Світ завмер на порозі великого економічного протистояння. Між Сполученими Штатами та Китаєм дедалі відчутніше напруження — справжнісінька торговельна війна, яка може перевернути глобальний ринок і змінити баланс сил у світі. Війна, по суті, вже почалася, і ініціатива виходила саме від китайського комуністичного режиму. Та попри все, останній пост глави Білого дому Дональда Трампа звучить майже примирливо. У його словах — не лише політичний сигнал, а й своєрідна надія, що обидві наддержави зможуть уникнути катастрофи.
Наприкінці минулого тижня Пекін наважився на безпрецедентний крок, який уже називають початком глобальної економічної війни. Відтепер будь-яка країна, що використовує у своїй продукції китайські рідкоземельні метали, буде зобов’язана отримати спеціальну експортну ліцензію.
Це означає, що Китай фактично бере під контроль право інших держав експортувати товари, створені з використанням його сировини. Особливо жорстка умова — заборона на продаж товарів військового призначення. Тобто, якщо, наприклад, Німеччина виготовить ракету з компонентами, що містять китайські рідкоземельні елементи, вона не зможе продати її навіть союзним країнам без дозволу Пекіна, не кажучи вже про Україну.
Таким рішенням Китай фактично проголосив себе арбітром світової економіки, контролюючи ланцюги постачання стратегічних матеріалів. А це — 70% глобального ринку рідкоземельних металів, які критично необхідні для виробництва електромобілів, смартфонів, напівпровідників і високотехнологічної зброї. Нові правила мають набути чинності з 1 листопада, і вже зараз викликають паніку серед промислових гігантів у Європі, США та Японії.
Американський президент Дональд Трамп різко відреагував, назвавши дії Китаю «шантажем, спрямованим на підрив вільної торгівлі» та оголосив, що з 1 листопада (або навіть раніше, залежно від дій Пекіна) набудуть чинності 100-відсоткові мита на китайський імпорт на додачу до вже існуючих. Під удар потрапляє не лише фізичний товар, а й цифровий фронт — США готуються обмежити експорт «критичного програмного забезпечення», яке Китай активно інтегрує у свої виробничі системи.
Та вже у неділю американський президент традиційно звернувся до публіки через свою улюблену платформу із коротким дописом: «Не хвилюйтеся про Китай, все буде гаразд! Високошановний президент Сі просто пережив важкий момент. Він не хоче депресії для своєї країни, і я також. США хочуть допомогти Китаю, а не нашкодити йому».
На перший погляд, це виглядає як спроба заспокоїти ринки, що стрімко реагують на будь-які прояви торговельної напруги між двома наддержавами. Проте між рядками читається значно більше — класична «трампівська» гра на публіку, у якій дипломатичний тон прикриває реальну ескалацію економічного протистояння. Заява Трампа водночас демонструє його прагнення показати себе миротворцем у ситуації, і його бажання тримати контроль. Він прекрасно розуміє, що різке загострення торговельних відносин може вдарити не лише по китайській, а й по американській економіці. Тому цей пост — спроба зняти паніку, показати себе раціональним лідером і водночас залишити за собою ініціативу. У цьому сенсі Трамп продовжує діяти у своїй звичній манері — жорстко у діях, але «м’яко» у словах, підтримуючи ілюзію, що конфлікт — це лише тимчасова «переговорна турбулентність».
Міністр фінансів США Скотт Бессент у понеділок сказав, що Трамп не скасував планів зустрічі з головою КНР і деескалація протистояння можлива. За словами Бессента, протягом вихідних відбулися інтенсивні контакти між сторонами, а на цьому тижні заплановані зустрічі дипломатів вищого рівня під час засідань Міжнародного валютного фонду й Світового банку в Вашингтоні.
Він назвав кроки Китаю «провокаційними», але водночас підтвердив, що дипломатичні канали залишаються відкритими. Бессент також заявив, що «ми суттєво деескалували» напруження й що президент Трамп відклав запровадження запланованих мит до 1 листопада, аби дати шанс діалогу.
Якщо Сполучені Штати справді запровадять стопроцентні тарифи на китайські товари, додавши їх до вже чинних обмежень, це фактично означатиме майже повну зупинку торгівлі між США та Китаєм за цілою низкою напрямів. Інакше кажучи — економічну блокаду. Хоча окремі стратегічно важливі галузі, ймовірно, залишаться поза дією нових мит, більшість ключових секторів опиняться під ударом. Адже 100-відсотковий тариф — це, по суті, заборона на торгівлю, оскільки жодна компанія не зможе вести бізнес у таких умовах без катастрофічних збитків. Для глобальної економіки це може стати найпотужнішим торговельним розривом десятиліття, який змінить ланцюги постачання, структуру виробництва і, ймовірно, призведе до нової хвилі геоекономічної турбулентності.
«Ми стаємо свідками нового типу глобальної війни — не нафтової, а «рідкоземельної». Китай, посиливши ліцензування експорту та фактично заборонивши продаж своїх рідкоземельних металів для військового виробництва, завдав удару в саме серце оборонно-промислового комплексу США та ЄС. Адже лише у виробництві одного винищувача F-35 використовується понад 400 кілограмів рідкісних мінералів. У відповідь Трамп запровадив 100-відсоткові мита на китайський імпорт — рішення, яке можна розглядати як спробу економічної контратаки. Ринки вже відреагували нервово: нафта падає, золото росте, криптовалюти обвалюються, — на тлі страхів повторення сценарію «доткомів 2.0» у секторі штучного інтелекту та BigTech», – зазначив фінансовий експерт Олексій Кущ.
