Ситуація навколо скандального газового проєкту «Північний потік-2» (ПП-2) кардинально змінилася після того, як президент США Джозеф Байден визнав, що готовий послабити санкції проти даного проєкту для поліпшення відносин з Євросоюзом (ЄС), в першу чергу, з Берліном. Якщо другу нитку газопроводу з Росії до Німеччини таки добудують, Україні загрожує втрата не тільки доходів від транзиту, але і зіткнення з більш небезпечними викликами.
Наскільки серйозні економічні ризики для нашої країни в даному випадку і чи є шанс виправити ситуацію, розбиралися «Економічні новини».
«Не дати добудувати і ввести в експлуатацію «Північний потік – 2» можуть тільки США і адміністрація Президента Байдена. «Північний потік – 2» – це не просто енергетична безпека, про яку говорять усі дипломати і політики, це окрема потужна зброя Російської Федерації, яку дають їй сьогодні в руки. А потім Європа запитує про те, як можна захиститися від Росії. Відповідь дуже проста – не давати зброю ворогові», – заявив під час зустрічі з сенаторами США президент України Володимир Зеленський.
США і Росія не перший рік борються за вплив на газовому ринку Європи. Вихід саме на енергетичний ринок європейських країн дає певні важелі політичного тиску, тому обидві країни прагнуть посилити свій контроль. Як відомо, всі категорії споживачів Європи в цілому щорічно потребують 560-600 млрд куб. м блакитного палива. Лідером по його постачанню вже багато років залишається Росія. Річні поставки газу з РФ складають до 200 млрд куб м в рік, це близько 40% ринку. Росія переважно поставляє газ на підставі двосторонніх контрактів з фіксованою ціною і обсягами. А ось показники США набагато скромніші, адже вони з’явилися на цьому ринку відносно недавно. Споживання американського газу варіюється в залежності від сезону, але в середньому воно становить лише близько 10% ринку. Решта газу йде з інших джерел, серед яких Норвегія, країни Північної Африки і Близького Сходу. Всі вони торгують газом переважно через газові хаби, де ціна динамічно змінюється. За заявою «Газпрому», в 2021 році Росія постачає газ до Європи в середньому по 170 дол за тис куб. м. Ціни ж на газ на європейських ринках в травні вже перевищили 300 дол за тис куб. м. Американський газ сам по собі дешевше російського. На американських ринках його вартість близько 50 дол за тис куб м. Але ця вартість в Європі зростає через транспортування і ланцюжки скраплення/розрідження.
Тому не дивно, що США залишаються затятими противниками будівництва ПП-2. Саме за часів адміністрації колишнього президента США Дональда Трампа протистояння з ЄС через позицію по відношенню до проєкту Росії досягло свого піку. Американські чиновники відзначали, що газопровід зробить Європу більш залежною від російських енергоносіїв і завдасть шкоди Україні, яка отримує плату за транзит газу. Однак німецький уряд відмовився зупиняти проєкт з росіянами, наполягаючи, що він є чисто комерційним, а не політичним. У грудні 2019 Сенат США ввів санкції проти російського газопроводу, змусивши вийти з проєкту міжнародних підрядників – компанії Saipem і Allseas, з якими вже багато років співпрацює «Газпром». Санкції США дозволили призупинити будівництво ПП-2 більш ніж на рік і змусили російського монополіста продовжити до 2025 року транзитну угоду з українським оператором ГТС. Однак з моменту вступу на посаду глави Білого дому Джо Байдена риторика Вашингтона з цього приводу дещо змінилася. Нова американська адміністрація взяла курс на поліпшення відносин з Європою в цілому і Німеччиною зокрема.
Нещодавно в Держдепі заявили, що російська компанія, яка стоїть за трубопроводом Nord Stream 2 AG, і її німецький генеральний директор Маттіас Варніг, наближена до президента Росії Володимира Путіна, продовжують працювати над реалізацією проєкту, що суперечить списку санкцій законодавству. Але адміністрація Байдена, проте, поки відмовилася вводити більш жорсткі санкції, аргументуючи це тим, що проєкт майже закінчений, а нові санкції лише зашкодять відносинам з європейськими союзниками. «Це не те, що я можу дозволити Німеччині щось робити чи ні. Якщо вводити санкції зараз, я думаю, це буде контрпродуктивно з точки зору наших європейських відносин», – сказав Джо Байден. Але додав, що при цьому він є противником проєкту з моменту його виникнення.
Нагадаємо, проєкт Північний потік -2 оцінюється в 9,5 млрд євро. Його реалізує «Газпром» в альянсі з європейськими компаніями Engie, Uniper, OMV, Shell, Wintershall. Вони взяли на себе зобов’язання профінансувати будівництво сумарно на 50%, тобто на 950 млн євро кожен. «Газпром» надасть другу половину коштів – 4,75 млрд євро. Президент Росії Володимир Путін заявляв, що газопровід зобов’язані ввести в експлуатацію на початку 2021 року. Однак через санкції терміни перенесли на кінець року.
