Гендиректор «KUHN-Україна» розповів, як компанія переживає кризове сьогодення, чому не поспішає з будівництвом заводу в Україні, чому у нас не спостерігається притоку інвесторів і що їх відлякує, а також торкнувся проблем з українськими митниками й складнощів з веденням бізнесу в Україні.
У Вас незвична біографія. Розкажіть про себе.
Я народився в Йорданії, але мої предки з Кавказу. Вчитися приїхав до СРСР: вибрав Сільськогосподарську академію міста Нальчик і спеціальність «механізація сільського господарства». Потім працював в Йорданському університеті (керував науково-дослідними станціями в долині річки Іордан).
Але вже більше п’ятнадцяти років живу в Україні і навіть трохи розмовляю українською. Всі ці роки я займав керівні посади: був генеральним директором таких великих іноземних компаній як Agrimatco (Agricultural Materials Company), Euralis Semences, AgroGeneration. А з 2014 р. очолюю в Україні представництво французького виробника сільськогосподарської техніки — визнаного лідера на світовому ринку.
Як давно представництво компанії знаходиться в Україні?
«KUHN» скоро виповниться двісті років. У багатьох країнах світу в нас є торгівельні представництва і виробництва. Коли вирішувалося питання про розширення торгівельних представництв, обрали Україну, оскільки це аграрна держава з масштабними потенційними можливостями. Вже з 1990-х років наша сільськогосподарська техніка продавалася тут. А в 2006 р. було створено «KUHN-Україна» (як дочірнє підприємство), яка на даний момент має розгалужену дилерську мережу.
На сьогодні у нас шість дистриб’юторів по всій Україні. Діяльність компанії в Україні підтримується за рахунок продажів сільськогосподарської техніки: тут знаходиться тільки склад продукції. Зараз у Вашій країні спостерігаються економічні складнощі, але ми впевнені, що все це тимчасово. До того ж, такий довгожитель, як компанія «KUHN», будує бізнес-плани не на найближчих три-п’ять років, а на довгострокову перспективу.
Чому, коли створювалася філія компанії «KUHN» в Україні, не розглядалося питання про запуск виробничих потужностей?
Щоб побудувати або придбати завод в тій або іншій країні, потрібно певний час. Повинні спостерігатися зрозумілі тенденції і бути виразною статистика, оскільки компанія «KUHN» – найбільший в світі виробник навісної та причіпної техніки. Ми проводимо 3050 різних моделей і модифікацій.
Якщо ставити завдання побудувати в Україні завод, виникає питання: завод яких модифікацій, з 3050, що є в наявності? До того ж, будь-яке виробництво має бути націлене не лише на внутрішній ринок, але й на експорт. Тоді незрозуміло, куди експортувати нашу продукцію з України. Бо за останні сімнадцять років компанія «KUHN» придбала багато заводів в Європі. Крім того, наша компанія випускає безліч продукції, створеної виключно для українських аграріїв. Український ринок вельми перспективний, але він молодий. Можливо, через два-три роки ми зможемо розглядати тут запуск нашого заводу. Все залежить від ситуації на Україні й від того, наскільки буде сприятливим український ринок (закони, податки, бізнес-клімат).
Як я розумію, на даний момент українські закони, розміри податків та інші нюанси не сприяють притоку зарубіжних бізнесменів до України…
На жаль. Ви можете запитати про це у будь-якої іноземної компанії, що працює тут, і відповідь буде не втішливою.
Розкажіть про ті бізнес-проблеми, з якими довелося Вам познайомитися в нашій країні.
З легалізацією бізнесу проблем у нас ніяких не виникало. Але комфортним тутешній бізнес-клімат назвати не можна. Рамки, в яких перебуває іноземний бізнес в Україні, дуже тісні та незручні. Зокрема, вкрай високі податки. І взагалі, у Вашій країні дуже багато податків, що заважає притоку інвестицій та розвитку бізнесу ззовні.
