Останнім часом на Заході вкотре "прокинулися" і звернули увагу на давно очевидний факт, що, попри війну і широко розрекламовані санкції, економіка путінської Росії перебуває на підйомі та демонструє таке зростання, що наші союзники на теренах розвинених демократів можуть тільки заздрити. Чергове усвідомлення цього вкрай неприємного факту викликало в західних медіа шквал публікацій, серед яких трапляється слушний аналіз, а також спроби сформулювати відповіді на одвічні запитання: "хто винен?" і "що робити?"
На цих публікаціях зупинимося далі, супроводивши деякими коментаріями.
При цьому не будемо претендувати на повну картину і вичерпне пояснення такого складного явища, яким є нинішні економічні успіхи Москви, тому що це велика і складна тема. Але деякі дуже показові штрихи до цієї картини здатні багато прояснити і дати ключ до розуміння.
Зростання з прискоренням
Про те, що Москва успішно витримує вплив санкцій США щодо України і обходить ці санкції, з посиланням на Центробанк Росії пише Bloomberg у публікації « Russia’s Economy рахунок споживачів та експорту ».
Видання зазначає, що на початку поточного року російська економіка прискорилася на тлі високого споживчого попиту, інвестицій та експорту, коли країна продовжує долати наслідки санкцій, введених після вторгнення в Україну.
У статті йдеться, що особливо дивовижна стійкість рівня споживання, чому сприяло зростання доходів домогосподарств та обсягів позик. Заощадження населення також зростають, незважаючи на тенденцію до зниження на початку року.
За даними Центробанку, це збігається зі зростанням інвестицій та стабільним фінансовим становищем найбільших компаній країни.
За даними опитування Bloomberg, проведеного в березні, показник ділового клімату Центробанку виявився найздоровішим за останні 12 років. Очікування майбутнього виробництва та попиту знаходяться на найвищому рівні з травня 2013 року.
При цьому Центробанк відзначив недавнє зростання цін на сировинні товари та експорт, яке є ключовим джерелом доходів для РФ.
Щоправда, як зазначає видання, Росія останнім часом зіткнулася з проблемами через посилення контролю з боку США за дотриманням граничних цін на російську нафту та нафтопродукти. Це вдарило по російських нафтотрейдерах, оскільки Індія, один із найбільших покупців російських барелів, відмовилася від закупівлі деяких вантажів і відмовилася приймати нафту, що поставляється судами, пов’язаними з російською судноплавною компанією ПАТ «Совкомфлот».
«Проте останні дані щодо галузі свідчать про те, що Росії вдалося пом’якшити наслідки репресій з боку США. У березні Індія залишалася головним покупцем російської нафти, причому обсяг закупівель зріс до найвищого рівня з листопада. Загальний обсяг експорту російської нафти морем за чотири тижні по 24 березня становив у середньому 3,2 млн барелів на день порівняно з приблизно 3,4 млн барелів на день за чотири тижні по 25 лютого, свідчать дані відстеження судів», – пише Bloomberg .
Видання також згадує про атаку українських безпілотників на великі російські нафтопереробні заводи.
Удари призвели до часткової або повної зупинки деяких підприємств, внаслідок чого щотижневі показники переробки нафти в Росії до 20 березня впали до 10-місячного мінімуму, що викликало побоювання з приводу постачання палива на внутрішній та зовнішній ринки.
Однак Росія зможе пом’якшити негативні наслідки атак безпілотників для свого експорту та доходів за рахунок зростання експорту сирої нафти, вважають у Центробанку», – пише видання.
Ще одна російська економічна новина полягає в тому, що сукупний статок 25 найбагатших російських бізнесменів з початку 2024 року збільшився на 18,3 мільярда доларів. Підрахунки проведено на основі рейтингу Bloomberg Billionaires Index.
