Західні санкції проти путінської Росії практично не працюють, перетворившись на таку «мильну бульбашку», а розмови про введення чергового за рахунком пакета «ще більш пекельних» санкцій є не більш ніж ще один напад у надуванні цієї «бульбашки».
До того ж, ця «мильна бульбашка» має свого роду три шари. Іншими словами, існують три діалектично взаємопов’язані причини, через які санкції проти країни-агресора якщо і працюють, то вкрай слабкою мірою, а в цілій низці питань ці санкції, хоч як це смішно і сумно одночасно, навіть істотно покращують фінансово-економічні показники російського експорту. Адже є різке збільшення російської експортної виручки навіть при істотному зниженні обсягів експорту в натуральному вираженні – такий собі подарунок Путіну.
І це не якась там «проплачена московська пропаганда». Той факт, що санкції практично не досягли мети, вже визнають на Заході, про це на повний голос заговорили західні експерти, про це масово пишуть численні західні медіа, контрольовані різними групами впливу.
Професіонали на службі у Путіна
Втім, крім трьох джерел і складових частин фактичного провалу санкційної політики, про які йтиметься далі, є ще одна, четверта складова у вигляді досить грамотного та професійного економічного блоку в Росії. Це треба визнати, а не робити безглузді ура-патріотичні заяви на тему «які вони у Москві всі кінчені». Вони там далеко не всі «кінчені», і це вкрай ускладнює відбивання агресії Україною, а також вкрай послаблює, навіть зводять нанівець західні економічні санкції взагалі. Звичайно, без об’єктивних факторів у вигляді величезного зростання світових цін на енергоносії та ажіотажного попиту на них, суб’єктивні якості у вигляді професіоналізму російського економічного блоку були б не настільки відчутні.
Вкотре слід повторити, що ворога необхідно оцінювати об’єктивно. А Росія – це не лише жорстокий, морально опущений і потужний у військовому плані ворог, а й у економічному плані один із найсильніших ворогів у світі через свої величезні ресурси. Можна скільки завгодно роздмухувати тему незначної частки російської економіки у світовому ВВП, але при цьому слід пам’ятати, як мінімум, дві речі. По-перше, значна частина російської економіки перебуває у тіні, до речі, як і української, а тому реально оцінити її розміри досить важко. По-друге, економіка Росії складається переважно з реальних активів, що складаються, перш за все, з тих же найбагатших природних ресурсів, а не з якихось «похідних деривативів фондового ринку». Здається, зараз на Заході починають розуміти, що нафта, газ, вугілля, алмази, ліс, чорні та кольорові метали, інші подібні ресурси – це набагато серйозніше за будь-які «кредитно-дефолтні свопи». Втім, у цю філософію вдаватися зараз не будемо, а звернемося до економічного блоку російської еліти.
Тут, перш за все, слід виділити голову російського Центробанку Ельвіру Набіулліну, міністра фінансів Антона Силуанова, колишнього міністра економрозвитку «російського німця» Германа Грефа, який, наскільки можна зрозуміти, зберігає вплив на прийняття рішень та інших менш відомих широкому загалу персонажів.
Тут цікавий погляд з боку американського громадянина радянського походження, що характерно, вкрай критично налаштованого до путінської Росії та щиро симпатизує Україні, який під слововживанням «ми» вже давно розуміє Америку та її владу:
“Набіулліна … в їх ситуації, робить дуже все правильно і вірно. Взагалі, якщо говорити про путінський уряд, то мінфін і центробанк там одна світла пляма, де насправді сидять не колишні ГБшники, що розбагатіли на крадіжці країни, а серйозні фахівці. І це ще раз говорить про те, що наші санкції працюватимуть дуже тимчасово, оскільки мають багато в чому косметичний, а не структурний характер. Забрати у них компоненти від заводів це одне, а продовжувати у них купувати газ це в 100 разів краще за інше. При цьому дійсно треба врахувати, що не обов’язковим є французький завод з виробництва шин для машин – можна купити завод у Бразилії чи Китаї. Ні, якість буде гірша, але це не колапс виробництва та життя, зрештою.
