2025 рік вибухнув для України одночасно на кількох фронтах — політичному, економічному та воєнному. Відставка Кабінету Міністрів і ключових фігур, зокрема Андрія Ермака, відкрила нову фазу внутрішніх трансформацій, тоді як мегаскандал в «Укренерго» вкотре показав вразливість енергетичної системи, що опинилася під подвійним ударом: через системні російські обстріли енергетичної інфраструктури та корупцію, послаблюючи стійкість країни у момент, коли кожен мегават є питанням виживання.
Фінансові ринки здригнулися від обвалу крипторинку, де мільярди доларів цифрових активів буквально зникли за лічені години, а трагічна смерть київського криптомільйонера Костянтина «Кудо» Ганіча нагадала про людську ціну цифрових потрясінь. Паралельно успішна операція СБУ «Павутина» продемонструвала, що Україна здатна завдавати точкових ударів по критичній інфраструктурі агресора, знаменуючи нову фазу протистояння з ворогом. Цей рік став водночас роком потрясінь і викликів, який визначив нові правила гри для влади, бізнесу та кожного українця. Ми зібрали ТОП-10 подій, які визначили його характер і наслідки для країни та світу.
Костюм, Трамп, Зеленський та Угода про надра
28 лютого 2025 року Зеленський прибув до Білого дому для переговорів про мінеральну угоду й можливі гарантії безпеки. Але замість прориву ― дипломатична драма.
Головною темою дня раптом став… костюм. Зеленський з’явився у звичному «воєнному» стилі, що викликало шквал критики у Вашингтоні. Американський журналіст публічно запитав, чому він без класичного костюма, і назвав такий вигляд «негідним формату». Президент на таку репліку тоді відповів, що костюм одягне, коли закінчиться війна в Україні. Для США та його президента Трампа це було питання протоколу. Для Зеленського — демонстрація солідарності з армією. Та раптом у дрібниці уперся великий політичний сенс. Після суперечки українська делегація залишила Білий дім.
Дипломатичне потепління настало у кінці квітня, коли сторони підписали угоду про надра, яка передбачає створення спільного інвестиційного фонду з відбудови України. У серпні Зеленський знову іде до Вашингтону. Цього разу він одягає чорний піджак аби догодити примхливому голові Білого дому. Той самий журналіст, який раніше дорікнув Зеленському за відсутність костюму — вибачився перед ним, сказавши: «Ви чудово виглядаєте у цьому костюмі». Трамп одразу підтримав: «Я сказав те саме». Зеленський у жартівливій формі відповів журналісту: «Ви в тому ж костюмі. Я змінився, а ви – ні».
Здавалося, сторони готові були почати з чистого аркуша. Навіть обговорювали питання поставок американських ракет «Tomahawk». Та коли Зеленський 16 жовтня вилетів до Вашингтону, щоб фіналізувати домовленість, все пішло не за планом. Фактично коли той уже перебував у небі над Атлантикою, керманичеві США подзвонив російський диктатор Володимир Путін. Дві з половиною години телефонної розмови між лідерами змінили тон перемовин із українським президентом. Жодних рішень. Жодних угод. Лише холодний дипломатичний жест — і розуміння, що Москва все ще має важелі впливу на Білий дім.
Операція «Павутина» – взірець винахідливості та інтелекту
1 червня 2025 року Україна нанесла потужний удар по самому серцю російської стратегічної авіації. Операція «Павутина», проведена СБУ, стала майстерним поєднанням таємності, технологій і стратегічного планування. Оператори FPV-дронів, майстерно прихованих під дахами цивільних мисливських будиночків, підняли безпілотники в повітря і завдали удару по російській стратегічній авіації. У результаті було уражено 41 військовий літак рф, включаючи бомбардувальники Ту-95, Ту-22М3, Ту-160, а також рідкісні розвідувальні літаки А-50, а загальні збитки оцінюють у понад 7 млрд. дол. «Павутина» не просто продемонструвала неймовірні можливості України вести асиметричну війну на величезній відстані від фронту — вона змінила уявлення Кремля про власну безпеку та довела всьому світу, що українська стратегія може влучати прямо в серце противника.
НБУ навіть випустив пам’ятну монету на честь цієї унікальної операції, що увійшла в історію як свідчення технічної винахідливості, інтелекту та професіоналізму українських захисників.
Ротації в Кабміні та відставка Єрмака
26 липня 2025 року став днем тектонічних політичних змін: Денис Шмигаль, який п’ять років утримував крісло прем’єр-міністра, найдовше в історії незалежної України, завершив свою каденцію.