Найбільше, виходить із рейтингу, з початку року розбагатіли співзасновник «Єврохіму» Андрій Мельниченко, основний акціонер «Сєвєрсталі» Олексій Мордашов та співвласник Новолипецького металургійного комбінату Володимир Лісін. Їхні статки збільшилися на 5,29, 3,75 і 2,91 мільярда доларів.
Найбагатшим російським підприємцем при цьому залишається Володимир Потанін із оцінним статком у 31,8 мільярда доларів. Лісін із 26,9 мільярда на другому місці.
Словом, під «благодійним» впливом західних санкцій економіка країни-агресора демонструє завидне зростання, а російські олігархи продовжують багатіти, і це все, що треба знати про «санкції».
Механізм та причини успіху економіки агресора за фактом зазначеної вище статті коментує економіст Олексій Кущ та заявляє, що подібні механізми вже багато років тому слід було запровадити в Україні, але певні кола заважали цьому зі шкурних інтересів:
« Bloomberg пише про російську економіку в термінах ролі бюджетно-кредитно-інвестиційно-споживчого стимулу.
Багато разів писав про запуск цієї моделі в Україні приблизно з 2015 року.
Але вона тоді й зараз не вписувалася в мейнстрімну модель розвитку, яка нав’язується Україні через численні групи впливу.
Тепер її запустили у Росії. Масштабний емпіричний експеримент. Найдорожчий історія економіки.
І ось Bloomberg звернув на нього увагу, оскільки це відбувається у Росії, і ця модель амортизувала вплив 13 пакетів санкцій.
Уявіть її синергію в Україні, в умовах, коли у нас немає жодних санкцій і навпаки, всі допомагають.
Хоча якщо допомагають, то може і немає шансу на таку модель зростання?
Той, хто платить, той і замовляє музику.
Економіку слід стимулювати через попит.
А бізнес сам вирішить, як найефективніше це зробити.
Тільки треба навчитися формувати кумулятивний ефект сукупного платоспроможного попиту:
– через споживчий попит;
– За допомогою інвестицій;
– Задіявши бюджетні витрати;
– застосовуючи кредитний стимул та монетарну трансмісію, націлену на розвиток реального сектора економіки.
Bloomberg пише про «дивовижну стійкість» російської економіки завдяки високому рівню споживання (забезпеченому зростанням доходів домогосподарств та кредитування).
Плюс заощадження населення та фактор довгих грошей в економіці.
Плюс зростання інвестицій та прибуток бізнесу.
В результаті показник ділового клімату опинився на піку за останні 12 років.
Усі очікують подальше зростання попиту та виробництва.
Попит первинний, виробництво – похідна від попиту.
Війна – це ще й змагання економічних моделей зростання.
Російська модель приблизно зрозуміла.
А в чому полягає наша економічна модель?
Була б можливість, запитав би про це Олег Устенко, який формував економічну стратегію з 2019 року.
І в інших людей, котрі відповідають за загальне економічне моделювання.
Особисто я не маю відповіді на це запитання. Тому що важко шукати чорну кішку у чорній кімнаті, особливо якщо її там немає.
Чи можна запустити таку модель в Україні?
Так можна. Відмовившись від прошитої матриці в мізках.
І попрощавшись із усіма тими, хто пожирав наш час, так і не запропонувавши модель динамічного зростання.
Ні у мирний час, ні у військовий ».
Санкційна імпотенція та як з нею боротися
Широко дебатуються у західних медіа та причини того, чому санкції не принесли бажаних результатів.
Зокрема, про це для Politico пише оглядач Самір Пурі у публікації « Russia’s sanction-proofed economy is helping it avoid a defeat in Ukraine » або « Захищена від санкцій економіка Росії допомагає їй уникнути поразки в Україні ». У підзаголовку вказується: деструктивний ізоляціонізм американських правих, крижаний підхід Європи та санкції, які не повністю завадили Кремлю, роблять вигнання Росії з України дедалі більш малоймовірним.
