Розмірковуючи щодо нового політичного сезону в Україні, дипломат Богдан Яременко доходить думки, що кінець нинішнього року й перші місяці наступного будуть складними
На початку весни я позначив основну, на мій погляд, особливість нинішнього стану внутрішнього розвитку – закінчилась поразкою Революція гідності. Її позитивний вплив на внутрішню і зовнішню політику держави було вичерпано.
Початок нового політичного сезону. Ця тенденція різко загострилась. Спостерігаємо своєрідний процес, коли напрямки дій зовнішнього і внутрішнього ворогів входять у резонанс.
Зовнішній ворог. Росія продовжує тримати в напрузі Україну – навчання, маневри, загострення на фронті. дипломатичний тиск. Два з половиною роки після революції і два з половиною роки війни ми не змогли очистити внутрішню політику від інструментів політичного впливу РФ. Деякі з цих інструментів ослабли і зараз, схоже, Росія заходилась їх відновлювати. З цим я би пов’язав різку активізацію обсмоктування тези “необхідно відновити економічні відносини з Росією”.
З цією тезою в політику повертаються або поновлюють активність проросійські політсили. І мова не лише про “Опоблок”. Достатньо подивитися на заяви Литвина, Червоненка. Значно активізувалися в цьому напрямку ЗМІ. Звичайно, автори цих тез не хочуть коментувати очевидні факти – Росія переживає економічну деградацію й об’єктивно не може бути альтернативою для економічного розвитку (це попри те, що економічні зв’язки РФ завжди використовуватиме для досягнення політичних цілей. Але кого цікавить правда?)
Об’єктивно підіграють цим елементам ті, хто активізували інформаційну кампанію на тему “зменшення мови ненависті”, “народ стомився від війни – потрібен мир за будь-яку ціну.” Частково ці вигідні для РФ інформаційно-психологічні впливи на Україну реалізуються руками Заходу – ОБСЄ, міжнародних фондів тощо.
Думаю, що поновлення легальних політичних інструментів впливу РФ на громадську думку та політичні процеси в Україні буде основним трендом наступних півроку.
Внутрішній ворог. Політичні сили України, зокрема правляча коаліція, іноді свідомо, а іноді не бажаючи того полегшують завдання РФ, підриваючи внутрішню єдність в Україні. Сили антиреформ та корупції значно активізували кампанію із подальшого глибокого фрагментування українського електорату та політичних впливів. Розгорнулась активна кампанія дискредитації (часто під дуже надуманими або лише частково реальними приводами) лідерів громадської думки, політиків, які уособлюють зміни в українській політиці, зміну поколінь, боротьбу з корупцією тощо. Як наслідок, наростає апатія, розчарування, зневіра, невдоволення.
Боротьба з політичними силами, що виникли після революції, нагнітання негативних настроїв у суспільстві, розчарування в європейській інтеграції, реформуванні, демократії, верховенстві права – це ще одна визначальна тенденція розвитку політичного процесу в Україні. Все ускладнюватиме процес зубожіння та зменшення класу малих та середніх підприємців.
Менш виразна з точки зору запрограмованих результатів впливу, але не менш важлива тенденція – посилення залежності від країн Заходу. Частково ця тенденція має позитивний заряд – залишається чи не єдиним інструменом примусу політичної еліти України до реформ. У той же час, у новому політичному сезоні, з огляду на часткову нездатність Заходу стримувати РФ, вплив Заходу на Україну матиме і відверто негативне значення. Примус до виконання Мінських домовленостей зустрічатиме опір в українському суспільстві та призводитиме до загострення політичних процесів.
Нас чекають дуже складні півроку. Потрібно розбиратися з усім одночасно. Союзників і ресурсів для боротьби водночас стає менше.