Він зазначив, США в абсолютному вимірі трохи збільшили видобуток рідкісноземельних металів за останні роки. Але проблема в іншому — світове споживання цих ресурсів у новому технологічному укладі зростає, і основне зростання забезпечується саме за рахунок Китаю, який різко наростив експорт. «Тобто Америка втратила не обсяги, а ринкову частку, яку Пекін спокійно собі забрав. США просто не змогли вчасно наростити виробництво, заспокоївшись на досягнутому, — і, по суті, самі віддали цей стратегічний ринок Китаю. Якщо у 1960–1990-х роках ми спостерігали так звані «нафтові війни», то у 2020-х починаються «рідкоземельні війни», де ставки набагато вищі. Уміння превентивно захоплювати критично важливі галузі майбутнього — це ключовий показник геополітичної мудрості Гегемона. І якщо в секторі інформаційних технологій ця мудрість у США спрацювала, то в сфері матеріального виробництва — дала серйозний збій», – додав він.
Зазначимо, саме через стратегічне значення мінералів, конкуренцію за контроль над ресурсами майбутнього і прагнення великих держав забезпечити власні технологічні ланцюжки Україна опинилася в центрі глобальних інтересів. Президент Володимир Зеленський не раз наголошував, що поклади критичних ресурсів в Україні є однією з ключових загарбницьких цілей Росії у цій війні.
Хоча офіційно Україна поки що не має жодного комерційно діючого родовища рідкоземельних елементів, геологи фіксують непрямі ознаки їхньої присутності у надрах. Це супутні мінерали — цирконій, тантал, літій, нікель, кобальт та інші. Саме вони вказують на потенційну наявність рідкісноземельних елементів, без яких неможливо виробляти сучасну електроніку, акумулятори чи військову техніку. Багато таких ознак виявлено в Житомирській області, на Кіровоградщині та Дніпропетровщині — територіях, які формують так званий «Український кристалічний щит», що, за оцінками експертів, може стати однією з найбільших у Європі зон видобутку критичних мінералів.
Для США та європейських союзників питання диверсифікації постачання мінералів стало питанням національної безпеки. Саме тому Вашингтон зацікавлений у розвитку українських ресурсів як альтернативного джерела постачання стратегічних матеріалів. У 2025 році Київ та Вашингтон підписали угоду про створення спільного інвестиційного фонду, частково пов’язаного з майбутніми доходами від розробки мінералів.
Литовський журналіст Олександр Кушнар у своєму подкасті на YouTube влучно зауважив: «Який збіг, правда? Саме тоді, коли Росія починає відчувати жахливі труднощі на фронті та в тилу, коли вона очевидно рухається до своєї поразки, а спільний путінсько-китайський проєкт тиску на Захід зазнає краху, Пекін раптом переходить до застосування економічної зброї судного дня. Це вже не просто політичний крок, а активний інструмент економічної агресії. Цілком очевидно, що Сі Цзіньпінь намагається економічними методами послабити Захід — передусім його військову машину, а разом із нею й увесь економічний потенціал вільного світу».
Нагадаємо, у п’ятницю ринки миттєво відреагували на нову хвилю торговельних загострень між США та Китаєм: акції технологічних компаній обвалилися, індекси стрімко пішли вниз, а волатильність сягнула максимумів за останні два роки. Уже протягом перших годин торгів Nasdaq впав більш ніж на 4,6%, що стало найгіршим денним показником із середини 2022 року. Індекс S&P 500 знизився на 3,2%, а Dow Jones — на понад 900 пунктів. Найбільше постраждали компанії з високою капіталізацією: акції Nvidia втратили 8%, Apple — 5%, а Tesla — понад 6%. Індекс волатильності VIX, який часто називають «індексом страху», підскочив вище позначки 32 пунктів, уперше з часів банківських потрясінь 2023 року. Інвестори почали масово переводили кошти в «тихі гавані» — зокрема, у золото та державні облігації США.
Криптовалютний сектор у свою чергу зазнав рекордного обвалу: загальна капіталізація ринку різко скоротилася, а ліквідації активів лише за добу сягнули $19 млрд. The Economic Times зазначає, що лише за першу годину після анонсів крипторинок «згорів» на понад $7 млрд. У цілому ж обвал крипторинку знищив понад $200 млрд капіталізації. Bitcoin впав на 10% — нижче $110K, Ethereum та альткоїни (XRP, SOL) — мінус 15–30%. На цьому тлі в Україні трапилася трагедія. За даними ЗМІ, український криптотрейдер та відомий блогер Костянтин Ганіч (Kudo) покінчив життя самогубством після втрати понад $30 млн інвесторських коштів. Утім, цю версію ставлять під сумнів знайомі загиблого. Подейкують, що нібито на Костянтина напередодні загибелі чинили тиск силовики – вимагали частки з його доходів.
Але є і добрі новини. Ціни на нафту почали стрімке падіння. Еталонна марка Brent до закриття торгів у п’ятницю опустилася до $62 за барель, і це, схоже, лише початок. Експерти очікують подальше зниження — до $60 і нижче, що може означати суттєву зміну всієї енергетичної динаміки на світових ринках. Те, про що аналітики говорили протягом останніх років, стає реальністю: у найближчій перспективі ми можемо побачити нафту по $50, а російську марку Urals — навіть по $40 за барель. Для світової економіки це сигнал охолодження енергетичного сектору, а для Кремля — серйозний удар по бюджетних доходах, які й без того тримаються на межі.