На думку автора, ще взимку 2023 року очікувалося, що політика санкцій може підірвати військові зусилля Кремля.
Водночас постачання російських вуглеводнів продовжуються, а лідери Заходу з цим погоджуються, оскільки бояться дестабілізації світового енергоринку.
Постачання підсанкційних товарів до Росії триває через ланцюжки посередників як на рівні приватного бізнесу, так і за допомогою країн-союзників Москви, зокрема членів БРІКС.
Фіскальна та монетарна політика Центробанку, зокрема, підтримка рубля, стримування інфляції та узгоджена з урядом політика призвели до впевненого зростання економіки та низького безробіття.
Після початкового шоку від введення санкцій відновилася зовнішня торгівля Росії, зокрема, експорт, особливо морський експорт сирої нафти, який досяг максимуму майже 3,5 мільйона барелів на день у 2023 році за участі деяких європейських судноплавних компаній.
Зазначається, що для зміни ситуації на користь України необхідне різке посилення санкцій Заходом на чолі зі США.
Про причини, через які санкції виявилися нікчемними, британський експерт з України Тімоті Еш (Timothy Ash) пише у своєму блозі :
« Захід не в змозі озброїти і фінансувати Україну достатньо для виграшу у війні і накласти такі санкції на Росію, щоб зупинити її війну проти України… Це відбувається на тлі того, що Захід визначає як найжорсткіший/найдужчий пакет санкцій Заходу проти будь-якого режиму …Тому санкції не діють…
Єдиний спосіб адекватно профінансувати та озброїти Україну — це перетин Заходом рубікону, який він сам собі створив, та виділити Україні понад $300 млрд заморожених у західних юрисдикціях активів ЦБР, причому негайно.
Змініть закони там, де потрібно, але просто зробіть це, або підготуйтеся до наслідків російської перемоги в Україні та до того, якою буде ціна цієї перемоги…
Санкції, як правило, були надто слабкими та запізнілими. Це, на жаль, також стосується і постачання західних озброєнь в Україну. Як і у випадку з озброєнням, Захід програє, постійно демонструючи надмірну обережність і боязкість на фронті санкцій та у відносинах із Путіним.
Частково проблема полягає в тому, яким чином Захід формує пакети санкцій і намагається зберегти єдиний західний фронт, щоб представити це як «політичну перемогу» над Путіним. Реальність така, що він створює санкції за найвищим спільним знаменником, коли для отримання групової згоди Заходу на будь-яку санкцію будь-яке заперечення/зацікавленість окремої країни чи бізнесу (грецьких олігархічних судновласників чи бельгійських депозитаріїв) сильно зважуються. Тому часто санкції відкладаються, розмиваються чи навіть на них накладається вето. Це означає, що будь-яка зацікавлена сторона на Заході, яка зазнає втрат у результаті санкцій, може накласти вето або пом’якшити санкції. І тут багато говориться про страх перед кредитним дефолтом, втратами для західних економік чи бізнесу чи непередбачуваними наслідками санкцій. Але сувора реальність така — санкції завдають шкоди не лише Росії, а й західному бізнесу, який не може вести бізнес у звичному режимі. Це неминуче.
Санкції неминуче матимуть ціну для Заходу… і Захід має бути готовим заплатити її. На жаль, Захід насправді не бажає платити за те, що може бути справді ефективним режимом санкцій проти Росії.
Небажання платити ціну відображає нездатність колективного Заходу зрозуміти природу та масштаб загрози з боку Росії, а також ціну програшу у війні в Україні. Можливо, це зарозумілість або видавання бажаного за дійсне, або просто продовження помилок у справі з Росією за останнє десятиліття або більше. Небажання робити те, за що потрібно платити ціну, щоби зупинити Росію. Очевидно, що Україна пропонує найкращий спосіб зупинити Росію і найнижчу довгострокову ціну для Заходу.
