На слуханнях у Міжнародному суді ООН у Гаазі Київ звинуватив Москву в підтримці тероризму та постачанні зброї на українську територію, а також дискримінації кримських татар і українців на території Криму. У Кремлі дії Києва розцінили як прагнення не врегулювати наявні розбіжності, а лише привід для звернення до міжнародних судових інстанцій.
Міжнародний суд ООН у Гаазі завершив чотириденні слухання в межах позову, поданого Україною проти Росії. Принциповим на цьому етапі судового розгляду для української дипломатії було домогтися проміжного рішення суду щодо введення переліку тимчасових заходів, що мають допомогти захистити громадян на сході України та в Криму від російської агресії. Очікується, що свій вердикт у цьому питанні суд має оголосити до кінця квітня. А от на процес можуть піти роки.
Українські претензії
16 січня МЗС України подало позов щодо порушення Росією Конвенції ООН з протидії фінансуванню тероризму та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації до Міжнародного суду ООН у Гаазі.
У своєму позові Україна стверджує, що російська сторона надає зброю та інші види допомоги незаконним збройним формуванням, які скоїли низку актів тероризму на території нашої країни. Найтрагічнішими прикладами тероризму Київ називає знищення літака «Малайзійських авіаліній» рейсу MH17, обстріли житлових районів Маріуполя та Краматорська, знищення цивільного пасажирського автобуса неподалік Волновахи та смертоносний вибух під час мирного зібрання в Харкові.
Крім того, Україна стверджує, що, починаючи від незаконного «референдуму» на території окупованого Кримського півострова, російська влада проводить політику культурного знищення української і кримськотатарської громад. Це, зокрема, виявилося в забороні діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, хвилях зникнень, убивств, самовільних обшуків, затримань, спроб припинити мовлення ЗМІ, а також в обмеженні викладання української та кримськотатарської мов.
Для чого потрібні тимчасові заходи?
Перший день слухань українських представників було присвячено не суті справи, а потребі введення запобіжних заходів щодо Росії на час проведення судового розгляду. Таке рішення, як пояснили в МЗС, є необхідним у контексті загострення ситуації в Авдіївці (Донецька область) і репресій у Криму.
Тимчасові заходи застосовують, коли події швидкоплинні й ситуація не змінюється дуже швидко, як це було представлено в позові Екваторіальна Гвінея проти Франції. Також їх застосовують у разі, коли порушення сталися нещодавно і є потреба запобігти їхньому повторенню. Інакше кажучи, такі заходи вводять з метою «заморозити» розвиток конфліктної ситуації, запобігти її погіршенню до того, як суд не винесе остаточне рішення.
Серед пропонованих тимчасових заходів: «введення Росією належного контролю за своїм кордоном», «припинення переказу з території РФ грошових коштів, переходу військовослужбовців з Росії, постачання зброї, транспортних засобів, обладнання угрупованням, залученим до актів тероризму проти мирного населення України». Крім того, Київ пропонує спонукати Москву «утриматися від будь-яких форм расової дискримінації проти населення та інститутів, що перебувають під російським контролем, зокрема на Кримському півострові».
«Україна стоїть у цьому суді, щоб захистити основні права своїх громадян. Зважаючи на порушення Росією прав людини і міжнародного права, я прошу суд визначити попереджувальні заходи, щоб захистити ці права, які порушуються», – звернулася до суду заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль. За її словами, тисячі українців «страждають від смертельних атак», а мільйони залишаються «під неминучою загрозою». «Їхнє мирне повсякденне життя було зруйновано, а їхні основні права кричуще порушує один із постійних членів Радбезу ООН – РФ», – заявила дипломат.
Зеркаль наголосила, що «тактика РФ включає підтримку тероризму та дії расової дискримінації, пропаганду, залякування, політичну корупцію та кібератаки». «Це реальність, перед якою ми стоїмо в Україні. РФ це робить уже три роки. Весь цей час вона заперечує багатофазовий агресію проти України. Сьогодні я стою перед судом і прошу про захист основних прав українських людей, ми шукаємо справедливості та відповідальності перед міжнародним правом», – заявила вона.
