легка поп-музика, але на південній стороні ресторани працювали за готівку і при свічках.
Наразі нічне життя Києва продовжує процвітати, аж до комендантської години 23:00. Міські хмарочоси все ще мерехтять. Але продовження цього процесу в умовах безперервних російських ракетних ударів вимагає геркулесівських зусиль. Укренерго заявляє, що має 70 ремонтних бригад, які працюють по всій країні безперервно.
Більш серйозною проблемою є брак обладнання. З весни західні енергетичні компанії постачають в Україну трансформатори, автоматичні запобіжники, вимикачі, перемикачі, генератори, кабелі та інше обладнання. Долучилися польські “PGE” і “Tauron”, французька “Schneider Electric”, німецькі “EON” і “50 Hertz”, інші фірми з Фінляндії, Литви, Португалії та Америки. Але у порівнянні з тим, що Росія знищила під час своєї останньої хвилі ракетних ударів, це “крапля в морі”, каже Олексій Поволоцький, керівник відділу гуманітарної та технічної допомоги компанії ДТЕК.
Частково проблема полягає в несумісності. Трансформатори використовуються для зниження напруги з високої напруги, що надходить з електростанцій, до напруги, яку можуть використовувати домогосподарства. Значна частина української енергосистеми використовує для цього стару радянську п’ятиступінчасту систему. Західноєвропейські системи використовують іншу напругу. Трансформатори побудовані для роботи з певною напругою, тому ті, що побудовані для західноєвропейських систем, не можуть замінити старі українські трансформатори.
Багато країн Центральної та Східної Європи раніше також використовували радянську схему напруги. Але вони здебільшого модернізували своє обладнання відповідно до стандартів ЄС. “Єдине місце[в Європі, де ви можете знайти обладнання радянських часів – це склади, де зберігаються старі трансформатори”, – каже пан Сахарук. Українська влада благає ці країни переглянути свої запаси і подивитися, що у них ще залишилося, в тому числі непрацюючі агрегати, які можна розібрати на запчастини. За словами пана Сахарука, з 40 трансформаторів, які необхідно замінити, “ДТЕК” поки що зміг знайти лише три.
Окрім трансформаторів, велика кількість західного обладнання могла б працювати в Україні. Європейські вимикачі використовують інший тип ізоляційного газу, ніж радянські, але пан Сахарук каже, що їх можна було б замінити. Вимикачі також можуть бути сумісними. Але навряд чи знайдеться багато таких великих компонентів, оскільки вони зазвичай виготовляються на замовлення. Замовлення нових компонентів у виробників може зайняти від півроку до трьох років. Тому Україна просить західні фірми просунути її в початок черги і забрати вже замовлені компоненти, виробництво яких наближається до завершення.
Зрештою, Україна потребує кращої протиповітряної оборони для захисту своїх енергетичних об’єктів від російських атак. Нові ракетні комплекси Iris-T, які постачає Німеччина, та система Nasams з Норвегії допоможуть у цьому. Але Росія має велику кількість дешевих іранських безпілотників Shahed, які важко виявити радарами. Україна стверджує, що її ППО збиває більше половини з них. Але, судячи зі шкоди, завданої електромережі, цього недостатньо.
ДТЕК оцінює вартість обладнання, яке необхідно замінити, приблизно в $40 млн. Враховуючи, що компанія виробляє лише п’яту частину електроенергії в Україні, вартість для всієї української енергетики буде набагато вищою. Уряд не може оплатити ці витрати. Європейський банк реконструкції та розвитку вже дозволив країні перенаправити кредит у розмірі 150 млн. євро (148 млн. дол. США), призначений для модернізації електромережі, на підтримку її роботи. 24 жовтня він оголосив про виділення додаткових кредитів на суму до 3 млрд. євро, частково на модернізацію електромережі. За словами пана Поволоцького, буде потрібно набагато більше фінансування енергетики від іноземних донорів.
Захід вже будує плани на сотні мільярдів доларів допомоги для відновлення України після війни. 25 жовтня донори зібралися у Берліні на конференцію експертів, щоб обговорити, як структурувати таку допомогу. Конференція не призвела до прийняття обов’язкових рішень, але вона стала частиною поточного планування того, що, як очікується, стане однією з найбільших міжнародних програм з надання допомоги в історії. Запобігання руйнуванню української електромережі та подальшому пошкодженню решти її інфраструктури видається мудрим капіталовкладенням.