Це компроміс: так, санкції будуть коштувати Заходу, але в довгостроковій перспективі витрати, пов’язані з відсутністю досить жорстких і ефективних санкцій зараз, для західних економік будуть набагато вищими.
Наголошую: Росія є екзистенційною загрозою західній ліберальній ринковій демократії. Путін бачить Росію у стані війни із Заходом. Ми маємо усвідомити цю реальність, і якщо це війна, то ми, безумовно, маємо грати на перемогу. Це означає не церемонитися, як це вже зробив Путін.
Все це може свідчити про те, що нам потрібно бути амбітнішими, думати нестандартно і бути готовими завдати шкоди нашим власним економічним інтересам, у довгостроковій перспективі суспільному благу — зупинка Путіна.
Зокрема є ідея: змінити стандартні налаштування щодо російських санкцій, зробивши їх зворотними. Зараз бізнес із Росією дозволено, якщо він не підпадає під санкції. Пропонується підхід, коли бізнес із Росією буде заборонено, якщо не буде отримано спеціальну ліцензію. Бізнес має довести, чому саме йому потрібно експортувати до Росії йогурти, пиво та інші товари, а головне – навіщо це потрібно Заходу стратегічно.
Загальний меседж для міжнародного бізнесу був би чітким: західні уряди не хочуть, щоб ви вели бізнес із Росією, яка зараз є фашистською державою на чолі з диктатором Путіним, який скоює військові злочини та геноцид в Україні ».
Ну що сказати?.. Круто! Ось тільки поки що все це не реалізується на практиці.
Криптовалюта як фінансова основа зовнішньої торгівлі агресора
Цікавим є питання про те, як Росія в умовах санкцій здійснює розрахунки з експорту та імпорту. Очевидно, що оплата імпорту карбованцями відпадає. З експортом трохи складніше.
Довгий час у медіа з’являлася інформація про те, що Росія продає свої енергоносії Індії та Китаю за їхні національні валюти, у зв’язку з чим Москва нібито зазнає збитків, і при цьому на рахунках російських контрагентів у цих країнах накопичуються мільярди рупій та юанів, з якими незрозуміло що робити.
Теоретично, з юанями дещо простіше, тому що за них можна в тому ж Китаї купити багато – від ширвжитку та автомобілів до продукції виробничо-технічного та військового призначення з подальшим ввезенням до Росії. Крім того, юанями можуть цікавитись інші країни, особливо у Південно-Східній Азії, які ведуть торгові операції з Піднебесною. Але проблема в тому, що в Китаї подібні транзакції знаходяться під контролем «партії та уряду», і без особливого дозволу китайської влади такі операції здійснити неможливо. Індійська ж валюта не особливо цікава, оскільки коло товарів, які там можна купити, не надто широке, та й валютна політика індійської влади теж далека від лібералізму.
Словом, розмови про те, що Росія торгує з іншими країнами за їхні валюти, тобто віддає сировину мало не задарма, спочатку викликала скепсис, оскільки було очевидно, що якийсь шлях отримання валюти, що конвертується, в потрібних обсягах був знайдений.
Таким шляхом виявилася модна нині криптовалюта, яку можна, зокрема, конвертувати в «нормальну» валюту, що конвертується.
Про це свідчить велика публікація The Wall Street Journal під назвою ” Inside the Russian Shadow Trade for Weapons Parts, Fueled by Crypto “, що можна перекласти як ” Криптовалюти підживлюють російську тіньову торгівлю комплектуючими для зброї “.
На прикладі однієї тіньової угоди з імпорту в Росію підсанкційних комплектуючих військового призначення на користь відомого збройового концерну «Калашников», який займається аж ніяк не лише стрілецькою зброєю, у публікації стверджується, що для взаєморозрахунків використовується криптовалюта Tether. Вона стала важливим інструментом для роботи російської військової промисловості, що дозволяє проводити взаєморозрахунки з багатьма країнами світу, закуповуючи підсанкційну продукцію, зокрема високотехнологічні комплектуючі.