Колишня заступниця голови МЗС і екс-радник голови правління «Нафтогазу» Лана Зеркаль вважає, що США поставили на паузу санкції по ПП-2, і не виключає можливості їх відновлення. «Я думаю, що вони їх не викреслили. Санкції зняли тимчасово, і це не означає, що їх не можна відновити в будь-який момент. Це рішення залежить, на мій погляд, від результатів зустрічі Путін-Байден і зустрічі Байден-Зеленський. Адже зупинити добудову «Потоку» можна саме санкціями. Санкції є і зараз – вони діють по кораблям, які прокладають трубу», – сказала вона. За її словами, існує два варіанти розвитку ситуації з українською ГТС після запуску ПП-2. Перший з них – повна втрата транзиту через Україну з сумнівними перспективами оскаржити його в міжнародному арбітражі. «Другий сценарій – домовленість з РФ про те, що вона буде користуватися ПП, і їй не будуть перешкоджати в цьому, а вона гарантує нам поставки газу за певними цінами, які будуть називатися «хаб мінус». Але ніхто з нас ніколи не буде знати, за скільки цей газ дійсно кому продається, і хто з цього отримує вигоду. Таким чином, ми знову йдемо в обійми російської політики, пов’язаної з газом як інструментом», – додала Зеркаль.
Політичний і економічний експерт Тарас Загородній вважає, що в даному випадку, швидше за все, існують домовленості про певні поступки з боку Вашингтона Росії і Німеччині, що виглядає особливо смішно на тлі грізних заяв американської сторони про те, що за хакерською атакою на найбільший нафтопровід в США Colonial стоїть саме Росія. «Так що будівництво ПП-2 продовжується і, схоже, буде завершено – і все це заради міфічної Атлантичної єдності, про яку Штати прожужжали всім вуха. Американські демократи за своїми переконаннями завжди були більш «лівими», ніж республіканці, і прагнули ні з ким не сваритися. Так, наприклад, війна Росії проти Грузії не завадила Обамі «перезавантажити» відносини між Вашингтоном і Москвою. А адміністрація Байдена продовжує цю недобру традицію підтримки агресивних дій Росії. Втім, головний, на мій погляд, мотив адміністрації Байдена – спроба уникнути сварок з Німеччиною. Однак тут «в комплекті» з Німеччиною йде і Росія. Хоча по Росії цей крок може бути розцінений як стратегічне стримування її Штатами і перешкоджання її зближення з Китаєм, тобто США тут більше грають проти Китаю», – вважає експерт. Що ж стосується України, продовжив Загородній, то для неї вся ця історія – суворий урок, і наслідки будуть тяжкими. «ПП-2 небезпечний для України з багатьох міркувань. А ось Німеччині він вигідний, оскільки вона добивається зниження ціни на газ для себе, тобто об’єктивно захищає свої національні інтереси. Україна після всього повинна зрозуміти, що потрібно менше слухати маячню, яку несе Захід, і керуватися власними національними інтересами», – додав він.
Член експертної ради Міністерства енергетики Геннадій Рябцев також вважає, що рішення нової американської адміністрації не вводити санкції проти проєкту Північний потік-2 зовсім не означає, що США повністю згорнули свою інформаційну кампанію з протидії будівництву даного газопроводу. «Вони вважають, що їх національний інтерес зараз полягає в тому, щоб дозволити РФ довести проєкт до логічного завершення. До того ж, 16 червня має відбутися зустріч Байдена з Путіним. Думаю, що дана заява може розглядатися як певний “аперитивчик” перед зустріччю. Показати, що американці йдуть на певні поступки, значить давайте подумаємо, що може Росія запропонувати у відповідь з питання, що цікавить США. Наприклад, по сирійському, афганському або українському напрямку», – сказав «ЕН» експерт. У той же час він звернув увагу на те, що ПП-2 – це альтернатива не українському маршруту, про що звикли розповідати українські чиновники, а білорусько-польському. «Це альтернатива газопроводу «Ямал – Європа». А не газопроводу «Союз». Альтернатива газопроводу «Союз», який постачає газ до країн Центральної та Південної Європи – це ті потоки, які вже були раніше добудовані і проти яких жоден з наших політиків нічого не сказав. Це «Турецький потік» і «Блакитний потік». Плюс їх продовження «Балканський потік» (в Болгарію до Сербії), плюс TANAP, за яким буде транспортуватися азербайджанський газ, витісняючи російський з тих ринків, на яких реалізовувався газ, який йшов транзитом через Україну», – сказав Рябцев.
