Тема президентських виборів в Україні, яка ще зовсім недавно вважалася закритою до завершення повномасштабної війни з російським окупантом, знову повернулася в епіцентр політичної уваги. І сьогодні вона виходить далеко за межі внутрішньо-політичної боротьби, дедалі частіше стаючи частиною великої розмови ключових гравців про можливе мирне врегулювання.
Між молотом і ковадлом
Якщо для України та європейських партнерів вибори виглядають як символ повернення до нормальності, елемент післявоєнної стабілізації та відновлення демократичних процесів і можливі лише після досягнення стійкого, перевіреного й безпечного миру, то для Росії вони є інструментом впливу ще до припинення бойових дій. Це спроба нав’язати країні «оновлену» владу, легітимність якої можна буде легко поставити під сумнів або використати як зручний важіль тиску за столом переговорів. Кремль прагне не миру — він прагне контрольованої нестабільності. Крім цього, на тлі внутрішніх суперечок і концентрації державних ресурсів на політичному процесі агресор може спробувати скористатися моментом для ескалації на фронті й подальшого військового просування. Саме тому вимога Кремля провести вибори зараз виглядає частиною ширшого плану з ослаблення України зсередини.
Особливе занепокоєння викликає те, що позиція нової адміністрації США фактично дублює вимоги Кремля. І Вашингтон, і Москва тиснуть на Україну з вимогою провести вибори під час воєнного стану. Це створює парадоксальну ситуацію, коли країна-агресор і ключовий союзник озвучують синхронні очікування, що об’єктивно грає на руку агресору. У такій конфігурації будь-який поспіх із виборами може бути використаний Кремлем як інструмент для розхитування української державності — незалежно від того, під якими гаслами ці вимоги озвучуються ззовні.
Офіційний Київ публічно демонструє стриману обережність і не поспішає відкривати виборчий процес, усвідомлюючи всю небезпеку цього кроку в умовах війни. Формально — через безперервні бойові дії, постійні ракетні загрози та фізичну неможливість гарантувати участь у голосуванні військових на фронті, мільйонів переселенців і українців за кордоном. Політично — через чітке розуміння того, що вибори під час повномасштабної війни ризикують перетворитися на мінне поле внутрішніх конфліктів і ідеальний майданчик для зовнішніх маніпуляцій.
Сам же Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що не має наміру «триматися за крісло». В інтерв’ю польському агентству PAP він заявив, що готовий до виборів — але лише за умови, що вони будуть належними, безпечними, демократичними й такими, що не розколюють країну під час війни.
«Я готовий до національних виборів, але вони можливі лише тоді, коли наші партнери допоможуть забезпечити безпеку та належні умови для голосування під час війни. Це питання насамперед для українців», — зазначав президент. Він також підкреслював, що чинне законодавство не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану без змін до законів, і що ключовим фактором залишається безпека людей. Зі свого боку в іншому виступі Зеленський підкреслював складність організації голосування для тих, хто на фронті або в окупації: «Потрібно запитати людей безпосередньо — цивільних, військових, тих, хто в окупованих містах… Вони не розуміють, як це може бути зроблено під час війни».
Крок на зустріч
Водночас голова держави був змушений зробити крок назустріч. Формування робочої групи у парламенті, яка має розробити проєкт закону про можливість проведення виборів під час воєнного стану стало компромісною відповіддю — не згодою на ультиматуми Трампа чи Путіна, але й не ігноруванням теми. Такий собі політичний сигнал готовності до діалогу.
Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія повідомив, що робота відбуватиметься на базі профільного парламентського комітету за участі всіх фракцій, Центральної виборчої комісії та громадських організацій. Фактично йдеться про створення юридичного і процедурного «коридору», який дозволить швидко запустити процес, якщо політичні або безпекові обставини зміняться. Тож сьогодні м’яч на американському боці. Адже для проведення виборів потрібне щонайменше серйозне зниження військової активності. Отже, США повинні вимагати від Кремля припинити стріляти і бомбити українські міста.