Вельми складна й заплутана дозвільна база. Якщо будувати завод, потрібно мати масу узгоджень і документації. Іншими словами, відкрити завод в Україні у найкоротші терміни й за мінімальну (прийнятну) ціну — неможливо. Тут проблематично побудувати навіть маленький кіоск!
Наприклад, для споруди заводу потрібен проект, який слід погоджувати з безліччю організацій (архітектурними бюро, обласною і міською адміністрацією, обленерго, санепідемстанціями, пожежниками…). Часто їх дії та правила між собою не узгоджені: що добре для пожежників, не прийнятно для санепідконтролю, а інше не відповідає вимогам обленерго.
Має бути один орган, куди подаються документи. А в Україні потрібно спілкуватися з усіма відомствами або зустрічатися окремо, оскільки вони мають свої внутрішні закони, які часто не синхронізовані з іншими міністерствами, відділами. Через це виникають проблеми.
Коли інвестор хоче вкладати гроші в будівництво заводу, складів — спочатку виникають проблеми з дозвільними, а потім з операційними паперами. До того ж, у Вашій країні надто високі податки для іноземних інвесторів, якщо врахувати, що український ринок зовсім молодий. Наприклад, при фінансових вкладеннях в американський ринок, де купівельна здатність й економічний рівень дуже високі, інвестор може розрахувати (розпланувати) свою діяльність і готовий платити навіть більший податок. Оскільки він розуміє, що поверне з прибутком проінвестовані гроші. І даний ринок абсолютно передбачуваний, на відміну від українського.
Якщо говорити про діяльність «KUHN-Украина» за одинадцять років, яка результативність?
Підсумки нашого перебування тут непогані, але менше, ніж ми планували. Мета компанії «KUHN» — бути лідером на ринку України, як мінімум в трійці перших. Ми виробляємо багато видів сільськогосподарської техніки. Зокрема, є лідерами з посівної техніки, по так званій «зеленій лінії» (заготівля й тваринницькі корми) — одні з перших з грунтообробки (плуги). Але нам хотілося бути більше і активніше на українському ринку: особливо, на зерновому напрямку й обприскуванню.
Які сьогоднішні втрати в об’ємах продаж Вашої продукції в Україні, якщо порівнювати з показниками інших років?
Зростання присутнє. Але я не робив би акцент на статистиці 2014-2015 років, із зрозумілих причин. У всіх іноземних компаній, що працюють в Україні, за цей період рівень продаж відчутно впав. Що стосується нашої компанії, втрати складають 30-50% (залежно від виду сільськогосподарської техніки). Звичайно, останні три роки вкрай складні. Сподіваємося, що наступного року станеться перелом в позитивний бік, і продажі знову підуть вгору.
Багато іноземних бізнесменів турбує питання розмитнення товарів, яке має свої «темні сторони». З якими митними проблемами Ви стикалися?
Основна кількість нашої сільськогосподарської техніки йде безпосередньо від заводів до дилерів. Саме вони є імпортерами. Але деяку частину імпортує безпосередньо «KUHN-Україна». Щоб полегшити життя дистриб’юторам і собі, ми сертифікували всю нашу продукцію (вона відповідає українським стандартам).
Кілька разів ми стикалися з проблемою оцінки техніки. На митниці є відділ тарифів, який визначає, товар завозиться за завищеною або заниженою ціною. У нас двічі траплялися затримки товару, що вилилося для компанії в чималі витрати. Довелося платити перевізникові за простій, оскільки два-три дні зайняло надання додаткових довідок, підтверджуючих вартість товару. І все через те, що митник деколи вважає, що певна техніка повинна коштувати дешевше або дорожче. Він дивиться по своїй базі й бачить, що аналогічна сільськогосподарська техніка (інших виробників) була завезена за іншою ціною. Тому, має місце непорозуміння і, як наслідок, затяжний процес розмитнення.