За його словами, на відміну від України, «яка тільки й робить, що бігає і кричить про те, як їй буде погано, коли ПП-2 добудують», Польща вже давно гарантувала власну енергетичну безпеку. «Країна не просто виступала проти ПП-2 в судах, антимонопольних структурах ЄС, на політичній арені і продовжує це робити. Польща побудувала термінал з прийому зрідженого газу в Свиноуйсьці, прокладає трубопровід «Baltic Pipe» і підписала відповідні угоди на постачання альтернативного російському газу. Виграла конкурс на розробку газових родовищ за межами своєї території (і навіть не один), збільшила власний газовидобуток, побудувала і продовжує будувати вугільні теплові електростанції, зменшила газоємність власної економіки і підвищила ефективність використання газу як такого. Завдяки всім цим прийнятим і реалізованим заходам Польща в результаті відмовилася продовжувати транзитний контракт з «Газпромом» після 2023 року», – розповів експерт. У свою чергу в Україні нічого не роблять для того, щоб якимось чином зменшити залежність від Росії.
«Нам всім розповідають, що ми позбулися російського газу, при цьому ми перекуповуємо російський газ у Словаччині, Швейцарії та інших посередників, сплачуючи їм відповідний відсоток. І робимо вигляд, що не купуємо російський газ. Ми розповідаємо про переваги української ГТС, але при цьому залежні від тиску в трубі. Мовляв, будемо втрачати 3-4 млрд. дол. щорічно. Звичайно, якщо нічого не робити, а тільки підкидати гроші американським конгресменам на якісь лобістські дії, то, закономірно, що можуть виникнути проблеми. Замість того, щоб оптимізувати потужності української ГТС вже зараз, збільшувати видобуток власного газу, брати участь в конкурсах на розробку родовищ за кордоном, думати про те, як приймати скраплений газ, (можливо, брати участь в збільшенні потужностей польського терміналу), знижувати газоємність власної економіки, використовувати альтернативні джерела енергії, ми розповідаємо, що це нам не потрібно. При цьому заявляючи про те, що Україна веде війну з РФ і одночасно шкодуємо про те, що транзитний контракт з РФ закінчується через три роки. Це просто верх цинізму», – додав Рябцев.
За словами фінансового аналітика Олексія Куща, Україна мала шанс стати найбільшим газовим хабом в Східній Європі. «Замість цього газовими хабами стають держави, які до цього не мали ніяких передумов. Туреччина стає південно-європейським газовим хабом. Польща – центрально-європейським. І тепер глобальним європейським хабом стає Німеччина. Україна, що має найбільшу ГТС, найбільші газові сховища і унікальне географічне розташування, на перетині транзитних потоків між найбільшим газовим постачальником – Росією і найбільшим споживачем – Європою, виявилася в даному випадку не при справах. Очевидно, потрібно було сильно постаратися, щоб дати такий негативний результат», – сказав «ЕН» експерт. За його словами, сума в 3-4 млрд.дол, які Україна щорічно отримувала у вигляді транзитної ренти від Росії, була дуже важлива в державному масштабі. По-перше, це, як не як, близько 2% нашого ВВП. Для порівняння, вся програма співпраці з МВФ становить 5 млрд.дол., розрахована на кілька років. А тут 3 млрд дол. в рік просто в результаті логістичної ренти. По-друге, ці гроші необхідні для підтримки вітчизняної ГТС. І по-третє, гроші балансували фінансовий потік «Нафтогазу». Тобто, забезпечували компанію обіговими коштами, перш за все валютою. Завдяки цьому НАК почав активно виходити на валютний ринок, що також чинило когнітивний вплив на економіку. «Тепер цих оборотних коштів не буде. Росія буде використовувати даний маршрут в якості допоміжного, для прокачування тих обсягів газу, які будуть необхідні тим європейським країнам, що не можуть бути забезпечені газом за допомогою обхідних газопроводів – Чехії, Словаччини, Австрії, Італії. Відповідно ці обсяги будуть невеликими і нерегулярними. Порядку 30-45 млрд. куб м газу в рік у кращому випадку. Таким чином, Україні доведеться підтримувати ГТС вже без грошей росіян. І якимось чином в платіжному балансі ці кілька мільярдів доларів виручки від рентних послуг перекривати або за рахунок експорту товарів, (що сумнівно, тому що у нас негативне торговельне сальдо), або додатковими кредитами. Тому природно, що ситуація, що склалася, буде використовуватися владою як привід для того, щоб підвищувати ціни на природний газ для населення», – вважає експерт.
