У недавній трагедії в Калинівці на складі боєприпасів особисто для мене є кілька емоційних складових.
Про це розповіла Аміна Окуєва, боєць АТО, чеченський доброволець.
Перша і головна складова – це людські життя. На даний момент інформації про загиблих немає. Маю велику надію, що їх і не буде. Для мене це найголовніше.
Друга складова – природна злість, так як у мене немає жодних сумнівів у тому, що це російська диверсія.
Інакше чим пояснити, що зазвичай такі трагедії відбуваються раз в десятки років, а тут – за четвертий рік війни вже четверта аналогічна?
Злість бере не стільки від того, що цьому не вдається запобігти – запобігти подібній диверсії дуже складно, особливо, перебуваючи в стані війни з таким підлим і безпринципним ворогом.
Злить те, що ми не відповідаємо подібним. Звичайно, стратегія – це не моя справа. Впевнена, що різні варіанти розглядаються і з них вибирається той, який відповідає міжнародним нормам ведення воєн, та й просто загальнолюдської моралі. Може, це і правильно, але чисто по-людськи мені прикро.
І нарешті, ще одна складова – це відраза. Я просто не можу зрозуміти тих українців, які позиціонують себе як патріоти, які бачать в цій трагедії привід для жартів в будь-якому їх прояві, будь то сарказм, прояв «дотепності» або якийсь інший вид стьобу над тим, що відбувається. Або це, вибачте, дурість, або усвідомлена інформаційна диверсія.
Час зрозуміти, що в стані війни така поведінка пагубна, і з таким підходом ворогові скоро нічого і підривати не потрібно буде, щоб зруйнувати все те, до чого ми прагнемо.