Небезпечний момент
Колишній заступник голови ЦВК Андрій Магера наголошує: воєнний стан запроваджується через наявність серйозних загроз державі, а в умовах повномасштабної війни держава не здатна повною мірою забезпечити дотримання основних виборчих стандартів. Він пояснює, що принцип вільних виборів має два ключові елементи: можливість громадянина сформувати свою політичну волю без примусу, погроз, підкупу чи інших протиправних дій; можливість безперешкодно реалізувати цю волю безпосередньо на виборчій дільниці.
Магера підкреслив, що Конституція України прямо не передбачає можливість поєднання воєнного стану та виборчого процесу. «Тому сама логіка Конституції зрозуміла: або воєнний стан, або вибори. Або вибори, або воєнний стан. Чогось третього бути не може», – наголосив він.
Окремо експерт звернув увагу на потенційні труднощі з організацією голосування українців за кордоном. За його словами, немає стабільних і точних даних щодо кількості громадян, які виїхали, а більшість не перебуває на консульському обліку. «Навіть ООН називає різні цифри… повнолітніх громадян на консульському обліку у нас – менше 600 тисяч людей. Тобто абсолютна більшість людей не встає на консульський облік – і не хоче вставати. Виникає питання: як вони будуть голосувати? За ними ж теж ніхто бігати не буде…», – зазначив Магера.
Окремою і надзвичайно складною проблемою залишається участь у виборах самих військових. Адже в умовах активних бойових дій забезпечити голосування для сотень тисяч військовослужбовців на передовій фактично неможливо без реального припинення вогню.
Що отримає влада?
Між тим, екс-нардеп Олександр Черненко не виключає, що владі може бути вигідно провести вибори до закінчення війни в країні чи укладення мирної угоди. «Влада зацікавлена в проведенні перших президентських виборів і в швидкому їх проведенні, щоб зняти питання щодо легітимності президента», — вважає він. Його позиція підкреслює стратегічний інтерес влади: прискорене голосування може заспокоїти критиків і закріпити легітимність керівництва, особливо на тлі постійних зовнішніх і внутрішніх викликів.
Черненко також зазначає, що президент, який обиратиметься під час або після підписання мирної угоди, може зіткнутися з великим негативом від виборців. Пояснюється це просто: очікування миру і стабільності після переговорів часто підсилюють вимоги громадян і загострюють соціальні та політичні оцінки діяльності влади. У такій ситуації будь-які недоліки в управлінні або компроміси в мирних домовленостях можуть обернутися серйозними політичними наслідками для кандидата.
Водночас Черненко підкреслює, що вибори під час воєнного стану без підписання угоди з агресором знижують політичні ризики для чинного президента. У такому випадку виборці, усвідомлюючи надзвичайні умови війни та обмежену автономію влади, частково списують наявні проблеми на зовнішню агресію, а не на внутрішню політику. Це створює своєрідне «вікно безпеки» для влади, коли проведення виборів можна використати як елемент політичної стабілізації, а не як ризиковане випробування.
Таким чином, питання таймінгу виборів перетворюється на справжню дипломатично-політичну шахівницю: поспіх із виборами під час війни може зіграти на користь чинного президента, тоді як очікування на «мирний» момент після підписання угоди з Росією потенційно робить політичні ставки надзвичайно високими.
Можливість альтернативного голосування
Сьогодні активно обговорюється можливість онлайн-голосування як спосіб забезпечити участь усіх громадян у виборчому процесі. Цей спосіб залишається одним із небагатьох варіантів, здатних забезпечити реальну участь мільйонів українців, не відкладаючи процес на невизначене післявоєнне майбутнє. «Я завжди підтримував і піднімав це питання ще з початку ковіду — щодо законодавчих змін, аби люди могли голосувати онлайн. Поки що консенсусу з парламентарями ми не знайшли», — повідомив нещодавно Володимир Зеленський.
Проблема полягає в тому, щоб створити безпечний, контрольований і технологічно надійний канал, який дозволить українцям реалізувати своє виборче право навіть у воєнних умовах. Але поки не буде відпрацьованого механізму з гарантованим захистом від кібератак та фальсифікацій, будь-яке онлайн-голосування може стати політичним і інформаційним ризиком для країни.