Ні в США ні в Європі не прораховують, а дарма, а наскільки самостійною стала Азія зі своїми особистими справами і яка забила величезний болт на Україну. І так само за всіма дурними політінформаціями з комп’ютера, де всі сидять і як діти радіють, що молоко розіллють у бідони, ніхто не хоче повірити, що знайдуться такі як Греф або Набіулліна у важкі моменти».
Ще раз. Як видно з цієї, можливо, далеко не найглибшої експертної оцінки, а скоріше з емоційного сплеску, певні успіхи в російській економіці під санкціями зумовлені не лише професіоналізмом та талантом російського економблоку, а й цілою низкою сприятливих зовнішніх факторів. Але економблок у Москві талановито та професійно цими факторами користується.
До речі, за даними ЗМІ, голова Центробанку Набіулліна з початком кривавої путінської авантюри в Україні намагалася піти у відставку, щоб не «вигрібати лайно» (пардон!) і уникнути неминучих санкцій. Але Путін її відставку не прийняв, тобто як мінімум у кадровій політиці у сфері економіки він зберігає адекватність.
А ось реакція ще одного «(пост)радянського американця» у вигляді порівняння дій американської та російської фінансової влади:
«На Сенатських слуханнях з приводу інфляції наша наскрізь політизована Джанет Йеллен (міністр фінансів США – Авт.) говорила більше про кліматичну кризу, ніж про інфляцію, яку вона, за вказівкою зверху та на користь короткостроковій політвигоді, профунькала.
А тим часом голова центроБанку Росії Ельвіра Набіулліна, якій начхати на клімат, коли справа стосується фінансів, залізною рукою зупинила зростання інфляції в країні, обкладеної санкціями, по саме не хочу. І обіцяє опустити її до рівня нижче за нашу незабаром…
Може Ельвірі запропонувати місце Treasury Secretary (міністр фінансів, голова казначейства – Авт.), а не шаленим ідеологам, яких Байден поставив чи намагався поставити у всіх важелів нашої фінансової системи».
І ось датована 8 червня цікава стаття в американському виданні The Wall Street Journal, в якій дається дуже позитивна оцінка діяльності російської економічної влади в реальних умовах санкцій ().
Стаття Пола Хеннона (Paul Hannon) носить відповідний заголовок та підзаголовок: «Russia’s Inflation Eases, Giving Government Economic Breathing Room. Decline in inflation rate opens way for further cut in interest rates, but growth outlook remains gloomy in wake of invasion of Ukraine», тобто «Інфляція у Росії знижується, даючи уряду економічний перепочинок. Зниження рівня інфляції відкриває шлях для подальшого зниження відсоткових ставок, але перспективи зростання залишаються похмурими після вторгнення в Україну».
На самому початку тексту акцентується думка, що відновлення рубля допомагає підтримати економіку Росії та продовжити військові дії в Україні.
Далі наводимо текст цієї статті з The Wall Street Journal з деякими скороченнями:
«Річний рівень інфляції в Росії знизився в травні вперше після вторгнення країни в Україну, що вказує на те, що зростання цін, яке сковувало економіку, починає слабшати.
Російське статистичне агентство… повідомило, що споживчі ціни у травні були на 17,1% вищими, ніж роком раніше, що є невеликим уповільненням порівняно з рівнем інфляції в 17,8%, зафіксованим у квітні. У січні, останньому повному місяці перед вторгненням, інфляція становила 8,7%.
“Можливо, інфляція вже досягла піку, і найближчими місяцями ціновий тиск, ймовірно, ще більше ослабне”, – сказав Ліам Піч, економіст Capital Economics.
Споживчі ціни швидко зросли протягом кількох тижнів після того, як західні уряди відреагували на вторгнення пакетом санкцій, які відтоді були розширені, що призвело до послаблення рубля та підвищення вартості імпорту.