Ви згадували, що в Україні, в порівнянні з іншими європейськими країнами, досить високий податок на бізнес та інвестиції. Як держава може привабити в країну інвесторів?
Будемо відвертими: навіть впродовж попередніх років (до економічної кризи і війни на Донбасі), реальних інвестицій в економіку України не було. Окрім, хіба що, хімічній галузі. Але замість того, щоб привабити інвесторів, Україна ввела додаткове мито. Мито можна додати на розкіш і на товари не першої необхідності. Але на сільськогосподарську техніку (знаючи, що її в країні не вистачає) — це повний нонсенс! Сільгоспвиробники не в змозі купити техніку, оскільки вона вже дорога за своєю собівартістю. Плюс перевезення, розмитнення, ПДВ — все це збільшує ціну. Окрім того, в Україні відбулась сильна девальвація національної валюти. Звісно, в такій ситуації, сільгоспвиробники не стануть вкладати гроші в техніку.
Ви сказали, що за 2014-2015 рр. (порівняно з 2012-2013 рр.), продажі впали на 30-50%. Які результати чекаєте до кінця поточного року?
В порівнянні з 2014 р., збираємося збільшити продажі мінімум в два рази. Минулий рік був теж складним. Нинішній — розпочався непогано. Але потрібно враховувати військові дії на Донбасі і те, що світова ціна на врожай сильно знизилася. Проте, ми дивимося на український ринок, як на вельми перспективний й переконані, що для нашої компанії він стратегічний. Україна буде одним з найбільших і основних ринків в Європі, але на це піде багато часу.
Компанія «KUHN» працює з 2006 р. в Україні. Значить, постачання і замовники були також в Криму й на сході країни. Втрата Криму і військові дії на Донбасі, позначилися на Вашому бізнесі?
У нас були дистриб’ютори, що працювали в названих регіонах. З їхніх слів, деякі склади, що знаходилися на Донбасі і в Криму, — постраждали. Що стосується «KUHN-Україна», то ми зараз не працюємо з Кримом, і на Донбас наша техніка не поставляється. Адже не зрозуміло, як вести оплату й провозити товар через КПП. Але не війною завданий збиток українському бізнесу як такому, а наслідками: падінням економіки, інфляцією, девальвацією гривні.
До нинішньої кризи, був ще один важкий період у 2008-2009 рр. Як пережила його Ваша компанія?
То була суто економічна криза, а зараз – політична, військова і економічна. Теперішня криза набагато гірша. Тоді теж була девальвація гривни, але не в таких об’ємах і розмірі, як нині.
Які плани й найближчі перспективи Вашої компанії?
Ми хочемо і будемо найвпізнаванішим брендом сільськогосподарської техніки в Україні (у нашому сегменті). Ми — єдина іноземна компанія, яка має свій великий склад запчастин в Україні, що працює сім днів на тиждень. Також будемо продовжувати вкладати значні інвестиції в нашу сервісну службу. Щоб стати лідером продажів і бути впізнаваним брендом у своїй ніші, потрібно багато інвестувати у власний маркетинг. І ми прагнемо до цього.
На Вашу думку, скільки нашій країні потрібно інвестицій в рік, аби наблизитися до рівня європейського технічного забезпечення по сільгосптехніці?
Всі сільськогосподарські підприємства України постійно потребують сільгосптехніки. Об’єм продажів в Україні має бути €2 млрд. в рік, впродовж п’яти-семи років, щоб з’явилася можливість забезпечити технікою всі українські сільгосппідприємства (трактори, комбайни, навісна й причіпна техніка, елеваторне устаткування). На сьогодні, об’єм продажів складає €600-800 млн. на рік, і навіть менше. Тому, техніка експлуатується з максимально великим навантаженням. Якщо в європейських країнах термін використання сільськогосподарської техніки сім-дев’ять років, то в Україні значно менше.
