Багато держав нині намагаються впроваджувати ініціативи щодо переходу на чисті транспортні засоби. Однак перше місце у світі за часткою ринку електромобілів посідає не Японія, не Китай і навіть не США. Це місце впевнено тримає маленька Норвегія з населенням 5 млн осіб.
Днями Німеччина ініціювала урядову програму субсидування бажаючих купити електромобілі, Китай надав звіт про перспективи виходу в лідери ринку електричних транспортних засобів, а Японія похвалилася тим фактом, що в країні кількість зарядних станцій для електромобілів перевищила кількість стандартних АЗС.
Однак рекордсменом є Норвегія. Якщо брати тільки продажі нових машин у 2015 р., продажі електричних автомобілів і плагін-гібридів становили близько 30% від обсягу всіх проданих у країні автомобілів. У 2014 р. вони становили 13,8% від обсягу всіх проданих автомобілів. Розвиток цього сектора безпосередньо залежав від того, як уряд країни впроваджував ініціативи для заохочення переходу населення на електричні транспортні засоби.
Норвезькі фахівці описують декілька чітко визначених за часовими рамками фаз розвитку місцевого ринку електромобілів і гібридів. 1970-1990 рр. є фазою розвитку концепту, тобто ідеї автомобілів з електричним двигуном. У цей період на місцевому ринку з’являлися прототипи електромобілів, а розробки нових двигунів активно підтримав і профінансовав уряд.
З 1990 по 1999 рр. тривала фаза тестування електромобілів і перших спроб перевести їхнє виробництво в комерційні масштаби. Першими користувачами нових технологій стали великі організації та корпорації, які в такий спосіб намагалися заохотити виробництво місцевих електричних автомобілів. У цей час уряд запровадив перші програми стимулювання цього сектора. Були представлені ініціативи щодо скасування податку на реєстрацію електричного транспортного засобу, щорічної плати за ліцензію та дорожніх зборів.
Тоді оплата реєстрації автомобіля в Норвегії була настільки великою, що практично відповідала вартості самого автомобіля. Для надзвичайно дорогих перших моделей електромобілів сума була занадто обтяжливою. Звільнення покупця від необхідності сплачувати такі гроші за реєстрацію транспортного засобу серйозно підштовхнуло інтерес до електромобілів. Крім того, держава забезпечила можливість безкоштовного паркування електричних транспортних засобів на муніципальних парковках, а також знизила розмір податку на користування корпоративними автомобілями.
У 1999 р. почалася перша фаза безпосереднього розвитку місцевого ринку електромобілів. Після того, як Ford Motor Company купили місцеву Think Global, на ринку почали з’являтися виробники, що наповнили його локальними моделями. Тоді ж уряд запроваджує нову серію ініціатив для заохочення розвитку сектора. З 2001 р. передбачалося звільнення від сплати ПДВ (складає 25%), з 2003 р. – тестовий дозвіл пересуватися смугою громадського транспорту в районі Осло, а з 2005 року – всією країною.
У цей час у Норвегії здобула вплив Асоціація електротранспорту. Члени цієї асоціації активно спрощували життя один одному, а також потенційним користувачам електромобілів (і не останньою мірою вплинули на зростання ринку), поширюючи інформацію про мережу зарядних станцій та особливості обслуговування електромобілів, проводячи серії тест-драйвів для всіх зацікавлених.
2009 р. в країні з’явилася державна організація Transnova. Її завданням було фінансування та всіляке заохочення розвитку мережі зарядних станцій для електромобілів. З цього часу також починається активне зростання ринку, на нього виходять світові гравці з новими моделями. Посилення конкуренції приводить до падіння цін на електричні транспортні засоби. Це підштовхнуло збільшення обсягу продажів електромобілів у Норвегії до 3% від загального обсягу продажів на кінець 2012 р. Утім, різке падіння цін на нові моделі світових гігантів і посилення конкуренції призвело до банкрутства місцевих виробників.
У 2013 р. ринок електромобілів Норвегії ввійшов у фазу активного зростання. До квітня 2015 р. в країні продано 50 тис. електромобілів (хоча цей цільовий показник був запланований на 2017 р.). У першому кварталі 2016 р. кожен третій автомобіль, проданий у Норвегії, – електромобіль або плагін-гібрид. Тільки в перші місяці 2016 р. в Норвегії подано близько 11 тис. реєстрацій на електричні транспортні засоби.
Станом на березень 2016 р. найбільш популярні моделі плагін-гібридів та електромобілів представлено таким списком: на першому місці березневих продажів – Outlander PHEV, на другому – Nissan Leaf, на третьому – VW e-Golf, топ-четвірку завершує Golf GTE. На п’ятому місці топ-списку – Toyota Auris, на шостому – Tesla Model S. Завершує рейтинг березневих хітів норвезького ринку Renault Zoe. Отже, на весну 2016 р. особливий ривок продажів у секторі забезпечили, у першу чергу, плагін-гібриди.
З одного боку, критики кажуть, що зростання норвезького ринку електричного транспорту неабиякою мірою спровоковане тим фактом, що населення країни можна вважати відносно забезпеченим. І витратити велику суму на електромобіль у норвезькому суспільстві – не подвиг. З іншого боку, якщо розглядати історію урядових ініціатив, Норвегія доклала багато зусиль, щоб населенню було вигідно витрачати гроші саме на електромобілі. У будь-якому разі, зараз Норвегія рухається в авангарді країн, які мріють переорієнтувати громадян на чисті двигуни. А її приклад залишається прикладом для інших європейських країн у справі впровадження цільових ініціатив.