З того часу центральний банк звернув назад падіння рубля, об’єднавши первісне подвоєння ключової процентної ставки з заходами, які змусили компанії купувати рублі, обмежили суму доларів, яку росіяни можуть знімати з банківських рахунків в іноземній валюті і заборонили банкам продавати іноземну валюту клієнтам.
У зв’язку із уповільненням інфляції центральний банк почав скасовувати початкове підвищення ставки на початку квітня і, як очікується, наблизить свою ключову ставку до ставки до вторгнення в п’ятницю, коли офіційні особи наступного разу зберуться для визначення політики.
«Банк Росії враховуватиме фактичну та очікувану інфляційну динаміку щодо цільового значення і… залишає відкритою можливість зниження ключової ставки на своїх найближчих засіданнях», — заявив ЦБ наприкінці травня, коли востаннє знижував ключову ставку.
Центральний банк заявив, що очікує, що рівень інфляції впаде до 5-7% у 2022 році, що все ще вище за цільовий рівень у 4%.
По мірі відновлення курсу рубля Росія також послабила деякі обмеження, накладені на її жителів після вторгнення… Уряд збільшив щомісячну суму доларів США, яку росіяни можуть переводити в деякі зарубіжні країни, до 150 000 доларів з 50 000 доларів.
Стримування зростання інфляції навряд чи повністю захистить росіян від економічної шкоди, завданої війною та санкціями, запровадженими західними урядами.
Світовий банк у вівторок прогнозує, що економіка країни скоротиться на 8,9% цього року і на 2% у 2023 році, і це скорочення може поглибитись, якщо уряди Європи вживуть подальших дій щодо скорочення імпорту російських енергоресурсів.
Існує також ризик того, що інфляція знову підніметься, оскільки західні санкції скоротять пропозицію товарів та послуг у найближчі місяці. Хоча обмежений доступ до фінансових та логістичних мереж призвів до різкого скорочення російського імпорту в останні місяці, багато західних компаній пішли з країни.
Інститут міжнародних фінансів підрахував, що п’ята частина західних компаній, що йдуть, виробляла «дискреційні» споживчі товари, а ще 10% виробляли товари першої необхідності.
«У більшості секторів короткострокові переваги для російських компаній більш ніж переважуватимуться різким скороченням іноземних інвестицій», — написали в середу економісти IIF у звіті про вплив санкцій».
Як кажуть, коментарі зайві…
Азія, Африка та Латинська Америка?.. Та начхати вони хотіли!
Повертаючись до питання про «трьохшарову мильну бульбашку» західних санкцій, слід звернути увагу на той факт, який вже згадувався вище. А саме, на те, що багато країн Азії, Африки та Латинської Америки мають свої відмінні від Заходу інтереси і при цьому вони не настільки залежать від Заходу, щоб беззаперечно виконувати його вказівки, у тому числі щодо приєднання до санкцій проти Росії. По-перше, економічне співробітництво з Москвою для цих країн просто вигідне, а по-друге, протистоїть тиску Заходу, зокрема у питанні санкцій, ці країни демонструють свою суб’єктність.
Щоправда, деякі з цих країн, насамперед, країни Африки, які страждають від нестачі продовольства, примудряються мало не наказово вимагати від України негайно розблокувати чорноморські порти, яким загрожує російський флот, для того, щоб експортувати запаси зерна, що скупчилися в Україні з минулого врожаю. Причому часто такі вимоги звучать з явної подачі Кремля на тлі відповідних заяв міністра Лаврова та інших дрібніших московських розмовляючих голів. Ну, тут, хлопці, як то кажуть, якщо Путін у вас друг – нехай він вас і годує! Втім, це окрема тема.
Що ж до невдалих спроб Заходу, власне Америки спонукати країни Азії, Африки та Латинської Америки на приєднання до санкцій проти Москви, то слід звернути увагу на статтю у виданні The New York Times із заголовком та підзаголовком «Biden Races to Expand Coalition Against Russia but Meets Resistance. Many Asian, African and Latin American nations are maintaining ties with Russia as the United States tries to isolate President Vladimir V. Putin and end the war in Ukraine», що означає «Байден прагне розширити коаліцію проти Росії, але зустрічає опір. Багато азіатських, африканських та латиноамериканських країн підтримують зв’язки з Росією, у той час як Сполучені Штати намагаються ізолювати президента Володимира Путіна і покласти край війні в Україні». ().