За словами народного депутата Ярослава Железняка, цифрове голосування сьогодні не здатне забезпечити прозорість виборчого процесу і такий формат виборів є занадто ризикованим. Передусім він не забезпечує таємницю голосування. Адже кожного громадянина у відповідній базі даних так чи інакше буде ідентифіковано. «Суть виборів — щоб тільки я знав, який вибір я зробив. Це головна фундаментальна основа будь-якого голосування у демократичній країні», — наголосив парламентар.
Він додав, що зазвичай перебіг виборчого процесу тією чи іншою мірою контролюється спостерігачами від різних партій або кандидатів. Це суттєво підвищує прозорість голосування. Проте онлайн-вибори унеможливлюють таке спостереження. «Вибори також передбачають спостереження на дільницях. Щоб, умовно, представники партій чи кандидатів могли перевірити голосування. Онлайн це зробити неможливо», — зауважив нардеп. До того ж, як зазначає Железняк, цифровізацією виборів можуть скористатися російські спецслужби та втрутитися у процес під час хакерських атак.
За словами заступника голови ЦВК Сергія Дубовика, значна частина членів ЦВК та експертного середовища, виступає проти альтернативних видів голосування. «Будь-які кардинальні зміни системи голосування можуть призвести до того, що суспільство не визнає результати виборів. Тому я особисто є прихильником збереження тих форм голосування, які існують зараз», — сказав він.
Дубовик наголосив, що електронні вибори у країні з такою виборчою інфраструктурою та чисельністю населення, як в Україні, ніколи не проводились. «Голосування через «Дію» поки що не на часі, це моя особиста думка», — додав він.
Він висловився і про голосування поштою. Так, за кордоном в поштовому голосуванні не бере участь велика кількість виборців. До того ж, неможливо передбачити, яким чином спрацює поштовий оператор. А затримка в доставці бюлетенів може поставити під сумнів результати голосування — особливо якщо один з виборчих списків не буде набирати необхідну кількість голосів. «Коли буде різниця у 0,5% потрапити в парламент чи ні, то всі будуть казати, що хтось затягує оприлюднення результатів, а ми не зможемо їх оприлюднити, бо поштою не дійдуть всі виборчі бюлетені», — зауважив експерт.
Дубовик також виступає проти голосування у декілька днів, зауваживши, що вже була спроба це зробити під час виборів народних депутатів, президента і місцевих рад в 1994 році. «У зв’язку з тим, що було зловживання цими можливостями, від цих процесів попереднього голосування в Україні відмовились, і з 1998-го їх не проводили», — додав заступник голови ЦВК.
Підводячи підсумки, можна сказати, що Володимир Зеленський діяв стратегічно виважено, погодившись на публічну дискусію щодо можливості проведення виборів під час війни. Таким кроком він фактично «перекинув м’яч» на поле американців і західних партнерів: якщо вибори є принциповою вимогою, то саме вони мають посилити тиск на Росію, аби домогтися реального припинення бойових дій. Лише за цієї умови можна говорити про відновлення повноцінного демократичного процесу.
На практиці ж будь-які реальні вибори в Україні під час активної фази війни залишаються майже неможливими. Для організації повноцінного й безпечного голосування потрібне щонайменше істотне зниження бойової активності — умова, на яку Росія очевидно не готова. Усі попередні спроби домовленостей про припинення вогню з Москвою тривали лічені години. Найбільш тривалою з задекларованих «пауз» стало оголошене Путіним припинення вогню з 8 по 10 травня 2025 року (72 години) з нагоди святкування Дня перемоги, на яке був запрошений лідер Китаю Сі Цзіньпін. Російському диктатору було принципово важливо провести це сакральне для нього свято без ускладнень і «привітальних» сюрпризів з боку ЗСУ.
Таким чином, за умов постійних обстрілів, руйнувань і щоденних людських втрат будь-які спроби проводити вибори сьогодні ризикують перетворитися на політичний фарс — такий, що грає на руку агресору й піддає небезпеці життя мільйонів громадян. Вибори в Україні — це не лише бюлетені та правові процедури. Це питання безпеки, виживання та реальної демократії, яку неможливо забезпечити у вогні війни.