Парламент, із 261 голосом «за», підтримав його відставку. Виступаючи під куполом Верховної Ради, Шмигаль щиро дякував президенту, говорив про синергію влади, про те, як уряд тримав країну на ногах у найтемніші дні війни. Він перераховував досягнення: без вихідних, без відпусток — лише робота на результат. І запевнив: «Передаю країну стабільною».
Уже наступного дня парламент голосував за новий склад уряду. І на чолі нової команди стала 39-річна Юлія Свириденко. Її призначення стало маркером змін у час, коли держава одночасно бореться за виживання і за майбутнє. Свириденко приходить не для формального «перезапуску» Кабміну — перед нею стоїть завдання вдихнути життя в економіку, сконцентрувати ресурси для армії та підлаштувати державу під жорсткі реалії війни. І хоч посада прем’єра — лише формальна броня, її обличчя тепер — обличчя нового етапу для держави.
Та на цьому ротація у владних колах не завершилася. Щоб зупинити хвилю обурення, яку спричинив корупційний скандал в енергетичному секторі, що пізніше сколихнув країну, 28 листопада 2025 року президент Володимир Зеленський пішов на безпрецедентний крок. Напередодні чергового раунду переговорів щодо мирного плану, які мав очолювати Андрій Єрмак, глава держави підписав заяву про його відставку з посади керівника Офісу президента.
Сам Андрій Єрмак, коментуючи своє звільнення, заявив, що вирішив піти служити в армію: «Я йду на фронт і готовий до будь-яких репресій. Я – чесна й порядна людина», – сказав він. Наразі немає інформації, у якому статусі та в який підрозділ готовий піти колишній голова ОП.
Президент Володимир Зеленський повідомив, що остаточного рішення щодо нового керівника ОП ще не ухвалено. Він зазначив, що нині розглядає дві ключові кандидатури — міністра оборони Дениса Шмигаля та віцепрем’єр-міністра Михайла Федорова.
Ракета «Фламінго» в дії
Україна розпочала застосування крилатих ракет FP-5 «Фламінго» — малопомітної зброї дальнього радіусу дії, здатної летіти на висоті близько 50 метрів над землею, долати понад 3000 кілометрів і завдавати нищівних ударів завдяки боєголовці масою 1150 кг. Якщо «Фламінго» зможе системно проривати російську протиповітряну оборону, кампанія DeepStrike вийде на принципово новий рівень руйнівної сили.
Велика дальність польоту дає ракеті змогу постійно змінювати маршрути, дезорієнтуючи ППО на шляху до цілі. У виробництві FP-5 використовують перероблені турбовентиляторні двигуни радянської доби, а виготовлення фюзеляжу з вуглецевого волокна займає лише шість годин. Орієнтовна вартість однієї ракети — близько $500 тисяч. Для порівняння, американський Tomahawk коштує приблизно вчетверо дорожче, має меншу дальність і значно скромніше корисне навантаження, хоча, він імовірно точніший і складніший для перехоплення
17 серпня український фотокореспондент, який співпрацює з Associated Press, Єфрем Лукацький оприлюднив фото ракети «Фламінго», заявивши, що вона вже запущена в серійне виробництво. Раніше AP повідомляло: влітку Україна виготовляла на секретному підприємстві по одній такій ракеті на день і планувала наростити виробництво до семи одиниць щодобово.
До кінця жовтня 2025 року ракети «Фламінго» застосували щонайменше дев’ять разів. Усі удари — по стратегічних цілях: військових об’єктах, інфраструктурі, логістичних вузлах на території РФ або в окупованому Криму. Це те, що раніше було або недосяжним, або вимагало іноземної зброї і дозволів.
Водночас невідомо, наскільки швидко Україна зможе масштабувати виробництво — ринок потребує десятки, якщо не сотні таких ракет. Виробничі потужності компанії Fire Point, яка створює далекобійні ракети «Фламінго», вже двічі ставали ціллю російських ударів. І, звісно, як і будь-яка високоточна зброя, успіх ракети критично залежить від якісної розвідки, координації та планування. Її сила — у точності. А точність потребує інформації.