Видання констатує, що поки що невдачею закінчуються спроби американців змінити позиції Бразилії, Ізраїлю, Індії, країн Перської затоки, ПАР.
«З наростаючою наполегливістю адміністрація Байдена намагається вмовити або переконати країни, які Вашингтон вважає нейтральними в конфлікті, включаючи Індію, Бразилію, Ізраїль та арабські держави Перської затоки, приєднатися до кампанії економічних санкцій, військової підтримки та дипломатичного тиску для подальшого ізолювання Росії, щоб покласти кінець війні. Досі лише деякі з них, якщо взагалі такі були, виявили бажання відгукнутися, незважаючи на їхні партнерські відносини зі Сполученими Штатами щодо інших важливих питань безпеки», – пише The New York Times.
Видання зазначає, що рекомендації президента США Джо Байдена до африканських країн не купувати вкрадене в Україні зерно можуть узагалі привести цей континент до голоду.
The New York Times звертає увагу, що під тиском Заходу ці країни можуть домовитися про поглиблення таких альянсів, як БРІКС, куди входять Росія, Китай, Індія, Бразилія та Південна Африка.
Пирували, веселилися, підрахували – розплакалися
Все більше в західних медіа звертають увагу на другий «шар» згаданої «трьохшарової мильної бульбашки санкцій». Йдеться про те, що, вводячи санкції, на Заході примудрилися повністю прорахуватися в реальних наслідках цих санкцій. В результаті, економічне становище в умовах санкцій Росії в низці питань не погіршилося, а навпаки, навіть покращало.
У цьому сенсі показовою є стаття у британському виданні The Guardian авторства Ларрі Елліота (Larry Elliott), яку радісно розрекламували у російському сегменті інтернету. Текст називається «Russia is winning the economic war – і Putin is no closer to withdrawing troops», тобто «Росія виграє економічну війну – і Путін не наблизився до виведення військ».
Щодо того, що Росія «виграє економічну війну», – це явне перебільшення, але дуже багато автор цього матеріалу – навіть якщо він замовний – констатує абсолютно правильно.
У матеріалі зазначається, що тепер стало очевидним, що обмеження не спрацювали так, як мали б, оскільки ціни на газ і нафту з РФ тільки зросли. Росія отримує достатньо фінансування для продовження спецоперації в Україні через торговий баланс, що збільшився, тобто співвідношення вартості експорту до вартості імпорту.
Також зросла вартість нафтопродуктів на світовому ринку у зв’язку із частковою забороною в ЄС на ввезення російської нафти, це забезпечило владі РФ черговий фінансовий успіх. Крім того, у квітні виріс експорт нафти до Китаю більш ніж на 50% порівняно з 2021 роком, хоча Європа поступово відлучається від споживання російських енергоресурсів.
У Британії інфляція поки що б’є рекорди, досягнувши 9%, найвищого рівня за останні 40 років. Те саме відбувається з цінами на бензин. Західні економіки увійшли у період повільного падіння, ставши жертвами інфляції. Тим часом рубль завдяки державному контролю займає сильні позиції.
Автор матеріалу анонсував підвищення кредитних ставок та зростання безробіття у західних країнах. За його словами, проблеми будуть особливо помітні в ЄС, оскільки європейські країни більш залежать від російського палива, ніж Британія.
Справді, незважаючи на падіння обсягів постачання енергоносіїв до Європи, зростання цін на них призвело до стрибка валютної виручки Росії від експорту.
За даними фінського Центру досліджень енергетики та чистого повітря, Росія за перші сто днів війни заробила 93 млрд євро на експорті викопного палива – нафти, газу та вугілля.
При цьому саме Євросоюз імпортував 61% цього обсягу на суму близько 57 мільярдів. Зокрема, дохід включає приблизно 46 млрд євро за сиру нафту, 24 млрд – за трубопровідний газ, 13 млрд – за нафтопродукти, а також 5,1 млрд – за ЗПГ та 4,8 млрд – за вугілля.