Імпортери, які працюють з такими товарами, переводять рублі на рахунки в російських банках, якими керують посередники, що конвертують рублі в Tether і виплачують місцеву валюту своїм іноземним постачальникам у таких країнах, як Китай та Близький Схід. Особливістю цієї криптовалюти є стабільне прив’язування до долара США.
Міністерство фінансів США наполягає на ухваленні Конгресом закону, який надав би йому можливість блокувати операції зі стабільними криптомонетами, прив’язаними до долара США, такими як Tether, він USDT, він же «цифровий долар».
«Росія все частіше вдається до альтернативних платіжних механізмів, щоб обійти американські санкції та продовжити фінансування своєї війни проти України», — йдеться у заяві заступника міністра фінансів США щодо боротьби з тероризмом та фінансової розвідки Браяна Нельсона.
The Wall Street Journal зазначає, що компанія Tether Holdings не відповіла на питання, спрямовані на видання в рамках підготовки цієї публікації. Щоправда, у грудні минулого року компанія заявила, що розпочала добровільну політику щодо заморожування цифрових гаманців, які використовуються для перекладу її токенів, які були пов’язані з організаціями, які перебувають під санкціями.
Видання зазначає, що Tether є кращими порівняно з традиційними банками, тому що він є анонімним. Tether рідко заморожує цифрові гаманці через те, що користувачі переводять через них “брудні гроші”.
Переважною платформою для торгівлі називається московська криптовалютна біржа Garantex. Запущена у 2019 році, вона керувала мережею обмінних пунктів у Росії та за кордоном, які дозволяли клієнтам обмінювати рублі на Tether, а потім на іноземну валюту. Через два місяці після початку повномасштабного конфлікту в Україні Garantex було внесено до чорного списку США за те, що є притулком для кіберзлочинців.
Хвиля санкцій ускладнила життя російським військовим компаніям і російські імпортери шукали нові шляхи обходу західної блокади.
У квітні 2023 року один із засновників Garantex зібрав у Telegram кілька найдосвідченіших російських криптовалютників, щоб обговорити проблеми імпортерів. Вирішили, що оплата імпорту в Tether допоможе оплачувати підсанкційні товари без проблем.
Результатом стало створення платіжної компанії Exved, завданням якої є допомога імпортерам у проведенні оплати іноземним постачальникам протягом кількох годин через Tether.
Стало відомо, що щомісячний обсяг тіньової торгівлі становить 10 мільярдів доларів, а платформа Exved щомісяця обробляє російські зовнішньоторговельні платежі на сотні мільйонів доларів.
Через цю систему оплачується, зокрема, транспортування електроніки з Китаю до Росії в рамках так званої урядової програми паралельного імпорту, введеної для ввезення продукції, необхідної Росії, без згоди виробників. Куплену електроніку вантажили на вантажівки, часто в Шеньчжені або Гуанчжоу, і відправляли до Росії через Киргизстан та Казахстан. При цьому товари не декларувалися на кордонах, щоб звести до мінімуму паперовий слід, а митники рідко оглядали вантажі, що, очевидно, говорить про високий міждержавний рівень домовленостей. Адже хтось дає митникам команду «не пхати носа куди не треба»!
При цьому платформа Garantex та інші фірми-посередники продовжували використовуватися для конвертації рублів клієнтів у Tether з переведенням криптовалюти в блокчейн-систему Tron, яка відрізняється підвищеною конфіденційністю та низькими комісіями. Торговці обмінювали Tether на юані у позабіржових брокерів у Гонконгу, а потім переказували гроші постачальникам місцевим банківським переказом.
При цьому Garantex заявили, що компанія працює виключно в Росії і не знає, як російські компанії можуть купувати Tether за кордоном через посередників.