«Чорна субота» крипторинку: страх, алгоритми та політика знищили $660 млрд і забрали життя криптомільйонера
11 жовтня 2025 року увійшло в історію як «чорна субота» крипторинку. Ринкова капіталізація цифрових активів впала майже на $660 млрд, а лавина ліквідацій на $19,3 млрд перетворила торгівлю на справжній хаос. Спрацювали кредитне плече, автоматизовані алгоритми бірж і низька ліквідність — ефект доміно, який не залишив шансів навіть стабільним токенам. Біткоїн опустився до $102–111 тис., Ethereum — до $3,700, а десятки альткоїнів втратили до 80% вартості.
Події на ринку співпали з політичною турбулентністю: оголошення Дональда Трампа про 100% мита на китайський імпорт і можливі обмеження експорту технологій посилили глобальну нестабільність.
На фоні фінансового краху в українській столиці сталася трагедія: було знайдено мертвим криптотрейдера Костянтина «Кудо» Ганіча. Його тіло в Lamborghini Urus з вогнепальним пораненням голови знайшли разом із зареєстрованою на нього зброєю. Поліція розглядає версію самогубства, але деякі знайомі сумніваються, що він міг так вчинити. В той же час напередодні Ганіч повідомляв про фінансові труднощі. За різними джерелами, лише інвесторських коштів, якими керував або які йому довірили, він міг втратити $30 млн або більше.
Корупційний скандал в «Укренерго»
У листопаді 2025 року Україну сколихнув один із найгучніших скандалів воєнного часу. НАБУ заявило про викриття «високорівневої злочинної організації» в енергосекторі, яку, за версією слідства, очолював бізнесмен Тімур Міндіч — давній соратник президента Зеленського та співвласник «Кварталу 95».
Слідчі стверджують: група роками крала десятки мільйонів доларів, включно з коштами, призначеними для захисту енергооб’єктів під час війни, а частину грошей могли відмивати через офіс, який самі фігуранти між собою називали «пральнею». Однак за кілька годин до обшуків Міндіч зник з України. Його виїзд одразу породив питання — чи був витік інформації на найвищих рівнях.
Після втечі РНБО наклала санкції на Міндіча та низку його спільників, заблокувала активи й позбавила державних нагород. Детективи оголосили підозри фігурантам — від радників міністра енергетики до колишнього керівника «Енергоатома» Петра Кудрицького.
За даними НАБУ, було розікрадено близько 100 млн дол. через маніпуляції з контрактами, включно з коштами на будівництво систем захисту критичних енергооб’єктів — у момент, коли країна щодня зазнавала ракетних атак. Постачальників нібито змушували платити «відкати» за право працювати на держконтрактах. Тих, хто відмовлявся, просто блокували доступ до ринку. Скандал спричинив вибух дискусій про корупцію під час війни та роль найближчого оточення президента у державних процесах.
Під «гарячу руку» навіть потрапив керівник ОП Андрій Єрмак, якому на цьому тлі довелося піти у відставку.
Україна атакує «тіньовий флот» Росії
Україна не вперше завдає ударів по російських нафтових об’єктах, однак атаки на танкерний флот і морську інфраструктуру РФ вийшли на якісно новий рівень і фактично відкрили новий етап морської кампанії проти енергетичного експорту агресора. Йдеться вже не лише про ураження портів чи нафтобаз, а про системний тиск на логістику, «тіньовий флот» і морські маршрути, які Кремль використовує для обходу міжнародних санкцій.
28 листопада одразу два танкери — «Кайрос» і «Вірат», що ходять під прапором Гамбії, майже синхронно зазнали атак морських дронів у Чорному морі. На момент ударів «Кайрос» перебував за 28 морських миль від узбережжя Туреччини, «Вірат» — за 38 миль. За наявною інформацією, це була спеціальна операція СБУ із застосуванням модернізованих морських безпілотників. Судна могли перевозити нафту загальною вартістю до 70 млн доларів і були частиною схем, що допомагали Росії обходити санкційні обмеження.
2 грудня стало відомо про ще один інцидент: танкер «Мідволга-2», який прямував із Росії до Грузії з вантажем соняшникової олії, зазнав нападу в Чорному морі за близько 80 морських миль від узбережжя Туреччини. У відповідь на активізацію української морської кампанії Росія вдалася до ударів по портовій інфраструктурі Одещини внаслідок чого були пошкоджені щонайменше три комерційні судна, що належать турецьким компаніям або перебували під турецьким контролем. Факт ураження турецьких суден офіційно підтвердили й у МЗС Туреччини, наголосивши, що атаки РФ створюють прямі ризики для свободи цивільного судноплавства в Чорному морі та безпеки міжнародної торгівлі. Після цього Анкара посилила дипломатичні сигнали обом сторонам, а президент Реджеп Таїп Ердоган публічно застеріг від подальшої ескалації атак на морські шляхи та цивільні судна.