Окрім іншого, це дозволило Росії продавати в Азію, насамперед, таким великим споживачам, як Індія та Китай, нафту та газ з великими знижками, що компенсуються зростанням цін на західних ринках.
В опублікованому CNN матеріалі «Why Russia isn’t hurting even as it cuts off Europe’s gas» («Чому Росія не страждає, навіть перекриваючи газ Європі») говориться, що доходи РФ від постачання газу до Європи за перші два місяці війни зросли вдвічі порівняно з аналогічним періодом 2021 року, хоча обсяги постачання впали.
Видання зазначає, що у перші п’ять місяців цього року експорт газу з РФ за межі СНД упав на 28%, а за підсумками року очікується зниження постачання ще на 20 млрд кубометрів. Але через зростання цін на газ його експорт до ЄС із Росії за два місяці після початку війни в Україні приніс Москві 47 млрд доларів, що вдвічі більше, ніж за аналогічний період 2021 року.
У S&P Global Commodity Insights вважають, що «малоймовірно, що Росія отримуватиме значно менше доходів, поки не будуть проведені подальші скорочення постачання газу».
Видання висловлює припущення, що в міру відмови ЄС від газу з Росії, РФ буде важче знаходити альтернативних покупців, так як РФ постачає газ трубами, які ще потрібно будувати.
«Найглибше», відзначимо від себе, міркування, яке поки що нічим не виправдовується, оскільки Європа продовжує посилено закачувати російський газ, особливо з огляду на наближення опалювального сезону.
Буквально така ж ситуація з постачанням російської нафти, про що з посиланням на Міжнародне енергетичне агентство (МЕА) повідомляє агентство Bloomberg в публикации «Russia Oil Revenue Up 50% This Year Despite Boycott, IEA Says», що означає «Доходи від продажу нафти в Росії виросли на 50% цього року, незважаючи на бойкот, повідомляє МЕА».
Зростання доходів Росії від нафти відбулося, незважаючи на те, що торгові обмеження після вторгнення в Україну змусили багатьох нафтопереробників відмовитися від її постачання.
У 2022 році Москва щомісяця заробляла близько 20 мільярдів доларів від сукупного продажу нафти і нафтопродуктів (близько 8 мільйонів барелів на день).
Зараз російські постачання нафти продовжуються, незважаючи на те, що Європейський Союз наближається до заборони на її імпорт, а міжнародні нафтові компанії, такі як Shell та TotalEnergies SE, зобов’язуються припинити закупівлю у РФ. Азія залишається зацікавленим покупцем, а Китай та Індія забирають нафту, яка більше не потрібна Європі.
Поряд із цим скорочення потоків російських нафтопродуктів – дизельного палива, мазуту та бензину – посилило напруженість на світових ринках. Запаси скорочувалися сім кварталів поспіль, при цьому запаси так званих середніх дистилятів нині найнижчі з 2008 року.
За даними МЕА, у квітні ЄС залишався найбільшим ринком для російського експорту, на нього припадало 43% від експорту країни.
Щоправда, і тут висловлюються припущення про те, що скоро споживання скоротиться, і це послабить Росію. За оцінками агентства, минулого місяця постачання скоротилося на 1 млн барелів на день, а в другій половині року ці втрати можуть потроїтися. Санкції ЄС проти російських державних підприємств, включаючи «Роснефть», набули чинності 15 травня, і має місце тенденція до повної заборони постачання.
«У разі погодження нове ембарго прискорить переорієнтацію торгових потоків, яка вже відбувається, і змусить російські нафтові компанії закривати більше свердловин», – йдеться у повідомленні МЕА.
Але відомо, що питання з повним ембарго поки що вирішити не вдається.
Війна – війною, а обід – за розкладом!
