Нині світ переживає найбільшу енергетичну кризу з 1970-х років. Мало хто з політиків пам'ятає ті катастрофічні події та монументальні помилки того часу, але багато хто може їх повторити зараз.
Тоді, як і зараз, основною проблемою була надмірно вільна фіскальна та монетарна політика у провідних західних країнах. У цьому звинувачували конкретні проблеми, такі як нафтовий бойкот OAPEC, який призвів до зростання цін на нафту, а також різні галузеві кризи, але справжньою причиною була надмірна емісія грошей, оскільки Сполучені Штати не збільшували податки, необхідні для ведення війни у В’єтнамі. Як інформують Економічні новини, про це пише шведсько-американський економіст та дипломат Андерс Ослунд для The Atlantic Council.
Сьогодні проблема криється у збоях у ланцюжках постачання всього — від енергоносіїв та напівпровідників до автомобілів, металів та продуктів харчування. Але Сполучені Штати мають дефіцит бюджету у розмірі 12 відсотків ВВП у 2021 році, у порівнянні з 15 відсотками у 2020 році, та дуже ліберальну грошово-кредитну політику. Така політика зазвичай призводить до високої інфляції, як це відбувається зараз. Нині річна інфляція США становить 5,4 відсотка.
Цей інфляційний вибух викликано багатьма кризами. Один із них — газова криза, що вибухнула в Європі та Східній Азії. Вражаюче, але Європейський Союз і Сполучені Штати нічого не роблять. Настав час їм прокинутися. Вони можуть і повинні зробити дуже багато.
Нинішній енергетична безвихідь почався в Китаї. Після того, як Австралія вимагає від Китаю провести належне розслідування походження Covid-19 в Ухані, Китай заборонив імпорт вугілля з Австралії. З екологічного погляду перехід із вугілля на природний газ міг би бути гарною ідеєю, але оскільки Китай, а також Японія та Південна Корея імпортували велику кількість зрідженого природного газу (ЗПГ), ринкова ціна зросла в кілька разів.
Далі, повені на східних вугільних шахтах Китаю зупинили більшу частину видобутку вугілля, що обмежило виробництво електроенергії та призвело до гострої нестачі електроенергії в країні. Будучи країною із соціалістичною економікою, Китай змусив різні галузі промисловості закрити чи скоротити виробництво, що викликало дефіцит багатьох необхідних світової економіки товарів. Для виробників ЗПГ Східна Азія стала справжньою знахідкою. Виробники на спотовому ринку, зокрема американці, направили усі свої постачання туди.
Як наслідок, Європа виявилася позбавленою стандартних поставок ЗПГ на спотовий ринок. Ціни на спотовому ринку злетіли майже у двадцять разів. Реально, у короткостроковій перспективі цю ситуацію можна пом’якшити трьома способами: політика ЄС, російський трубопровідний газ та ЗПГ із США. Нині нічого з цього немає. Європейська комісія, схоже, спить прямо за кермом. Російський уряд займається відвертим енергетичним шантажем. А уряд США, здається, повністю ігнорує цю проблему.
Ситуацію потрібно виправити. ЄС має посилити свій третій енергетичний пакет 2009 року. Він допустив зниження вимог до резервів і не повинен дозволяти таким постачальникам як Газпром володіти європейськими сховищами. Вільний ринок газу вимагає як достатньої кількості сховищ, так і конвертерів.
Незрозуміло, чому Сполучені Штати та ЄС не протестують проти газового тиску Росії на Європу. Вони мають це зробити. Донедавна “Газпром” продавав половину свого газу до Європи на спотовому ринку, але раптом він перестав це робити й безпідставно стверджує, що це не маніпулювання ринком. Невже ЄС та США втратили свій голос?
Володимир Путін увесь цей час добивався будівництва газопроводу «Північний потік — 2» як способу відрізати Україну від транзиту російського газу до Європи, але цей новий газопровід не потрібний. Існуюча система транзиту газу через Україну має пропускну спроможність не менше 120 млрд кубометрів на рік, тоді як експорт Росії до ЄС становить близько 130 млрд кубометрів на рік (максимум — 165 млрд кубометрів у 2019 році). Москва скоротила транзит через Україну до 40 млрд кубометрів цього року, щоб покарати Україну, продовжуючи агресивну війну проти цієї країни.
На своїй енергетичній конференції 13 жовтня Путін безпідставно заявив, що український трубопровід не в змозі постачати більше газу. Чому б Сполученим Штатам та ЄС не звинуватити Путіна у такій очевидній брехні?
Нинішня позиція США ще незрозуміліша, ніж нинішня газова політика ЄС. Президент Байден заборонив прокладку канадського нафтопроводу Keystone XL через територію США з екологічних міркувань, але 21 липня в американо-німецькій заяві він потурав прокладенню російського газопроводу «Північний потік — 2», що більше забруднює навколишнє середовище, не звертаючи уваги на вірних європейських союзів. проти цього газопроводу. 20 жовтня вашингтонська компанія Venture Global оголосила про укладення великої угоди щодо імпорту ЗПГ, яка подвоїть річний обсяг імпорту Китаєм ЗПГ із США, що отримується із брудного американського сланцевого газу.
В умовах газової кризи можна було б очікувати, що США та ЄС співпрацюватимуть. Натомість уряд США потурає геополітичному проекту Кремля «Північний потік — 2». При цьому Вашингтон мовчить з приводу газової війни Росії проти Європи.
Замість того, щоб підтримати Європу газом, США вдають, що ЗПГ — це вільний і неполітичний ринок. 24 вересня міністр енергетики США Дженніфер Гренхолм відвідала Україну і справедливо висловила солідарність із цією країною, але нині мало свідчень того, що політика США в енергетичному секторі підтримує цю позицію.
Оскільки Росія більш менш відкрито заявила, що веде енергетичну війну проти Європи, чому Байден не вводить законодавчі санкції США проти «Північного потоку — 2»? Останні помилки Німеччини, ЄС та США у газовій політиці потенційно катастрофічні та матимуть великі витрати, якщо всі три сторони терміново не переглянуть свої позиції.