Та вже незабаром, 19 грудня, стало відомо про атаку в Середземному морі на танкер «Quendil». Унікальність цього епізоду полягає як у дальності та складності операції, так і в її потенційних цілях: за попередніми даними, на борту могли перебувати представники російських урядових структур і військової розвідки, залучені до координації дронових операцій, саботажу та схем обходу санкцій у Європі. В тому числі, генерал ГРУ Андрій Авер’янов, а також кілька його заступників.
За даними відкритих джерел і матеріалів західних розслідувань, Авер’янов вважається однією з ключових фігур російської військової розвідки, відповідальною за тіньові міжнародні операції, зокрема нелегальні фінансові схеми, саботаж, диверсії, політичні вбивства та шпигунську діяльність у країнах ЄС. Його ім’я пов’язують із низкою резонансних спецоперацій за кордоном, включно з отруєнням Сергія та Юлії Скрипалів, вибухами на складах боєприпасів у Чехії, а також ліквідацією Євгена Пригожина шляхом підриву літака. За наявною інформацією, Авер’янов діяв за прямими наказами президента РФ Володимира Путіна та тривалий час пересувався країнами Європи саме на суднах так званого «тіньового флоту». Він оголошений у розшук правоохоронними органами Чехії у справі про вибухи на складах у Врбетіце. У разі офіційного підтвердження цієї інформації йтиметься про одну з найрезонансніших операцій з ліквідації міжнародного воєнного злочинця за весь час повномасштабної війни Росії проти України, з потенційно масштабними наслідками як для внутрішньої структури російських спецслужб, так і для міжнародної безпеки загалом.
Окремим напрямом став і Каспійський регіон, де, за відкритими повідомленнями, були атаковані нафтові платформи, пов’язані з російською енергетичною інфраструктурою. Це безпрецедентний сигнал про те, що навіть відносно «внутрішні» для Росії акваторії більше не виглядають недосяжними, а війна дедалі більше б’є по джерелах фінансування агресії.
Європа не здригнулась: російські мільярди залишаються замороженими
Попри кулуарний тиск з боку США та внутрішні сумніви окремих столиць, Європа зробила крок, який ще донедавна здавався політично неможливим. 6 грудня Єврокомісія офіційно представила ідею репараційного кредиту. За даними Politico, його обсяг може сягнути €165 млрд: €25 млрд — із заморожених державних активів РФ у приватних банках ЄС і €140 млрд — з рахунків у бельгійському Euroclear. Кошти планують спрямувати на три ключові напрями: фінансування оборонної промисловості України, покриття бюджетних потреб та погашення кредиту G7, наданого у 2024 році.
12 грудня 2025 року Рада ЄС ухвалила рішення безстроково заморозити російські активи, фактично зафіксувавши: ці гроші не повернуться Москві, доки вона не припинить війну проти України й не компенсує завдані збитки. Йдеться про заборону будь-якої передачі заморожених активів Росії, а також про відкриття шляху до їх використання для репараційного кредиту Україні. У ЄС наголошують: формально рішення має «тимчасовий» характер, однак його дія триватиме стільки, скільки Кремль воюватиме й загрожуватиме економічній безпеці ЄС.
Глава дипломатії ЄС Кая Каллас прямо заявила: якщо Росія не виплатить Україні повну компенсацію за війну, €210 млрд російських коштів залишаться в ЄС.
Процес блокувала Бельгія, побоюючись юридичних і фінансових ризиків через зберігання основної частини коштів у Euroclear. Франція та Люксембург також застерігали щодо правових наслідків. США, підігруючи Кремлю, також намагалися переконати низку країн ЄС не використовувати російські активи, аргументуючи це необхідністю зберегти їх як інструмент для майбутніх мирних переговорів між Києвом і Москвою. Рішення Ради ЄС стало моментом, коли Європа показала: вона здатна діяти не за підказкою, а виходячи з власних інтересів, цінностей і відповідальності за війну на власному континенті.
В той же час на останньому саміті 19 грудня країнам ЄС не вдалося переконати Бельгію, яка володіє більшістю заморожених активів, спрямувати кошти на підтримку воєнних зусиль України. В результаті учасники саміту у Брюсселі схвалили виділення Україні 90 млрд євро на 2026-2027 роки через спільне запозичення європейських країн, а не за рахунок заморожених російських активів. Лідери погодили лише резервний план, заснований на спільному борговому механізмі ЄС, за умов відсутності участі Угорщини, Словаччини та Чехії. Між тим, президент Європейської народної партії Манфред Вебер підтвердив, що ЄС не відмовиться від ідеї використати заморожені російські активи для підтримки України. За його словами, ці гроші допоможуть покрити борги за завдану Росією шкоду та погасити кредити ЄС Україні.
