Віддана президенту Володимиру Зеленському Юлія Свириденко стала останнім із чотирьох міністрів, призначених парламентом 4 листопада. Свириденко, колишній заступник глави Офісу президента, стала 51-м міністром, призначеним з того часу, як Зеленський узяв парламент під свій повний контроль після перемоги його партії «Слуга народу» на парламентських виборах 2019 року.
Голову митної служби Павла Рябікіна було призначено міністром стратегічних галузей промисловості, депутат від партії Зеленського Ірина Верещук стала міністром з питань реінтеграції окупованих територій, а колишній віце-прем’єр Олексій Резніков тепер виконуватиме обов’язки міністра оборони. Як інформують Економічні новини, про це пише The Kyiv Post.
Це була лише остання з численних перестановок в уряді Зеленського.
Деякі міністри протрималися на своїй посаді понад рік, а рекордсмени — екс-міністр фінансів Ігор Уманський та екс-міністр охорони здоров’я Ілля Ємець, яких було звільнено менш ніж за місяць.
Ведучи війну проти Росії та борючись з пандемією COVID-19, що триває, Україна всього за два роки змінила трьох міністрів оборони та чотирьох керівників охорони здоров’я.
Процес найму та звільнення вищих посадових осіб при Зеленському має хаотичний і абсолютно незрозумілий характер, кажуть експерти.
Цей безлад призвів до затримки найважливіших реформ у ключових державних секторах, таких як оборона та медичні закупівлі. Більше того, деякі міністри залишили за собою сумнівний слід, і Національне антикорупційне бюро розпочало розслідування за фактами корупції та зловживання службовим становищем.
«У них немає стратегії, ніхто не знає, чому людей наймають або звільняють, які є KPI (ключові показники ефективності), якими були початкові цілі їх призначення», — сказав Анатолій Октисюк, політичний експерт аналітичного центру Democracy House.
«У владних коридорах при Зеленському спостерігається величезна плинність кадрів, внаслідок чого кваліфіковані кадри не хочуть йти в уряд — репутаційні збитки для них величезні», — сказав Октисюк.
Однак ці постійні перестановки можуть продовжуватися доти, доки президент та його фракція «Слуга народу», що складається з 242 осіб, бачить політичні дивіденди у звільненні урядовців. В Адміністрації президента продовжують думати, що нові люди працюватимуть краще, каже Октисюк. “Але це не так”.
Перестановки
Останні зміни в уряді обговорюються з кінця літа.
За даними українських ЗМІ, заміни не було зроблено раніше через відсутність кандидатів.
П’ять міністрів, яких у результаті було зміщено 3 листопада, — це міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський, міністр оборони Андрій Таран, міністр екології Роман Абрамовський та міністр економіки Олексій Любченко.
Рєзніков, голова Міністерства реінтеграції, подав у відставку, щоб обійняти нову посаду в Кабінеті міністрів.
За словами депутата Микити Потураєва, який представляє партію Зеленського, основними причинами відставки стали або неефективність, або корупція, або те й інше.
“Таран – неефективний, Уруський – неефективний, Любченко – корупція, Абрамовський – нездатність боротися з корупцією”, – сказав Потураєв.
Декілька ЗМІ повідомили, що 3 листопада Національне антикорупційне бюро та Служба безпеки України провели обшук у будинку Любченка у рамках розслідування справи про корупцію. Обшуки також проводили у Державній податковій службі.
Прес-секретар Любченка Анастасія Політико заявила, що інформація про обшуки в його будинку не відповідає дійсності.
Процес відбору людей на вакансії, що постійно відкриваються, залишається прихованим від очей громадськості.
Попри те, що Зеленський має право призначати лише міністрів оборони та закордонних справ, президента звинувачують у причетності до більшості призначень.
Більше того, кілька призначенців не потрудилися представити свою програму перед парламентом, спокійно досидівши до звільнення, як Таран. Відсутність призначень на основі заслуг та постійні зміни у міністерствах гальмують ключові реформи.
Розвороти
Оборонний сектор, ймовірно, став найбільшою жертвою невиразної кадрової селекції Зеленського.
Після перспективного початку, відсутність стратегічного бачення неодноразово відкидали військові зусилля країни назад.
Перший міністр оборони Зеленського Андрій Загороднюк, призначений наприкінці серпня 2019 року, видавався ідеальною кандидатурою. Загороднюк не був пов’язаний із пострадянським військовим істеблішментом, допомагаючи армії та виступаючи за реформи.
Але лише через шість місяців Загороднюк був раптово звільнений без пояснення причин. Українські ЗМІ стверджували, що Зеленський був незадоволений роботою міністра.
