Експерт пояснив, що станеться, якщо зараз не підняти тарифи на газ, а знизити їх
Про це на своїй сторінці в ФБ написав інвестбанкір Сергій Фурса.
Є одна помилка, яка останнім часом дуже популярна. І звучить вона так – якщо газ видобувають в Україні, він має коштувати дешево. І щодо українського газу треба застосувати термін не ринкова ціна, а відштовхуватися від собівартості. Зазвичай адепти такого підходу посилаються на те, що надра України за Конституцією України належать народу, а отже, і газ народний.
Усе навколо народне. Усе навколо нічиє.
Це дуже небезпечна маніпуляція. Бо звучить просто, добре заходить людям і апелює до базового бажання отримати щось на шару. Так, справді, газ, який лежить в українських землях, належить народу. Але реалізує народ своє право власності не через отримання цього газу дешево. Усе працює по-іншому. Компанія, яка видобуває газ, купує ліцензію. І платить ренту. Ось так народ і отримує оплату за свої права. Жодного стосунку до продажу цього газу початкове право власності народу вже не має. Бо той, хто газ видобуває, уже сплатив цей рахунок. Народ уже отримав оплату за те, що хтось видобуває його газ. Адже ж сам народ не качатиме газ. Адже ніхто не пропонує виділити квоту кожній людині на видобуток кубометра газу? А отже, відбувається делегування цього права, коли представники народу передають можливість видобути газ з українських надр юридичній особі. І юридична особа сплачує за це народу. Усе. Баста. Тема народного права на надра на цьому закривається.
До речі, видобувають український газ не лише українські державні компанії. Проте чомусь розмова виникає тільки про те, що продавати газ за собівартістю має тільки державна компанія. Це дуже дивно. Адже тоді приватні компанії отримають перевагу перед державними, значну перевагу. А це призводитиме до того, що видобуток приватників зростатиме випереджальними темпами, а державні компанії втрачатимуть частку ринку. Не дуже гарна ситуація, з погляду акціонерів цієї державної компанії. Не зайвим буде нагадати, що кожен громадянин України є акціонером Нафтогазу.
Ба більше, саме народ зацікавлений у тому, щоб державні компанії продавали газ якомога дорожче. Щоб ціна була ринковою, а не дотаційною. Адже коли державна компанія, Нафтогаз, продає газ, вона формує свій прибуток. Зрештою, більшу частину прибутку Нафтогаз відправляє державі, до бюджету. У підсумку, у такий от спосіб, народ отримує свою частку і від продажу дорогого газу.
Що станеться, якщо зараз не підняти тарифи на газ, а знизити їх? Не говоритимемо про те, що трапиться з гривнею без траншу МВФ. Це окрема тема. А саме зосередимося на доходах народу. Якщо зараз різко знизити ціну на продаваний газ, то прибуток Нафтогазу істотно знизиться. Так, субсидії вже платити не треба буде. Але на субсидії йшла тільки частина прибутку Нафтогазу. А друга частина йшла прямо до бюджету, де витрачалася на армію, школи, лікарні, дороги. І якщо зараз прибуток Нафтогазу, що формується завдяки продажу газу за ринковими цінами, скоротити, то бюджет не отримає цих грошей. А хто їх отримає? Отримають їх люди, які не отримують субсидії, і в нормальній ситуації платять за ринковими цінами за тарифи. Тобто це далеко не бідна частина населення. Й іноді зовсім не бідна. І не можна говорити, що вони є тими, хто потребує. І немає жодних причин, щоб усі платники податків їх дотували. Адже якщо платники податків відмовляються від грошей, які можна спрямувати на лікарню, а віддають їх бабусі з Кончі-Заспи, то цим вони дотують ту саму бабусю з Кончі-Заспи. Погодьтеся, це дуже нелогічно. І це далеко від соціальної справедливості.
Український газ має продаватися за собівартістю – це небезпечна маніпуляція. Не має. Немає жодної економічної причини для цього. Ви ж не вимагаєте, щоб українську картоплю продавали за собівартістю тільки тому, що її виростили в Україні? На святій українській землі. А отже, немає логіки й у тому, щоб вимагати продавати за собівартістю український газ. Ціна має бути ринковою, тільки таке поняття про справедливу ціну є в цьому світі. І якщо є причина вважати, що для когось ця ринкова ціна є непідйомною, то держава може допомогти саме цій людині. Такий соціальний договір. Ми, платники податків, які бажають підтримувати тих, хто потребує. Але немає жодних причин для того, щоб підтримувати тих, хто підтримки не потребує. І немає жодних відмінностей між великою корпорацією, яка отримує сотні мільйонів доларів прибутку й одночасно аграрні субсидії, і бабусею з Кончі-Заспи, яка живе у величезному будинку, їздить на шикарній машині та хоче, щоб їй продавали газ дешево, фактично дотуючи її спосіб життя.
