Це величезна перемога здорового глузду над "постсовком" у класичному його вигляді, пише у своєму блозі на "Новому часі" нардепка Ірина Суслова. Більш ніж 450 професій були закритими для жінок, і держава вказувала жінці, де їй можна працювати, а де ні. В ХХІ столітті центр Європи все ще видавався надто диким.
На щастя, в Міністерстві охорони здоров’я під тиском громадськості адекватно оцінили ситуацію та зробили все можливе, щоб наказ №256 лишився в історії. Але складати руки та мирно почивати на лаврах іще рано. Це не кінець, а лише початок довгого, непростого, але безальтернативного шляху України до Європи.
Передусім слід уточнити, що один “уламок” сумнозвісного наказу все ще діє. Річ у тім, що Україна не денонсувала Конвенцію №45 Міжнародної організації праці “Про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду”. Тобто допуск жінок до гірничих робіт поки що суперечить нашим міжнародним зобов’язанням. Проте у світі вже накреслилася тенденція до поступової денонсації цієї конвенції. Це вже зробили Австралія, Великобританія, Ірландія, Нова Зеландія та Швеція. Є надія, що Україна теж візьме з них приклад.
Одним із найстійкіших аргументів противників скасування наказу був “плач про захист” українок від шкідливих умов праці. Та насправді ці волання підкріплялися більше емоціями, ніж логікою. По-перше, багато професій, які не потрапили до наказу №256, є не менш шкідливими. Наприклад, чому жінка не могла кермувати автобусом, але спокійно водила тролейбус, раз за разом забираючись на його дах, щоб поправити штангу-струмоприймач? По-друге, шкідливі умови праці б’ють і по чоловікам. Чомусь жодної турботи про їхнє здоров’я ніхто не проявляв. По-третє, так зване “піклування” про жінок мало лицемірний характер, адже вони й так працювали в заборонених професіях. Але офіційно їх оформлювали на безпечніші посади й, відповідно, не надавали соціальних преференцій.
Після скасування наказу №256 першочерговим завдання Державної служби з питань праці мусить стати організація переатестації робочих місць, які відкриваються для жінок. Це допоможе усунути допущені роботодавцем порушення: забезпечить визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, права на надання інших пільг і компенсацій, а також створить умови для оздоровлення людини. Це короткострокове завдання, головна стратегічна мета – наблизитися до європейських стандартів охорони праці.
Країни Євросоюзу дотримуються принципу створення безпечних умов праці для всіх – для чоловіків і для жінок. Це досягається через системну профілактику ризиків, усунення їхніх першопричин, адаптацією робочого місця до потреб працівників, плануванням та організацією запобіжних заходів, проведенням регулярних інструктажів із питань безпеки праці. В ЄС проводять жорсткий курс на посилення відповідальності за недотримання трудових стандартів – аж до закриття компанії. Але загалом завдяки постійним взаєминам працівників і роботодавців, які контролюють одне одного, система діє ефективно. Особливі умови праці створюються лише для вагітних працівниць, породіль і годувальниць.
Директиви Ради ЄС щодо охорони праці – це готові рецепти позитивних змін в цій галузі. Варто лише імплементувати їх до національного законодавства, й саме це передбачає План заходів Україна-ЄС. Тому якщо хочемо стати частиною Європи не на словах, а на ділі, мусимо переходити від дискримінаційних заборон до створення оптимальних умов праці для усіх громадян. Це дозволить нам стати сучасною країною, де жінки безпосередньо впливають на економіку країни. Дослідники Глобального інституту американської консалтингової компанії McKinsey нещодавно довели, що гендерна рівність додасть 26% світовому ВВП до 2025 року. Це означає підняття життєвих стандартів, відкриття нових можливостей, прогрес технологій і посилення безпеки. Хочу, щоб Україна була частиною цих змін, і вірю, що так і буде!