Якось Зеленський вирішив зробити розворот і покінчити з експериментом з цивільним міністром оборони — незважаючи на те, що громадянська влада над збройними силами завжди була важливою частиною обіцянок України відповідати стандартам НАТО.
«Була зрештою й інша думка — що військові мають бути головними у воєнний час», — сказав Загороднюк в інтерв’ю у травні. “Ця концепція дуже відрізняється від концепції НАТО… але це було рішення Зеленського”.
В результаті Президент вирішив призначити Тарана, відставного військового генерала, повернувши ситуацію до того стану, в якому вона була до правління Зеленського. Таран також не представив своє бачення парламенту та був відомий тим, що відмовлявся спілкуватися з пресою.
Він пішов зі свого поста так само тихо, і в тому самому порядку, в якому був призначений, без будь-яких реальних результатів.
Неодноразово депутати Верховної Ради та військові спостерігачі звинувачували міністра у несвоєчасному виконанні річного плану оборонних закупівель, що він затято заперечував.
Щодо міністерства Тарану також проводилося розслідування щодо корупції.
29 жовтня Державне бюро розслідувань України звинуватило колишнього заступника Тарану Ігоря Халимона звинувачення в розтраті, яка нібито коштувала державі 700 млн гривень (26,6 млн доларів) через тіньові угоди з закупівлі продовольства.
Після численних закликів до парламенту відправити Тарана у відставку, міністр зрештою подав у відставку 2 листопада.
За словами Данила Гетманцева, депутата від партії Зеленського, парламент очікував від Тарана “найкращих управлінських навичок”.
“Уся справа в організації процесу”, – сказав Гетманцев 2 листопада. «Що не було зроблено з належною старанністю».
Випадкові люди
Аналогічно 2 листопада звільнився міністр стратегічних галузей промисловості Уруський, не сказавши жодного слова перед парламентом.
Саме створення його міністерства в липні 2020 року при Зеленському зазнало різкої критики як щось непотрібне, що породжує бюрократію.
Самого Уруського спостерігачі неодноразово звинувачували в украй централізованому управлінні державним оборонним сектором, а також у крайній повільності, яка фактично загальмувала реформу галузі.
Щоразу, коли парламент призначає нову партію міністрів, громадськість здивована, чому саме ці нові чиновники були обрані в уряд.
Давид Арахамія, голова фракції «Слуга народу», різко висловився щодо перестановок у кабінеті міністрів, заявивши, що важко знайти кандидатів на вакантні посади. “Більшість хороших людей, які нам потрібні, відмовляються входити в уряд”, – сказав Арахамія ще у вересні.
Він також додав, що як тільки ім’я чергового міністра, який буде звільнено, оголошується у ЗМІ, підпорядковане йому міністерство перестає виконувати накази.
У результаті люди із сумнівною репутацією обіймають найвищі державні посади.
У березні 2020 року парламент підтримав призначення Ємця міністром охорони здоров’я. Це було друге перебування Ємця на посаді міністра охорони здоров’я, вперше він працював за поваленого прокремлівського президента Віктора Януковича.
Інна Іваненко, керуючий директор неурядової організації охорони здоров’я «Пацієнти України», сказала, що Україна втратила дорогоцінний час, оскільки міністерство при Ємці протягом кількох тижнів блокувало закупівлю необхідних медичних товарів.
Його також звинуватили у тому, що він намагався провести свого інсайдера у спеціальну державну закупівельну компанію. Незабаром Ємець був звільнений з посади.
Максима Степанова, призначеного замість Ємця, також було звинувачено у зриві закупівель медикаментів і звільнено у травні 2021 року.
Уманського, який пропрацював на посаді міністра фінансів менше ніж місяць, було звільнено після того, як його звинуватили у протидії співпраці з Міжнародним валютним фондом, основним фінансовим спонсором України. Виконувач обов’язків міністра енергетики Ольга Буславець була звільнена після звинувачень у лобіюванні інтересів олігарха Ріната Ахметова. І вона, і представники Ахметова заперечують це.
Проблиск надії
Зеленський знову повернувся до вибору громадянського урядовця для керівництва обороною України. І Потураєв, і Октисюк високо оцінили призначення Резнікова.
У своїй промові про затвердження новий міністр оборони заприсягся, що нарешті досягне «синергії» між міністерством та військовим командуванням. Він також пообіцяв перетворити Збройні сили на «найкращого роботодавця країни».
Як перший крок на цій посаді чиновник пообіцяв переглянути процедури оформлення військової документації. Безпрецедентна бюрократія у цій сфері породила гіркі жарти про «українську паперову армію».
Для Гліба Канівського, голови київської антикорупційної організації StateWatch, нове призначення є приводом для дуже обережного оптимізму.
«У нас є причини для надії», – сказав Каневський. Але варто почекати та подивитися, що буде далі.
