Путінські «гібридні війни» на чужих територіях посилили рішучість США і країн Євросоюзу перейти від тактики дипломатичних умовлянь до стратегії економічного, а тепер ще - і силового стримування. У відповідь на це Путін в обнімку з Лукашенком взявся грати в'ялою радянською мускулатурою, демонструючи «НАТОвським агресорам» рішучість стріляти в різні боки, та хоч і за своїми - аби наробити побільше галасу.
Про це розповів блогер Саша Сотник.
Всі без винятку військові маневри чреваті позаштатними ситуаціями і, так чи інакше, пов’язані з ризиком. Професіоналізм в даному випадку полягає в умінні запобігати подібним ситуаціям, а при їх виникненні – не брехати, киваючи на засекреченість, а робити вірні висновки, щоб уникнути рецидиву. Але Кремлем знову обрана найгірша модель «державної таємничості», яка на забаву всьому світу перетворює очевидність в вульгарний секрет Полішинеля.
Вивернуті навиворіт цінності, покликані служити фіговим листком для прикриття державного сорому, лише змушують цей самий сором композиційно випирати ще більше. Сама потворна конструкція системи, відтвореної путінською Росією, буквально волає: «Я її зліпила з того, що було, а потім, що було – всіх тут і прибило …» У цьому плані Навальний зі своїми промовами на мітингах морочить людям голови, називаючи головною проблемою країни – корупцію.
Насправді корупція – не наслідок, а корінь зла укладений в самій системі – жорстокій і нелюдській, викопаній з радянських надр, і отруює все живе своїм смердючим духом печери. Тобто, треба зносити систему, а не ставити на чолі «радянського первісного племені» нового вождя, який «нарешті, буде чесно працювати на благо громади».
Жорсткий виступ Трампа з трибуни Генасамблеї ООН облило холодним душем кремлівських підбурювачів: «Ми повинні відкинути загрози суверенітету від України до Південно-Китайського моря, – заявив Трамп. – Ми повинні підтримувати повагу до права, повагу кордонів, повагу культури і мирну взаємодію».
Ці слова, безумовно, донесли до Путіна, який вважав за краще не відсвічувати на Генасамблеї, розуміючи, що можуть і «засвітити». А репутація у нього вже така, що всі тільки порадіють.
Ось він і намалював собі графік «безпросвітної зайнятості» через гру в танки та солдатики. Ця іграшка допомагає йому зануритися у власну реальність, комфортну для існування в паралельному світі.
Тут йому і війна, і вороги, і оборона, і вибухи з засекреченими жертвами – все, як він любить. Як, напевно, любив Главком ВДВ, який набрав позамежну швидкість в своєму «членовози», але в результаті переламаними власний хребет.
Технологічно «совок» програв Заходу ще в 70-і роки. А все, що спостерігається зараз – остання страхітлива конвульсія падла, раптово ожила з історичного непорозуміння.