«Мирний план» Трампа: Україна витримує тиск Вашингтону
«Мирний план» Дональда Трампа, оприлюднений у листопаді, одразу став інструментом політичного тиску з боку США. Документ із 28 пунктів подавався як «швидкий шлях до завершення війни», однак у Києві та європейських столицях його сприйняли як спробу нав’язати Україні капітуляцію під соусом миру. Фактично йшлося не про припинення війни, а про її замороження на умовах, вигідних Росії та політично зручних для Вашингтону. Тиск США був прямим і системним — від закликів до якнайшвидшого підписання угоди до спроб поставити Київ перед фактом готового рішення.
Президент Володимир Зеленський публічно намагався втримати баланс, заявляючи, що Україна цінує зусилля США та працює над «спільним, узгодженим планом» разом із Вашингтоном і Європою. Втім, після оприлюднення повного тексту стало очевидно: запропоновані умови є неприйнятними. Київ і союзники фактично відкинули ключові пункти, наголосивши, що вони підривають суверенітет і безпеку держави, ретранслюючи позицію Кремля.
Після цього переговорний процес довелося перезапускати. Зеленський повідомив про появу оновленого варіанту з 20 пунктів. Україна чітко дала зрозуміти: жодні домовленості не можливі під тиском і ультиматумами — лише на основі рівноправного діалогу та міжнародного права.
На цьому тлі переговори між Україною та США у Берліні 14-15 грудня дедалі більше нагадували перетягування каната — навіть без прямої участі Росії.
Серед найгостріших моментів — вимога США щодо відведення українських військ із неокупованих територій Донеччини та небажання брати на себе чіткі безпекові зобов’язання. Розбіжності поглиблює й різне бачення ситуації на фронті. Команда Трампа наполягає, що Україна нібито програє війну й не має часу на затяжні переговори. Натомість українські військові та європейські партнери переконані в протилежному. Нагадаємо, що Сили оборони України якраз напередодні переговорів відкинули окупантів з частини Куп’янська та звільнили від ворога низку населених пунктів довкола райцентру. Це сталося на тлі російських заяв, зроблених на найвищому рівні, про нібито повний контроль військ рф над цим містом на Харківщині.
Наразі відомо, що по результатам перемовин українській стороні вдалося відстояти свою позицію. План домовилися розподілили на три частини: гарантії безпеки, щодо яких ніби-то є значний прогрес, рамкова угода, яка складається з 20 пунктів, а також документ щодо відновлення післявоєнної України.
Загалом, за словами неназваного американського чиновника, консенсусу щодо «мирного плану» вдалось досягнути у 90% питань. Хоча досі проблемним є питання територій.
“Безумовно, ми люди війни, і під час війни ми віримо фактам, тому теоретично ми бачимо на папері сьогодні хороші елементи”, – зазначив Зеленський.
На тлі цього Кремль демонструє жорстку позицію. Помічник Володимира Путіна Юрій Ушаков уже дав зрозуміти, що Росія не прийме жодних змін до запропонованого плану Трампа. Тому, вочевидь, заходи по примушенню окупантів до миру продовжаться.
Російська субмарина — мінус
Показовим у цьому контексті стала масштабна спеціальна операція Служба безпеки України спільно з Військово-морськими силами ЗСУ в акваторії порту Новоросійська, яку провели 15 грудня. Внаслідок чого удару зазнала дизель-електрична субмарина проєкту 636.3 типу «Варшавянка» (класифікація НАТО — Kilo). Атаку здійснили українські підводні безпілотники Sub Sea Baby, які вперше в історії бойових дій застосовувалися саме проти підводного човна. Внаслідок підриву судно отримало критичні пошкодження і втратило боєздатність. За наявною інформацією, на борту ураженої субмарини були чотири пускові установки крилатих ракет «Калібр», які використовувалися російською стороною для ракетних ударів по території України.
Вартість підводних човнів цього класу оцінюється приблизно у 400 млн дол. США. Підводні човни типу «Варшавянка» відомі також під неофіційною назвою «Чорна діра» через високий рівень шумопоглинання та складність їх виявлення сонарними системами.