«З 2016 р. близько 19 тис. мешканців Криму стали внутрішньо переміщеними особами на територію України, починаючи з 2014 р. З цього випливає, що діяльність російських органів влади сприяє ослабленню або ліквідації окремої культурної ідентичності кримськотатарської та української громад… Застосування превентивних заходів буде пропорційною й адекватною відповіддю на загрози ослаблення культурної ідентичності двох національних громад у Криму», – вважають юристи компанії Covington & Burling LLP Марні Чик і Джонатан Гімблет, які також представляють інтереси України в суді.
Російські контрагрументи
За словами директора департаменту МЗС РФ з питань нових викликів і загроз Іллі Рогачова, «Україна вводить суд в оману щодо питання істинних причин трагічних подій, що відбуваються». Він пояснив, що «жоден державний інститут або організація не кваліфікують нинішню ситуацію на сході України, триваючі бойові дії крізь призму тероризму».
«Не дивно, що Київ не зміг забезпечити свої твердження документами від будь-якої міжнародної організації або держави, які б характеризували дії ДНР та ЛНР як терористичні акти», – сказав представник МЗС. Отже, на думку російського дипломата, «Україна зараз використовує слово «тероризм» як привід для цього процесу».
Навіть більше, офіційна влада України, за словами російського представника, «економічно навіть більше, ніж політично, взаємодіє з тими, на кого вони повісили ярлик терористів». «Україна аж до останнього часу продовжувала торгівлю та забезпечення значними фінансовими ресурсами організацій, якими керує фактична влада на Донбасі. Дотримуючись їхньої логіки, чи можна саму Україну розглядати як спонсора тероризму?» – адресував запитання суду Рогачов.
Щодо звинувачень з боку Києва в постачанні Росією зброї на Донбас він розповів, що «первинним джерелом зброї військовослужбовцям ДНР та ЛНР є складські запаси, які дісталися Україні в спадок у 1991 р. від радянської армії». «Велику частину цих складів було розміщено в старих шахтах Донбасу, і згодом їх узяли ополченці. Іншим ресурсом зброї стала сама українська армія», – повідомив Рогачов. Водночас він не зміг відповісти, звідки в них новітня російська зброя.
Голова правового департаменту МЗС РФ Роман Колодкін, коментуючи вимоги Києва ввести тимчасові заходи, зазначив, що в Москві «не бачать ні юридичної, ні фактичної бази для їхнього введення». «Україна нічого не сказала про мінські домовленості. Росія підтримує мінські домовленості, і якщо Київ справді шукає миру, то він має працювати над їх повним виконанням», – наголосив він.
Думки експертів
Виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», політолог Олександр Леонов вважає, що РФ не стане нічого визнавати і відпиратиметься від усіх доказів. «Українська сторона прийняла правильне рішення, коли не побігла відразу в усі інстанції з томами позовів за прикладом Грузії. Грузія практично відразу після агресії почала подавати купу позовів до судів і з тріском, катастрофічно їх програла за всіма параметрами», – зазначив експерт.
Дуже важливо, додав він, що Україна не намагається все вирішити швидше, а діє послідовно, щоб не повторити помилок Грузії і виграти такі процеси. «За три роки стався злам на Заході щодо РФ і війни на Донбасі. Свідчення є не тільки по лінії Україна-РФ, а й від третіх сторін – Bellingcat, рішення ПАРЄ, резолюції ООН про окупацію Криму. Все це грає на нашу користь у судовому процесі», – вважає політолог.
На його думку, якщо суд ООН зараз визнає постачання зброї на Донбас з боку РФ або буде хоча б зроблено крок до цього, що фактично стане визнанням спонсорування тероризму, РФ просто доведеться обмежити постачання на Донбас, щоб «не зловили за руку». «Чим більше на міжнародному рівні фігурує «російська агресія», тим ближчою є можливість перевести розмову на інший рівень, у юридичну площину. Наступним кроком можуть бути позови про виплати Україні», – резюмував Леонов.