Третій «шар» згаданої «тришарової мильної бульбашки» санкцій обумовлений шкурними інтересами та цинізмом Заходу, який, з одного боку, гучно анонсує санкції та довго торгується на цю тему між собою, а з іншого боку продовжує посилено закуповувати за різко зрослими цінами в Росії енергоносії та іншу продукцію, а також вести експорт до Росії. Насамперед, це стосується Європи та її провідних країн.
Це дає підстави і для країн третього світу також ігнорувати вимоги приєднатися до санкцій. Зокрема, Індія вже заявляла свою категоричну незгоду з тиском на неї у цьому питанні, аргументуючи тим, що Європа, Німеччина та Франція продовжують інтенсивний торговельно-економічний обмін із Росією.
Показовою в цьому плані є обурена стаття в британському виданні The Daily Express під промовистою назвою “Macron betrays Ukraine as imports from Russia SOAR despite Putin’s war atrocities”, тобто “Макрон зраджує Україну, імпортуючи з Росії паливо, незважаючи на військові звірства Путіна“.
Британське видання обурене «підступом Франції», яке «наживається на конфлікті в Україні». Ну, загалом, правильна постановка питання!
«Згідно з даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря, Франція, Бельгія та Нідерланди закупили партії російського палива за зниженими цінами. У квітні та травні Франція отримала дюжину партій зрідженого природного газу та інших продуктів на викопному паливі на суму майже 900 млн. євро. Оскільки ЄС розглядає можливість посилення санкцій проти Росії, Франція збільшила свій імпорт, щоб стати найбільшим покупцем ЗПГ у світі», – зазначає видання The Daily Express.
Німеччина не відстає від Франції, що повідомляє навіть німецький офіціоз від імені Deutsche Welle. Щоправда, публікація називається «Експорт із Німеччини до Росії у квітні продовжив падіння». Але вже у самому тексті повідомляється, що у відповідь російський експорт до Німеччини в грошах виріс майже наполовину. Ну, «санкції» у них це такі…
Повідомляється, що у квітні 2022 року Росія експортувала до Німеччини продукцію на 3,7 млрд євро. Причому цю суму вони отримали за обсяги продукції менші, ніж рік тому.
Зростання доходів РФ відбулося через зростання цін на нафту та газ – основні статті російського експорту до ФРН. Вартість проданих росіянами німцям нафти та газу збільшилася на 37,8% – до 2,2 млрд. євро. Крім того, Москва постачала кокс та нафтопродукти (+94,3% – до 0,4 млрд євро), а також вугілля (+334,7% – до 0,4 млрд євро).
Зате з Європи безперервно долинають «шумові ефекти» на тему «чергового пакету якихось ще страшніших санкцій», які цього разу вже точно перекинуть Путіна та його режим.
“І на останок…”
Тому, звертаючись до Заходу у питанні ефективності широко розрекламованих санкцій, навколо яких так багато шуму, хочеться сказати словами покійного Михал-Михалича Жванецького: ретельніше треба, хлопці, ретельніше…
А вітчизняному керівництву (про різних «експертів» та «радників» не говоримо) слід залишити надії на те й розмови про те, що «пекельні санкції» якось сильно допоможуть у боротьбі з путінською агресією. Звичайно, зовсім відкидати цей фактор не варто, але і «створювати з них кумира» – це теж тупиковий і навіть небезпечний шлях, що веде до ілюзій і недооцінки суворої реальності, що загрожує небезпечними наслідками.
На жаль, єдиним украй важким, але адекватним шляхом припинення агресії та відвоювання своєї землі є військовий розгром Путіна. Для цього, як уже неодноразово говорилося, від Заходу потрібна потужна наступальна зброя, багато зброї, причому терміново, а також термінове навчання західними інструкторами наших хлопців використанню цієї зброї. Ну, і, звичайно, фінансова підтримка.
А Захід, насамперед Європа, нехай собі далі грають у чергові за рахунком «пакети пекельних санкцій», і якщо це колись дасть хоч якийсь ефект – будемо раді.
Але агресію Путіна в Україну, так само як і існування самого Путіна з його режимом, можна припинити лише збройним шляхом, і іншого шляху, на жаль, зараз не видно.