Єдиний вихід для України, переконаний Кущ, – це провести якісний анбандлінг НАК «Нафтогазу» з подальшим створенням на території України газового хаба. Зокрема, ця модель передбачає, що наша країна переносить вузли комерційного обліку з західного кордону на східний, і вся вітчизняна ГТС виявляється включеною в єдину європейську систему. Управління української ГТС і підземних сховищ переходить в руки географічного хаба, в реальності є ринковою оболонкою, в яку заходять газові трейдери та укладають контракти з постачальником газу, «тобто заповнюють цю оболонку конкретним змістом». В такому випадку переговори з Росією вели б вже не українські чиновники, а європейські трейдери. Між Україною і Росією виник би дуже потужний ринковий посередник. «Умовно кажучи, щоб наш хаб конкурував з німецьким, польським і турецьким. І у нас всі карти на руках, щоб цю конкуренцію виграти. Однак той страшний анбандлінг, який пройшов в Україні – схрещення вужа з їжаком, і як результат отримали кілометр колючого дроту, який був зроблений для того, щоб політична еліта залишилася у газовій годівниці. Тому щоб все запрацювало необхідно від цієї годівниці віддерти за вуха чиновників і керівників «Нафтогазу». Це завдання більш складне, ніж виграти конкурентну боротьбу в інших хабів. В умовах України – це завдання практично нерозв’язне», – додав він.
У цьому солідарна і експерт з питань енергетики Марія Яковлєва. «Українська ГТС є найбільшою в Європі за потужністю і може бути привабливою за ціною пропозиції на послуги транзиту в зв’язку з тим, що на 100% знаходиться на суші і повністю покрила всі витрати на будівництво, на відміну від усіх новостворених потоків. Але цю перевагу наша влада не використовувала. Це не проста недбалість або незнання, це свідома стратегічна здача національних переваг в інтересах ворога», – сказала «ЕН» експерт. Вона нагадала, що ЄС закуповує в РФ близько 168-195 млрд.куб м природного газу в рік. Цей обсяг доставляється кількома шляхами: газопровід «Північний потік-1» з потужністю прокачування «блакитного палива» 55 млрд.м3; газопровід «Ямал-Європа» (через Білорусь) – 35 млрд.м3; газопровід «Блакитний потік» (через Туреччину) – 16 млрд.м3, (у 2020 році завантаженість становила 55% (8,8 млрд.м3); газопровід «Турецький потік», який заробив в січні 2020 року (через Туреччину) – 31 , 5 млрд.м3, у 2020 році завантаженість становила 43% (13,5 млрд.м3); українська ГТС – 146 млрд.м3, у 2020 році завантаженість становила лише 38,2% (55,8 млрд.м3). «Є ще невеликий час виправити ситуацію. Для цього необхідно сформувати економічно привабливі пакети пропозицій по транзиту на 3, 5, 7 років з України та провести відкритий аукціон з їх продажу. Наприклад, якщо сьогодні за транзит по ПП-1 компанії платять 30 дол за тис .м3 можна з нашого боку запропонувати 22-25 дол. як стартову ціну на аукціоні і після торгів така ціна може буде 23-26 дол. Можна запропонувати об’єднати кілька різних опцій, таких як транзит і послуги зберігання в наших газових сховищах в режимі транзиту і, в залежності від обсягів, теж запропонувати привабливі ціни, що значно збільшить привабливість нашої ГТС і дозволить замовникам послуг транзиту зробити вибір на нашу користь», – говорить Яковлєва. Вона переконана, що сподіватися виключно на політичні рішення не варто, тому політична кон’юнктура завжди вкрай нестабільна. «Позиція США щодо не введення санкцій на оператора ПП-2 є чітким підтвердженням цього. Санкції і політичний вплив – це допоміжний, а не вирішальний інструмент. Головною тут є економічна складова», – резюмувала експерт.
Тим часом, в етері одного з російських телеканалів віцепрем’єр Росії Олександр Новак заявив, що роботи з будівництва «Північного потоку-2» закінчать до кінця цього року, тоді ж проєкт введуть в експлуатацію. Так, напередодні президент РФ Володимир Путін оголосив про те, що завершилося укладання труб по першій нитці «Північного потоку-2».
Загалом газопровід складається з двох ниток, їхня потужність, за даними «Газпрому», становить 55 млрд метрів кубічних газу на рік. Наразі роботи тривають по другій нитці, однак морська ділянка вже закінчена.
Глава австрійської нафтової компанії OMV, яка співпрацює з «Газпромом» у проєкті «Північного потоку-2», Райнер Зеле заявляв, що там залишилося прокласти ще 50 кілометрів. Путін запевняв, що друга нитка може бути завершена протягом 1,5-2 місяців.
Окрім того, Зеле рекомендував Україні запропонувати «Газпрому» привабливі умови для транзиту газу, а не «заважати “Північному потоку-2″».
«Зробіть привабливу пропозицію. І якщо ви запропонуєте “Газпрому” транзитні потужності на хороших умовах, то він, безумовно, її розгляне. Не можна виграти конкуренцію, не вступаючи в боротьбу», ㅡ заявив Зеле.