Зі свого боку, нардеп Ігор Мосійчук вважає, що позиція української сторони в Міжнародному суді ООН є дуже слабкою. «Я не сумніваюся, що будуть надані докази присутності російських військ на окупованій частині Донбасу. Але Україна не називає території окупованими, Україна наполягає на тому, що просто РФ постачає озброєння якимось терористичним організаціям. У мене запитання: а Україна визнала «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями? Ні, згідно з чинним законодавством. Таких запитань дуже багато. Україна насправді обґрунтовує виключно постачання зброї… » – зазначив він.
За словами політолога, директора Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника, позитивний для України вердикт поки що видається малоймовірним. «Тактична мета – залучення інформаційної та політичної уваги до проблематики, актуалізація питання України на рівні ООН. Це головна мета. Домогтися засудження Росії, і тим більше домогтися виконання цього вироку (якщо такий винесуть. – «i».), – це дуже складно, якщо взагалі можливо. На сьогодні це більше малоймовірно», – сказав експерт.
«Це певною мірою стане виправданням для влади перед «правими» щодо того, що влада нічого не робить для повернення Криму та Донбасу», – зазначив Бортник. Він додав, що процес забере чимало часу, і в будь-якому разі закінчувати його та розбиратися з пов’язаними із цим проблемами буде вже інша влада.
На думку надзвичайного і повноважного посла Володимира Василенка, примусити РФ виконати судове рішення можна тільки санкціями. «Сьогодні санкції проти Росії здійснюються на підставі того, що Росія вчинила агресію проти України і не хоче відмовитися від своєї злочинної поведінки. Тому що акт агресії проти України – це порушення взагалі міжнародного правопорядку. Саме тому західні інститути застосували проти Росії санкції», – сказав він.
Водночас дипломат висловив великий сумнів у тому, що санкції за невиконання рішень Міжнародного суду ООН застосують проти Росії. «Хоча не виключаю цього. Тут усе залежатиме від позиції західних держав і від зусиль української дипломатії. У статуті Міжнародного суду ООН є положення, згідно з якими в разі невиконання рішень суд може звернутися до Ради безпеки ООН з вимогою забезпечити виконання санкцій», – резюмував він.
За словами першого заступника міністра юстиції Наталії Севостьянової, у разі перемоги в Міжнародному суді ООН Україна зможе вимагати від РФ компенсацію. Вона також пояснила, що хоча Росія і є членом Радбезу ООН, коли розглядатимуть питання виконання рішень, у яких Росія є стороною, вона не матиме права голосу для того, щоб заборонити інструмент, який може застосувати Радбез. «Коли ми отримаємо кінцевий позов і визнаємо Росію винною за окремими пунктами конвенції і про фінансування тероризму, і про заборону дискримінації, завжди, і за рішенням ЄСПЛ, у нас залишиться можливість вимагати компенсацію, а потім інструменти арешту майна РФ за кордоном, щоб ці рішення виконати», – резюмувала Севостьянова.
За словами політичного експерта та економіста Тараса Загороднього, такі суди часто ухвалюють компромісні рішення. У нас уже є прецедент, коли ми судилися з Румунією за острів Зміїний. Суд визнав його островом, але шельф віддали Румунії, яка видобуває там нафту та газ. Тож рішення може бути дуже компромісним, а надто коли в цьому зацікавлена ядерна держава, яка є членом Радбезу ООН і має право вето. Тому не виключено багато несподіванок, включно з тим, що Росія може не визнати юрисдикцію Гаазького трибуналу.
«Хотів би відзначити визнання, зроблене під час попередніх слухань. Російська сторона визнала, що «Бук», який збив Боїнг, було завезено з території Росії. Зброя такого характеру могла пересуватися через кордон тільки за наказом високих чиновників. На жаль, мало хто говорить, що це російська зброя, а це вже реальні терористичні атаки і люди, які загинули через російську агресію. Тільки тоталітарні режими вирішують самі, як їм чинити, а демократи змушені чинити так, як думає виборець. Тому західний світ має дійти думки, що це терористична атака, і тиснути на своїх політиків», – резюмував експерт.
Тим часом прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Росія визнає рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі, яким би воно не було. «Російська сторона є учасником цього розгляду. Тобто якби Росія не визнавала рішення суду, відповідно, вона не була б учасником цього розгляду», – сказав він.