Зазначається, що, крім комплектуючих китайського та взагалі азіатського виробництва, за подібними схемами здійснюються постачання західних деталей, наприклад, популярного високопродуктивного швейцарського мікроконтролера STM32. Такі контролери українські війська виявляють у безпілотниках, вироблених дочірньою компанією «Калашнікова» під назвою Zala Aero, у тому числі у збитих дронах Lancet. З’ясовується, що подібні комплектуючі через дистриб’ютора в Гонконгу поставляються до Росії «сірим» транспортним маршрутом через Центральну Азію.
Професіонали на службі путінського режиму
Борючись із західними санкціями, Москва успішно і щосили використовує створені Заходом економіко-фінансові моделі та інструменти, і саме економічні успіхи лежать в основі військово-технічних і суто військових успіхів Москви в останні місяці.
Крім того, в економічному блоці країни-агресора працюють світового рівня управлінці-практики, стараннями яких забезпечується економічний успіх Москви, а він багато в чому визначає успіхи ворога у військовій промисловості і, власне, у війні як такій. Серед таких економістів-практиків, яким можуть позаздрити в розвинених країнах, можна віднести голову Центробанку Росії Ельвіру Набіулліну, міністра фінансів Антона Силуанова та низку інших. Власне, прем’єр Михайло Мішустін – за низкою оцінок, теж далеко не останній управлінець-технократ.
Діяльність і плоди діяльності путінського економічного блоку цікаво характеризує оголошений в Росії в розшук і відомий російський письменник-белетрист грузинського походження, що давно проживає за кордоном, Борис Акунін , він же Григорій Чхартишвілі:
« Міркуючи про сили, за допомогою яких Путін веде цю катастрофічну війну, найчастіше згадують три «скріпи»: спецслужбистів, армійську верхівку та пропагандистів. Але, на мою думку, це все не джерела сили, а джерела слабкості.
Спецслужбисти ні до біса не годяться: напередодні нападу вони склали у диктатора хибне уявлення про бліцкриг «за чотири дні»; ганяються за химеричними терористами, а справжніх, у «Крокус-сіті», прошляпили.
Генерали воюють погано… вони – продукт багаторічного негативного відбору в армії, коли нагору могли потрапити лише найгірші.
Пропагандисти торгують похмурою мертвечиною, яка нікого крім зовсім дебілів захопити не може. Решта населення або плюється, або позіхає.
Хто справжня сила та опора – так це фінансово-економічний блок. Споконвічні, стопудові ліберали.
Це вони – поза сумнівом, першокласні професіонали, путінські «ярмари шахти» ( Ялмар Шахт – організатор економіки нацистської Німеччини – Авт .) роблять війну можливою, видобуваючи для неї гроші. Без професіоналізму всіх цих «пташенят гнізда Єгора Гайдара ( покійний російський економіст часів розвалу Союзу та правління Єльцина – Авт. ), який від своїх вихованців у труні перевертається, диктатура давно збанкрутувала б і впала. Якщо вона вистоє, то насамперед завдяки їм.
Так само в Громадянській війні перемогу червоним забезпечили не вахмістр Будьонний і не фельдфебель Чапаєв, а «спеці» – генерали та полковники старого режиму, які з самозбереження надійшли на службу «сатанинській» владі. У Червоній Армії колишніх генштабістів служило більше, ніж у Білій. Потім, звісно, всіх їх пересаджували та розстріляли. Але потім.
Загальні знайомі розповідають, що на «спеці» економічного блоку дуже страждають етично. Але виправдовують себе тим, що працюють заради людей – щоби працювали лікарні, платилися пенсії тощо.
Ви працюєте заради того, щоб людей убивали та калічили. Заради того, щоб темрява густішала і тривала якнайдовше. І заради того, щоб особисто у вас все було благополучно ».
Такі коротко джерела та складові економічних успіхів, що дозволяють агресору третій рік вести в Україні криваву бійню, незважаючи на санкційні потуги Заходу.
